10-11 жовтня на ВДНГ Кураж запрошує гостей та жителів столиці разом відсвяткувати свій перший ювілей. Музика нон-стоп, святковий торт, атракціони, танці,  фотозони, хеппі бездей сонг – все це чекає на тебе вже цієї суботи та неділі. Наразі Київ знаходиться в “жовтій” зоні, проте безпеку гостей ніхто не відміняв. Тому організатори підготували антисептики, пункти із захисними масками та розміткою для безпечного функціонування.  Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Цього року відвідувачів Кураж Anniversary: 5 YEARS очікує: - 350 продавців на другому поверсі павільйону; - повернення легендарної зони “fast marriage”; - дводенний марафон костюмів у категоріях: “сімейний лук”, “дитячий костюм”, “індивідуальний образ”, “тварини”; - сет улюблених київських діджеїв;  - фото на згадку у вінтажному фотобусі; - лекції, воркшопи та майстер-класи в павільйоні та на свіжому повітрі; - фудкорт; - перегляд кінофільмів. До речі, організатори запустили марафон куражних спогадів під хештегом #5yearsofkurazh, до якого можуть долучитися усі бажаючі, запостити фотографію та згадати свою історію знайомства з івентом.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Місце проведення: 19-й павільйон ВДНГ (проспект Глушкова, 1) Час роботи: 12:00–23:00. Ціна квитка: — 150 грн. Дітям до 12 років, людям з інвалідністю, людям пенсійного віку, учасникам бойових дій, вагітним та іменинникам вхід безкоштовний. Важливі моменти: • Онлайн-квиток універсальний — ви можете скористатися їм у суботу чи неділю. • Квитки можна придбати онлайн та на місці.  • Власники Кураж ID та квитків за 100 гривень (вже не продаються) можуть скористатися ними на вході. • За програмою та оновленнями слідкуйте на ФБ сторінці івенту: https://www.facebook.com/kurazh.kyiv/ Джерело: concert.ua Фото: https://www.facebook.com/kurazh.kyiv/ Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

В одному із наближених до столиці міст Київщини, Борисполі, накопичилось доволі багато проблем. Насамперед містян хвилює стан екології, яку продовжують знищувати шкідливі підприємства, транзитний транспорт та стихійні забудови на зелених зонах. Недостатня кількість інфраструктури, погані дороги та відсутність культурного дозвілля у населених пунктах майбутньої ОТГ створюють багато незручностей для її мешканців. Як ліквідувати результат діяльності діючої влади та вирішити проблемні питання, знає депутат Бориспільської міськради від ВО “Свобода”, кандидат на голову Бориспільської ОТГ Олег Верес.  KV: З якими проблемами до вас, як депутата міської ради, найчастіше звертаються мешканці? Олег Верес: Дуже багато людей щодня телефонують, пишуть, підходять з питаннями особисто. У мене немає депутатської приймальні чи кабінету, де я міг би спілкуватися з мешканцями, тому від початку каденції кажу: “де побачили мене – там і приймальня”. Найбільше люди переймаються питаннями, які стосуються благоустрою міста. Це асфальтування доріг, освітлення вулиць, облаштування тротуарів, дитячих та спортивних майданчиків, місць для дозвілля. Також отримую багато звернень стосовно отримання матеріальної допомоги, здебільшого на лікування.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Які основні проблеми є у місті? Які шляхи вирішення? Олег Верес: Наразі проблем дуже багато. Зокрема, екологічних. Але, наприклад, проблему сміттєзвалища має вирішити будівництво сміттєпереробного заводу. Бориспіль має єдиний парк, але влада злочинно дозволяє забудовувати і його рештки. Ні старі, ні хворі, ні молоді дерева ніхто не обліковує і не доглядає. Відсутня стратегія по збереженню і відновленню зелених насаджень. Натомість, багато ділянок передбачених під зелені зони, місцева влада, маніпулюючи містобудівною документацією, роздає в приватні руки під будівництво різних об’єктів. Через центральну вулицю міста щоденно проїздить десятки тисяч транзитних автівок. Це негативно впливає на якість повітря, яким дихають мешканці. Підприємці намагаються будувати свої об’єкти вздовж Київського Шляху. Наявність нормальної окружної дороги виведе значну частину транспорту за межі міста і дозволить розвивати бізнесові об’єкти не лише в центрі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Є проблема постійних відключень електроенергії, як наслідок хаотичної забудови міста та “договорняків” місцевих забудовників з власниками електромереж. Зовнішні мережі зношені та мають недостатні потужності. А при введені в експлуатацію кожного нового будівництва власники намагаються отримати технічні умови з заниженим об’ємом робіт або не виконують їх взагалі. Цю ситуацію місцева влада повинна взяти під особливий контроль. Місто має недобудовані нові очисні споруди і ситуація з каналізацією може повторити долю електроенергії. Але місто саме не впорається з добудовою цього об’єкту і нам необхідна допомога держави. Ще одна велика проблема – нестача дитячих садочків і переповнені школи. Відсутність місць для відпочинку та культурного дозвілля. Для того, щоб погуляти з родиною в парку чи сходити в кіно, бориспільці їдуть в столицю чи Бровари, Ірпінь, Бучу. До наявних проблем додадуться питання менш розвинених сіл новоствореної ОТГ. Переважно таких само, як в місті: інфраструктура, дороги, мережі, транспорт, освітні та лікувальні заклади. І це лише частина проблем, насправді їх дуже багато. KV: Ви є заступником голови постійної комісії з питань транспорту, торгівлі та побутового обслуговування людей. Яка у місті ситуація із перевезеннями? Чи є проблема стихійної торгівлі, МАФів? Як боретесь? Олег Верес: Маючи стабільну депутатську більшість, міський голова мінімізував вплив депутатських комісій на саму роботу ради і її виконавчих органів. Це стосується не лише цієї комісії. Щодо громадського транспорту – давно настав час оптимізувати міські маршрути. Проте виконавчий комітет намагається всі проблемні питання щодо пасажирських перевезень вирішувати, оминаючи пропозиції депутатів.  Стихійної торгівлі на вулицях міста, останнім часом, стало набагато менше. Однією з причин є введення карантинних заходів на території міста. З приводу МАФів – ще депутати попередніх каденцій прийняли рішення про заборону встановлення тимчасових споруд вздовж центральної вулиці Київський Шлях. І голова депутатської будівельної комісії дуже часто нагадує про це. Проте коли це питання стосується “своїх” людей, на це закривають очі, в тому числі і вищезазначений голова комісії.  І все ще є непоодинокі випадки, коли власнику МАФу не обов’язково мати дозвіл, а достатньо мати в друзях впливового депутата або чиновника. KV: Ще у 2018 році у міста виник конфлікт із районом через будівництво сміттєпереробного заводу. Чи знайшли спільне рішення? Яка ситуація зі сміттям? Олег Верес: Насправді у міста і району немає жодного конфлікту в цьому питанні. Навпаки – є повна взаємна бездіяльність щодо цієї проблеми. Відбуваються тільки показові “пошуки” інвесторів від перших осіб влади. Тим часом сміттєзвалище росте і в ширину, і в висоту, а мешканці околиць міста (а вже й не тільки), відчувають постійний сморід. І це буде питанням номер один для нової влади після 25 жовтня. KV: Розкажіть про ініціативу підняття червоно-чорного прапору біля приміщення виконкому. Чи усі депутати та мер були одностайні? Олег Верес: Пропозиція підняття червоно-чорного прапора походила саме від “свободівців”. Значна частина депутатів проігнорувала це питання, але я радий, що нам вдалося переконати 19 депутатів для позитивного прийняття цього рішення. Міський голова взагалі був відсутній в момент прийняття рішення. KV: Чи плануєте брати участь у місцевих виборах? Чому? Олег Верес: Для того, щоб впливати на вирішення проблем, я прийняв рішення на наступних місцевих виборах балотуватися як до місцевої ради так і на посаду голови новоствореної Бориспільської об’єднаної територіальної громади. Я кидаю виклик діючій владі і місцевим кланам. Хочу перетворити Бориспіль на прогресивне європейське місто, зберігши його затишок, але додавши комфорту. Для цього планую залучати до співпраці фахівців з міського розвитку, управлінців і представників бізнесу. KV: Розкажіть про скандальне будівництво притулку для тварин. Які там є проблеми? Олег Верес: Ініціаторами будівництва притулку були громадські активісти. Влада довгий період не розуміла подальші принципи його експлуатації. Зоозахисники теж по-своєму бачили це питання. Вивчивши досвід аналогічних закладів в інших містах, було вирішено створити комунальне підприємство, яке буде, в тому числі, заробляти кошти наданням послуг на своє існування. Це не буде притулок постійного перебування. Тварини, що потраплятимуть туди, будуть оглядатися, за потреби лікуватися і влаштовуватися в сім’ї. KV: Що думаєте з приводу нещодавнього конфлікту між міським головою та секретарем? Чому, на вашу думку, мер хотів скласти повноваження? Олег Верес: Деякі ситуації в політиці дуже нагадують старі анекдоти: “Біжить курка, а за нею півень. Кричить на бігу: наздожену – згвалтую! Про себе ж думає: чи не наздожену – так хоч зігріюся. Курка тікає від нього, а сама думає: а чи не занадто швидко я біжу?” Все це було схоже на передвиборче шоу. Кожна сторона “конфлікту” намагається мобілізувати свого виборця. KV: Яка ситуація у міській раді наразі? Олег Верес: Можу навести приклад, як відбувалася остання сесія міськради. В першій частині учасниками засідання було розіграно політичний “конфлікт” для глядачів в залі та он-лайн трансляції. А на перерві учасники шоу спільно вирішували свої економічні та земельні питання, в тому числі приватні. KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації та хід терреформи? Олег Верес: Ідея непогана і потрібна, але реалізація викликає сумнів. На мою думку, більш важливим питанням є надання повноважень місцевим громадам. В тому числі фінансових. Необхідно прибрати зайві інституції влади, які виконують паралельні функції управління (адміністрації при наявності рад). Відсутність реальної добровільності в питанні об’єднання громад більше схоже на централізацію влади, маю на увазі територію колишнього Бориспільського району. І мені здається, що громади створювались під так звані місцеві еліти. KV: Чи буде спроможною майбутня Бориспільська ОТГ? Від чого це залежить? Олег Верес: При утворенні Бориспільської ОТГ ніхто не досліджував економічних показників майбутньої громади. Все відбулося добровільно-примусово. На сьогодні можу сказати, що бюджет розвитку при нинішніх показниках бюджетів населених пунктів, які увійшли в громаду, з наступного року значно зменшиться.  KV: Що думаєте з приводу скандального поділу Київщини на 7 районів? Чи зможе Бориспіль надавати послуги мешканцям як адмінцентр? Олег Верес: Взагалі існування районів при проведенні реформи децентралізації і утворенні ОТГ – це нонсенс. Влада не змогла провести зміни до Конституції та ліквідувати їх і зараз очікує майбутніх місцевих виборів, щоб в залежності від їх результатів оцінити їх подальшу доцільність існування. Для них важливо, переможуть “свої” чи “чужі”.  На мою думку, Бориспіль зможе надавати послуги. А от чи зможуть отримувачі послуг добратися до місця їх надання – покаже подальше життя. Хоча реформа передбачає передачу цих повноважень на рівень громад. KV: Чи підтримує ВО “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте.  Олег Верес: “Свобода” ніколи не підтримувала саме таке законодавство щодо ринку землі, яке було прийняте нинішньою владою “Слуг народу”. Ми мали свою альтернативну пропозицію щодо продажу землі сільськогосподарського призначення. Українці мають право на продаж своїх земельних паїв, але покупцем має бути лише держава. KV: Як, на Вашу думку, відкриття ринку землі вплине на аграріїв? Олег Верес: Є небезпека, що фермери не зможуть конкурувати з великими агрохолдингами,  особливо з великим іноземним капіталом. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Олег Верес: “Свобода” – це не тільки про мову і націоналізм. В першу чергу – це про захист українців. Якщо подивитися на “свободівців”, найефективніших мерів українських міст, то можна зробити висновок, що їх слова не розходяться зі справами. Життя мешканців в цих містах (Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький) стає комфортнішим. Люди відчувають безпеку. Ці міста насправді повернулися обличчям до людей і зробили владу прозорою та відкритою. Читайте: Євген Чубук: “Свобода” знає, як з руїни зробити окрасу та навести лад на місцях Фото: trudslava.org.ua КиевVласть

Проблема регулювання чисельності безпритульних тварин у Києві не втрачає своєї актуальності вже не один рік поспіль. Адже, не дивлячись на суттєве бюджетне фінансування відповідної міської цільової програми, на вулицях столиці безпритульних собак і котів не меншає. Чи можна вирішити цю проблему, які потрібні фінансові і людські ресурси, як кияни можуть оцінити ефективність роботи по регулюванню чисельності безпритульних тварин, в інтерв'ю KV розповіла нова виконуюча обов'язки директора комунального підприємства "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" Оксана Кошак. KV: У комунальному підприємстві Ви людина абсолютно нова. Як оцінюєте стан столичної міської лікарні ветеринарної медицини? Оксана Кошак: Висновки робити зарано. Зараз розпочата інвентаризація – працює внутрішня комісія КП. Як виконуючий обов'язки керівника, я отримую багато основних засобів і хочу бути певною, що все те, що є по бухгалтерії – в наявності. Це звична практика.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Поки все, що було записано в інвентаризаційних листках, в наявності. Якщо будуть виявлені порушення, то будемо залучати зовнішніх аудиторів, щоб більш ретельно розібратися в ситуації та зрозуміти, чому вона виникла. Так, сьогодні у нас немає коштів для проведення аудиту. Якщо виникне в ньому потреба, то будемо вдячні, якщо фахівці профільного департаменту Київської міськдержадміністрації (КМДА) нам у цьому допоможуть. KV: У поточному році КП повинно отримати з бюджету Києва в 65,47 млн гривень. Ці кошти будуть отримані чи фінансування зменшилося через перерозподіл бюджетних коштів для протидії поширенню COVID-19? Читайте: На столичных животных в 2020 году решили освоить 65 млн бюджетных гривен Оксана Кошак: По міській цільовій програмі контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин виділено 25,4 млн гривень. Кошти на капітальні інвестиції (40,07 млн гривень), а саме будівництво Центру захисту тварин на вул. Автопарковій і міського кладовища для тварин, поки притримані. Проте нас запевнили у Київській міськдержадміністрації (КМДА), що наше питання пріоритетне. Сподіваюся, що будівництво зможемо продовжити вже цього року. Читайте: Центр защиты животных в Киеве будут строить за 131 млн гривен Проте на сьогодні вже бачу, що наявна потреба в розхідних матеріалах та ліках для стерилізації та лікування безпритульних тварин. І знайти додаткові кошти – це той виклик, який стоїть переді мною. KV: Чому не вистачає грошей на ліки? Оксана Кошак: Кошти на роботу з безпритульними тваринами закладено достатньо. Проблема у їх розподілі. Більша частина коштів – 65% – абсолютно логічно направлена на фінансування заробітної плати, решта – 35% – на корми і медикаменти. Але через те, що при підготовці бюджету КП на 2020 рік було недостатньо прораховано, скільки коштів потрібно на закупівлю медикаментів для проведення стерилізації та вакцинації, виникла потреба у додаткових ресурсах.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Поясню на прикладі стерилізації собаки. Для того, щоб стерилізувати собаку потрібно закупити шовний матеріал, медикаменти та розхідники (вата, бинт, спирт, тощо). Ця сума становить щонайменше 500 гривень. А у нас на сьогодні закладено 107 гривень. Перед командою КП на 2020 рік поставлено планове завдання – провести стерилізацію 8 тисяч безпритульних тварин. Поки це виконується, адже тендери проведені і розхідники та препарати для цього закуплено. На три-чотири місяці нам цього вистачить. Потім треба шукати додаткові ресурси і ми вже сьогодні думаємо, як це зробити, щоб ми продовжили якісну роботу. Зрештою, задача, яку КП ставило перед собою у минулому році – стерилізація 6-7 тисяч безпритульних тварин – виконана. І у цьому році виконаємо планове завдання, хоча без додаткових ресурсів буде вкрай важко. KV: Яким чином плануєте знайти для КП додаткові ресурси? Оксана Кошак: По-перше, місто готове допомогти у проведенні перерозподілу коштів. По-друге, частину коштів, яку ми заробляємо, надаючи послуги населенню, направимо на закупівлю ліків та матеріалів для стерилізації безпритульних тварин. Також додаткові ресурси, сподіваюся, зможемо отримати від благодійників. Наприклад, представники благодійного фонду FOUR PAWS готові приїхати до нас і своїми ресурсами (ветеринарами та медикаментами) допомогти у стерилізації вуличних тварин. Крім цього, у нас є домовленість з громадською організацією, яка створила благодійний рахунок. На цей рахунок можуть приходити кошти для допомоги безпритульним тваринам, що потрапляють до нашого комунального підприємства. Зовсім скоро запрацює новий сайт КП, де буде кнопка Donate і кожний бажаючий зможе зробити свій внесок, вибравши на яку статтю повинні скерувати кошти. А ми також через сайт будемо показувати використання цих коштів. Більша частина зібраних таким чином грошей буде спрямована на лікування вуличних тварин. Також кошти будуть витрачатися на їх харчування – є гарна практика, коли опікунам безпритульних тварин допомагають кормами. Також однією з можливих статей витрат буде відновлення технічного забезпечення, яке необхідне для порятунку тварин. Наприклад, у Львові в такий спосіб ми зібрали кошти на банк крові, який вже врятував сотні тварин і врятує ще тисячі. Окрім того вже сьогодні до нас звертаються люди, які готові працювати по залученню грантів, щоб місто могло отримати додаткові ресурси для безпритульних тварин. Дуже багато якісної співпраці може бути з соціально активним бізнесом, але ми повинні забезпечити максимальну прозорість по витрачанню коштів. KV: Міська цільова програма контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2020-2022 роки поки Київрадою не затверджена. Проте проєкт вже опрацьований з громадою. Плануєте його просувати? Оксана Кошак: Проєкт нової програми, на мою думку, доволі розмитий. Я впевнена, що такі документи мають бути дуже чіткими, щоби кожен мешканець міста розумів, що має право робити наше КП, а чого не має. Тому ми подали своє бачення цієї програми. Наш варіант зараз на розгляді у КМДА та незабаром буде винесений на публічне обговорення. Нічого надзвичайного в документі немає. Загалом проєкт програми просто привели у відповідність до законодавства, щоб наші дії не суперечили положенням номативних документів і були чітко зрозумілі киянам. Особливий акцент зроблено на адопцію тварин. Читайте: Столичные чиновники хотят “освоить на животных” почти 270 млн гривен на основании спорного документа Зокрема, у нашому проєкті окремо описана методика по вакцинації та стерилізації собак і котів. Раніше все було зведено на загал, а це неправильно, бо котів у місті дуже багато і має бути передбачено інший алгоритм їх прийому. Треба, щоб безпритульних котів ми могли приймати від опікунів – сил служби відлову для роботи з такою кількістю тварин недостатньо. Щодо собак інший алгоритм – детально прописано, де ми маємо право їх відловлювати. Також виписано положення щодо карантинування. Собаки, які відновлюються, мають бути вакциновані комплексною вакциною і вакциною від сказу і певний час перебувати на карантині. Це необхідно, щоб уникнути спалахів інфекційних захворювань серед тварин. Тільки після цього проводиться обов'язкова стерилізація і чіпування собак. Надважливе завдання – завершити створення при КП цілодобової “гарячої лінії” та служби швидкої зоодопомоги. До речі, в жодному іншому місті України такої служби, навіть ініціативи щодо її створення, я не бачила. Сьогодні на базі КП працює служба швидкої допомоги, але технічного забезпечення недостатньо для допомоги кожній тварині. Привести тварину кудись це одне питання, а чим її лікувати – це питання інше. Ми працюємо над тим, аби максимально швидко залучити кошти донорів, щоб мати можливість не просто забрати тварину з вулиці, а й належно її вилікувати.  Також на базі КП в денний час працює “гаряча лінія”. А моя мета, щоб наші ветеринарні клініки були цілодобовими, щоб ми якісно могли забезпечити цикл – цілодобова робота клінік, колл-центра і швидкої зоодопомоги. І це питання додаткових не тільки фінансових, а й, насамперед, людських ресурсів, бо для цілодобових чергувань треба більше персоналу. В нашому КП працюють хороші ветеринари, які можуть зробити надскладну операцію. В той же час штат КП повністю не укомплектований. На даний час його доукомплектовуємо фахівцями, які вкрай важливі для виконання роботи. Про адміністративні одиниці мова не йде. KV: Як кияни можуть оцінити ефективність міської програми щодо регулювання чисельності безпритульних тварин? Оксана Кошак: Тільки на підставі даних підрахунку вуличних тварин. Ефективність вимірюється лише одним чинником – кількість тварин на вулицях. Якщо вона зменшується або хоча б залишається стабільною, програма ефективна. До речі, у проєкті програмі ми прописали обов'язкове проведення підрахунку вуличних тварин. Наприклад, у Львові кожного року проводиться підрахунок безпритульних тварин – один рік рахують собак, інший – котів. Так, у 2015 році на вулицях міста було понад 700 собак, а у 2018 році – вже 400 собак на вулицях. Упродовж трьох років після першого підрахунку через муніципальну ветлікарню прошло близько 2,5 тисяч тварин, яких було стерилізовано. Підрахунок показує, чи в правильному напрямку ми рухаємося. Тварин, на жаль, викидають. І зупинка росту чисельності безпритульних тварин у місті – вагомий результат, а от їх зменшення – величезне досягнення. KV: Скільки вуличних тварин у Києві, хоча б орієнтовно? Оксана Кошак: У Києві у 2017 році рахували вуличних собак. Тоді їх виявили близько 2,4 тисячі. Але дані змінюються, їх бажано уточнювати щорічно. Також не треба забувати, що близько 6 тисяч собак сьогодні розміщено у притулках для тварин, і їх кількість збільшується. А що відбувається на вулицях, достеменно невідомо. Про це дізнаємося, коли проведемо підрахунок. Плануємо його зробити у липні – серпні 2020 року. Наголошу, його будуть проводити волонтери – всі охочі, для яких важлива прозорість і з якими ми ще у процесі побудови довірливих відносин. Наявні електронні механізми підрахунку тварин, які доволі точні та працюють по цілому світу. Якщо ми говоримо про підрахунок собак, то до цього ми можемо залучати кожного киянина, за виключенням дітей, який готовий пройти по своєму сектору і порахувати тварин. Підрахунок виглядає так: на мобільний телефон через Google Play скачується спеціальний додаток, ми реєструємо людину за певним сектором, потім вона з 7 до 9 години ранку проходить по своєму сектору і, якщо бачить безпритульну собаку, фотографує її та вносить у додаток дані щодо наявності бірки на вусі, видимої вагітності, травми і т.п.  У підсумку ретельний зріз кожного сектору математично перекладається у дані по всьому місту. Звичайно, накладається певна похибка. Котів рахують також за допомогою телефонного додатку, але лише опікуни, які їх підгодовують та знають, стерилізована тварина чи ні, бо у котів кліпси не має. При цьому котів рахувати можна з 7 ранку до 10 вечора, бо вони тримаються дому і не тікають.  Такий підрахунок робиться абсолютно безкоштовно. Також немає потреби додаткових коштів для обробки цих даних. Все, що потрібно – бажання людей допомогти місту порахувати тварин.  В ідеалі порахувати в поточному році і котів, і собак, які мешкають на вулицях. Проте напевне нам це не вдасться. Якщо ми підрахуємо лише собак, то це вже буде певне розуміння рівня безпеки міста. Також дані дозволяють скоригувати наші нормативи по стерилізації безпритульних тварин. Загалом цифри підрахунку безпритульних тварин стануть першоосновою для розуміння того, наскільки інтенсивно нам потрібно працювати. KV: Багато тварин після стерилізації відправляють на місце вилову. Чому не розподіляти відловлених безпритульних тварин по існуючим притулкам, у тому числі по приватним, яким виділяються дотації з міського бюджету? Оксана Кошак: Я переконана, що кожній домашній тварині – і собаці, і коту – місце в сім'ї. Там їм безпечно і безпечно оточуючим. Але потрібно дивитися, якою сьогодні є ситуація в Україні. Наша країна є неблагополучною по сказу. Достатньо багато диких тварин носії сказу і наші люди незахищені у цьому питанні. Якщо є місто чи селище, то в ньому обов'язково є кормова база і дикі тварини обов'язково будуть йти на цю кормову базу. Саме для цього у кожному населеному пункті має бути так званий “щит міста” – собаки, які стерилізовані і вакциновані, які знаходяться під опікою мешканців і оберігають місто від надходження диких тварин та тварин з інших територій.  У місті не має бути зграй, але якщо в дворі живе безпритульний собака, якого всі люблять і підгодовують, який щороку вакцинується та стерилізований, то він навпаки створює безпеку для цих дворів, захищає їх від надходження небезпечних тварин. Коти є природні дератизатори. Киянам, насправді, добре, коли вони живуть на вулиці і полюють за мишами. До речі, коти у Києві захищені місцевою владою: вони визнані частиною екосистеми міста і їм дозволено доступ до підвалів будинків.  Читайте: Давайте беречь киевских котов Проте у країнах, де висока відповідальність власника та передбачені величезні штрафи за кожну викинуту тварину, де є обов'язкова реєстрація та ідентифікація тварин, механізм розміщення тварин у притулках дуже ефективний. В Україні слабка відповідальність власників, немає закону про реєстрацію та ідентифікацію, штрафи за викинуту тварину мізерні. Лише тоді, коли люди будуть усвідомлювати свою відповідальність за тварину, тільки тоді можно говорити про масове створення притулків. На сьогодні скільки би ми їх не побудували, вони дуже швидко будуть заповнені. Ми просто не впораємося з такою кількістю тварин. KV: В яких випадках відловлена тварина буде з клінік КП обов'язково відправлятися до притулку? Оксана Кошак: Сьогодні притулок у Бородянці практично повністю заповнений тваринами і для того, щоб з'явилися вільні місця, тварин потрібно активно прилаштовувати. Дуже багато волонтерів допомагають з прилаштуванням і ми зараз підключаємо для цього всі свої ресурси.  Проте, якщо тварина старенька або має вади зі здоров'ям, наприклад, з зором чи травмована, і на вулиці вона просто не виживе, ми будемо її відправляти у притулок, щоб продовжити адопцію і мати більше часу для прилаштування у сім'ю. KV: Скільки у тварини, яка знаходиться на перетримці у КП, часу на прилаштування? Оксана Кошак: Зараз безпритульний собака перебуває на КП впродовж 10 календарних днів. Алгоритм, який ми пропонуємо надалі, передбачатиме перетримку на карантині 5 календарних днів, стерилізацію та післяопераційне утримання одну добу і ще щонайменше 5 календарних днів вольєрного утримання. Впродовж усього часу ми запрошуємо волонтерів гуляти та піарити наших тварин, окрім днів, коли це буде заборонено ветеринарним лікарем. По завершенні терміну тварина прилаштовується в сім’ю під відповідну угоду або повертається на місце вилову.  Доречі, волонтери нам вкрай потрібні для соціалізації собак, бо лише соціалізовану тварину можна швидко прилаштувати в сім'ю. Так, з вуличними собаками працює кінолог, але цього замало. Зараз найбільше потрібна допомога з вигулом. Якщо говорити про котів, то їх, як правило, приносять опікуни. Зараз опікун має змогу в один день, відповідно до черги, принести вуличного кота, стерилізувати та забрати на власну перетримку. Ми переконані, що кожен небайдужий до тварин киянин може стати опікуном вуличного кота і, записавшись у чергу, привезти його на безкоштовну стерилізацію. Ми шукаємо зараз ресурси, щоб мати котоловки і переноски, бо не кожний киянин має ці засоби. І щоб, у майбутньому, коли до нас принесли вуличного кота, він вакцинувався від сказу, на другий день стерилізувався і ще три дні знаходився на підприємстві, ми будемо його піарити. Тобто, всього п'ять днів. Якщо нам не вдається за цей час його прилаштувати, то кота повертають на місце вилову. Кожна вулична тварина, яка певний час перебуває на підприємстві, буде проходити через наш сайт, де можна прослідкувати, коли вона була вакцинована та стерилізована і куди в подальшому прилаштована або відпущена. KV: Дуже багато нарікань зоозахисників було на спроби зробити обов'язковою реєстрацію домашніх тварин у системі “Реєстрації домашніх тварин”, яка створена КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр”. Як зараз буде вирішуватися питання реєстрації? Оксана Кошак: Я долучена до робочої групи, яка працює над законопроєктом про реєстрацію та ідентифікацію тварин. Сподіваюся, що він буде дуже швидко винесений на розгляд Верховної Ради. Якщо цей законопроєкт буде прийнято, то буде створена єдина всеукраїнська база домашніх та безпритульних тварин. Якщо ми говоримо про місцеві правила, то реєстрація тварин у багатьох містах, зокрема у Києві, затверджена як обов'язкова. Те, що місто зробило свою базу для реєстрації тварин, дуже добре. Але можлива реєстрація тварин і в інших базах. Єдина умова – місто повинно мати доступ до всіх баз. Зараз ми працюємо над тим, щоб об'єднати дані всіх баз і зрозуміти, скільки тварин зареєстровані у Києві. Читайте: В Киевсовете согласились использовать разные системы регистрации домашних животных Муніципальна база буде розвиватися. Ми будемо прагнути до того, аби процес реєстрації проводили всі ветеринарні клініки, які готові це робити і заробляти на цьому. Але сподіваємося, що все ж таки у підсумку буде єдина національна база, де буде інформація щодо кількості тварин зареєстрованих у тому чи іншому місті України. KV: Які кошти знадобляться для створення всеукраїнської бази реєстрації тварин? Оксана Кошак: Поки ми працюємо над проектом і кінцеве рішення з цього питання не принято. Робочі групи працюють щотижня. Розглядається, що база буде акумулюватися Держпродспоживслужбою, яка веде облік сільськогосподарських тварин. Цілком можливо, що саме ця служба буде вести єдину національну базу домашніх тварин, однак ми наполягаємо на залученні авторизованих баз даних, аби не створювати монополію.  Реєстрація буде передбачати обов`язкову ідентифікацію тварини, тобто чіпування. Ми розуміємо, що є певні незахищені категорії населення, які не мають достатніх фінансових ресурсів для чіпування домашньої тварини, тому для притулків, громадських організацій і певних категорій громадян будуть передбачені пільги. KV: Які ще нормативні акти щодо утримання та захисту тварин сьогодні розробляються? Оксана Кошак: Очікуємо розгляд у другому читанні законопроєкту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)” від 30.10.2019 року № 2351. Якщо його приймуть, то в нашій країні не можна буде вирішувати регулювання чисельності безпритульних тварин за допомогою евтаназії. Це великий крок вперед в плані захисту безпритульних тварин. Також в документі буде чітко виписано, в яких випадках евтаназія допустима. Адже є моменти, коли тварина терпить страшні муки і потрібно припинити її страждання. Але такі рішення повинні прийматися виключно профільними спеціалістастами і коли тварину врятувати просто неможливо, а вона з кожною хвилиною страждає все більше.  В разі прийняття законопроєкту буде посилено відповідальність власників за викинуту тварину, за жорстоке ставлення до тварини. Проте в Україні є інша проблема – практично немає ветеринарної судової експертизи. Таку експертизу роблять лише в одному закладі в Харкові. І це фактично робить неможливим проведення розтину тварини, щоб довести, що саме дії певної людини спричинили смерть тварини. Зокрема, через це всі справи щодо жорстокого поводження з тваринами заходять у глухий кут. Звичайна ветеринарна експертиза може сказати, від чого померла тварина, але не встановлює причинно-наслідковий зв'язок між дією людини і смертю тварині. Довідка KV: Оксана Кошак народилась у 1982 році. У 2002 році закінчила Львівський банківський інститут НБУ за спеціальністю “Облік та аудит”.  Працювала на керівних посадах у бізнесі, в тому числі у міжнародних компаніях. З березня 2016 року до травня 2020 року очолювала львівське комунальне підприємство “Лев”, що опікується безпритульними тваринами.  З 12 травня 2020 року – позаштатний радник Львівського міського голови з питань поводження з тваринами у Львові. З 26 травня 2020 року виконує обов'язки директора КП “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”. Оксана Кошак є учасницею та співкоординатором впровадження до навчальної програми шкіл Львова обов’язкового курсу уроків гуманного поводження з тваринами на базі біології “Маленький принц “Львів, що любить тварин”, співавторкою ухвал Львівської міської ради "Про регулювання чисельності безпритульних тварин", "Правила утримання та поводження з тваринами", "Про створення інфраструктури для вигулу собак", співрозробниця проєкту Закону України “Про реєстрацію та ідентифікацію домашніх тварин". Фото: KVКиевVласть

Чорнобильська зона – це не лише колишня ЧАЕС, покинуті містечка та села, Рудий ліс, радіолокаційна станція у Прип’яті та сталкери. Це ще й можливості, які відкрились перед людством, завдяки найбільш жахливій техногенній катастрофі в історії. Про те, як живуть звірі в таких нетипових для України умовах, в інтерв’ю KV розповів вчений-зоолог, кандидат біологічних наук, завідувач лабораторії мисливських ресурсів України, член Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) Віталій Смаголь. Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, створений 26 квітня 2016 року президентським указом на території Поліського та Іванківського районів, є п’ятим біосферним заповідником в Україні після Асканії-Нови, Карпатського, Дунайського та Чорноморського заповідників. Площа заповідника складає 226,9 тис. га, він є найбільшим об’єктом природозахисного фонду (ПЗФ) в Україні.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Заповідник є найбільшим землекористувачем Зони відчуження. У нього є своя охорона, єгерська служба, але працівників не вистачає. Зокрема, в науковій службі заповідника працює близько десяти людей. Потужності і фінансування заповідника не дозволяють утримувати необхідний штат. З 240 людей за штатом, працюють у заповіднику близько 180, наявний відчутний некомплект. Тому туди часто запрошують вчених-волонтерів. В інтерв’ю KV Віталій Смаголь розповів про те, чим відрізняється біосфера Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від сусіднього заповідника у Білорусі, як змінився раціон вовків останні роки, міграцію тварин через кордон та браконьєрство. KV: Як нещодавні пожежі вплинули на фауну заповідника? Віталій Смаголь: Великі ссавці – коні Пржевальського, олені, лосі – не постраждали. А от птахам, гнізда яких на землі, на жаль, вогонь завдав втрат. Втім, вони ще можуть зробити другу кладку яєць.  Читайте: Чернобыльский радиационно-экологический биосферный заповедник просит помочь животным после пожара Є проблема у знищенні екосистеми в цілому. Згоріла трава, котра була кормом для копитних, повітря було отруєне продуктами горіння, вигорів ліс. Але, що стосується саме поголів’я великих тварин, критичних втрат немає.  KV: Наскільки зараз відновився тваринний світ у Чорнобильському заповіднику?  Віталій Смаголь: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник є об’єктом заповідного фонду найвищої категорії охорони. Особливість цього заповідника в тому, що він має статус не просто біосферного, а радіаційно-екологічного.  Зона, де знаходиться Чорнобильський біосферний заповідник, транскордонна. З іншого боку кордону, зі сторони Білорусії  його підпирає Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник площею 215 тис. га. Таким чином у сумі ми маємо більше 500 тис. га охоронюваної території. Рівень охорони в Білорусі на рівень вище, ніж в Україні. Як би ми не критикували Олександра Лукашенка (президент Білорусі з 1994 року, – KV) за авторитаризм, у питаннях охорони угідь нам до Білорусі ще далеко. Попри майже однакову територію, чисельність звірів у нас і в Білорусі суттєво відрізняється. В Україні обліки не проводяться, тому точних даних немає. Територія Чорнобильського заповідника фактично покинута, на ній мінімальний антропогенний прес, в тому числі від працівників заповідника та інших служб. Тому при оцінці звірів на його території можна користуватись хіба що екстраполяцію даних.  Читайте: Впервые проведены исследование и учет гнезд хищных птиц в Чернобыльской зоне В різних частинах заповідника стоять фотопастки, які фіксують звіра на переходах. Таким чином ці дані можна екстраполювати на інші, великі, території. Відео з фотопастки у Чорнобильському заповіднику Наприклад, згідно даним Сергія Жили (протягом багатьох років очолював Поліський природний заповідник), в Чорнобильському заповіднику налічується близько 800 голів лося, 3 тис. благородних оленів та 1 тис. козуль.  В білоруському Поліському державному радіаційно-екологічному заповіднику, для порівняння, налічується близько 2,5 тис. голів лося, це мало не половина від всіх лосів на території України, та 1,5 тис. оленів. Не можна сказати, що в українському заповіднику менше звіра, ніж в білоруському, просто він по-різному розподілений. Можливо, це пов'язано з кормовими ресурсами, можливо все-таки лось більше тягнеться до вологих біотопів, котрих більше у Білорусі. Точніше зможу сказати за місяць-півтора, коли відвідаю Чорнобильську частину Білорусії.  Крім того, у білорусів є дикий кабан, якого у нас майже не залишилось через спалах африканської чуми свиней (АЧС).  Але у нас є близько 130-150 голів коня Пржевальського. Їх завезли у Чорнобильську зону в 1996 році, з Асканії-Нови. Багато вчених приходять до висновку, що тарпан і кінь Пржевальського, котрі відрізняються мастями, це по суті дві морфи одного виду. Одна більше пристосована до степу, інша до лісу. Коні Пржевальського все-таки не лісові тварини, а місцевостей відкритого типу. Читайте: Сотрудники Киевского зоопарка рассказали об изучении популяции лошадей Пржевальского в зоне отчуждения (фото) Мало копитних тварин, яких можна назвати саме лісовими, можливо крім лося. Це все тварини узлісся. KV: А кабан? Віталій Смаголь: Кабан взагалі живе де завгодно, хоч на окраїні лісу, хоч в болоті, в плавнях, аби була волога.  KV: Яка ситуація з вовками у заповіднику?  Віталій Смаголь: Вовків є десь півтори сотні. Це дуже не малий тиск на популяцію  копитних. Якщо брати розрахунки вчених, нормальним є співвідношення один вовк на 30 лосів. Якщо один вовк на 8 лосів, це ознака, що їм тут не комфортно.  KV: Тоді виходить, що вовкам не дуже комфортно у нас в Чорнобильському заповіднику? Віталій Смаголь: Справа в тому, що наразі основним харчовим об’єктом вовка в Чорнобильському заповіднику є бобер. Лось і олень відійшли на задній план. KV: Якось неочікувано, якщо чесно. Віталій Смаголь: Слід розуміти, що раніше головним харчовим об'єктом для вовка були дикі свині, зокрема підсвинки та поросята невеликого розміру, яких можна було здобувати без загрози для власного здоров’я. Коли був спалах АЧС, в зоні відчуження лежало повно дохлих свиней, і для вовка був рай. Він їв свинину, не витрачаючи енергоресурси.  Коли свиней не стало, з’ясувалось, що бобер найбільше подібний на них за розмірами. Але основний чинник таких змін у харчуванні вовків – пересихання річок в зоні відчуження, ви ж бачите які зміни климату останніми роками. В зоні відчуження дуже сухо, як і по всьому Поліссю. Пересихають річки, ставки, які бобер робив загатами, стали ямами з багнюкою. І тепер бобер не може там сховатись. Для того, щоб поїсти, бобер змушений відходити подалі від води, і там на нього чекають вовки. Читайте: В Киеве отмечена сезонная активизация бобров (видео) Під час останньої поїздки у Чорнобильський заповідник, яка відбулась у мене в першій половині лютого, ми бачили у вовчому посліді боброву шерсть. Раніше частіше зустрічали щетину кабана або шерсть лося, зараз майже завжди – бобра.  Крім того, за два дні, що ми активно їздили зоною відчуження, я не бачив свіжих погризених бобром дерев. Зараз бобра в зоні відчуження стало значно менше. KV: Наскільки сильно АЧС зменшило поголів’я кабанів? Бо в лісах чимало слідів кабана можна побачити. Віталій Смаголь: Звісно, слідів в лісі вистачає. Не можна сказати, що кабанів зовсім не стало. Але зрозумійте, один кабан може нарити дуже багато.  Якщо порівнювати із тим, що було років 15-20 тому, то це просто небо і земля. Чомусь вважалось, що не треба стріляти диких свиней, бо ті, хто виживуть, будуть резистентними до АЧС, і передадуть цю резистентність потомству. Але не так сталось, як гадалось. Часто з'являються табунці молодих поросят, котрі невдовзі також здихають. Резистентність не передається. Поголів’я свиней відновлюється за рахунок міграції з Білорусі.  KV: А в них не було такої епідемії? Віталій Смаголь: Білоруси дуже мудро поступили. Як тільки у них почалась АЧС, вони не знищували тварин по факту, а відступали від вогнища спалаху на кілька десятків кілометрів, і робили коридор, в якому знищували тварин. Будь-де, навіть у ПЗФ. І в результаті вони не дали поширитись АЧС, локалізували кілька регіонів. Це у нас – почалась АЧС, і починають знищувати тварин на певній площі. Відстрілюють всіх свиней, але при тому є купа умовностей. Наприклад, у Черкаській области провели так звану депопуляцію, але на території ПЗФ того робити не можна, і в Канівському заповіднику відстрілу не було. В результаті там залишились хворі особи. Читайте: В Бородянском районе Киевщины ввели карантин из-за африканской чумы свиней Навіщо така депопуляція? Її або не треба було робити, або робити з розумом.  Вірус АЧС зберігається в грунті 1,5-2 роки. І тому, коли заходять нові поросята, все починається знову. Треба, щоб ці угіддя відпочили від свиней. Зараз вони безперспективні для заселення свинями. А от за два роки, після паузи, можна вже говорити про відновлення поголів'я.  KV: А вакцини якісь від АЧС існують? Віталій Смаголь: На жаль, немає, вони не розробляються.  KV: У Чорнобильському заповіднику є зубри? Віталій Смаголь: Власних зубрів, українських, немає. Але фіксуються заходи зубра з території білоруського заповідника. Вони від кількох днів до кількох тижнів перебувають в Україні, але потім відходять назад у Білорусь. KV: Чому вони не залишаються? Віталій Смаголь: Складно сказати. Можливо, тому ж, чому наші коні Пржевальського зазвичай повертаються до України. Хоча й не всі – зараз у Білорусі сформувалось ядро, голів з 30, котрі не переходять до України. KV: Як змінилась ситуація із браконьєрством після створення Чорнобильського заповідника? Віталій Смаголь: До останнього часу, років 10-15 тому, на територію Чорнобиля майже ніхто не заходив, “сталкерів” ловили майже одразу, всі їх шляхи заходу були відомі.  Але 10-15 років тому першими браконьєрами були працівники внутрішніх органів, котрі й мали охороняти зону. Міліціонери відстрілювали і коней Пржевальського, і оленя, і лося. Прізвища всі були відомі, але це були не прості люди, щоб їх притягнути до відповідальності. Називають і когось із армійського генералітету, і нардепів із власними гвинтокрилами. Але ніхто не ризикував їх спіймати за руку. Читайте: Возбуждено уголовное дело о пьяной охоте нардепа Скуратовского и экс-губернатора Забелы Зараз чинник браконьєрства став значно меншим, бо з'явилося декілька служб з охорони заповіднику, ну й люди стали більш грамотними. Це, зокрема, стало видно і з поведінки тварин. Олені зараз переходять дорогу за 30 метрів перед машиною, а якби було браконьєрство, не підпускали б і на 100-200 метрів.  Я того м’яса не їв би, навіть якби примушували. Кабан, який розрихлює верхню частину ґрунту, де стронцій та інші небезпечні елементи, та й лосі чи козулі, які їдять гриби, не найкращі варіанти для споживання м’яса. Читайте: В Чернобыльской зоне отчуждения полиция задержала 4 браконьеров Можливо люди зрозуміли, що те м’ясо потім їм обійдеться дорожче. KV: Чи є у заповіднику, крім коней Пржевальського, ще якісь незвичні тварини? Віталій Смаголь: Цікавим є факт, що в районі села Луб’янка існує стадо здичавілих корів. Звичайні корови, які чудово пережили наші зими, мають механізми захисту від вовків, вони пасуться, стадо голів 15 було. Корови обросли шерстю, навіть вим’я. Це теж цікавий природній експеримент, котрий демонструє дедомистикацію свійських форм. KV: Наскільки великою є загроза виходу вовків за межі зони відчуження через те, що їх стане надто багато? Віталій Смаголь: Вовки і зараз виходять за межі зони. Вони не тримаються тієї території. У нас вовків в Україні достатньо, і в заповіднику, і за його межами.  Вовка у нас 4-5 тис. до початку полювання, і після сезону десь 2 тисячі. Вони за рік знову відновлюють свою чисельність. Це дуже багато для України. За рік вовк з’їдає тонну м’яса. Це три лося, чи 20-25 козуль.  Але масово виходити із зони відчуження та розселятись вони навряд чи будуть, бо їх всюди вистачає. На свою територію їх не хочуть пускати інші вовки. KV: Кількість вовків регулюється у нас достатньо? Віталій Смаголь: Вовка треба регулювати, але має бути науковий підхід. Треба вибивати переярків (молодих вовків від 1 до 2 років, – KV), але якщо залишається пара старих вовків, це добре. Якщо вибити альфа-пару, самця та вовчицю, почнеться безлад на території, на неї полізуть сусідні вовки. І поки не сформується нова альфа-пара, кілька років буде безлад. В цей час вовки будуть їсти на цій території значно більше. Читайте: Популяция волков на Киевщине увеличилась почти вдвое Говорити, що давайте перестанемо стріляти вовка чи внесемо його до Червоної книги України, то – небезпечна крайність. Якщо розведемо вовка, будемо дивитись на лося чи козулю лише  на картинці. І не лише на них. Вовки можуть навіть собак в селах поїсти.  Ситуація в Чорнобилі досить показова – там є і вовк, і лось, і козуля. Вовків, щоправда, розвелось занадто, і від цього постраждали бобри. Але їх популяція відновиться, коли підніметься вода.  Чорнобильська зона – чудове місце, поки людина туди не сує носа.  Читайте: Василь Новицький: “Жодній державі світу не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців” Фото: Facebook Віталія СмаголяКиевVласть

Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото). Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації. Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.  Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.  Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній  Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли. KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?  Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані. Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.  В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.  Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.  Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів. Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.  KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки. Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках. KV: А що з приводу двох інших законопроєктів? Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.  На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.  Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак!  Де гуманність? Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.  Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.  В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.  Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин. Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося. Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ. KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?  Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.  За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.  Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали. KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики? Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.  Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує. Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства. Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.  Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати? За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем. KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище? Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом. KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь? Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні! Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні. KV: З якою метою? Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.  Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію. І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть. KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти? Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.  Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.  Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі? KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти? Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.  KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють? Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.  По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.  Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці. Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.  Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.  Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.  KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?  Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі. KV: Як можна боротись із браконьєрами? Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.  Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.  В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.  Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону. Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив. Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою. KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині. Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.  Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.  На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак. Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду. Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів. KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?  Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.  KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів? Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.  KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація? Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.  Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції. Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці. Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним. В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли. Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося. KV: Чи є статистика по кількості лося зараз? Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу. KV: Що ви маєте на увазі? Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.  Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання. Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.  Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля. Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.  Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.  KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?  Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.  Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно. Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки! KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника? Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема. Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис. Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь. Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?  Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів. А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві? А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада. KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі? Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.  Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки. Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?  Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.  Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних. Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання. KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі? Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво. Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.  KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки? Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі. Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.  В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.  Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні. Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.  Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче. Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.  KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація? Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство. Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки. KV: Тобто буде паралельне користування? Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.  А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям. KV: Що заважає функціонувати Асоціації? Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.  KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться? Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо. Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати. Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців. KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)? Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.  Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.  KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями? Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю  треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать. На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму. Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ. Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись. Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва. KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні? Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців. В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.  А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя. Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра  налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин. Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.  Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть

Україна приречена, бо Совєцкій Союз викоренити, на жаль, не вдасться. Нікому. Принаймні найближчі сотню років. Папери, папери, папери – не потрібна бюрократична макулатура. І з кожним роком їх кількість збільшується. А разом із ними збільшується кількість людей, які ці папери пишуть, реєструють, зберігають, копіюють, надсилають, отримують, візують, дироколять. Тепер ближче до паперової реальності. Конституція України гарантує і відправляє нас до конкретного Закону. Закон України конкретизує – що саме гарантує Конституція. Постанова Кабміну розтлумачує – кому саме і за яких умов Закон гарантує те, що вже гарантовано Конституцією. Порядок (метод рекомендації) дотепно пояснює нам, як саме застосовувати Постанову, яка тлумачить Закон, що конкретизує статтю Конституції. Втомилися? Це лише початок. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   На кожному підприємстві (аби весь цей ланцюг запрацював) потрібно видати Наказ, який зобов’язує нас розробити Положення, яке передбачає існування Інструкції, яку необхідно закріпити Протоколом засідання. Продовжувати далі не буду. Огидно. Тому що це стосується будь чого, зокрема, охорони праці. Не вірите? Тоді те ж саме, але тепер вже з конкретикою. Наприклад, людина працює серед шуму, і йому за це надається один день  додаткової відпустки. А далі – дивіться цей паперово-законодавчий шлях. 1. Конституція України, ст. 43: Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. 2. Закон “Про відпустки”, ст. 7: Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість. 3. Постанова Кабміну №1290 від 17 листопада 1997 року “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці”. 4. Постанова Кабміну №442 від 1 серпня 1992 року “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”. 5. Методичні рекомендації №41 від 1 вересня 1992 року для проведення атестації робочих місць за умовами праці. Тобто, щоб людина отримала той клятий один день до відпустки проводиться атестація робочого місця: два накази, чотири протоколи, лист спостереження, фотографія робочого часу, карта умов праці. І це ми не ще міряли сам шум! А шум можуть виміряти тільки ті, хто має на це право. Поміряли  – протокол замірів. Втомилися? І люди втомилися. Адже усе це задля того, щоб надати робітнику лише один день до відпустки. Один! День! Якщо у когось є можливість, донесіть цю секретну інформацію до нового уряду, нового парламенту та нового президента. Може вони не знають? “Може це було частково тому, що стільки було свиней і стільки собак. Воно не те, щоб ці створіння на свій спосіб не працювали. Як невпинно пояснював Квікун, при догляді і організуванні хутора було безкінечно багато праці. Велика частина тієї праці була така, що її інші тварини-невігласи не в силі були б збагнути. Наприклад, Квікун розказував їм, що свині посвячували багато виснажного труду таємничим речам, що називались “акти”, “звіти”, “протоколи”, “меморандуми”. Це все були великі клапті паперу, що їх треба було густо вкрити письмом, а як тільки вони були вже вкриті, їх вкидали у піч і палили”. (“Ферма тварин”. Джордж Орвелл. 1944 рік). Читайте: Сотні тисяч “елітних паразитів”, яких жодному президенту не знищити без великої війни Константин Карих, блогер Источник публикацииКиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Тетіївської об'єднаної громади Русланом Майструком. KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Руслан Майструк: Ще 14 травня 2015 року я ініціював об'єднання 28 територіальних громад Тетіївського району з центром в місті Тетієві. Але 6 населених пунктів не підтримали процес об’єднання, і саме це стало причиною зупинки створення ОТГ в Тетіївському районі на два роки. Згідно із затвердженим Київською обласною радою та погодженим Кабінетом міністрів України Перспективним планом розвитку громад, ОТГ на той час можна було створити лише об’єднавши всі населені пункти району. Тобто, об’єднуватися можна було, але тільки згідно цього плану. На сьогодні ситуація інша, тому що відбулись законодавчі зміни: нині можна об’єднуватися з тими, хто цього хоче. Відносно тих населених пунктів, які відмовились входити в ОТГ, ми вирішили зробити паузу. Вони можуть приєднатися в будь-який момент за рішенням сесії сільської ради та сесії об’єднаної громади. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Руслан Майструк: Перш за все була сформована команда, створені структури, яких в нас не було, адже до об’єднання це були функції державної адміністрації. Наша мета – це забезпечити надання якісних послуг населенню та розвиток громади. Саме для цього і був створений ЦНАП, який незабаром відкриється. Ми виграли грант від “Юлід з Європою” і зараз чекаємо техніку та меблі від них. В старостинських округах будуть віддалені відділення ЦНАПу, в яких буде надаватись близько 200 послуг. Гострою проблемою не лише для нашої громади, а й для інших громад по Україні є розбиті дороги. Саме тому ми купили установку Турбо-5000 на базі автомобіля Ман і тепер ми власними силами почали робити ямковий ремонт в громаді, і це значно здешевлює та покращує якість виконаних робіт. Ще купили вуличний підмітальний автомобіль, який з початку літа розпочне прибирання доріг громади. Майже відразу після створення ОТГ була написана Стратегія розвитку громади до 2023 року, яка вже затверджена і діє. Написано 132 проекти і частина з них вже реалізована. Ми увійшли до Асоціації ОТГ, ініціатив “Мери за економічне зростання” та “Угода мерів”, стали членом Асоціації “Енергоефективні міста України” та стали співзасновником “Асоціації громад місцевої демократії”. На сьогодні Світовий банк затвердив і високо оцінив наш “План економічного розвитку громади”, ми написали та подали на затвердження "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Тетіївської ОТГ до 2030 року", підготували інвестиційний паспорт громади, завершили написання “Сталого економічного розвитку Тетіївської ОТГ”.  І це не просто плани, які будуть покладені на полицю. Це конкретний комплексний план подальших кроків нашої громади. Навіщо це? Це і доступ до міжнародних грантів, це і сприяння формуванню іміджу інвестиційно привабливої громади, відкриття нових можливостей для розвитку. Загалом – це фундамент громади для подальшого розвитку. Щодо грантів, то крім перемоги в першому раунді фази впровадження програми "U-LEAD" 2018 рік, ми ще стали переможцями в проектах: "Цифрова громада", "Є-рішення для громад" 2018 року, “Смарт Громада - Створюємо разом”. KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами? Руслан Майструк: Сьогодні в нас є виконуючі обов’язків старост і кожен із них переймається долею свого села. Однак 95% сіл – це дотаційні села, які використовують бюджет міста. Ми, в свою чергу, намагаємось не обділяти ні своєю увагою, ні коштами кожне село. KV: Як миритеся із депутатами? Яка ситуація у міській раді? Руслан Майструк: В нас підібралась злагоджена команда і кожен з нас працює на благо громади. Всі ситуації вирішуємо шляхом обговорень та конструктивних діалогів. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Руслан Майструк: Так, за рахунок цієї субвенції ми зробили капітальний ремонт в ЦНАПі, купили техніку для ямкового ремонту доріг та дорожний пилосос. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Тетіївської ОТГ? Руслан Майструк: Були звернення не від сільрад, а від самих жителів. Зараз потрібно провести зібрання мешканців, тож ця ситуація на переговорному етапі. KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Руслан Майструк: Ми вже зробили інвестиційний паспорт, який розміщений на сайті Тетіївської міської ради. Завдяки тому, що нам держава, до речі, першим в Київській області, передала більше 3 тис. га землі сільськогосподарського призначення і на тих землях, які не використовувались, а це близько 70 га, ми сьогодні ставимо сонячні електростанції. Вже оформлена вся документація і невдовзі розпочнемо будівництво. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії? Руслан Майструк: Тарифи на комунальні послуги високі по всій державі. Там, де ми можемо їх контролювати і тримати на рівні допустимих – ми це робимо. Наприклад, тариф на водопостачання та водовідведення в нас один з найнижчих, порівняно з сусідніми громадами та районами. В Тетіївській ОТГ близько 3 тис. чоловік отримує субсидії. KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Руслан Майструк: Співпраця і розуміння з областю є завжди, адже ми відкриті і готові працювати з будь-якою владою, яка призначається чи обирається людьми. Ми намагаємось знайти компроміси та оптимальні для всіх рішення актуальних питань. Від нового губернатора очікую плідної співпраці та діалогу. KV: Які стосунки з районом? Руслан Майструк: З РДА ми завжди працювали результативно та знаходили спільну мову, з райрадою були певні труднощі під час передачі об’єктів з району в громаду. Зараз намагаємось вести конструктивний діалог і знаходити компроміси, адже від нашої співпраці залежить комфорт життя мешканців Тетіївщини. KV: Ви заявляли про знищення первинної медицини у всьому районі через рішення районної ради. У чому була причина? Яка ситуація із медициною зараз? Руслан Майструк: Сьогодні вся первинна ланка медицини району передана в ОТГ, навіть тих сіл, які не входять до громади. На сьогодні райрада жодної копійки на утримання приміщень первинної ланки медицини не відшкодовує, відповідно весь матеріальний тягар лежить на громаді. KV: Місто планувало розширити межі за рахунок сусідніх сіл. Чи отримали дозвіл від облради та Верховної ради? Що вже було зроблено? Які території плануєте включити до складу міста? Руслан Майструк: На сьогодні в місті діє новий генеральний план, який розроблений НДПІ “Містобудування” і на основі його був розроблений проект землеустрою щодо  нових меж міста. Проект пройшов обговорення і погодження міської ради, районної ради, погоджений з усіма сусідніми землекористувачами і переданий до обласної ради, але, на жаль, вже більше року обласна рада не погоджує даний проект, хоча він і пройшов погодження на двох комісіях обласної ради з одноголосним винесенням його на сесію. Обласна рада аргументує затримку в розгляді тим, що вони будуть розглядати це питання на черговій сесії, але зараз в них крім позачергових сесій, чергові не відбуваються. Прикро, що в нас четверта частина міста знаходиться за межами міста і це створює певні труднощі для людей, для підприємців. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом всі ці питання будуть вирішені. KV: Очисні споруди – чи є проблема в місті? А у громаді загалом? Руслан Майструк: Очисні споруди у нас працюють, хоча вони і застарілі. Зараз виготовляється проект по заміні і переходу на сучасні очисні споруди, вивчався досвід Білорусії і маємо надію, що цей проект буде профінансований і втілений в життя. KV: У минулому році в Тетієві був спалах африканської чуми свиней. Як вирішили проблему? Яка ситуація зараз? Руслан Майструк: Так, в минулому році постраждали тварини і в приватному секторі, і в сільськогосподарських підприємствах. Було утилізовано велику кількість свиней. Міська рада зі свого боку вжила всіх необхідних заходів, але проблема у відшкодуванні коштів за поголів’я свиней, яке вони втратили, залишається, і в цьому питанні ми розраховуємо на підтримку держави. KV: Чи є сміттєва проблема? Руслан Майструк: Зараз у нас проходить пілотний проект, спрямований на ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в старостинських округах ОТГ і встановлення сміттєвих контейнерів. За кошти інфраструктурної субвенції плануємо закупити ще один автомобіль для видалення твердих побутових відходів, а також контейнери і запустити програму вивезення ТПВ по всій території громади. В місті вже почали ставити контейнери для сортування сміття – так як це робиться в Європі. KV: Які результати розслідування щодо обстрілу вашого будинку, а потім нападу невідомих, у 2017 році? На вашу думку, хто і навіщо це зробив? Руслан Майструк: Я пов’язую цей випадок тільки з моєю роботою і, на мою думку, це була спроба вплинути на мою діяльність. KV: У 2017 році ви звинувачували прокуратуру Київської області у дискредитації вас, як міського голови. У чому причина? Чим закінчилась ця ситуація? Руслан Майструк: Ті звинувачення, які йшли на адресу міської ради були абсолютно безпідставними, адже виділені кошти з державного бюджету були використані за призначенням. Було зроблено заміну вікон і дверей у райвійськкоматі та будинку культури. Роботи зроблені, а відповідно всі звинувачення щодо міської ради зняті. KV: Які амбіції маєте щодо кар’єрного зростання? Руслан Майструк: Мрію завершити реформу децентралізації на території Тетіївського району, щоб в нас була єдина громада – так як це склалося історично до нас. Я готовий і надалі працювати на благо рідного Тетіївського краю, адже щиро хочу, щоб це була розвинена і квітуча громада з комфортним і затишним життям для її мешканців. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко

За пристрастями довкола зміни Президента та парламентсько-урядовою кризою лишається мало поміченою одна вельми знакова для України і Східної Європи загалом подія: за створення і багаторічний захист київського притулку для полишених господарями котів та собак пані Тамара Тарнавська отримала Міжнародну нагороду Співчуття. Мова про відомий і багатостраждальний притулок на вулиці Пирогівський шлях на південній околиці Києва. Тут знайшли прихисток понад 1000 собак і більше 300 котів. Серед них і ті, які втратили домівки через війну, розв'язану Росією на Доннечині і Луганщині – колишні домашні тварини з фронту. В окремій просторій вольєрі живуть собаки, які 5 років тому приблудилися до наметового містечка на Майдані Гідності. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   На притулок повсякчас зазіхають, бо для здирників із мандатами та посадами є дуже привабливою земельна ділянка, де він розташований. Пані Тамара відбивається як може. Є ті, хто їй допомагає – серед них учасники бойових дій, волонтери, іноземні доброзичливці, колишні президенти України (2), колишні і нинішні депутати та високопосадовці... Допомоги завжди не вистачає. Зараз в Україні діє вже мережа подібних притулків, проте першим був сам цей. Він став прикладом, продемонструвавши, що така робота є можливою і у нашому суспільстві із вельми низьким рівнем емоційного інтелекту. Грошовий вимір винагороди склав $25000, які ще у березні було повністю перераховано на потреби притулку. Премію засновано пані Чинг Хай, її Міжнародна Асоціація підтримує такі явища подвижницької роботи в усьому світі. Для всієї Східної Європи це перша така премія. Костянтин Матвієнко, експерт корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика”, письменник Джерело публікації

Заповідання територій  - це збереження історичної чи природної  унікальності, зокрема, ландшафту, рідкісних тварин або рослин. Тому  заповідними можуть бути історико-архітектурні об’єкти, природні парки й дендропарки,  ботанічні сади, зоопарки та інше.  Це науково обґрунтоване твердження.  Але мало при цьому лише назвати заповідником ту чи іншу територію, її потрібно ще й утримувати.  А у нас іноді спритні ділки від влади намагаються створити заповідну територію, задля досягнення своїх корисливих цілей. От нещодавно київська  міська влада заявила про своє  бажання створити в столиці нові заповідні зони.  Йдеться про рішення Екологічного комітету Київради включити до природно-заповідного фонду Києва ще  9 нових об'єктів.  На перший погляд, таке гарне  рішення варто лишень вітати. Сьогодні для міста критично важливо мати зелені острівці, в яких городяни могли  хоча б ненадовго сховатися від впливу мегаполісу.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але чи все так добре насправді,  як здається на папері? На території Києва вже є 190 об'єктів природо-заповідного фонду національного та місцевого значення,  площею 20,1 тис. га, що становить 23,97%  від загальної площі столиці.  Питання в іншому -  в якому стані вони на сьогодні перебувають? Фінансування заповідників мізерне, а то й  взагалі відсутнє.  Окремі тримаються виключно на ентузіазмі співробітників,  в  більшості  з них  немає  адміністрації  або встановлених  меж цих заповідних територій. Згадати хоча б регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови”, до якого  входять всі 36 київських островів. Наразі,  ними ніхто не займається. Або багатостраждальний Голосіївський національний природний парк, у якого, через відсутність чітко визначених меж,  постійно “відкушують” значні ділянки його території. На тлі такої ситуації  вже зовсім цинічно виглядає рішення міської влади створити ще додаткові заповідники, які лише доповнять список безпритульних охоронюваних зон.  Чи не час міським чиновникам і депутатам Київради звернути увагу, в якому стані знаходяться  вже існуючі заповідні території столиці? Спочатку потрібно привести в порядок, ті,  що вже є, а лише потім створювати нові. Коли буде створена інфраструктура, що відповідає за заповідні території, налагоджена робота по догляду і охороні цих земель, тільки тоді можна рухатися далі. А плодити “заповідних безпритульних” ,  щоб приректи їх  на виживання  без належного забезпечення  - це дорога в нікуди. Потрібно проаналізувати ситуацію, створити єдиний фінансовий заповідний Фонд аби розподілити кошти  на утримання існуючих заповідників,  а тоді вже  з'ясується, а чи  потрібно  нам збільшувати площу заповідних територій. У 2013 році був створений Державний Реєстр природно-заповідного фонду України - пояснює еколог Незалежного інтелектуального центру Сергій Корецький.  Порядок його ведення доручено Мінекології, воно ж і повинно кожні п'ять років його оновлювати, на підставі отриманих даних від місцевих рад. Але, з нез'ясовних причин, оновлений варіант Реєстру в 2018 році так і не був опублікований. Що цікаво, всі заповідні території в Реєстрі розподіляються за територіальним принципом. Але  Києва там  чомусь немає ... Столичні чиновники взагалі не подали в Мінекології дані про свій заповідний фонд. Напевно, приховують інформацію аби  віддати  території під будівництво або створення там  передумов  для особистих  доходів . Створюємо не знаємо що ... Список заповідників, що хочуть створити, значний. Разом 9 запропонованих об’єктів  збільшать площу  ПЗФ до 27,5% від загальної площі столиці. Але, що окрім самого “списку” є?  Нічого!  Ні детального плану облаштування, ні чітко зафіксованих меж, ні ресурсів на їх утримання .  Замість “наукового” обґрунтування є лише “наукові” розмірковування та  спроби знайти  природну унікальність, або рідкісні  рослини  й тварини там, де їх немає. Тобто, жодної конкретики – лише припущення. Тому я й зацікавився перспективою збільшення переліку  заповідних земель в столиці. Особливо здивувала пропозиція Київради про заповідні території на Осокорках. Зокрема, йдеться про створення ландшафтного заказника "Озеро Тягле" площею 137 га., на гідронамиві, що агресивно знищує природнє середовище. Тішить, що київська влада нарешті  звернула увагу  на столичні озера. Зважаючи на те, що  за останніх 20 років в Києві зникло понад 100 водойм - це досить добрі наміри.  Але непокоїть, чи не криється, бува, за такими планами зовсім інша мета? Хочеться зробити акцент, що велика частина столичних водойм екстрено потребує допомоги. Тому викликає подив, чому з усієї кількості київських озер  для заповідання було вибрано саме озеро Тягле - запитує провідний фахівець Спілки заповідних територій України Микола Грабенко.  Адже це колишній піщаний кар'єр, з якого брали ґрунт для намиву Осокорків. Згодом цей котлован наповнився водою і перетворився в озеро. Там аномальні глибини. Воно штучно створене.  У чому унікальність даного насипного ландшафту?  І як можна порівнювати штучно створений водний об'єкт з природними столичними водоймами, що сьогодні гинуть, і до яких у чиновників,  чомусь руки не доходять?  Взагалі не зрозуміло,  чому саме на озеро Тягле звернули увагу депутати Київради? Відповідь тут проста – корупція і жадоба особистої наживи… Дуже жаль, що до такого критично важливого для столиці  питання, як збереження природного середовища,  керівництво підійшло зі споживацькими намірами.  Бо в цьому рішенні чиновників Київради немає жодного  натяку на унікальність територій .  Ухвалюючи його чинна влада  міста чомусь зовсім не хоче помічати, що ця техногенна територія  не носить жодної екологічної цінності. За  нинішнього столичного керівництва,  відбулося  повне злочинне злиття влади з окремими представниками будівельного бізнесу.  Тут  швидше, причиною неспокою чиновників є будівництво житлового масиву “Патріотика на озерах”.  Тому й вигадуються різні причини аби  витіснити звідси будівельну компанію, що  їх не влаштовує. Хоча саме цей забудовник вперше  взяв  на себе екологічні зобов’язання й розробив проект з  очистки озера й  облаштування  території  навколо за  “зеленими” критеріями. Обурює, що через впертість та свою меркантильність, нинішнє керівництво Києва може  поставити хрест на озерах , що на  Осокорках та остаточно перекреслити перспективу  розвитку столиці. Кільцевий порятунок Згідно з детальним планом розвитку території,  південний напрямок Києва визначено  як перспективний  для житлової забудови.  Таке планування робилося з розрахунком, що  в районі  Осокорків має пройти  шлях до нової кільцевої дороги  від проспекту П. Григоренка до  межі міста й області, де заплановано побудувати ще один шляхопровід через Дніпро.  Адже  для столиці, окрім  створення “зелених острівців”,  вкрай необхідно  навести лад у транспортній  інфраструктурі. Спорудження нової  об’їзної дороги й ще одного шляхопроводу  дозволить розвантажити мости від заторів і спростить переїзд киян з лівого берега столиці на правий.  Судячи з доступної інформації,  ЖМ  “Патріотика на озерах” був спроектований уже з врахуванням цих факторів. Через природнє розташування цей масив передбачається  побудувати максимально наближеним до природного середовища. Недарма він визнаний першою  “зеленою” забудовою в столичному містобудуванні. Спорудження “Патріотики на озерах” враховує  й будівництво транспортних розв’язок та транспортного сполучення з майбутньою об’їзною дорогою. І такий додатковий напрямок руху  потрібен місту, як ковток чистого повітря.  Але  судячи з того,  що нинішня владна верхівка  Києва всіляко перешкоджає  цьому будівництву,  декларуючи про  наміри зробити  заповідними техногенні території, що не складають жодної цінності, то  чиновники  думають  не про комфорт киян, а про те, як набити  власні кишені.  Керуючись лише власними  інтересами,  міська  влада  забуває й про  долі  понад 500 родин, які  вже вклали свої, чи не  останні кошти в майбутні квартири  в цьому житловому комплексі. Через свою некомпетентність, а так само почуття вседозволеності, місцеві депутати та чиновники вважають, що вони мають право порушувати чинне законодавство. Їм “море по коліно” ... - говорить юрист Артем Барановський. Власне, щодо  рішення Київради заповісти те, що не є і не може  бути  заповідним, -  викликає не лише здивування,  але й  обурення. Коли вже нарешті навчаться чиновники перед тим,  як приймати важливі для міста  рішення,  запитувати  думку киян і  отримувати необхідні обґрунтування  вчених?  Нажаль, чиновники живуть у світі своїх  правил та  власних потреб, нехтуючи інтересами громади. У нас в місті до водних об'єктів ставлення чисто споживацьке, а іноді й злочинне. Їх труять виробничими і побутовими стоками, перетворюють береги в звалища побутового та будівельного сміття. Знущаються над ними як хочуть ... Багато водойм, в прямому сенсі, вмирають і вимагають термінової допомоги. І мова зараз йде про унікальні природні озера Києва, а про  штучно сформовані чи  затоплені піщані кар'єри. Виникає питання, чому, влада столиці вирішила зберігати  техногенні піски,  зробивши заповідним  занедбаний сміттєвий пустир. Якщо потрібно зберегти озеро, то для чого тоді на березі  розміщати різні заклади із шашличними та наливайками? Це  явно його не оздоровить. Як і не оздоровлять територію й місця, що призначені для активного відпочинку з усіма “перевагами”  такого відпочинку. Виходить, що заради свого збагачення міські чиновники хочуть вижати максимум за відведений термін їхнього владарювання. Схоже, що прикриваючись  екологією, влада у рейдерський спосіб витісняє законного забудовника аби завести сюди “свого”. Єдине, що може обнадіювати інвесторів та киян у цій ситуації ,  що замовником цього будівництва ЖМ “Патріотика на озерах” виступає банк “Аркада”.  Зважаючи на його історію, банк завжди виконує  взяті на себе зобов'язання. І цього разу знайде можливості поставити на місце знахабнілих міських чиновників , аби припинити це свавілля.  І Київ таки отримає “зелений” житловий мікрорайон та перспективу свого розвитку. KV планирует и далее отслеживать данную тему и предоставить слово для комментария всем упомянутым в тексте лицам. Олександр Чистяков, Голова Національної Екологічної Ради України КиевVласть

Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відвідала три ресторани Азада Алієва з турецькою кухнею. Кулінарний екстаз, який вона отримала в усіх трьох ресторанах, вартий кожного читача КиевVласти. Тому читайте та смакуйте! Цього разу розкажу про сімейство ресторанів з турецькою кухнею. Чому турецька кухня стала такою затребуваною? По-перше, вона зрозуміла українцям - шашлик, кебаб, шаурма, піде (піца), рис, овочі. По-друге, тут дуже швидка готовка. А ще українці люблять гостинність, а, як відомо, східні люди володіють цією якістю сповна. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Kebab Dash, вул. Антоновича, 111/17 Частенько в спілкуванні з друзями на ресторанну тематику, я чую таке запитання: чому у нас так багато вишуканих ресторанів і так мало ресторанів з дійсно смачною кухнею? Kebab Dash - саме про кухню. Ви не побачите тут дорогих люстр на стелях, картин на стінах і посуду на столах. Але їжа змусить вас повернутися до цього закладу не один раз - все готується з пилу-жару, подається протягом 10 хвилин і будь-яка, навіть, складна страва, смакує божественно. І що важливо - цей ресторан про м’ясну кухню. В чому секрет смачного м’яса в Kebab Dash? По-перше, воно - халяль, тобто не містить компоненти, заборонені для вживання мусульманами (тварину годували натуральним кормом та вбивали так, щоб з тіла тварини витікла вся кров). По-друге, м’ясо закуповується сьогодні для використання сьогодні. По-третє, м’ясо готують на мангалі на ваших очах. І четверте - шеф-кухар з Туреччини, знає свою справу і робить її на відмінно!   Обов`язково замовте кебаб. Його тут декілька видів: гострий, не гострий, з фісташками, з рисом або булгуром. Порція величезна, окрім гарніра подається з запеченими на грилі помідорами та лавашем. До речі, хліб (піта) тут випікають на місці в справжній дровяній печі. Отже, що саме ми спробували і що я вам наполегливо раджу тут з’їсти: суп із сочевиці (веганський) - 65 гривень; яланчи пача (суп на баранини з додаванням йогурту, яєчного жовтка і борошна) - 70 гривень; мезе - 12 видів (від 65 до 100 гривень за порцію). Серед них раджу особливо: турецький курячий паштет з волоським горіхом та спеціями; соте з баклажанів на мангалі з овочами та часником; йогуртові мезе на вибір: з гострим перцем, з баклажанами на мангалі, з укропом, м’ятою та часником та із свіжим огірком; кебаб фісташковий - 230 гривень; гострий кебаб з суджуком - 240 гривень; ягня на грилі  (тонкі скибочки м'яса) з рисом, цибулею та овочами - 235 гривень; рисовий пудинг - 70 гривень; ірмік халва з морозивом - 110 гривень; шекерпаре - 90 гривень. Ціна-якість в Kebab Dash не підлягає обговоренню - я не знаю в Києві м’ясного ресторану, де настільки смачні страви коштуватимуть так дешево. Ваша вечеря або обід буде недовершеними, якщо ви не замовите турецькі солодощі, відомі на весь світ: баклава, кадаіф, кюнефе, лор татлиси, ханим гебеі, везіров парман, гюльлач, шекерпаре, хелві, пішманіе, лукум. Це далеко не повний список солодкого раю, за яким не обов'язково їхати до Туреччини. В Kebab Dash можна спробувати Шекерпаре, Кюнефе, Ірмік Халва та Пахлаву з фісташками -  це дійсно райська насолода. Саме тому, ресторан завжди переповнений людьми, і навіть о 9 вечора тут повна посадка. Отже, обов’язково бронюйте столик, якщо хочете потрапити сюди! Kebab&Burger Dash, вул. Хмельницького, 30/10 Це також ресторан смачного м`яса, але з акцентом на шаурму та бургери. Тут готують найсмачніший донер кебаб в місті та найкращі бургери за турецьким рецептом. До речі, аби не було плутаниці у ваших головах щодо шаурми та донер-кебаба, поясню: різниці крім назви немає. Шаурма або шаверма - слово арабського походження شاورما, але в деяких країнах називається донер-кебаб від турецького döner kebab. Це близькосхідна (левантійська) страва з піти або лаваша, начинена м'ясом, приготованим на грилі при постійному обертанні над вогнем. Саме “перевертати або крутити” перекладається з арабської “шаверма-shawurma” або з турецького “чеверме-çevirme”. В Kebab&Burger Dash можна скуштувати аж 8 видів шаурми. Для всіх видів шаурми використовують м’ясо телятини з додаванням курдюка баранини. Так само, як і в інших закладах Dash - характерна риса Kebab&Burger в тому, що м`ясо тут закуповують щодня. Готується донер у вас на очах - відкрита кухня та мангал розташовані в першому залі ресторації. Отже, вибирайте, який донер вам до вподоби: донер в лаваші (це фактично класичний донер) - 115 гривень; донер Томбік (подається в хлібі піта з овочами та картоплею) - 115 гривень; донер Бейті (подається також в лаваші, але розрізаному на шматочки з овочами, йогуртом і сиром) - 175 гривень; донер на хумусі - 215 гривень; донер з рисом - 170 гривень; донер з гарячою гострою закускою - 170 гривень; донер порційний (подається на коржику з помідорами, перцем та цибулею) - 140 гривень; донер Іскандер (подається на лаваші під соусом іскандер з йогуртом, помідорами та перцем) - 225 гривень. Віднині мій улюблений донер саме на Богдана Хмельницького! Якщо ви це також зрозумієте, не зупиніться лише на донер - спробуйте також бургер. Бургерів також 8 видів - шість із телятини, один з курятини і один веганський. Веганський бургер готується з авокадо, помідорами, огірками, руколою та під гватемальским соусом та коштує 150 гривень. Всі бургери подаються з капустним салатом та картоплею фрі. І звичайно, ви можете замовити прожарку м’яса, яку забажаєте: класичний бургер (з помідорами, латуком, маринованими огірками та коктейльним соусом) -135 гривень; чізбургер (класичний, але з сиром чеддер) - 145 гривень; карамелізований бургер (додається карамелізована цибуля та соус буффало) - 155 гривень; донер бургер (донер замість котлети) - 175 гривень; стамбульський бургер (з пастою з червоної квасолі, суджуком та голландським сиром під соусом ранч) - 185 гривень; мексиканський бургер (з бастурмою, з перцем халопеньйо, з сиром чеддер під соусом барбекю) - 195 гривень; бургер з курятиною - 135 гривень. Я замовила класичний бургер і, як на мене, він був смачнішим, аніж в The Burger. Звичайно в ресторані безліч інших смачних страв. Замовте: - сочевичний суп,  який відрізняється від сочевичного супу в Kebab Dash - 65 гривень; - суп Doner - 75 гривень; - салат Чобан (дрібно порізані овочі під оливковою олією та лимонним соусом) - 80 гривень; - піде (турецька піца, за формою схожа на великий човник з тіста) з телятиною, сиром, помідорами і зеленню - 145 гривень. Окремо раджу сніданки - 195 гривень за 600 грамів. До сніданку входять: мед, варення, вершки, абрикос, шоколад, білий та твердий сир, помідори черрі, огірок, суджук та смажені яйця. Fish Dash, вул. Коновальця, 15/2 Поки що це єдиний ресторан сімейства, що спеціалізується на рибі та морепродуктах, які готуються з турецьким колоритом, та подаються з турецькою гостинністю. В чому фішка Fish Dash і чим він відрізняється від інших рибних ресторанів Києва? По-перше, рибу сюди привозять двічі на тиждень з Туреччини в спеціальних контейнерах із льодом. По-друге, будь-яку рибу чи морепродукти, що викладаються на вітрину, можна придбати в сирому вигляді (вам запакують з собою), або замовити офіціанту (вам приготують в той спосіб, що ви забажаєте). По-третє, тут дуже оригінальна подача страв. Наприклад, сібаса або дораду для вас можуть запекти в солі і подати у палаючому вогні. Отже, що ми замовляли в Fish Dash  і чим нас здивували: закуски (мезе) - їх тут близько 20 на вибір. Ми обрали - Лагос в гірчично-медовому соусі, Гріт з авокадо (сир перетертий з авокадо та горішками), Рокко-гріт з руколою (ніжний йогурт із спеціями та руколою), хавуч тарама з моркви, часнику, волоського горіха, фіш даш муамар з маринованих овочів гранатовому соусі. Ціна за порцію від 70 до 120 гривень; тар-тар з лососем -145 гривень та тар-тар з сібасом -135 гривень; креветки в маслі (подаються на пательні з грибами) - 205 гривень; рибні кульки -135 гривень за штуку; сірдак з осетрини “Fish Sirdak”  в часниковому соусі - 420 гривень; восьминіг гриль - 550 гривень; холодний Ляб-лябі - 95 гривень; запечений гарбуз - 95 гривень. Мене просто вразив стіл із мезе! Це так зручно, коли ти чекаєш на основні страви, а тобі відразу пропонують в цей час з’їсти смачну закуску. Неймовірно смачний тар-тар з сібаса та лосося на подушці з авокадо. Рибні кульки з міксу різної риби та ще й в лимонно-пряній підливці - просто шедевр! Замовте обов’язково. Сірдак з осетрини - фірмова страва, теж вартує окремого компліменту. Протушкований з петрушкою та лимонно-часниковому соусі, він просто тане у вас на губах. Осетрину, приготовану в такий спосіб, я теж ще жодного разу не пробувала. Під страви обов’язково візьміть білого азербайджанського вина Savalan Chardonnay - 150 гривень за 150 мл. Ну і на завершення вечері замовте божественний запечений гарбуз. Навіть заради цього десерту варто відвідати Fish Dash. Це щось особливе, і не піддається опису. А під цей десерт, вас пригостять смачним східним чаєм з чебрецем (це приємна родзинка в усіх закладах Dash) за розпорядженням власника ресторану Азада Алієва. Він - душа своїх закладів і знайомиться майже з кожним гостем. Тож бажаю вам Afiyet olson і не забувайте стежити за моєю сторінкою у Facebook та моєю сторінкою в Instagram. Читайте та смакуйте: Пісні блюда в ресторанах Києва (фото, меню, ціни) Фото та відео автора КиевVласть