Правове регулювання та поняття прибудинкової території Наразі правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України “Про землеустрій”, “Про оренду землі”, “Про основи містобудування”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 “Про реалізацію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Так, відповідно до держаних стандартів України (пункт 6.1.1 ДСТУ-Н) площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за формулою: Т0 = Тф × (Б0 / Б) , де Т0 – земельна ділянка з прибудинковою територією багатоквартирного будинку, га; Тф – фактична житлова територія мікрорайону (кварталу), га; Б0 — кількість мешканців в багатоквартирному будинку, чол; Б — кількість мешканців у мікрорайоні (кварталі), чол. Слід зазначити, що на законодавчому рівні не визначено конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків, що є цілком виправданим, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу та виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Звертаю увагу: що у відповідності до Земельного кодексу України прибудинкові території багатоквартирних будинків відносяться до земель житлової та громадської забудови. Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання цих земель здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 38 Земельного кодексу України). Складові прибудинкової території Прибудинкова територія складається з: · вимощення навколо житлового будинку; · смуги озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевого проїзду, тротуару та смуги вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин; · майданчиків, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою; · майданчиків для сміттєзбірників; · майданчиків для господарських будівель та споруд; · спеціально обладнаних майданчиків для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку; · в’їздів та виїздів підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності). Суб’єкти права власності на прибудинкову територію Суб'єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути:  · територіальні громади - на землі комунальної власності; · держава – на землі державної власності; · об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Хто може розпоряджатися земельною ділянкою У відповідності до ст. 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди – у судовому порядку.  Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.  У разі, якщо в багатоквартирному будинку приватизована частина квартир, суб'єктами договору є власники приватизованих квартир та власник прибудинкової території. Якщо в багатоквартирному будинку приватизовані всі квартири, то договір про спільну часткову власність на земельну ділянку має укладатись між співвласниками багатоквартирного будинку. Крім того, у багатоквартирному будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, функції такого договору може виконувати статут об'єднання, який має містити умови утримання та правила використання власниками – членами об'єднання прибудинкової території. А всі інші співвласники мають укладати договори з об'єднанням про порядок користування прибудинковою територією та її утримання. Учасник спільної часткової власності на прибудинкову територію не має права вимагати виділення належної йому частки зі складу прибудинкової території і не має права на компенсацію за свою частку. Також він не має права на отримання в його володіння та користування частини спільної земельної ділянки. Частка співвласника у праві власності на прибудинкову територію відчужується у такому ж порядку, як і його частка у спільному майні багатоквартирного будинку. Тобто, по-перше, під час продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники не мають переважного права купівлі частки; по-друге, частка у праві власності на прибудинкову територію не може бути самостійним предметом цивільного обігу й відчужується тільки разом із житловим чи нежитловим приміщенням.  Наразі правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України “Про землеустрій”, “Про оренду землі”, “Про основи містобудування”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 “Про реалізацію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”. Право власності/користування прибудинковою територією Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Крім цього, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку (частина друга статті 89 Земельного кодексу України). Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Прибудинкова територія може перебувати у власності, у постійному або тимчасовому користуванні певних суб'єктів. Погодження документації прибудинкової території може здійснюватись у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 33 цього Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: · реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; · координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; · вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. · розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації. Найбільш поширені питання, що виникають з приводу користування прибудинковою територією-це питання що стосуються паркування правил використання прибудинковою територією та паркування біля будинків. Наводжу актуальні питання з приводу даного питання, та відповіді на них. 1) Чи має бути прибудинкова територія забезпечена парко місцями? - Є нормативи, що закріплюють забезпечення відповідних об’єктів (будинків) паркомісцями,  в тому числі це мають бути гостьові паркомісця та постійні. В спальних районах, відповідно до Держаних стандартів,  на дві квартири передбачене одне паркомісце. Фактично, паркомісця -  є гостьовими автостоянками, де мешканці зберігають свої автомобілі. Брати плату за паркування у власному дворі – законодавством не передбачено. 2) Чи мають право співвласники будинку самостійно розпоряджатися прибудинковою територією? - Наголошую, прибудинкова територія – є спільною власністю співвласників квартир, а отже вони мають право самостійно визначати юридичну долю прибудинкової території (наприклад, чи використовувати її як дитячий майданчик, здійснювати благоустрій чи для паркування власних автомобілів). 3) Що робити, якщо земельна ділянка під будинком знаходиться у комунальній власності? - У такому випадку, зазвичай, місцева влада, передає в оренду прибудинкову територію об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), які використовують дану земельну ділянку відповідно до своїх мотивів. 4) Чи є законним стягнення коштів за парковку на прибудинковій території? Як захистити свої права? - Залучення фізичних осіб-підприємців компанією забудовників для збирання коштів за паркування, являється прихованою схемою отримання відповідних доходів. Захистити свої права можна шляхом подачі позовної заяви, залучати правоохоронні органи та місцеву владу. Якщо ми говоримо, що земля є комунальною, то необхідно створювати ОСББ та отримати землю в оренду. 5) Чи можна просто відмовитися сплачувати кошти за паркування та залишати авто поруч з будинком? - Є ряд земельних ділянок, що використовуються для паркування, це: земельні ділянки, що знаходяться у приватній власності третіх осіб та ті що знаходяться в орендному користуванні третіх осіб. Тобто, якщо власник авто просто почне ставити машини на чужій території, то власник такої земельної ділянки  може поставити огорожу та заблокувати проїзд на свою територію. 6) Що робити, якщо авто блокують та не дозволяють заїхати додому? - У такому випадку, треба викликати поліцію або подавати позов до забудовника, але судовий процес може тривати роками. Отже, співвласники житлового будинку, можуть самостійно визначати долю прибудинкової території, але для цього необхідно об’єднати зусилля: створити ОСББ, отримати земельну ділянку комунальної власності в оренду та домовитись про спільні правила користування такою територією.  Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

Новий законопроєкт № 3131, що встановлює мінімальний податок на землю, поставить хрест на обіцянках влади не примушувати жодним чином дрібних власників земель розпродавати свої ділянки. Якщо новелла буде проголосована Верховною Радою, власник стандартного паю в чотири гектари платитиме шість тисяч гривень нового податку. Про це KV стало відомо з публікації депутата Білоцерківської міської ради від фракції “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” Вадима Кошеля.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  За його словами, законопроєкт “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції” зобов’яже власників земельних паїв сплачувати додатковий податок, тим самим змушуючи людей продавати землю. Це при тому, що депутати з партії “Слуги народу” обіцяли, що ніщо не змушуватиме людей до продажу своїх земель. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “Пам’ятаєте, коли "Свобода" протестувала проти ухвалення закону про “ринок землі”? Серед аргументів його лобістів був і такий: “Ніхто нікого продавати свою землю не змушує, не хочеш — не продавай”.  А тепер погляньте на законопроект нардепів від фракції “Слуга народу” №3131, який вже підтриманий податковим комітетом і внесений до порядку денного сесії. Цей законопроект пропонує запровадження мінімальної податкової сплати з кожного гектара землі сільгосппризначення, незалежно від того, скільки заробив власник землі. На практиці це означатиме, що власник паю буде змушений платити приблизно по півтори тисячі гривень в рік за кожен гектар. Просто так, незалежно від того, що він на землі вирощує. Тобто власник стандартного паю в чотири гектари платитиме шість тисяч гривень нового податку. А тепер давайте подумаємо, до чого це призведе? Очевидно — до масового продажу своєї землі селянами, які не захочуть і не зможуть платити цей податок. Не захочеш продавати і з останніх сил будеш платити податок — “слуги народу” у майбутньому можуть його підвищити, щоб продав уже напевне. Це і є політика обезземелення дрібних власників на користь латифундистів. А тепер згадайте ще раз усю брехню, яку вам розповідали про “розвиток дрібного фермерства”. Зазначимо, законопроєкт № 3131 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції” зареєстровано у ВР 27 лютого 2020 року. У червні податковий комітет ВР рекомендував прийняття законопроєкту в першому читанні. 16 червня документ включили до порядку денного Ради.  За даними Держгеокадастру, близько 7 млн українців мають земельні паї – у середньому близько чотирьох га кожен. 4,7 млн власників паїв є одноосібниками – тобто обробляють свої паї самостійно. Решта паїв здаються в оренду великим агрофірмам чи холдингам. Читайте: Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава” Фото: відкриті джерела КиевVласть

Добігає кінця капітальний ремонт автомобільної дороги Боярка-Київ-Чоп. Він здійснюється в рамках державної програми “Велике будівництво” за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. На даний час рівень готовності складає 90%. Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби Київської облдержадміністрації (КОДА). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Вже виконано влаштування бортового каменю, поребрику, покриття та основи тротуарів з ФЕМ, виконано влаштування поширень проїзної частини, влаштування освітлення пішохідних переходів, виконується завершення встановлення знаків та влаштування узбіч та розмітки. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться При сприятливих умовах термін завершення ремонту ділянки автодороги планується на кінець липня – початок серпня поточного року. Загальна кошторисна вартість будівництва становить 40 212,663 тис. гривень. У 2020 році обсяг фінансування проекту становить 14 380,979 тис. гривень. Читайте: Василь Володін проінспектував ремонт дороги в Обухові Фото: прес-служба КОДА КиевVласть

Згурівщина – сільськогосподарський район і тут кожен селянин обстоює право бути вільним господарем на своїй землі. Сьогодні ж країна потрапила в складний період на часі впровадження низки кардинальних реформ. Про болючі проблеми селян напередодні відкриття ринку землі, про життя району в умовах об’єднання громад і нового адмінтерустрою та про те з чим націоналісти йдуть на місцеві вибори в інтерв’ю KV розповів голова Згурівської райради, член ВО “Свобода” Степан Кузьмич. KV: Ви не так давно очолили райраду: як змінився ритм життя? Степан Кузьмич: До обов’язків голови райради я приступив два місяці тому. Цей період, можливо, здається вагомим. Але система влади так побудована, що натрапляєш на постійні бюрократичні перепони. І це створює багато незручностей у роботі, відбирає час. Через що складно вирішувати, навіть, банальні проблеми. Ти маєш постійно думати, як зрушити процеси з місця.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сьогодні на місцях залишається більше коштів. У 2014 році, коли я був головою РДА, бюджет був нульовий, не виплачувалися зарплати, робітники звільнялися. Але сьогодні, через багато років, проблем не стало менше, а лише додалось. Так, загалом ритм життя дуже змінився, зважаючи на складний період у країні. Із сьомої години я вже на роботі, щоби сконцентруватися на денному плані. До ради, особисто, прийшов не з вулиці. Я – фермер. Займаюся фермерським та тепличним господарствами. Тож про проблеми селян знаю з власного досвіду. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться KV: Які завдання ви особисто поставили собі як голові, яке завдання від партійного керівництва? Степан Кузьмич: Курс “Свободи” всім відомий – послідовність у діях і обстоювання інтересів громади, вільного селянина. Я ж до роботи завжди ставився з відповідальністю і приділяю їй левову частину часу. І беручись до обов’язків, обіцяв приділяти району не менше. Будуть створені громади й моє головне завдання – не дозволити втратити село. Політика президента націлена на те, щоби дрібний бізнес отримав підтримку, кредити під 5–10 %. Але про які кредити можна говорити, якщо спадкоємці не можуть одержати земельні ділянки через те, що вона вважається відумерлою спадщиною. Цю спадщину виставляють на аукціон, який у результаті виграє багатомільйонний агрохолдинг, за плечима якого тисячі гектарів. І це основна проблема, яка сьогодні не дає розвиватися сільським підприємцям. Приблизно 15 років тому, у районі було 18 тис. виборців. Сьогодні немає і 15 – села вимирають. І це – столичний регіон. Селяни масово виїздять за кордон через брак роботи, умов для ведення бізнесу. Молодь не може стати господарем на своїй землі, адже дідівський пай передано в оренду на 25 років, а то й більше. Це вже не проблема – це трагедія. З цим питанням планую звертатися до народної депутатки від ВО “Свободи” Оксани Савчук. Мета – зареєструвати законопроєкт, який би відкрив доступ селянину до землі, яка перебуває в оренді. При умові створення юридичної особи фермерського господарства чи сімейної ферми, законодавець має за 2–3 роки розірвати договір оренди. Звичайно, потрібні запобіжники, але селянин мусить одержати можливість працювати на своїй же землі. Лише тоді село відродиться. KV: Назвіть три найбільші проблеми Згурівського району, як їх вирішити? Степан Кузьмич: Перша, і вона турбує не лише Згурівку, – це проблема замкнутого трикутника “поліція-прокуратура-суд”. Ця система мали би працювати, як годинник. Але цей бюрактичний ланцюг змушує розбиратися в багатьох питаннях роками. Як, наприклад, із ситуацією із виділенням землі для АТОвців.  Ще одне болюче питання – брак лікарів. Разом із депутатами плануємо звернутися до Мінохорони здоров‘я з вимогою терміново надати району медичні кадри. Піврайону не змогли підписати декларації із сімейними лікарями – їх просто не вистачало на всіх. Район уже побудував і житло для медиків. Це проблема селянина, Згурівки? Чи все ж зобов’язання МОЗ? Кожен сплачує податки, за рахунок яких студенти одержують державні стипендії. Щороку випускається тисячі медиків і жоден лікар не приїхав працювати в Згурівку. Крім того, у районі багато років у занедбаному стані комунальне господарства. На його балансі перебувають житлові будинки. А там, де втрачено контроль, обов’язково виникатимуть проблеми. Одна із них – протікання дахів, зокрема, черговий будинок у районі цукрового заводу, де проживають 50 сімей. Там є проблеми і з водовідведенням. Створена комісія, яка наразі займається оцінкою стану будівлі. В одному будинку дах уже відремонтовано. Не можна чекати виборів до громад, коли в будинку тече дах. Найбільша складність – це неактивність населення, яка й доводить ситуації до такого стану. Там, де є тиск – буде й поступка. На фото: Степан Кузьмич з однопартійцями KV: Як у районі з ремонтами доріг? Нещодавно жителі жалілись на якість робіт від ТОВ “Спец Комплект Постач”. Степан Кузьмич: З депутатами райради плануємо обстежити ділянку ямкового ремонту між селами Нова Олександрівка та Згурівкою. І, якщо там дійсно роботи виконані неналежним чином і виконавець робіт не прислухався до зауважень керівництва РДА. То будемо вимагати анулювати ту роботу і привести дорожнє покриття до належного стану. Узагалі цей ямковий ремонт мав би бути безкоштовним. На ці роботи можна спрямовувати кошти, зекономлені на розчищенні снігу цьогоріч взимку. Проте, на жаль, ніякої системної роботи в цьому напрямку немає. Так, дороги ремонтуються. Але на їхній ремонт із держави та області виділяється недостатньо коштів. У багатьох селах, як у Щасливому на вулиці Прилуцький, взагалі немає дорожнього покриття. KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте. Степан Кузьмич: Буде земля – буде держава. Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава. А вже потім вона має передати через громади її в оренду землевласнику зі підтримки асоціацій аграріїв. Сьогодні ж досі немає механізму передачі землі. Якщо є юридична особа – це вже потенційний іноземець. Не можна допустити до української землі “офшорників” та агрохолдинги, лише тому, що вони заплатять більше коштів. Що таке гроші, у порівнянні з нашою родючою землею? KV: Як вплине зняття мораторію на сільськогосподарський район Згурівщини й паї селян? Степан Кузьмич: Поки що жодним чином, якщо не будуть обнулені договори оренди. Купуй не купуй, а земля ще 25 років перебуватиме в оренді. Землю купуватиме частинами той, хто її орендує. Тож вільного ринку не буде. Та й думаю, масово продавати землю селяни не будуть. Той хто хотів продати, підписав договір на 49 років і отримав відповідні виплати. Якщо ж таки орендні договори анулюють, відбудеться різке зростання сільських господарств й рівня життя на селі. Відкрився би вільний доступ до спадкових земель, а одноосібники одержати шанс розвивати свій бізнес. Але це питання на законодавчому рівні лобіюють таким чином, щоб усе залишити в руках агрохолдингів. KV: Як вирішився конфлікт із селянами щодо передачі ексголовою РДА Мозговим розпайованих спірних ділянок в аренду фермерам? Справу вивчала прокуратура. Степан Кузьмич: Я знайомий із цією ситуацією. Особисто брав участь у вирішенні цього питання. Наразі ця справа вже як два роки тягнеться в суді. Активісти Згурівського району тримають його хід на контролі, відвідують засідання, які час від часу переносяться. KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації? Степан Кузьмич: Сьогодні багато є прикладів успішних громад, ефективного використання коштів на місцях. Також усі розуміють, що 25 жовтня відбудуться місцеві вибори в ОТГ. І за владу при громадах, які стануть розпорядниками коштів і одержать доступ до земель, скоро розпочнеться справжній бій. Уже навіть проглядаються деякі виборчі штаби. Так, реформа позитивна, а наскільки вона буде дієвою й наскільки громада зможе вирішувати самостійно проблеми – побачимо. Питання в тому, як бюрократична коса буде працювати після об’єднання. KV: Чи готова сьогодні Згурівщина об’єднатися в єдину тергромаду? Степан Кузьмич: На території району неодноразово проводилися слухання щодо створення громади. Але населення й досі аморфне до всіх цих реформ і отримання місцевою владою переваг чи коштів на утримання шкіл тощо. Їх більше хвилює питання зручності послуг, які вони звикли отримувати в сільраді. І, напевно, бюрократія, прописана на рівні законів, не скоро зникне, щоби селянину не треба було їздити до адмінцентру. Об’єднання громад – це добре, є й перспектива. Але для малих віддалених сіл це може стати погибеллю. Якщо не буде змінено законодавство й не нададуть селянам доступу до землі. Залишається питання й щодо спроможності Згурівської громади. Можливо, будуть вирішуватися лише більш суттєві й нагальніші проблеми центру громади. А де немає школи, садочка, лікарні, сільради село розвиватися також не буде. KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою? Степан Кузьмич: Об’єднання громад, адмінтерреформа мали би відбуватися в комплексі, одночасно змінюватися земельне законодавство тощо. Але однаково до громад обиратимуться депутати і “Свобода” братиме активну участь у виборах. Ще не відомо, які зміни внесуть у виборче законодавство. Чи будуть ради утворюватися за партійною чи все ж мажоритарною системою. На це буде впливати шкала із кількості населення. Якщо вибори відбуватимуться за системою: вище 15 тис. населення – партійна, менше 15 тис. – мажоритарна. То ми одержимо дуже малий коридор проходження. Адже район невеликий за кількістю виборців – усього 14 тис. 811 осіб. У будь-якому випадку партійна система для районних рад запроваджується вперше, а селяни звикли обирати депутатів з огляду на особистість. KV: Чи підтримуєте ви розподіл Київщини на шість округів? Степан Кузьмич: Шість районів замість двох десятків – це, мабуть, привальний крок. Це дозволить скоротити і зменшити навантаження на державний бюджет. Звичайно, через географічну складову, кожен район хоче бути адмінцентром. Головне, щоби роботу адмінцентру організували так, щоб населенню не потрібно було до нього добиратися, щоби вирішити якесь питання. KV: Згурівщину включають до адмінцентру в Переяславі. Наскільки доречним є таке приєднання на Вашу думку? Степан Кузьмич: Переяслав територіально незручний для віддаленої Згурівки. У цій ситуації Яготин є найбільш прийнятним варіантом. Та й частина Згурівки раніше була в складі Яготинського району. Але цей варіант взагалі не розглядався. І якщо брати до розгляду Бровари, Бориспіль, з якими маємо сполучення, то за рейтингом Переяслав також буде на останньому місці. KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону? Степан Кузьмич: Цей законопроєкт спрямований на руйнування та обмеження української мови. І це – початок руйнації національної єдності, чергова спроба поділити українців на різні сорти. І це дежавю ми вже проходили у 2014 році. Усі ці українофобні партії налаштовані проти України. Але я не думаю, що вони зможуть досягти бажаного. Свободівці однозначно за недопустимість перегляду закону про мову. Згурівська районна рада з подання “Свободи”, але за підтримки всіх партій, також звернулася до Президента України, Верховної Ради, Прем’єр-міністра щодо цієї ситуації. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Степан Кузьмич: “Свобода” має багаж досвіду довжиною у 25 років існування партії й послідовна у своїх діях. Свободівці мають значні результати роботи при владі. Хто десь схибив чи зрадив? Ні. Свободівці завжди готові на самопожертву заради України. Тож не бачу причин, щоби за неї не голосувати. Ми обстоюємо права селян, їхнє право на землю. Згурівський район селом розпочинається й ним закінчується. І сьогодні завдання “Свободи” – зберегти дрібні села і викорінити ситуацію, коли пан – спроможний, а село – ні. Де дітей возять до сусідніх сел, бо закрили школу. Так, громади – це крок уперед, вони стануть розпорядниками коштів. Але, якщо не буде доступу до землі – не буде розвитку і в громаді. Степан Кузьмич у зоні АТО, Донеччина, 2015 рік. Фото: Євген Чубук, Згурівська Правда KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні? Степан Кузьмич: Кожна політична партія може говорити про важливі завдання й давати обіцянки. Але успішна вона лише тоді, коли має свою історію. Коли послідовна в діях із року в рік, у трактуванні своїх бачень, може продемонструвати результати своєї роботи. Це і є складові успішності. І цей досвід красномовніший за всі ті обіцянки. Читайте: Згурівська райрада перейшла під керівництво націоналістів і порошенківцівКиевVласть

Апартаменти чи квартира? Апартаменти — це квартира? Що це? Часто апартаментами називають великі за площею квартири у багатоповерхівках. Проте це неправильно. Адже єдина спільна риса цих типів приміщень — те, що обидва об’єкти є нерухомістю, у якій можна жити. Розгляньмо детальніше, у чому ж відмінність, та знайдемо відповіді на інші актуальні запитання.Чим апартаменти відрізняються від квартир? Ви заходите до приміщення, де є спальні, вітальня чи гостьова, кухня, санвузол і тераси. Вас запитують: “Це апартаменти чи квартира?” З вірогідністю 99% вашою відповіддю буде: “Квартира”. Дійсно, зовні апартаменти не відрізнити від просторої квартири у житловому комплексі. Адже основна відмінність апартаментів від квартири юридична, а точніше — статус будівлі, де вони розташовані.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Квартири належать до об’єктів житлової нерухомості, апартаменти — до комерційної та формально мають статус нежитлового фонду. Якщо ви захочете оформити прописку, то, найімовірніше, отримаєте відмову: це нежитлові приміщення, тут дозволене лише тимчасове проживання. У найкращому разі вас зможуть прописати терміном до 5 років. Попри це апартаменти мають всі умови для комфортного проживання і високий рівень обслуговування.Розташування має значення? Має. Апартаменти — це ідеальний варіант нерухомості, який можна легально зводити у рекреаційних, курортно-лікувальних, історичних й туристичних зонах. Для забудовника нежитлового фонду діють менш суворі вимоги, ніж до того, хто займається будівництвом житлових комплексів. Для побудови багатоповерхівки першою вимогою є розташування об’єкта у житловій зоні. Водночас апарт-комплекс може “вирости” навіть на першій лінії пляжу, у парку, історичному мікрорайоні міста чи поруч із лісом — там, де зазвичай люди відпочивають, займаються туризмом, відновлюються. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Статусом забудови комплексу апартаментів може бути “готель”, “комплекс для відпочинку”, “комплекс для туризму”, “комплекс санаторного типу” тощо. Постійне проживання в апартаментах недозволене, а тому Державні будівельні норми (ДБН) не порушуються. В Україні прикладом такої забудови є набережна в Одесі: земельні ділянки берегової лінії моря стали місцем для зведення комфортабельних комплексів з обмеженими юридичними характеристиками, проте з перевагами для мешканців. Зокрема краєвиди з вікна, чисте повітря та близькість до природи роблять життя у приміщеннях підвищеного комфорту ще привабливішим для інвесторів. Апартаменти — для інвестицій? Звичайно, не пейзажами єдиними ваблять апарт-комплекси. Апартаменти є вигідним інвестиційним вкладенням: такі приміщення можна використовувати для здачі в оренду, для відкриття готелю чи курортного комплексу, облаштування офісів, конференц- чи спортзалів та ресторанів.Чи все так ідеально? Витрати на комунальні послуги й обслуговування апартаментів будуть вищими у порівнянні з квартирою. Причиною є те, що для житлового фонду встановлені нижчі тарифи на комунальні послуги. Але, як йшлося вище, апартаменти не належать до житлового фонду, а тому, оформивши право власності, мешканці не зможуть укласти прямий договір із постачальниками комунальних послуг.  Власнику апартаментів доведеться також сплачувати щорічний податок на нерухомість. Це обходитиметься в 1% від мінімальної зарплати за кожен квадратний метр. Якщо ж буде прийняте рішення продати апартаменти, то доведеться сплатити аж 6,5% – 5% податку на нерухомість та 1,5% воєнного збору. Таких витрат можна було б уникнути під час продажу квартири (об’єкта житлового фонду) за умови, що вона була у власності понад три роки. У разі з нежитловим фондом, 6,5% доведеться платити незалежно від періоду, скільки апартаменти перебували у власності. Необхідно звертати увагу на розташування об’єкта під час купівлі у ньому апартаментів. Якщо при побудові житлового фонду вимоги до забудовника передбачають забезпечення мешканців розвиненою інфраструктурою поруч із комплексом, то до будівництва нежитлового фонду таких вимог немає. Наявність шкіл, дитсадків, поліклінік, закладів громадського харчування, інших культурних та соціальних об’єктів неважлива. При купівлі апартаментів варто уточнювати питання, пов’язане з внутрішньою інфраструктурою комплексу. Зрештою, відповідальні девелопери намагаються задовольнити усі потреби інвесторів та облаштувати максимально комфортний комплекс. Тому поруч з апартаментами з’являються ключові елементи інфраструктури. Мова йде про ресторани, спортивні комплекси, басейни, заклади для дітей, суспільні простори. І байдуже, що до найближчого міського супермаркету їхати 20 хвилин, коли є свій крафтовий магазин з продовольчими товарами поруч з апарт-комплексом.У чому переваги? Купівлі апартаментів сприяють: швидка окупність;  пейзажні розташування; просторі планування; сервісне обслуговування.  Можливість відразу здавати приміщення в оренду чи розвивати готельну справу зі сприятливим розташуванням — одна з ключових переваг придбання апартаментів для бізнесу. Якщо апартаменти купуються для проживання, то зазвичай власник може укладати угоду з обслуговувальною компанією, яка візьме на себе відповідальність за утримання помешкання, прибирання, сплату комунальних послуг. Що може формувати вартість обслуговування апартаментів? Басейн у дворі, власна кур’єрська служба доставки, консьєрж-сервіс, зона для приймання гостей, власний спортивний зал, зелені газони, доглянута територія, завжди готовий допомогти персонал тощо. Переважно ці витрати виправдані отриманим навзаєм комфортом.Чи варто купувати апартаменти? Апартаменти — ідеальне рішення для тих, хто шукає варіант нерухомості для бізнесу (особливо готельного, туристичного, курортного) із вигідним розташуванням і високою окупністю. Рівень отриманого сервісу буде також на іншому, майже преміальному рівні. Недолік із відсутністю можливості оформити прописку може відштовхувати охочих придбати апартаменти для проживання. Проте це невиправдано: крім юридичних формальностей, просторі видові апарт-комплекси повністю обладнані для життя і стануть хорошою альтернативою квартирам.  Хоч апартаменти як тип нерухомості — явище для України відносно нове, воно вже знайшло позитивний відгук у смаках інвесторів.  Читайте: Ваврыш подтвердил готовность купить 100% строительной компании Saga DevelopmentКиевVласть

Протиепідемічні заходи та закриття ринків призвели в столичному регіоні до овочевої кризи. Не маючи доступу до ринків, фермери тоннами викидали на смітник нереалізовану моркву, огірки, помідори та ранній врожай. Сьогодні господарства підраховують мільйонні збитки й жаліються на брак державної підтримки. Кажуть, галузь ледь виживає через відсутність компенсацій, пільгового кредитування та дорогі енергоносії.  На початку травня регіон здивувала новина: жителі Гостомеля знайшли масштабне звалище моркви. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Як писала KV, тоді фермер Костянтин Завгороднюк (ТОВ “Зелена Гільдія Групп”) розповів, що вивіз моркву на полігон, аби використати як органічні добрива. “Я знаю багато фермерів, які цьогоріч не справилися із ціною на моркву і вивозили її в кручу. Але ми знайшли для неї застосування, як майбутнє органічне добриво для наших полів”, – коментував ситуацію фермер. За словами депутата Київської обласної ради Євгена Чубука (фракція “Свобода”) овочі загалом непридатні як добриво, тож через резонанс та тиск з боку місцевої влади фермер, на його думку, був змушений розповідати, що вивіз моркву на звалище, аби та стала добривом. Хоча йдеться про неможливість реалізувати продукцію. “Загальної інформації втрат через нереалізовану овочеву продукцію в карантин по області чи районах немає. Її не збирали ні районні управління АПК, ані департамент КОДА. Не вживали й заходів, щоби допомогти фермерам реалізувати продукцію. Це не про перший мільйон тонн зерна, намолоченого під час жнив”, – говорить він. Як же розповів у коментарі KV сам фермер агрохолдингу “Зелена Гільдія Груп” Костянтин Завгороднюк, під час карантину всі підприємства постали перед проблемою реалізації продукції на внутрішньому ринку. Через це ціна на деякі види овочів була нижчою за собівартість. Також карантин вплинув на реалізацію ультраранньої продукції. Також проблеми зі збутом мали фермери, які зберегли торішню продукцію до цього періоду. “У зв’язку з пандемією, закрилися ринки і мережі ресторанів. Це вплинуло на відносини з торговельними мережами: представленість на ринку велика, а канал продажу залишився один. Це дало нагоду мережам знаходити вигідніших постачальників, озвучувати жорсткі закупівельні вимоги. Наш холдинг вирощує картоплю, моркву, цибулю та буряк в області вже понад 15 років, тож в обсягах продажів на цю мережу збитків не зазнали. А ось від продажів у сегменті HoReCa (ресторанний бізнес – від ред. KV) і ринку втратили орієнтовно 40 % прибутку. Банківські структури, лізингові компанії та фінустанови йшли назустріч і реструктуризували виплати. Місцеве ж самоврядування, у рамках законодавства, запропонувати поліпшень або допомогу нам не можуть. Це не в їхній юрисдикції. На державному рівні холдингам складно добитися підтримки, у рамках фермерського господарства ця система працює простіше. Ми робимо запити, ставимо питання компенсації через асоціації, але й донині такий проєкт щодо овочевого бізнесу не сформульований. Зернова ж галузь працює стабільно, тому що ця продукція йде на експорт”, – додав він. Броварські теплиці Перед проблемою реалізації та збуту постало й найбільше промислове тепличне господарство в області ПрАТ “Комбінат “Тепличний” (площа 42,7 га, селище Калинівка Броварського району). За словами голови правління Володимира Чернишенка, через карантин довелося йти на поступки покупцю, ціни впали втричі порівняно з аналогічним періодом минулого року.  “Ми вирощуємо огірки та помідори й перший масовий товар був уже в березні. Через закриття ринків продукцію не було куди збувати. Частину, навіть більш-менш якісну, довелося викинути. Утилізували близько 50 тонн. Рятували ситуацію лише цьогорічна низька ціна на газ, впроваджені енергозберігаючі технології та новітні зрошувальні системи. Компенсувати втрати овочівникам ніхто ж не планує. Та і взагалі галузь проблемна, а виживає самотужки, адже програми держпідтримки не передбачені. Свого часу розглядалося питання відшкодувань за нове будівництво, але 50% коштів від вартості, так ніхто й не одержав. Овочі ж у необмеженій кількості завозять із Туреччини, Ірану, Європи. Сьогодні нікому обстоювати українського виробника, який може гарантувати біопродукцію вищої якості та міжнародну сертифікацію виробництва”, – розповів Герой України Володимир Чернишенко. Експертна думка Промислові тепличні господарства на Київщині – явище нечасте. Вирощуванням ранньої овочевої продукції, здебільшого зелені, займаються на присадибних квіткових ділянках. Хоча керівники районів зізнаються, що для овочевого напрямку в селах є досить непогані умови та родючий ґрунт. Фермери ж займаються вирощуванням пізніх овочів у відкритому ґрунті. Це, до прикладу, Фастівський, Обухівський, Баришівський, Бородянський та Васильківський райони. Тож карантин ці господарства зачепити не встиг. Як зазначив президент – голова правління асоціації “Теплиці України” Євгеній Чернишенко, в 1992 році в Україні промислові овочеві теплиці займали 1200 га, сьогодні ж діючі зимові теплиці покривають площу в 180 га. Першочергові фактори, які вплинули на зменшення виробництва – брак підтримки держави. А також – дорогі енергоносії, відсутність пільг на електрику та високі кредитні ставки. "Проблема з реалізацію виникла з початком карантинних заходів. Додало негараздів і те, що в цей час зайшло дуже багато імпортованої продукції із Туреччини, Польщі та Нідерландів. Мережі тримали дуже високу ціну на неї й тому реалізація місцевого продукту майже не відбувалася. Більш-менш стабілізувалася ситуація лише через три тижні. Ціни ж впали на 30% і лише поступово вийшли на минулорічний рівень. Але, на жаль, втрати були значні. Так, комбінат "Тепличний", у порівнянні з реалізацією в травні 2019 року, втратив орієнтовно 50 млн гривень. Тож про розвиток і розбудову цьогоріч можна забути. Компенсації – не в цей час і не в нашій країні. Крім того, держава має значний дефіцит бюджету. Надати допомогу обіцяють малому фермерству та бізнесу. Одна зі значних проблем цієї галузі – відсутність дешевих кредитів, хоча би до 7% років на 5–7. Це б галузі надало відчутну допомогу", – запевнив він. У Згурівському районі ринки через карантин ще не відкривались. І, як зазначив голова Згурівської районної ради, ексголова "Асоціації фермерів" Згурівського району Степан Кузьмич, карантин припав на особливий пік продажів, створивши сільським овочівникам значні незручності. “Селянин живе за рахунок своєї присадибної ділянки, а через карантин багатьом довелося зменшити обіг продукції. Адже в основному збут овочів відбувався саме через ринки, які в районі досі не працюють. Плюс проблема ще в тому, що сільські ринки офіційно не зареєстровані. За час карантину держава мала би давно врегулювати всі ці питання. До райради приходять та жаліються на заборону реалізувати продукцію. Особливо це проблематично стало для тих, хто закуповував овочі ще восени. Думаю, більшості довелося викидати товар через закінчення терміну придатності або через невигідну ціну, яка не покривала збитків від зберігання. Державою передбачені механізми підтримки сільського господарства, але дрібний селянин ними не користується. Доки фермер пройде всі ці інстанції, то все господарство ляже під бюрократичну косу”, – зауважив він. На думку ж голови Фастівської районної ради Геннадія Сиваненка, вирощування ранньої овочевої продукції сьогодні є дуже актуальним, але для його розвитку в Україні не вистачає стимулу від держави. “Україна має всі передумови для вирощування ранніх овочів. І в нас є малі господарства, які хочуть цю мережу розвивати. Проте умови кредитування та інші цінові виплати, не завжди влаштовують дрібних фермерів. Адже власних обігових коштів, як правило, вони не мають. І тут якраз на цю проблему має звернути увагу держава та місцева влада, і надавати фінансову допомогу на розвиток  овочевої галузі і малого підприємництва”, – додав Сиваненко. У коментарі KV депутат облради, керуючий адвокатським бюро "Титикало та партнери" Роман Титикало зазначив, що в Україні відсутня норма, яка би передбачала компенсацію втрат товарного виробництва у зв’язку із коронавірусом чи подібними ситуаціями. “Все лягає на плечі підприємців, які мають передбачати подібні ситуації і списувати на підприємницькі ризики. Обласні рада та адміністрація можуть зреагувати на ситуативні звернення. Та для цього потрібна цільова програма, яку має розробити обласна адміністрація. Обласна рада є лише законодавчим органом. Адміністрація ж – це настільки негнучкий механізм, що навіть, якби вона захотіла втілити цю программу в життя, то поки відбудуться всі ці процеси, фермери не зможуть зібрати й документи з відповідними підтвердженнями й оцінкою втрат. Тому це питання має розглядатися на державному рівні”, – говорить він. Як зазначив на своїй сторінці в Facebook голова Нацради з економічного розвитку Олексій Дорошенко, у законодавстві сьогодні передбачена лише утилізація прострочених продуктів спецорганізаціями, за яку компанія має сплатити податок на прибуток. Як і для передачі подібної продукції зоозахисникам. Тож виробникам дешевше викинути продукцію на звалище. А цьогоріч фермери й зовсім не мали можливості для її реалізації через карантин. “Частину продуктів виробники переробляють, якщо це є безпечним і дозволено. Але на практиці більшу частину продуктів, яка залишилася після закінчення терміну придатності, не утилізують, а використовують повторно, або викидають на смітники. Цього року ми вперше бачили продукцію, яку викидали фермери через неможливість її реалізації, оскільки ринки були закриті”, – йдеться в дописі Дорошенка в соцмережі. Тому на онлайн нараді, яка відбулася 26 травня, Асоціація постачальників торговельних мереж запропонувала Мінрозвитку економіки внести зміни до законодавства. Внесення поправок до закону надало би можливість фермерам безкоштовно передавати продукти харчування, термін придатності яких закінчився, або продавати такі продукти на корм тваринникам. Читайте: Минэкономразвитию предлагают узаконить бесплатную передачу просроченных продуктов питания или продажу их на корма животноводам Нагадаємо, на Київщині садівництво та виноградарство опинилися на межі виживання. Додали проблем аграріям жорсткі погодні умови та карантин. Не зважаючи на те, що уряд виділяє на підтримку галузей 400 млн гривень, а профільний департамент КОДА активно рекламує програму держпідтримки, фермери й малі господарства не поспішають ставати в чергу за грошима. Садівники та виноградарі жаліються на бюрократизм і податкову колізію під час отримання коштів і в один голос кажуть: реформа взаємин між сільгоспвиробниками та державою потрібна Україні як повітря. Читайте: Садівництво та виноградарство Київщини потерпають від бюрократії, погоди та податкових колізій Фото: коллаж KVКиевVласть

2 червня у вівторок постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування розгляне кілька проєктів рішень щодо створень зелених зон в Києві. Серед проектів рішень -"Парк мрії”на вул. Антоновича у Голосіївському районі та"Сквер на Воздвиженці”. Про це KV повідомили представники ініціативної групи з просування петиції створення скверу на Воздвиженці. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Петиція про "Парк мрії” отримала значну підтримку киян, тому це питання винесено на перше місце у порядку денному. Не менш важливим є питання створення зелених зон у Подільському районі.  “Нагадаємо, що громада Подолу та Воздвиженки вже кілька років поспіль протидіє забудовнику, який планує звести у центрі Воздвиженки багатоповерхову забудову. Місцеві мешканці за власний рахунок розробили проєкт та готові навіть самостійно втілити його у життя. Якщо рішення про створення скверу буде підтримано, то у Києві нова зелена зона з’явиться вже цього літа, причому гроші платників податків місто на це практично не витрачатиме, місцеві мешканці пропонують взяти більшість витрат на себе”,- підкреслили автори петиції. Вони зазначають, що мешканці Подолу наполягають на необхідності створення скверу замість новобудови, оскільки в цьому районі Києва критично бракує зелених зон. “З запланованих на завтра трьох проєктів рішень два стосуються припинення договорів оренди із ТОВ "Фундація "Якісне житло". Саме цей забудовник намагається збудувати багатоповерхівку. Перший проєкт рішення Київської міської ради стосується земельної ділянки, яка розташована поруч із "Площею мистецтв", на вул. Дегтярній, 2-4 у Подільському районі м. Києва. Ця земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Фундація "Якісне житло", не забудована і захаращена будівельним сміттям всупереч екологічним вимогам та вимогам законодавства про охорону культурної спадщини. Рішеннями Київської міської ради у 2018 році цій земельній ділянці вже був наданий статус скверу, а договір оренди із ТОВ "Фундація "Якісне житло" щодо цієї земельної ділянки був припинений. Однак, рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди від 08 січня 2018 року №4/4068 було скасовано у судах, і станом на зараз земельна ділянка знову перебуває в оренді ТОВ "Фундація "Якісне житло"”, – йдеться у повідомленні. Підкреслюється також, що тому цього року депутати Київської міської ради Ольга Балицька та Валентин Мондриївський подали проєкт рішення про розірвання відповідного договору оренди. Якщо цей проєкт рішення буде підтриманий постійною комісією Київської міської ради з питань з питань містобудування, архітектури та землекористування, а також проголосований на пленарному засіданні, то вже у цьому році у мешканців Воздвиженки замість сміттєзвалища може з’явитися сквер.  “Створення нових скверів та парків у Києві наразі актуально, як ніколи. За кожний клаптик незабудованої зеленої зони доводиться запекло воювати – там, де кияни хочуть бачити дерева та квіти, забудовник зазвичай хоче бачити якнайбільше поверхів нерухомості”, – зазначила у своєму пості на Facebook Ольга Балицька. Також додається, що хоча "Площа мистецтв" фактично використовується, як сквер, однак юридично вона перебуває в оренді для будівництва житлового будинку з об’єктами соціально-громадського призначення. Якщо орендар захоче знищити сквер та побудувати замість нього багатоповерхівку, він буде формально мати на це право. Тому для не тільки фактичного, а і для юридичного встановлення статусу "Площі мистецтв", як скверу, необхідно припинити відповідний договір оренди із забудовником, який винесений на розгляд земельної комісії Київради цього вівторка. Третій проєкт рішення стосується саме офіційного надання статусу скверу "Площі мистецтв". Оскільки у мікрорайоні "Воздвиженка" відсутні зелені зони, а "Площа мистецтв" може бути забудована, підтримка саме цих проєктів рішень на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування є дуже важливим питанням.  “Беручи до уваги нещодавно відсвяткований День Києва, громада Подолу сподівається, що мер Кличко та київські депутати готові зробити такой подарунок Києву та киянам. Закликаємо депутатів комісії підтримати створення скверу на Подолі!”, – завершили активісти. Читайте: Киеву предлагают создать сквер на Воздвиженке Фото: инициативная группа по продвижению петиции о сквере на Воздвиженке КиевVласть

Скандальновідомий обласний театр Київщини знову готується шукати для себе керманича. Вже відомо про дві кандидатури на цю посаду. Позмагатися за театральну булаву готуються ексдиректор театру В’ячеслав Усков та ексначальник культурного управління КОДА Ігор Осипенко. А поки карантин заважає старту перегонів, обов'язки директора-худкерівника візьметься виконувати ексзаступник Осипенко Ігор Подолянець, який донедавна був у складі конкурсної комісії. Як KV стало відомо з повідомлення на сторінці театру в Facebook, розпорядженням Київської обласної ради VII скликання від 22 травня 2020 № 264 виконуючим обов'язки директора-художнього керівника комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського” (*) призначений Ігор Подолянець. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Він виконуватиме обов'язки директора на період конкурсного відбору на посаду директора-художнього керівника. Не втрачають оптимізму "Незважаючи на складну епідеміологічну, економічну ситуацію в Україні та світі, ми впевнені, що 87-й театральний сезон розпочнеться, а артисти театру подарують своїм глядачам прем'єрні спектаклі і нові концертні програми", – пишуть на сторінці театру. Відзначимо, що 11 лютого 2020 року Подолянець розмістив резюме, де вказав, що шукає "роботу на посаді, що відповідає досвіду". В цей же день на сайті Київської обласної ради з'явилося оголошення про початок прийому заявок на конкурс на заміщення посади директора театру. Пізніше стало відомо про дату проведення конкурсу – 23 березня, проте в облраді його були змушені кілька разів перенести через карантин.  Наразі відомо про двох кандидатів на посаду: це діючий директор Валентин Усков і заступник начальника управління – начальник відділу виконавчого апарату Київської обласної ради Ігор Осипенко.  Про своє призначення Ігор Подолянець каже, що сам на посаду не поривався — ідея призначити його тимчасовим керівником закладу прийшла від керівництва Київської облради. А з Осипенком добре знайомий, бо той сам колись очолював управління культури КОДА. “Ігор Осипенко був моїм керівником, саме він брав мене на роботу, я працював його заступником. Про його плани подати свою кандидатуру на посаду директора театру я знав хоча б тому, що був секретарем конкурсної комісії та бачив документи. Свою кандидатуру на конкурс я не подавав. Чому представили і запропонували мене в якості в.о. – треба питати у вищого керівництва в облраді.  Мене представив театру начальник управління комунальної власності Київоблради Михайло Якимчук. Ми приїхали до театру, В'ячеславу Ускову передали розпорядження, в якому на два місяці мене уповноважено виконувати обов'язки директора-художнього керівника театру – до проведення конкурсу”.  Що робитиме на посаді “Зараз головне завдання – підготуватися і відкрити театральний сезон. Зустріти з відпустки художньо-артистичний і технічний персонал. Пандемія, звичайно, принесла ряд обмежень, які також вплинуть на роботу не тільки театру Саксаганського, але і всіх театрів України: зокрема, згідно з Постановою Кабміну діє обмеження на одночасне перебування на репетиціях до 50 осіб, і на сьогоднішній день невідома перспектива відкриття театру для глядача. В цьому режимі ми будемо активно працювати на відновлення вистав,  що заплановані худрадою театру до карантину, і готуватися до запуску нових форм роботи з глядачем в умовах, які будуть складатися в зв'язку з обмеженнями.  В цілому в театрі спокійна обстановка. Ми регулярно зустрічаємося з працівниками, з адміністративною групою і акторами. Йде ознайомлення з нагальними проблемами і пошуки їх рішень. Але для мене ці люди і так не були чужі. Наше завдання зараз – дотримуватися традицій, закладених керівником В'ячеславом Усковим. З ним ми знайомі багато років і спілкуємося добре, і я маю намір в разі чого звертатися до нього за допомогою і порадою. Ну і головне – не допустити соціальної напруги для міста і для театру. Від цього всі втомилися. Є демократичні і законні шляхи вирішення будь-яких питань”, – розповів Подолянець.  Чим знаменитий Ігор Подолянець раніше був начальником управління культури Київської обласної державної адміністрації (2012 – 05 лютого 2019 року) і був звільнений розпорядженням тодішнього губернатора Олександра Терещука. Останній ще на сесії 20 грудня 2019 року не був задоволений виступом тодішнього начальника управління культури, який не зміг прямо відповісти на низку питань стосовно театру.  Згідно з декларацією про доходи за 2019 рік, заробіток Подолянця склав 272 тис. 956 гривень: 200 тис. 425 гривень зарплати на посаді начальника сектору забезпечення діяльності установ, закладів та підприємств освітньої, наукової і культурної галузей Управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства КОР, 70 тис. 455 гривень – зарплата начальника управління культури КОДА, 2076 гривень – інші види доходу.  У власності Подолянця – житловий будинок площею 524,8 кв.м та земельна ділянка площею 0,1 га в Чабанах Києво-Святошинського району, а також ділянка в Лебедівці Вишгородського району площею 0,1046 га. На його дружину записана квартира в Києві площею 60,7 кв.м.  Колишній директор В’ячеслав Валентинович Усков народився 12 квітня 1951 року у місті Біла Церква, у багатодітній родині. Після служби в армії вступив у Київський державний інститут культури, котрий закінчив у 1976 році за кваліфікацією “керівник театрального колективу”. Стояв у витоків будівництва Палацу культури “Росава”, де згодом працював заступником директора з культурно-масової роботи і науково-технічного прогресу, а з 1973 по 1990 рік – художнім керівником. У 2001 р. В’ячеслав Усков створив і очолив приватний театр “Новий”, а з березня 2006 року очолював Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського. В’ячеслав Усков – заслужений діяч мистецтв, лауреат премії Національної спілки театральних діячів України ім. М. Кропивницького, член “Золотого фонду Білої Церкви”тощо. Як писала KV у 2017 році Київська облрада додала 6 млн гривень на зарплати і "комуналку" театру ім. П. К. Саксаганського. Однак багато народних обранців були незадоволені роботою театру і вважали, що він повинен сам заробляти на свої потреби. В КОР засумнівалися у фінансовій порядності керівництва театру і доцільності його утримання за рахунок обласної казни. Вже тоді, у грудні, Ускова намагалися звільнити, але колектив почав виходити на забастовки. Дійшло навіть до об’яв голодування, аби не допустити звільнення Ускова з посади директора. Читайте: Рабочая группа по театру Саксаганского заявила о необходимости проведения повторного конкурса на должность директора (видео)  У 2018-2019 роках був оголошений конкурс на заміщення посади директора театру. Опонентом В’ячеслава Ускова виступив дирижер театру Богдан Пущак. Скандал почався вже на етапі оголошення складу конкурсної комісії, а продовжився невдоволенням колективу “Саксаганки” з приводу призначення Пущака і спробами не пускати його до приміщення театру. Взагалі за увесь час роботи колектив активно підтримував директора Ускова, хоча деякі депутати КОР, а також його опоненти у боротьбі за посаду закидали йому культурний та фінансовий розвал театру. Фото: “Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім.Саксаганського”, Facebook Декларацію про доходи В’ячеслав Усков не подавав. Кандидат номер два Депутат Київської обласної ради VI скликання від фракції “Партія Регіонів” Ігор Осипенко працював на посаді керівника управління культури і туризму з квітня 2010 по жовтень 2011 року. До того керував Центром культури при Службі безпеки України. Згідно повідомлень ЗМІ, 2011 року втрапив до корупційного скандалу: йому приписували те, що за затвердження нового Генерального плану села Княжичі (розширення меж) Осипенко нібито вимагав хабара у сумі 240 тис. доларів. Мав отримати ув’язнення строком на 9 років та позбавлення права обіймати державні посади; проте адвокати подали апеляційну скаргу, завдяки якій Осипенко уникнув тюрми.  Сам він через майже 10 років потому прокоментував скандал: мовляв, мав лише підписати документ, згідно якого на прилеглих до села територіях немає об’єктів культурної спадщини, якими відало його управління. Осипенко запевняє: до хабарництва причетності не має, адже став частиною певної брудної гри. “До мене підійшов один з депутатів Верховної ради від сина одного з чиновників найвищих щаблів влади. Мене попросили погодити і підписати 2 тисячі 700 га землі. На що я відповів: “немає проблем, але для цього ви підіть до губернатора Київської області, погодьте з ним, адже мій підпис – це тільки підтвердження того, є там культурна спадщина чи її там немає”. Мене зразу попередили, якщо ти підеш до губернатора або ж не підпишеш цей папірець, ми тобі зробимо проблеми. І я отримав ці проблеми, які мені потім зарахували як хабар у 240 тисяч доларів. Дякувати богові, я нічого не підписував, але до мене прийшли в кабінет, звинуватили, закрили і тоді почалась тяганина, тиск на суддів тощо. Було навіть таке, що суддю змінювали за 15 хвилин до засідань суду. Я цим людям ніколи того не пробачу, щоправда, вони вже всі за кордоном, сидять там зі своїми золотими батонами, але життя вони мені зламали. Нічого я не брав ні в кого, просто ці політичні ігри і синки наших великих імператорів довели нашу країну до того, що є. Зрештою, в 2013-2014 всі ці справи були закриті. Тобто у мене немає жодної судимості, все погашене і я маю цілковите право вважатися законослухняним громадянином України”, — розповів Ігор Осипенко журналістам видання “Моя Київщина”. Нині Осипенко грає на акордеоні та їздить з концертами Київською областю. Стосовно подання своєї кандидатури та свого бачення управління театром розповів, що, на його думку, Усков фактично занапастив театр.  Згідно декларації за 2019 рік, Ігор Осипенко отримав дохід у розмірі 247 тис. 129 гривень – 185 тис. 579 гривень зарплати на посаді у Київській обласній раді, 53 тис. 878 гривень зарплати у відділі культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, та 7 672 гривень зарплатні у КЗ ВО КОР "Академія мистецтв ім. Павла Чубинського". У власності Осипенка – дві земельні ділянки сукупною площею 3,18 га у Кодаках Васильківського району та квартира у Києві площею 81 кв.м. А також легковий автомобіль Chevrolet Captiva 2011 р.в. вартістю 420 тис. гривень. Зберігає 1 млн гривень та 80 тис. доларів США готівкою. Місцем проживання вказав місто Біла Церква. Нагадаємо, як писала KV, 11 червня 2019 року сплив термін, на який укладався договір між Київоблради і в.о. гендиректора театру Богданом Пущаком. Цей керівник виконував свої обов'язки в комунальному підприємстві КОС "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського з серпня 2018 року. 12 червня 2019 року в.о. гендиректора театру знову був призначений В'ячеслав Усков, який займав цю посаду до призначення Пущака. Читайте: Інтерлюдія: в театр імені Саксаганського повернувся колишній гендиректор Призначенню Пущака передувала ціла історія. З його призначенням не погодилася частина колективу театру, заявивши, що оголосить безстроковий страйк. Читайте: Закулісні драми: Головний театр Київщини продовжує воювати з Київоблради Прихильники екс-директора, В'ячеслава Ускова, а також представники профільних організацій і навіть один з членів комісії угледіли в ході конкурсу КОР на цю посаду цілу низку порушень законодавства і прогнозували, що дебати з Київоблрадою продовжаться в суді. У грудні 2018 року активісти театру висловилися на зустрічі з тодішнім головою Київської облдержадміністрації Олександром Терещуком. Він заявив, що для вирішення всіх проблем в театрі буде створена робоча група при облраді. Читайте: Гра навиліт: проблемами театру Саксаганського займеться робоча група при облраді 7 лютого 2019 року відбулося друге засідання робочої групи при Київській облраді з вивчення проблемних питань навколо КП "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського. На ньому представники ТОВ "Український центр стратегічних рішень" заявили, що конкурс на посаду генерального директора театру був проведений з порушеннями. Читайте: Робоча група по театру Саксаганського заявила про необхідність проведення повторного конкурсу на посаду директора (відео) * КП КОР “Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського” (код ЄДРПОУ: 02225453) Фото: колаж KV КиевVласть

Київська обласна програма поводження із твердими побутовими відходами може отримати 4 млн гривень додаткового фінансування на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ. Але поки депутати кошти не виділили, кожен район по-своєму вирішує сміттєву проблему. Наприклад, у Бориспільському районі почали провадження щодо місцевого КП, яке нібито скидало сміття на зачинений полігон, чим завдало шкоди довкіллю на 207 млн гривень. Якщо суд провину доведе, то цю сумму стянуть на користь держави. Натомість у Кагарлику, аби не допустити екологічного колапсу і мільйонних штрафів, місцеві готуються будувати новий, законний, полігон. Як стало відомо KV, 23 квітня в. о. голови КОДА Василь Володін підписав розпорядження № 210 “Про схвалення проєкту змін до Програми поводження з твердими побутовими відходами в Київській області на 2017–2020 роки”. Востаннє рішенням Київської обласної ради зміни до програми були затверджені 19 грудня минулого року. Наразі КОДА пропонує внести зміни в частині фінансування, а саме — збільшити його на 4 млн 250 тисяч гривень за кошти обласного бюджету. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У такий спосіб загальний обсяг фінансування програми складатиме 2 млрд 51 млн 658 тис. 274 гривень. З них 23,6 млн державного бюджету, 125,5 млн — обласного, 8,9 млн — місцевих бюджетів та 1,8 млрд — кошти з інших джерел. Облрада на карантині За даними KV, додаткове фінансування мають витратити на прибирання стихійних сміттєзвалищ, але поки проєкт рішення не розглядався на комісіях. Як зазначила в коментарі KV голова департаменту екології та природних ресурсів Вікторія Киреєва, ці зміни має затвердити сесія Київської облради. “Запропоновані КОДА зміни до програми мають бути затверджені на сесії Київської обласної ради. Але через карантин невідомо, коли відбудеться чергове пленарне засідання. Проєкт рішення ще має пройти обговорення на профильных комісіях колегіального органу де можуть вноситися правки”, — говорить вона. Читайте: По самые уши: у Киевоблсовете опасаются, что из-за выборов властям  будет не до уборки мусора на Киевщине Бориспільський кейс А поки Київоблрада карантинить, на місцях по-своєму намагаються вирішувати проблему сміття.  Як стало відомо KV, 24 квітня Державна екологічна інспекція Столичного округу під час проведення позапланового заходу державного контролю КП Щасливської сільської ради Бориспільського району “Житлово-комунальний комбінат “Щасливський” виявила, що на колишньому рекультивованому полігоні твердих побутових відходів у селі Проліски на земельних ділянках, які перебувають в оренді КП, несанкціоновано скидають побутові та будівельні відходи. Після приїзду поліції захоронення невідсортованих відходів на рекультивованому та зачиненому полігоні було призупинено. За цим фактом відкрито кримінальне провадження. За підрахунками екологічної інспекції, завдана незаконним полігоном шкода довкіллю становить 207 мільйонів 174 тисяч гривень. Штраф покладено на комунальне підприємство. Як розповів KV голова громадського союзу “Громада Щасливого” Ігор Левін, полігон на території Щасливської сільради був створений ще в Радянському Союзі, потім його було рекультивовано та зачинено.“За останні два роки наш сільський голова разом із КП завезли туди тонни несортованого сміття. Там і “львівське” сміття, і кістки великої худоби, ртутні лампи з промислових підприємств. Це все – на межі із Дарницьким районом Києва на 40 га землі. Було багато звернень до екологічної інспекції, які не давали результатів. Але коли там змінився керівник, нас, нарешті, почули. Приїхала поліція, прокуратура, відкрили кримінальне провадження. Виявилось, що технікою там вирили величезні ями, куди закопували тонни сміття, це екологічна трагедія. Вночі, після приїзду поліції, технікою звідти сміття намагались вивозити. Але їх зупинили. Наразі триває розслідування і якщо провину доведуть, то підприємство заплатить 207 млн 174 тисячі штрафу”, — говорить він. Між тим, голова Щасливської сільради Микола Шмаюн розповів KV, що ситуація не настільки однозначна і коммунальне підприємство сільради не є винуватцем сміттєвого армагедону.“Ні комунальне підприємство, ані сільрада не мають стосунку до незаконного ввезення сміття на полігон, який уже давно не діє. КП мало договір із підрядною організацією, яка мала стежити за полігоном. Саме це підприємство і завозило туди сміття. Це тривало впродовж місяця, ми намагалися боротися, звертались до поліції. Дійшло навіть до збройного захоплення полігону — підрядники привозили автобус невідомих озброєних молодиків. Усіх їх затримали, вони перебували в ізоляторі, але їх випустили. І зараз ситуацію намагаються повернути так, ніби це комунальне підприємство винне. А правоохоронні органи не поспішають розбиратись у справі. Тому і штраф накладено на КП, а не на компанію, яка насправді завозила сміття. Нам наразі залишається лише сподіватись, що розслідування буде проведено за законом й покарають тих, хто винен”, — каже він. Кагарлицький кейс Поки в Бориспільському районі намагаються вирішити проблему незаконного полігону і дати комунальникам уникнути штрафу, у Кагарлицькому — готуються до відкриття нового санкціонованого сміттєзвалища. Так, 23 квітня Василь Володін підписав розпорядження № 205 “Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Кагарлицькому комунальному підприємству “Міськрембудсервіс”. “Надати Кагарлицькому комунальному підприємству “Міськрембудсервіс” дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 6 га із земель державної власності для будівництва полігону захоронення твердих побутових відходів, що розташована на території Кагарлицької міської ради”, — йдеться в розпорядженні. Як розповів заступник мера Кагарлика Олег Пурій, будівництво полігону передбачено обласною програмою поводження із твердими побутовими відходами. “Є тільки розпорядження щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Процес затягнувся на етапі відведення земельної ділянки. Вона була зарезервована під полігон ще під час розпаювання земель. Але в нас у районі немає затвердженого плану формування територій, тому довелось розробляти детальний план, адже ділянка розташована за межами міста. Після зміни державно-будівельних норм переробляли цю документацію. Коли ділянка буде відведена в постійне користування КП, ми передамо матеріали до департаменту екології та природних ресурсів КОДА і вони замовлять нам проєкт будівництва. Поки в нас є старе сміттєзвалище, яке працює з 1975 року. Але його неможливо розширити або побудувати сміттєсортувальну лінію чи завод. Там з одного боку землі залізниці, з іншого — лісового фонду. Тому на перспективу працюємо над створенням нового полігону”, — розповів він. Ще один цікавий "сміттєвий кейс" зараз втілюється в життя у місті Боярка Києво-Святошинського району. Як вже писала KV, там з одного боку міська рада наполягає на будівництві сміттєпереробної лінії, під яку вже продала землю, а з іншого – громада міста у судовому порядку намагається зупинити такі наміри.  Читайте: У Боярці тривають бої за сміттєсортувальну лінію Фото: колаж KV КиевVласть

Будівництво сміттєсортувальної лінії в місті Боярка Києво-Святошинського району дійшло до суду. Паралельно проти проєкту виступили місцеві жителі. Поки процесс поставлено на паузу, а компанії-інвестору обмежено доступ до робіт. Тим часом у міській раді продовжують наполягати на законності ініціативи й готуються до апеляції. Передісторія Як писала KV, 9 квітня на позачерговій 67-й сесії Боярської міської ради було підтримано проєкт рішення “Про надання дозволу ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” на викуп земельної ділянки на території Боярської міської ради”, де йдеться про продаж 8,188 га землі під будівництво сортувальної лінії за адресою — місто Боярка, вулиця Білогородська. Її приблизна вартість — 14-15 млн гривень.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Під час голосування деякі депутати наполягали, аби міськрада не продавала землю, оскільки громада втратить над нею контроль. Але міський голова Олександр Зарубін тоді запевнив, що це абсолютно безпечно, оскільки спалювати сміття у їхньому місті не будуть. Розгляд суду Але скандалу уникнути не вдалося. Як стало відомо KV, 30 квітня Київський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову ексголови Києво-Святошинської районної ради Вадима Гедульянова до Боярської міської ради, де третьою особою виступає ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”. Так, у позовній заяві Гедульянов просить визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 27.02.2020 року “Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”. А також заборонити Боярській міській раді укладати із “Вейст Еко Менеджмент” договір оренди земельної ділянки площею 8,188 га (кадастровий номер 3222410300:02:004:5091), заборонити підприємству вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку й накласти на неї арешт та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки. Позов було задоволено частково — до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі було призупинено рішення Боярської міської ради щодо надання ділянки в оренду, державним реєстраторам прав на нерухоме майно заборонено реєструвати права на цю ділянку, підприємству “Вейст Еко Менеджмент” заборонено виконувати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи з будівництва сміттєсортувальної станції на земельній ділянці. Варто відмітити, що на момент подання заяви вказана ділянка була лише передана в оренду, але пізніше, 9 квітня, на позачерговій 67-й сесії Боярської міської ради було підтримано проєкт рішення “Про надання дозволу ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” на викуп земельної ділянки на території Боярської міської ради”. Дві сторони Як зауважив Вадим Гедульянов, причина його звернення до суду передусім полягає в тому, що рішення Боярської міської ради щодо продажу земельної ділянки загрожує екологічною катастрофою. Уже понад три тисячі жителів Боярки підписалися проти цього рішення міськради. “Рішення про продаж земельної ділянки під сміттєсортувальну станцію було прийнято кулуарно, без попередньої презентації проєкту. Більшість жителів, навіть про нього не знали. Навіть ті, котрі живуть у будинках поряд (вул. Білогородська, 51 і вул. Білогородська, 45). Я подав до суду разом із позовом клопотання про забезпечення цього позову. Суддя підтримав нашу позицію, що потрібно вжити заходів терміново, адже до вирішення справи можуть наступити незворотні наслідки. Нам уже п’ять років намагаються нав’язати думку, що місто потопає в смітті через те, що під носом немає сміттєзвалища. Це цинічна маніпуляція. В Україні є безліч міст і населених пунктів, де немає сміттєзвалищ і водночас вони чисті і сміття вивозиться. Проблема в тому, що за 5 років при владі Боярська міська рада так і не змогла налагодити процес вивезення сміття й підтримання ладу в місті”, — говорить він. За його словами, місту Боярка є куди вивозити сміття, адже нова фірма, що здобула перемогу в тендері на вивезення сміття в Боярці, має укладений договір із полігоном, який розміщений у Васильківському районі. Такий договір має й місто. До того ж, немає жодних підстав говорити, що завтра сміття не будуть приймати, адже є угода. “Тендер на вивіз сміття виграла приватна компанія, яка також має угоду із цим полігоном. Вони готові вивозити сміття в цьому й наступних роках. Якщо хтось прийняв рішення про розміщення сміттєзвалища на 8 га землі, значить це комусь дуже вигідно. І зараз буде дуже багато маніпуляцій, адже цей “хтось” зробить усе, аби сміттєзвалище в Боярці було. Заразом ми маємо розуміти, що полігон, куди Боярка вивозить сміття, має свій ресурс. Рано чи пізно настане час, коли його потрібно буде згортати для проведення рекультивації та санації. Ми маємо думати, що будемо робити з нашим сміттям через декілька років. Але такі рішення мають бути зваженими та екологічними. Сортування — це не кінцевий етап поводження зі сміттям. Якщо ми хочемо забути про проблему сміття назавжди, то маємо говорити не про сміттєзвалища, а проводити широку дискусію серед громади та експертного середовища, приймати виважені екологічно-відповідальні рішення, які підтримує громада міста. Влада, особливо в таких, дуже спірних та гострих питаннях, мусить діяти публічно та погоджувати всі рішення з людьми”, — завершив він. Міський голова Боярки Олександр Зарубін у коментарі KV розповів, що планує обстоювати рішення міської ради та вважає, що боярчани мають самостійно прибирати своє сміття. “Суд прийняв лише запобіжну ухвалу, яка передує розгляду справи. Звичайно, ми будемо апелювати й до цього запобіжного заходу та готуємось до суду. Ми будемо обстоювати своє рішення. Вважаємо, що робимо все правильно й територіальна громада має прибирати своє сміття сама за собою. Ніяких робіт на тій ділянці проведено не було й не буде до рішення суду”, — каже він. З боку закону Адвокат, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради Роман Титикало в коментарі KV зазначив, що місто Боярка зараз — одна з найгарячіших точок Києво-Святошинського району. “Раніше нам вдалося виграти справу по парку Шевченка, також ми зупинили нелогічне та незаконне об’єднання Боярки із селом Забір’я. Тут стало відомо, що влада, яка себе дискредитувала в останні дні своєї каденції, вирішила затвердити генеральний план Боярки під забудовників та передати без конкурсу землю для створення сміттєзвалища поруч із житловими будинками. У зв’язку з цим я вирішив підтримати тих, хто цьому активно протистоїть,насамперед це сама громада міста Боярка. Сортування й переробка сміття — дуже потрібні, але вони має бути цивілізовані, а виконавці цих послуг мають бути відібрані прозоро і зрозуміло. Боярська міська рада на п’ять років підписала контракт на вивіз сміття з ТОВ “Екосервіс Груп” і одночасно на 49 років передала землю ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” для будівництва сміттєсортувальної станції. Влада каже, що там буде збудовано мобільну сортувальну лінію без спалювання сміття, на якій начебто будуть сортувати й компостувати сміття”, — говорить він. Вищезазначена компанія створена три місяці тому — 28.10.2019 року зі статутним фондом 100 тис. гривень, через це виникає питання — за які кошти, у які строки і хто збирається будувати сміттєпереробне підприємство. “У вказаного ТОВ два засновники — Драган Віталій та Олександр Сотніченко. Дані особи нікому не презентували жодного проєкту, ніхто не розуміє, що там буде збудовано, ці особи не відомі як підприємці в цій царині. За даними KV, із 7 квітня Сотніченко є керівником Макарівської районної організації політичної партії “ВО “Батьківщина”. Також, як на мене, не зрозуміло, чому предали без конкурсу саме 8 га? Немає навіть висновків екологів. Зараз взагалі заявили про намір викупити землю, але чому та за яку суму — теж не зрозуміло. Якщо переходити до юридичних питань, то є декілька основних порушень. По-перше, цей сміттєпереробний завод не передбачений генеральним планом міста Боярка. Друге, мають бути дотримані екологічні норми при відведенні земельної ділянки, чого не було дотримано, у тому числі не була розроблена оцінка впливу на довкілля. І вона мала пройти громадські слухання. Третє, є питання щодо порушення меж санітарно-захисних зон. Отже, як на мене, фактично міськрада скористалась нормою закону, згідно з якою без конкурсу можна відводити землі під сміттєвий завод, а насправді — планує встановити сортувальну лінію і використовувати ділянку ще для чогось. Також вони порушили один з основних принципів місцевого самоврядування — публічності та прозорості”, — закінчив він. Нагадаємо, як раніше писала KV, 27 лютого, на сесії Боярської міської ради вже приймалось рішення щодо цих 8 га, але тоді підприємству надали землю в оренду для сміттєпереробної лінії терміном на 49 років. Читайте: Мусорный ветер. Киевщина утопает у собственных отходахКиевVласть