Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
21 липня 2017 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи
Під час подорожі до Брюсселю мені довелося побувати у вечірній час у спальному районі міста. Там я побачив тихі квартали, де мешкають люди і де у квартирі у темну пору добу не можна почути жодного звуку окрім хропіння власного пса. Річ у тім, що там діють закони, які захищають громадський спокій на практиці. У вечірню пору доби за вікном навіть не можуть гнатися автомобілі – щоб не нашкодити. Бо діє обмеження швидкості до 40 км/год. Поруч там проходила лінія аеропорту. І місцеві розповідали, що навіть шуму літаків не чують. Бо громадяни виступили на захист своїх прав – на кожному будинку був знак “Ми не хочемо, щоб тут шуміли літаки”. І тепер у спальних районах Брюсселю дійсно тихо – що вдень, що вночі.
Європейці борються за свої права. І ми так само маємо їх відстоювати.
Питання захисту від шумних сусідів регулюються законодавством України. Це стосується і людей, які мешкають поруч, і забудовників, і представників бізнесу, як дискотек та пабів. На ваш захист стане Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, ряд постанов Кабінету Міністрів та інших правил.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Є певні захищені території, де ви маєте право на те, щоб рівень шуму був низьким. Це житлові будинки, готелі, гуртожитки, публічні місця, як парки, сквери, зони відпочинку, де так само має бути певний рівень шуму. В денний час рівень шуму має бути на рівні 55 децибел, в нічний час - 45 децибел. Щоб розуміти, що означають ці цифри - коли грає музика на дискотеці поруч біля вас, вона створює шум гучністю 85 децибел, а 45-55 – це коли є звук ввімкненого радіо, яке грає досить тихенько. Вище цього звук не повинен бути.
Що можна робити у випадку, якщо ваші сусіди шумні. Як їх можна попередити або навіть покарати?
Можна почати з того, щоб просто поговорити з вашими сусідами, що ваша музика гучна, або що ваш домашній кінотеатр занадто голосні звуки видає: “Будь ласка, зробіть тихіше”. Іноді ваші сусіди можуть навіть не здогадуватися, що ваші звукове або ремонтне обладнання створює такий великий шум. Якщо питання вирішується під час однієї розмови - немає ніякого конфлікту, ви в хороших взаємовідносинах з сусідами. Але якщо вони з першого разу не зрозуміли, варто поговорити вдруге. Але у зовсім іншому ключі. Сказати про те, яка наступає відповідальність. Вона передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Полягає у тому, що на тих, хто порушує правила використання звукових апаратів, феєрверків, гучно шумить під час проведення ремонтних робіт, може бути накладений адміністративний штраф. Коли це перше попередження, він становить від 5-ти до 15-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У цифрах це від 85 до 255 грн. Якщо протягом року вдруге складався адміністративний протокол, це штраф від 255 до 510 грн.
Щоб скласти адміністративний протокол на шумного сусіда, вам треба викликати поліцію.
Звичайно, не розраховуйте, що поліцейські дуже швидко приїдуть. Бо в першу чергу вони реагують на більш гучні правопорушення – вбивства, важкі тілесні ушкодження. Але зобов’язані відреагувати.
До приїзду поліцейських потурбуйтеся про наявність двох свідків.
Щоб потім ті, хто порушує права, не сказали, що нічого не було. Ці свідки можуть поліції засвідчити той факт, що шум був. А той, хто винен – буде нести відповідальність. Крім адміністративного покарання, штрафів, може наступати кримінальна відповідальність. Вона передбачена статтею 296 Кримінального Кодексу України. Якщо хтось грубо порушує правопорядок – наприклад, сусіди вам нечемно відповідають, з лайливими словами, а ви це зафіксували. Я раджу фіксувати це на диктофон або на мобілку, зняти відео. Після пред’явлення цих підтверджень у суді, шумні сусіди можуть нести кримінальну відповідальність. Це набагато серйозніше. Ваші докази ви можете зібрати самі або з іншими сусідами.
Коли будете в суд подавати заяву, можете встановлювати певну моральну компенсацію за ваші страждання.
Так званий моральний збиток може становити навіть 100 тисяч гривень, якщо ви захочете.
Більш дієвою є не індивідуальна боротьба, а колективна.
Якщо у вашому будинку створений ОСББ, або інші сусіди жаліються, що їхні права порушують і є шум, краще складати колективну скаргу. Можна почати з ЖЕКу, поліції, вжити заходи захисту своїх прав, як судове звернення. Якщо є злісний правопорушник і не тільки ви від нього страждаєте – гуртуйтеся. І разом вам буде легше вирішити цю ситуацію.
Якщо ви можете створювати певний шум – спробуйте домовитись з сусідами.
Наприклад, ви вирішили почати робити ремонт. Законодавством встановлено час, коли можна і не можна шуміти у більшій мірі. Місцеві ради можуть встановлювати інший час, але загалом по Україні з 22-ї години вечора до 8-ї години ранку заборонено шуміти. У нічний час, у вихідні та святкові дні має бути тиша. Норми, встановлені в межах 45 децибел в нічний час. Це досить тихенький невеличкий шум, порівняємо його зі співом пташок. Але ви можете в зворотному порядку діяти стосовно ваших сусідів. Ви можете їх попередити про те, що починаєте роботи. І, можливо, навіть вдасться домовитися з ними, що ви будете проводити на вихідні.
Якщо ви зарекомендуєте себе, як добропорядний громадянин, поспілкуєтеся зі своїми співмешканцями, які поруч біля вас в квартирах знаходяться, ті, можливо, підуть вам на зустріч. Але раджу вам не зловживати, бо може виникнути конфлікт на рівному місці.
Не дозволяйте надмірно шуміти у вихідні та свята забудовникам під вашими вікнами
Одна справа, коли будівництво йде на певній віддаленій території, і це на вас ніяк не вплине. Але якщо це техніка, яка працює поруч з житловими будинками, готелями, гуртожитками, місцями масового скупчення людей, ви маєте право бути попередженими таким забудовником, повідомити йому про надмір шуму. У будь-якому випадку він не має права проводити ремонтні роботи в той час, коли це незручно громадянам.
Знайте та захищайте свій відпочинок. Ви маєте право на те, щоб мати тихі ночі.
Станіслав Куценко, начальник Головного управління юстиції у м. Києві
КиевVласть
13 червня 2017 г. 17:30
Раздел: Тексти
Юрій Лебедєв: НАК пропонує схему “купи, продай, перепродай”, але мовчить про те, що ці забавки можуть призвести до значного подорожчання газу
НАК “Нафтогаз” задумав чергову революцію на вітчизняному ринку блакитного палива. Нова фішка Коболєва і його молодої команди - знищення облгаззбутів як класу зайвих посередників і перехід на прямі продажі газу населенню. Хто виграє і хто програє, до чого слід готуватися споживачам, а також про підводні течії новації, КиевVласть поговорила із заступником голови правління ПАТ “Київгаз” Юрієм Лебедєвим.
KV: Пане Юрію, НАК каже, що торговельна націнка постачальників - рудимент, якого слід позбутися. Має рацію?
- Юрій Лебедєв (Ю.Л.): НАК "Нафтогаз" запевняє, що торговельна надбавка постачальників, утворених операторами газорозподільних систем, не потрібна. Але це не так. До речі, наскільки мені відомо, повністю від існування націнки НАК “Нафтогаз" не пропонує відмовитись. Зараз її існування використовують для маніпулятивної критики облгаззбутів. Впевнений, що через досить короткий проміжок часу після того, як їх приберуть з ринку послуг, керівники НАК почнуть переконувати Уряд в необхідності тої ж чи навіть більшої націнки для НАК. При переході на прямі поставки газу від НАК “Нафтогаз” ціна для населення навпаки може значно зрости. Про суттєві негативні технологічні наслідки зазначу згодом. Думаю, що торгівля НАК з населенням напряму призведе до того, що обурені споживачі радикально виступатимуть з пропозицією прибрати зайву ланку – монополіста НАК “Нафтогаз”. Ми вбачаємо подвійну небезпеку соціального вибуху.
KV: Аж подвійну?
- Ю.Л.: Так, саме подвійну. Перша небезпека пов’язана з тим, що НАК "Нафтогаз" буде вимушено постійно вдаватись до обмеження/припинення газопостачання побутовим споживачам, або продавати борги громадян колекторним компаніям.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Сам не впорається?
- Ю.Л.: Навряд, адже у НАК "Нафтогаз” виникне така об’єктивна необхідність через фактичний стан сфери газопостачання побутовим споживачам. Мова йде про значний показник несплат, а звідси - судові витрати, брак співробітників і ще ціла купа нюансів.
KV: Невже такий монстр як НАК не вирішить всі ці питання без залучення колекторів?
- Ю.Л.:. Ну давайте змоделюємо. Той самий показник несплат, для прикладу, в Києві сягає 15-30% від загального обсягу виставлених рахунків. Дві третини з боргів - це несплати мешканців багатоквартирних будинків, кожен з яких за один місяць заборговує в середньому 60 -100 грн. В цій сумі вже зараз закладено приблизно 85% вартості послуг НАК "Нафтогаз".
Зараз сотні тисяч споживачів - боржників про НАК “Нафтогаз” не замислюються, бо їх борги закумульовані на облгаззбутах. Це дрібні борги в середньому менше ніж по 500 грн. Натомість обгаззбути можуть бути винні НАК "Нафтогазу" сотні мільйонів. НАК “Нафтогаз” легко стягнути з облгаззбуту цей закумульований, фактично, “побутовий” борг . Це один судовий процес, який завершується арештом рахунків облгаззбуту, або розстрочкою виконання зобов`язань. В господарських судах це відносно швидко. При цьому на суму боргу нараховуються штрафні санкції, які можуть скласти і чверть і третину від суми боргу.
Припустимо, НАК піде шляхом судових тяганин з кожним окремим побутовим боржником. Але згадаємо про те, що судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу на стягнення оплати за комунальні послуги сягає 800 грн. А є багато споживачів, які за рік можуть заборгувати стільки або й менше. Фактично, щоб зібрати хоча б 100 млн. грн. боргу з побутових споживачів за допомогою судів доведеться спочатку витратити третину цією суми на судовий збір. По даним НКРЕКП в Україні приблизно 12,2 млн. “побутових” абонентів. Якщо кожен шостий з них боржник, то необхідно 1,6 мільярда гривень на сплату судового збору для того, щоб подати позов до суду одразу до всіх боржників.
До цього часу НАК “Нафтогаз” з таким не зустрічався. А хтось має всі ці заяви написати, після закінчення судового розгляду з наказами звернутись до державних чи приватних виконавців (теж передоплата), потім дочекатись, щоб ті таки знайшли в боржника його копійки. Це зовсім не схоже на сучасну судову практику НАК “Нафтогазу” ні по затратам часу, ні по фінансовим витратам. Таким чином, знаючи кількість боржників лише в Києві, можна легко дійти висновку, що судова робота з “побутовим” боргом в перші рік-два є нерентабельною.
Ефективною може бути досудова робота з боржником. Але для того, щоб самостійно продзвонити чи обійти побутових споживачів, пропрацювати всіх боржників, треба найняти чималий штат співробітників. Зараз такого штату НАК не має та при відмові від торговельної надбавки постачальника і не матиме, бо не буде за що найняти працівників.
Якщо ж НАК “Нафтогаз” піде шляхом відключень боржників, то це буде короткий, чесний, нормативно виправданий шлях до загальної ненависті. Я не перебільшую. Наведу приклад: в середині цієї зими, коли температура була значно нижче нуля, НАК “Нафтогаз” повідомив про те, що йому заборгували декілька ОСББ, які за допомогою газу генерують тепло в своїх котельних та обігрівають багатоквартирні будинки. Через заборгованість НАК відмовився продавати цим ОСББ пальне. Іншого постачальника вони не знайшли, бо грошей в них не було. Їх не відключили від постачання газу тільки завдяки позиції керівництва ПАТ “Київгаз” та столиці. З точки зору НАК “Нафтогаз” бідний боржник - непотрібний боржник, в усякому випадку, досвід роботи з НАК систематично це підтверджує.
Таким чином, єдиним відносно дешевим методом роботи з боржником є доручення виконання дій із ним третім особам. Але якщо ви вважаєте, що робота із третіми особами по вибиванню боргів і покаранню боржників не стане державному НАКові в копієчку, то помиляєтесь.
Наприклад, для того, щоб доручити оператору ГРМ припинити газопостачання споживачу, щонайменше, необхідно витратити відсоток від суми боргу на листування із тим самим оператором, а потім ще й оплатити роботу його працівників. А про те, що робота по збиранню боргів також не безкоштовна і колектор закладе собі відсоток, думаю, і так зрозуміло. Таким чином, всі ці новації дуже небезпечні і можуть призвести навіть до соціального вибуху.
KV: Ви зараз не перебільшуєте?
- Ю.Л.: Звичайно, як громадянину, мені абсолютно не хочеться, аби в державі відбувалися соціальні катаклізми. Але, погодьтеся, що реакцію десятків і сотень тисяч побутових споживачів, яким припинили газопостачання в зимовий період або почали надзвонювати колекторні компанії, передбачити неможливо. Хоча, реакцію киян, у цьому випадку, можна легко спрогнозувати.
KV: А яка ж тоді друга небезпека, якщо можливість соціального вибуху - це лише перша?
- Ю.Л.: Друга небезпека полягає ще в одній новації, яку до цього часу, як інструмент повернення “побутових” боргів, ще ніхто на газовому ринку України не застосовував.
Про що мова? В багатоповерхових будинках неможливо припинити газопостачання до окремої квартири без потрапляння в цю квартиру. Як постачальник НАК "Нафтогаз" буде повідомляти своїх боржників про те, що вони мають добровільно припинити споживати газ, вимагати від оператора ГРМ проконтролювати та, за необхідності, припинити споживання у примусовому порядку.
Чи відбулося фактичне припинення споживання газу, чи потрапили представники оператора ГРМ в квартиру - НАК "Нафтогаз" не важливо. І вже в наступному місяці НАК "Нафтогаз" таких споживачів не вважатиме своїми споживачами.
KV: А споживачі плювати хотіли що там собі вважає НАК і далі продовжують користуватися газом?
- Ю.Л. Якщо ж вони продовжуватимуть відбір газу, то це буде несанкціоноване споживання, фактично – крадіжка.
KV: І тоді НАК звертатиметься до правоохоронних органів, щоб покарати злодіїв?
- Ю.Л.: В тому то й річ, що ні. За логікою національної компанії це буде крадіжка не в НАК "Нафтогаз", оскільки свого газу він, як постачальник, цьому “злодію” не відпускав. Таким чином, споживач забере газ в оператора ГРМ, створивши економічні проблеми йому.
Справа в тому, що весь газ, що фактично потрапив в міські чи обласні газові мережі з магістральних трубопроводів, але не був розпроданий в місцевих мережах, вважається несанкціоновано відібраним. НАК “Нафтогаз” та Укртрансгаз нагадають, що оператор ГРМ має стягнути з населення оплату обсягу такого газу по ціні, аналогічній ціні промислового газу з коефіцієнтом 2. Крапка.
Для того, щоб виправдати вимоги такої “справедливої” оплати нормативно передбачена процедура комерційного балансування. Згідно цієї процедури, в якості продавця газу виступає НАК "Нафтогаз", покупця газу – Укртрансгаз, який належить НАК, а він в свою чергу надає послугу балансування з додаванням 20% від вартості газу операторам ГРМ. Пам`ятаєте, я раніше згадував випадок, який стався цієї зими з теплогенеруючими підприємствами, які з точки зору НАК “Нафтогаз” потрібно було вимкнути в самі морози? Нещодавно ПАТ “Укртрансгаз” виставило ПАТ “Київгаз” рахунок на оплату послуг комерційного балансування того обсягу газу, які спожили ці котельні. Тобто, оператор ГРМ не відключив НАК-івського боржника в морози і має за це заплатити, а потім виставити рахунок такому боржнику. Прогнозую, що так само НАК в парі з Трансгазом вчинятиме у випадках несанкціонованого відбору населенням природного газу.
Таким чином, замість того, щоб продавати газ по низькій ціні населенню, НАК "Нафтогаз" продасть по високій "промисловій" ціні газ юридичним особам, що мають нерухомість та банківські рахунки, які можна арештувати. Це вже зовсім не дрібна оборутка. Якщо кожен шостий з 12,2 млн. побутових абонентів - боржник, то скільки це може бути газу? На одного договірного абонента припадає в середньому двоє фактичних споживачів в квартирі (в Києві - троє). Візьмемо урядову норму споживання газу на одну людину в квартирі без лічильника, обладнаній тільки плитою. Це 4.4 м куб. газу на місяць, ця цифра, як то кажуть, не репрезентативна, на мій погляд - занижена, але зараз для пояснень використаємо її. Якщо кожен шостий з абонентів - боржник, та кожен абонент - це двоє реальних людей, то при застосуванні в розрахунку урядової норми споживання отримуємо 17,9 млн. куб. м газу в місяць.
Якщо продати цей обсяг населенню за нинішніми цінами це буде 123 млн. грн. А тепер дивіться, що буде, якщо прогнати цей обсяг через процедуру комерційного балансування: застосовувати для розрахунку потрібно базову ціну газу, яку визначають Трансгаз та, фактично, НАК “Нафтогаз” для закупівлі газу, який піде на покриття небалансу. Історичний максимум цієї ціни, за даними Укртансгазу - 9506,40 грн. за 1000 куб. м в березні цього року. До цієї ціни застосуйте коефіцієнт 1,2. Виходить 204 млн. грн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відчуйте різницю: ось так на одній гривні можна легально “підзаробити” 66 копійок. Така газово-юридична магія: абсолютно правомірно газ, спожитий побутовим споживачем, перетворюється на газ з промисловою ціною, яку оператор ГРМ має сплатити Укртрансгазу. Необхідно розуміти, що на загальному фоні і 123 млн. грн. і 204 млн. грн. для НАК “Нафтогаз” не дуже багато. За один зимовий місяць така компанія як Київенерго може споживати сотні мільйонів кубів газу.
Найпростіше завжди йти найкоротшим шляхом. Але чи буде цей шлях вигідний для побутових споживачів? Тим більше, нагадую - якщо йти довгим шляхом, то, для того щоб зібрати борги з населення за допомогою колекторів та суду, необхідні величезні витрати.
KV: А споживачам, виходить, можна взагалі не платити?
- Ю.Л.: З першого погляду, здається, що при застосуванні вище описаної схеми НАКом, можна взагалі не платити за газ побутовим споживачам, які проживають в багатоповерхових будинках, та можуть не відкривати двері співробітникам оператора ГРМ.
Але така позиція, врешті-решт, ставитиме під удар таких боржників. Справа в тому, що оператор ГРМ має право стягувати з несанкціонованих споживачів, які самостійно не припинили споживання газу після вимоги Оператора ГРМ, не просто вартість газу, а компенсацію – ціну закупки у Трансгазу, помножену на два. Тобто, якби ця схема діяла вже в березні 2017р., то споживач, який заборгував обгаззбуту 300 грн., став би винен 1000 грн. облгазу, половину з яких облгаз мав би віддати Трансгазу.
KV: Вже є приклади застосування такої санкції?
- Ю.Л.: Поки що газопостачальні компанії не ставлять ні побутових споживачів, ні операторів ГРМ в описане незручне становище. Поки що, вони використовують всі можливості, які дає торговельна надбавка для того, щоб боротись із заборгованістю споживача, а не формально припиняти газопостачання, скидаючи з себе відповідальність.
KV: Ну так, а чому б збутовикам не передумати?
- Ю.Л.: Збутовики не мають зацікавленості в тому, аби гратися із комерційним балансуванням. І тут цілком ринкове пояснення, адже не в них Укртрансгаз буде закуповувати газ для надання цієї послуги.
Інша історія з самим НАКом, який навряд, в свою чергу, відмовиться від можливості використання схеми балансування. Його логіка проста: замість того, щоб нести фінансові ризики при торгівлі із населенням, він краще отримуватиме зиск від правового механізму. Він буде гратися в підвищення ціни при здійсненні комерційного балансування, буде гратися в фактичний перепродаж, а головне - він створить неафілійованим учасникам ринку нестерпні умови і остаточно знищить конкуренцію.
Розумієте, напрямок розвитку цієї сфери послуг був, та на папері залишається, - створення конкуренції між постачальниками. У споживачів повинна бути можливість обрання найбільш економічно вигідного постачальника. Облгаззбути були лише останньою проміжною ланкою, а тепер мова йде про крок назад. Враховуючи масштаб проблем, які потрібно буде вирішувати перші роки НАКу, проблем, через які тільки но пройшли облгаззбути, стає зрозуміло, що обіцяної конкуренції нам чекати не один рік.
Фактично, пропонуючи цю новацію, НАК під благим приводом чистоти ринку і боротьби із посередниками пропонує схему “купи, продай, перепродай”, але мовчить про те, що ця гра призведе до значного здорожчання газу для боржників.
Але це тільки початок, адже тиск на операторів ГРМ, вимивання з них грошей, тягне за собою підвищення аварійності мереж, а це вже не забавки. Якщо не вдасться запобігати аваріям, народ не пробачить це горе - новаторам.
KV: Хто виграє і хто програє від новацій НАКу, чого слід чекати рядовому споживачеві?
- Ю.Л.: Безумовно, переможцем буде НАК “Нафтогаз” та його партнери, яких допустять до розділу прибутків. Але це буде піррова перемога через величезну кількість жертв.
Першими жертвами стануть побутові споживачі з боргами, яких почнуть переслідувати для відключення - бригади слюсарів та стягнення боргу - колектори. З часом може погіршитися становище і тих споживачів, які спочатку зрадіють здешевленню газу на 2,5%. Бо коли НАК Нафтогаз залишиться безальтернативним постачальником та накопичить досвід роботи з абонентами, впевнений, виникне непереборна спокуса відстояти в кабміні спочатку 1 потім 2, а там 3, 4,5 і більше процентів націнки.
Постраждають фінансово знекровлені оператори ГРМ. Нормальний облік газу вести буде вже не можливо і порочне коло буде замкнено. А після цього з арештованими рахунками, з арештованим рухомим майном, наприклад, це може бути авто аварійної служби, оператори ГРМ будуть нездатні захистити від техногенних катастроф свої регіони.
Вірогідно, такі підприємства будуть якийсь час на грані банкрутства підтримуватись за рахунок місцевих бюджетів, можливо, вигадають державні програми. Але, по факту, це буде система перекачування коштів до НАК “Нафтогаз”.
Власне, НАК “Нафтогаз” - фактично монополіст - посередник в сфері торгівлі газом. Велика компанія, яка має справи з величезними сумами коштів та обсягами газу. Думаю, є очевидний ризик того, що менеджмент НАК може не роздивитись за колосальними цифрами окремих живих людей. Зробити цього монструозного гіганта прямим продавцем населенню означає знехтувати зобов`язаннями перед європейськими партнерами щодо реформування ринку газу. Якщо хочете, назвіть такий крок “зрадою”.
Фото: прес-служба ПАТ “Київгаз”
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 11:00
Раздел: Тексти
Олексій Кудрявцев: “Чим прозорішим стає ринок будівництва, тим більший супротив від тих, хто не готовий до змін”
Більше року тому перше місто на Київщині в рамках децентралізації отримало від Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) додаткові містобудівні повноваження. Як зараз йде процес децентралізації системи держархбудконтролю в Україні та на Київщині, як працюють новоутворені органи ДАБІ, яких змін варто очікувати у містобудівному законодавстві та як ДАБІ протидіє незаконному будівництву, докладно розповів в інтерв’ю КиевVласть голова ДАБІ Олексій Кудрявцев.
KV: Вже більше півтора року триває процес децентралізації системи держархбудконтролю, який проводить ДАБІ. Розкажіть, які результати цієї реформи?
Олексій Кудрявцев: Сьогодні можна констатувати, що реформа децентралізації системи держархбудконтролю відбулася. Вже працює 65 новоутворених органів, з яких 19 в обласних центрах. Ефективність від передачі повноважень очевидна. Наприклад, у Луцьку – місті, яке одне з перших отримало від нас повноваження, збільшено об’єми будівництва практично на 15%. Загалом завдяки децентралізації максимально спрощуються послуги для людей, насамперед, завдяки тому що вони можуть отримати їх безпосередньо у своєму регіоні.
Зараз маємо на розгляді ще близько 25 заявок від громад на отримання містобудівних повноважень, з яких по Київщині 3 заявки. Більшість з цих громад найближчим часом отримають повноваження. Серед перших будуть Трускавець у Львівській області, Павлоград у Дніпропетровській та Кам’янець-Подільський у Хмельницькій області.
Сьогодні п’ять обласних центрів – Запоріжжя, Хмельницький, Рівне, Миколаїв, Полтава – досі не створили власні інспекції держархбудконтролю. Ми працюємо з міськими головами цих міст щодо отримання містобудівних повноважень в найближчій перспективі.
Читайте: Глава ГАСИ Кудрявцев: “Реформа в сфере градостроительства состоялась”
KV: Чи перевіряла ДАБІ якість роботи новоутворених органів?
Олексій Кудрявцев: Так, роботу новоутворених органів, які працюють більше півроку, перевірено. Тим, які починають працювати, надаємо максимальну консультативну та методичну допомогу.
Під час перевірок ми дивимося як працює новоутворений орган: як ним здійснюються перевірки об’єктів будівництва, як реагує на скарги та звернення громадян. В декількох містах під час перевірок ми фіксували факти необґрунтованих відмов у реєстрації дозвільної документації. Йде мова про декларації. Ми вказували на ці зловживання у приписах і разом відпрацьовували їх усунення.
ДАБІ – це не каральний орган, ми надаємо підтримку, максимально допомагаємо новоутвореним органам, щоб вони якісно запрацювали. При цьому беремо до уваги не тільки внутрішні документи новоутвореного органу, а й отримані нами на ці органи скарги. Можу сказати, що більшість новоутворених органів якісно виконує свою роботу, скарг отримуємо дуже мало.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Скільком містам на Київщині вже передані ДАБІ містобудівні повноваження? Як Ви оцінюєте їх роботу?
Олексій Кудрявцев: У Київський області 11 міст отримали повноваження. Першим було місто Ірпінь, де сьогодні робота налагоджена на належному рівні. Ефективно працює інспекція в місті Бориспіль. Поки що скарг на діяльність новоутворених органів у Київській області до нас не надходило.
№
Місто у Київській області
Дата отримання додаткових містобудівних повноважень
1
Ірпінь
31.03.2016
2
смт Макарів
14.04.2016
3
Українка
26.04.2016
4
Бровари
08.06.2016
5
Обухів
16.06.2016
6
Богуслав
27.09.2016
7
Васильків
08.11.2016
8
Тетіїв
18.11.2016
9
Вишгород
01.12.2016
10
Бориспіль
16.12.2016
11
Біла Церква
10.03.2017
На сьогодні нами вже проведено перевірки трьох новоутворених органів архбудконтролю у Київській області (Ірпінь, Бровари, Макарів). Всі вони працюють більше півроку. В ході перевірок було виявлено ряд незначних порушень, про усунення яких було вказано у приписах і які на сьогодні вже усунуті. Найбільш поширені – пов’язані з реєстрацією чи відмовою в реєстрації декларативних документів у будівництві.
KV: На передачу повноважень ДАБІ щодо здійснення контролю над будівельними процесами владі Києва знадобився практично цілий рік. Чим пояснюється такий доволі тривалий термін?
Олексій Кудрявцев: Для створення власної інспекції міська влада, перш за все, має внести зміни до структури виконавчого органу, підібрати відповідних фахівців, забезпечити новостворений орган необхідними приміщеннями, а також визначитися з керівником інспекції. Місто Київ не зовсім коректно порівнювати з іншими містами, адже на столицю припадає близько 25% від загального обсягу будівництва в країні. Тому терміни та дата передачі повноважень диктувалися великим обсягом дозвільних документів, який підлягав передачі новоутвореному органу держархбудконтролю.
Читайте: ГАСИ передала властям Киева контрольные и разрешительные функции в области строительства
KV: Оцініть, будь-ласка, якість організації та ефективність контролю над будівництвами I-IV категорій складності, який здійснює Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю Київської міськдержадміністрації.
Олексій Кудрявцев: Щоб оцінити роботу Департаменту, треба зробити перевірку. Наразі вона триває. В цілому бачимо, що новий орган запрацював, є реагування на скарги, фахівці департаменту проводять перевірки, виявляють порушення та вживають заходів щодо їх усунення.
А загалом якісно оцінити роботу інспекції міста Києва можна буде тоді, коли в столиці зменшиться кількість скандальних забудов. Київська міська влада сьогодні має всі важелі впливу на процеси у будівництві. Адже міська влада – виділяє земельну ділянку, містобудівні умови та обмеження, а тепер фактично видає і дозвільні документи на будівництво. Ще одним вагомим механізмом для боротьби з незаконним будівництвом стане Закон України №1817-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності”, який набере чинності з 10 червня 2017 року.
Читайте: Архитектурно-строительный контроль: Киев пасет задних
KV: Які якісні зміни в містобудуванні Ви очікуєте після 10 червня 2017 року з початком дії норм згаданого Вами Закону?
Олексій Кудрявцев: Цей закон спрямований на те, щоб звести до нуля кількість незаконних будівництв. Із вступом в дію його норм, розповсюджене сьогодні порушення – заниження категорії складності – взагалі стане неможливим.
Справа в тому, що для об’єктів ІІІ категорії складності з 2011 року працює так званий декларативний принцип. Цим користуються непорядні забудовники, які в декларацію про початок будівництва вносять недостовірні відомості і починають будувати. У підсумку на земельній ділянці, де, наприклад, не передбачено зведення багатоповерхівки, замість споруди на 4-поверхи, виростають хмарочоси.
При видачі дозволів на будівництво для споруд IV та V категорії складності такого не відбувається, бо попередньо перевіряються всі документи для початку будівництва (виділення земельної ділянки, містобудівні умови і обмеження, технічні умови; проектна документація; експертиза проектної документації).
Варто відзначити, що анулювання дозволів на будівництво відбується дуже рідко, чого не скажеш про скасування реєстрації декларацій. Тобто при будівництві на підставі дозволів ризики, що об’єкт в процесі будівництва набуде статусу незаконного, зведені до мінімуму.
З 10 червня декларативний принцип для початку виконання будівельних робіт буде скасовано. Для будівництва об’єктів класів наслідків СС-2, СС-3, а до них відносяться багатоповерхові будівлі, торговельні об’єкти, соціальні об’єкти, потрібно буде отримувати виключно дозвіл на будівництво. Тобто забудовник надаватиме завірені документи для початку будівництва. А отже дозвіл на будівництво можна буде отримати лише при наявності повного комплекту документів. А за прийняте рішення про видачу дозволу, тобто фактично за законність будівництва, відповідальність буде нести посадова особа, яка його видала.
Читайте: Новый закон заставит органы госархстройконтроля на местах нести ответственность за свои разрешения на строительство, - глава ГАСИ Кудрявцев
З іншого боку новий закон спрощує дозвільні процедури для об’єктів будівництва малого та середнього бізнесу та приватного сектору. Йде мова про об’єкти І та ІІ категорії, які належать до класу наслідків СС-1. Зараз таких об’єктів понад 80%. З 10 червня їх будівництво можна розпочинати на наступний день після подання повідомлення.
KV: Які ще, на Ваш погляд, зміни необхідно прийняти у містобудівному законодавстві?
Олексій Кудрявцев: Законотворчої роботи ще досить багато. Закон недосконалий. Тому після набуття вже прийнятих змін ми будемо аналізувати ситуацію у будівництві та вносити пропозиції для подальшого удосконалення містобудівного законодавства, в тому числі щодо правових механізмів знесення незаконних забудов.
Адже сьогодні ми можемо отримати судове рішення щодо знесення незаконної забудови, а що робити далі ніхто не знає. Тому на даний час знести незаконно збудований об’єкт практично неможливо.
Читайте: ГАСИ приказала снести ЖК "Пражский квартал-2"
KV: Нещодавно було повідомлення про те, що ДАБІ вимагає до 23 травня 2017 року знести всі зведені об'єкти житлового комплексу "Празький квартал-2" (Петропавлівська Борщагівка). Як Ви бачите виконання цієї вимоги, якщо питання знесення незаконних забудов законодавчо не врегульоване?
Олексій Кудрявцев: У ході перевірки з'ясувалося, що великий житловий комплекс будувався не як єдиний об’єкт, а кожен будинок окремо. Тобто замовник занизив категорію складності об’єкта будівництва, замість V категорії складності було визначено ІІІ, і зводив великий житловий комплекс без проведення експертизи проектної документації, а це в першу чергу безпека людей, які там проживатимуть. Така ситуація якраз і можлива внаслідок зловживання декларативним принципом.
З метою усунення виявлених правопорушень видано припис про приведення земельної ділянки до первинного стану. Якщо вимоги припису не будуть виконані до 23 травня, Держархбудінспекція звернеться з позовом до суду про знесення об’єкта. Різниця в тому, що за невиконання припису встановлюється адміністративно-господарська відповідальність, а за не виконання рішення суду – кримінальна.
Читайте: Голова Петропавловской Борщаговки построит жилой комплекс на свалке
Сьогодні в єдиному реєстрі дозвільних документів відсутня інформація щодо цього будівництва. Але у соціальному плані ситуація досить непроста, бо є мешканці, які проти цієї забудови, а є інвестори, які вже купили квартири. Тому забудовнику і міській владі потрібно шукати вихід із ситуації в правовій площині.
Читайте: Голову Петропавловской Борщаговки Кодебского обвиняют в “крышевании” незаконных строек
Зараз якраз нами, профільним комітетом Верховної Ради та Мінрегіоном, розробляється законодавчий механізм виходу з такої ситуації, щоб інвестори, які вклали гроші, не були ошукані.
Читайте: Незаконное строительство в Киеве 2017: полный список по районам
KV: Правоохоронні органи декілька разів заявляли про зупинення незаконних забудов у Києві. ДАБІ працює у цих питаннях спільно з силовими відомствами?
Олексій Кудрявцев: Правоохоронні органи працюють щодо незаконних забудов окремо від нас, однак вони можуть залучати представників Держархбудінспекції на перевірки. До нас постійно надходять звернення правоохоронних органів щодо надання інформації та копій документів щодо об’єктів будівництва, здійснення відповідних заходів архбудконтролю. Ми завжди оперативно реагуємо на подібні звернення, адже метою всіх цих заходів є боротьба з незаконним будівництвом.
Читайте: В Киеве на Подоле правоохранители остановили незаконное строительство (фото) и Прокуратура остановила незаконное строительство многоэтажки в центре Киева (фото)
KV: У 2015 році ДАБІ провела понад 20 тис. планових та позапланових перевірок, нарахувала понад 120 млн. грн штрафів. У 2016 році теж було проведено також понад 20 тис. перевірок, однак сума штрафів перевищила 270 млн грн. У зв'язку з чим сума фінансових санкцій зросла майже вдвічі?
Олексій Кудрявцев: До середини 2015 року тривав мораторій на перевірки юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тому більшість перевірок у 2015 році здійснювалися щодо фізичних осіб, розміри штрафів щодо яких значно менші, ніж відносно юридичних осіб.
KV: Скільки реально штрафів було сплачено забудовниками у 2015 і 2016 роках?
Олексій Кудрявцев: Досить багато забудовників оскаржують у судах накладені штрафи. А суди достатньо часто приймають рішення про відміну цих санкцій переважно з процедурних причин. Тому працюємо над підвищенням рівня документів, які складаються за результатами контрольних заходів.
KV: Скільки перевірок проведено і на яку суму були оштрафовані в 2015-2016 рр. забудовники Київської області та Києва?
Олексій Кудрявцев: У 2015 році ДАБІ було проведено у столиці майже 2 тис. перевірок та накладено за їх результатами штрафів на загальну суму понад 35 млн гривень, таку ж суму у 2015 році сплачено з урахуванням попередніх періодів. У 2016 році у Києві було проведено також понад 2 тис. перевірок та за їх результатами накладено штрафів на загальну суму понад 36 млн гривень.
У Київський області у 2015 році було проведено майже 1 тис. перевірок, за результатами яких виписано штрафів на загальну суму 20 млн гривень. При цьому сплачено знову ж таки з урахуванням попередніх періодів було майже 17 млн. гривень. У 2016 році нами було проведено понад 800 перевірок і накладено штрафів на загальну суму 56 млн гривень.
KV: У жовтні минулого року депутати Київради Наталія Манойленко та Андрій Осадчук направили Вам депутатський запит з проханням пояснити, чому в буферній зоні Києво-Печерської лаври на вулиці Лейпцизькій, 13 зводиться висотка. Чи перевірено законність цього будівництва, наявність дозвільних документів?
Олексій Кудрявцев: Ми виходили на перевірку цього об’єкта будівництва, але не змогли її розпочати, бо не було відповідальної особи. Сьогодні, Держархбудінспекція, на жаль, не має примусового впливу на суб’єктів містобудування. Тому зараз ми вживаємо всі можливі заходи щодо забезпечення присутності представника забудовника під час перевірки.
Проте дозвільна справа по цьому будівництву є, всі документи в наявності, оформлені згідно законодавства. Дозвіл на будівництво видано без порушень. У даному випадку питання більш коректно ставити тим, хто надав цю земельну ділянку під будівництво житлового комплексу і тим, хто видав містобудівні умови та обмеження.
Читайте: Высотка в буферной зоне Киево-Печерской Лавры обезобразит вид на правый берег столицы - депутаты Киевсовета
KV: Чи може ДАБІ вплинути на будівництва, які останнім часом часто починаються в буферних зонах і ведуть до того, що історичні об'єкти Києва можуть бути виключені зі списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО?
Олексій Кудрявцев: Якщо місто надає земельну ділянку, надає містобудівні умови та обмеження і документи, оформлені без порушень, ми не можемо зупинити будівництво, якщо воно не відступає від виданих документів.
Читайте: Канули в Лету: Софию и Лавру могут исключить из списка исторического наследия ЮНЕСКО
Ми можемо впливати тільки там, де є порушення. Наприклад, на Гончара, 17-23 було здійснено корегування проекту будівництва без отримання вихідних даних на проектування. Ми зупинили це будівництво. Зараз забудовник шукає вихід із ситуації.
Читайте: ГАСИ запретила скандальную стройку на ул. Гончара, 17-23
KV: 10 квітня на сайті Київради була зареєстрована електронна петиція з вимогою зупинити будівництво житлового комплексу "Ярославів град", який зводиться на території колишнього Сінного ринку. Автор вказував на відсутність дозвільних документів у забудовника. Це дійсно так - будівництво незаконне?
Олексій Кудрявцев: Це будівництво зараз ведеться на підставі виданого дозволу на виконання будівельних робіт. Документи, необхідні для його отримання, всі в наявності. Зараз на підставі отриманого нами звернення здійснюється перевірка цього будівництва. Вже до кінця тижня отримаємо результати.
Читайте: Киевляне требуют остановить незаконную стройку на территории Сенного рынка
KV: Чи були випадки, коли ДАБІ скасовувала документи, видані місцевими органами влади, зокрема, містобудівні умови та обмеження?
Олексій Кудрявцев: Так і неодноразово! Нагадаю, півтора роки тому ДАБІ отримала можливість перевіряти роботу уповноважених органів містобудування та архітектури. Так, за результатами перевірок у 2015-2016 роках було скасовано понад 300 містобудівних умов та обмежень, а також видано близько 400 рішень щодо зупинення дії містобудівних умов та обмежень.
Можу виділити п'ять найбільш поширених порушень, які були виявлені під час таких перевірок, наприклад, у Київській області. Уповноваженими органами містобудування та архітектури не ведеться містобудівний кадастр та моніторинг; містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки видаються без затвердженого в установленому порядку плану зонування або детального плану території (ДПТ); не враховано вимоги ДБН 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”; будівельні паспорти видані на індивідуальні житлові будинки, а по факту, планується будівництво таун-хаузів; видача містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки не відповідає цільовому використанню земельної ділянки.
KV: У лютому-березні цього року у ЗМІ з'явилися ряд публікацій, у яких Вас звинувачували у корупції, створенні тіньової каси та організації поборів з забудовників…
Олексій Кудрявцев: Сьогодні ДАБІ стала набагато відкритішою для громадян та забудовників. Ми робимо все можливе, щоб спростити всі дозвільні процедури та одночасно унеможливити появу незаконного будівництва. За останній рік наша структура, перш за все, її персональний склад, зазнав суттєвих змін. На сьогодні в ДАБІ працює команда професіоналів, які хочуть створити в Україні конкурентний ринок будівництва, де діють зрозумілі правила як для забудовників, так і для інвесторів, громадян. А подібні провокаційні публікації в ЗМІ – це спроба мене скомпрометувати забудовниками, які не хочуть впровадження реформ у містобудуванні та не готові прозоро працювати в межах правового поля.
Ми постійно стикаємося з протидією тому, що робимо. Чим прозорішим стає ринок будівництва, тим більший супротив від тих, хто не готовий до змін. Але процес якісних змін, запроваджених нами, вже не має зворотної дії.
Фото надано пресс-службою ДАБІ
КиевVласть
24 квітня 2017 г. 10:15
Раздел: Територія розуму
Підгірцівська громада не бачить в поліції свою опору
Як на мене, дивне ставлення представників Обухівського відділу Національної поліції до жителів району, яких вони повинні захищати і охороняти. Наведу кілька фактів.
Наркопритон. Вже не перший рік село Креничі живе з проблемою збуту наркотичних речовин. Не говорив про це лише лінивий. Але знають всі, у тому числі і ті, хто повинні з цим боротись. Однак, наркопритон спокійнісенько працює й надалі, а місцевим жителям залишається лише надія, що хтось це припинить. Можливо це буде й районна поліція, але не теперішній її склад, який пропонує "написати в поліцію депутатське звернення щодо наявної проблеми".
Постійних рух важковаговиків. З проблемою руху важковаговиків, які їздять нашими селами, борються лише самі жителі сіл. Регулярно викликаємо наряд поліції задля реагування на це. Проте, лише порядність новообраних молодих поліціянтів не дає їм стати на бік перевізників. Але цим не гидує "стара гвардія", яка раз-по-раз звинувачує жителів, які намагаються зберегти в належному стані дороги (чим, до речі, повинна займатись як раз поліція), в тому, що вони блокують рух транспорту, "а перенавантаження ви ще докажіть"! І коли інспектору з дорожнього руху нагадуєш, що згідно правил дорожнього руху є обмеження за вагою, то в нього правила це лише підзаконний акт. І навіть стаття 20 Закону України "Про автомобільні дороги" для нього не аргумент.
Цей же інспектор з дорожнього руху був невдоволений фактом початку ремонтних робіт дороги на спуску в село Підгірці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Можна вже мовчати про підозрілих осіб, на яких поліція просто не реагує. Наприклад, той же Іван Іванович, який всім відомий як Молдаван - бійки, знущання над дітьми, крадіжки. Але поліція мовчить.
Я можу з впевненістю сказати, що майже кожен житель Підгірцівської громади не бачить в поліції свою опору. Проте все ж таки вони працюють...
Ця поліція 19 грудня 2016 року кримінальним провадженням № 12016110230001751 розпочинає досудове розслідування відносно посадових осіб Підгірцівської сільської ради. Це в той час, коли роботи по ремонту доріг ще не закінчились! Смішно, але, читаючи дане кримінальне провадження, видно, що воно складене виключно з інформації, яка була висвітлена на офіційному сайті сільської ради про ремонт дороги з гори до центру села Підгірці. Вивчаючи матеріали справи, взагалі не зрозуміло, в чому поліція вбачає склад злочину? Проведена тендерна процедура, договір з Києвом, виконання робіт, технагляд, оплата, після чого в ухвалі: "Зазначені факти вказують на ознаки складу кримінального правопорушення". Як на мене, справа побудована виключно на порівняно значній, як для району, сумі коштів на ремонт.
Сільська рада ще до ухвали безперешкодно надала копії всіх документи, які були потрібні поліції для вивчення. Але цього виявилось замало - 29 березня 2017 року Обухівський суд приймає ухвалу про часткове вилучення документів сільської ради.
Особисто мені не соромно дивитись в очі жителям громади - жодних протиправних діянь, в тому числі привласнення чи розтрати майна, про що йдеться в ухвалі, з моєї сторони немає.
Кримінальна справа на самому її початку, але тим, кому вигідно мене і сільську раду дискредитувати, свою справу вже роблять...
Сергій Кравченко, Голова села Підгірці
Джерело
КиевVласть
13 квітня 2017 г. 16:50
Раздел: Територія розуму
Скасування обмеження реалізації алкоголю шкодить місту!
Багато із нас з подивом вчора прочитали, що Господарський суд Києва начебто скасував рішення Київради про обмеження реалізації алкоголю з 23.00 до 10.00.
Насправді, це чергова маніпуляція горе-бізнесменів. Даним рішенням суду зобов’язано Київську міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом скасування рішення від 22.09.2016 № 19/1023 “Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об’єктах торгівлі в м. Києві”.
Раніше Київраду це зобов’язало зробити і Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Але. Станом на цей час рішення Київради про обмеження реалізації алкоголю з 23.00 до 10.00 чинне.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проте, зверну увагу на кілька фактів.
Перший. Рішення Київради від 22.09.2016 № 19/1023 “Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об’єктах торгівлі в м. Києві” підтримано усіма без виключення депутатськими фракціями. 86 голосів. Депутати реагували на звернення своїх виборців. Хтось сподівається, що Київрада скасує таке рішення?
Другий. Не зважаючи на відсутність юридичної відповідальності, існує відповідальність соціальна. І соціально відповідальний бізнес сьогодні виконує це рішення, не реалізуючи алкоголь з 23.00 до 10.00. Місто безмежно вдячне цим реальним підприємцям.
Третій. Статистика – річ вперта. У 2014 році серед виявлених осіб, які вчинили злочини, 4,5% знаходились у стані алкогольного сп’яніння. У 2015 році такий відсоток вже складав 3,1%. У 2016 році - 2,3%. У січні-лютому 2017 року - 1,3%. Кількість злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння за 4 роки зменшилась в 4 рази!
Про лобізм навіть говорити не буду.
Останнє. Рішення суду ухвалюються Іменем України. Рішення суду, які набрали законної сили – обов’язкові для виконання. Київрада сьогодні подала апеляційну скаргу. Ми будемо боротися до кінця! Набере законної сили рішення – будемо виконувати. Але у скасування обмеження реалізації алкоголю з 23.00 до 10.00 не вірю!
Переконаний, таке рішення точно не на користь місту!
Володимир Бондаренко, керівник апарату КМДА
Джерело
КиевVласть
6 квітня 2017 г. 11:45
Раздел: Територія розуму
Полковник Мамчур – жертва шахраїв чи співучасник злочину секретаря Київради?
6 квітня провладна більшість Київради на своєму засіданні буде протягувати ухвалення детального плану території в межах вулиці Саперно-Слобідської та проспекту Науки у Голосіївському районі Києва. Хоча проект цього ДПТ у силу ряду обставин не викликав значного суспільного інтересу, він є найбільш показовим у сенсі демонстрації схем роботи нинішньої міської влади – влади, що публічно заявляє про непримириму боротьбу із самовільним будівництвом, а насправді забезпечує роботу шахраїв, які самовільно займають земельні ділянки і будують багатоповерхівки без жодного дозвільного документа, знищуючи зелені зони та паплюжачи історичну спадщину.
Приказка
Ця історія почалась наприкінці весни 2014 року, коли такий собі Михайло Булигін вирішив розпочати у Києві власний будівельний бізнес. Михайло особливо не напружувався і використав доволі поширену схему самобуду: на присадибній ділянці під індивідуальне будівництво (максимум 4 поверхи і таунхауси) почав через кооператив будувати на вулиці Іртишській, 20 багатоповерховий житловий будинок під назвою “ЖК Єнісейська Садиба”. Завдяки дерегуляції зареєструвати декларацію на початок будівельних робіт жодних проблем не представляло.
У цей час мажоритарним депутатом Київради від округу, де відбувалося будівництво, був добре відомий у вузьких колах представник партії “УДАР-Солідарність” Олександр Найдьонов, професійний рівень знань якого у питаннях землекористування не викликає жодних сумнівів – 7 років на керівних посадах у Київземі за часів Черновецького. При такому нагляді безкоштовно самовільним будівництвом не займешся, тож і будиночок пана Булигіна підріс до семи поверхів, щоб компенсувати додаткові витрати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Згодом починається будівництво чергової багатоповерхівки. На цей час до роботи ЖБК “Єнісейська Садиба” вже було залучено кілька колишніх топ-менеджерів “Укогруп” Войцехівського, що мали необхідний досвід. Новий будинок так само розмістили на землі під малоповерхову забудову, але поверхів вже стало 8 і з дозвільними документами взагалі не заморочувались.
А тепер починається сама казка, адже апетит прийшов під час їжі. Навесні 2015 року Єнісейська Садиба поклала око на вільну ділянку на вулиці академіка Писаржевського, 8 поряд із гаражним кооперативом неподалік від своїх перших будинків та купила там стару автозаправку площею 56 квадратних метрів. Але маленька автозаправка не може перетворитися у житловий комплекс, якщо не має прав на землю, а самовільне захоплення земельної ділянки – це вже кримінальний злочин, тож треба мати або надійну “кришу”, або офіційно отримати право користування землею під забудови, а для цього має бути для початку затверджений Детальний план території (ДПТ). І не будь який ДПТ, а такий, що передбачає реалізацію намірів Булигіна. Але з цим виник цілий ряд проблем.
Проблема 1. ДПТ розробляється на підставі відповідного рішення Київради, але ділянка на Писаржевського, 8 знаходилась поза межами затвердженого плану на розробку. Проблему вирішили легко – у квітні 2015 року сумнозвісний Вавриш замість головного архітектора Києва Сергія Целовальника укладає договір на розробку ДПТ з добре відомою ТОВ “Терра Проджект” і примальовує необхідну ділянку.
Інвестором розробки ДПТ виступає ЖБК Єнісейська Садиба-2. Хоча міська програма створення містобудівної документації (рішення КМР № 518/10006 від 13.11.2013) у п. 5 прямо вимагає, що Департамент у разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій готує проект рішення Київської міської ради про зміни у переліку містобудівної документації, наведеної у додатку до Програми, думкою Київради ніхто не цікавився. Та й навіщо цією думкою цікавитися, якщо при затвердженні ДПТ можна першим пунктом ці зміни відразу і внести? Так, це незаконно, але Київрада і не таке підтримує.
До речі, Сергій Целовальник був дуже грамотним корупціонером і шанував Кримінальний кодекс не гірше за Остапа Бендера, тож восени 2015 року він у пояснювальній записці до проекту чесно написав: “Прийняття рішення дасть можливість та правові підстави для розроблення містобудівної документації на території міста, які не визначені у Переліку”.
Чим і перекладав всю відповідальність за злочин на депутатів Київради. На відміну від нього, новий головний архітектор Києва Олександр Свістунов з Кримінальним кодексом не товаришує, тож пішов на службове підроблення і 2017 року в пояснювальній записці вказав, що ДПТ розроблений на підставі старого рішення КМР.
Проблема 2. ДПТ не може суперечити Генеральному плану міста. А за Генпланом, на Писаржевського, 8 – зелені насадження загального користування. І стандартний “хід конем” з посиланням на проект ГП-2025 не працює – у проекті також зелені насадженні і жодної житлової забудови. Вирішили елементарно: намалювали те, що потрібно, на Закон – “забили”.
Проблема 3. Санітарно-захисні зони від ГБК “Либідь-2” та інших об’єктів, що роблять неможливим будівництво житла. Вирішили також елементарно – нікого не питаючи (а об’єкти поза межами ДПТ Саперної Слобідки), намалювали інші об’єкти, зменшивши СЗЗ. На місці гаражного кооперативу з’явився багатоповерховий паркінг біля дальньої межі ділянки кооперативу. Ось тільки щось у Департаменті містобудування та розробників ДПТ не зійшлося – проектний план сусіднього ДПТ Корчувате не передбачає знесення цих об’єктів.
Тобто маємо справу зі звичайнісінькою фальсифікацією, але ця фальсифікація буде мати дуже серйозні наслідки для власників гаражів – у разі затвердження ДПТ Саперної Слобідки та будівництва житлового комплексу, вони зобов’язані привести СЗЗ свого кооперативу у відповідність до ДПТ, тобто або знести половину гаражів, або власним коштом будувати багатоповерховий паркінг для всіх членів кооперативу.
Проблема 4. Громадські слухання, на яких проект ДПТ рознесуть як захисники зелених зон, так і члени кооперативу. Ну це вже зовсім легко – на початку серпня 2015 року, в період відпусток, стандартно у розділі “Реклама” газети “Хрещатик” дають невеличке повідомлення, а далі – тиша. Результат очікуваний: лише схвальні відгуки від зацікавлених осіб.
Не очікуючи затвердження ДПТ та землевідведення, ЖБК “Єнісейська Садиба” захоплює земельну ділянку та починає знищення зеленої зони (відразу після укладання договору про розробку ДПТ), а згодом, у вересні, самочинне будівництво першого будинку в 12 метрах (СЗЗ гаражного кооперативу складає 50 метрів) від межі кооперативу.
Вам не здається дивним, що під час виборчої компанії, коли влада займається власним піаром на протидії незаконній забудові, а “летючі ескадрони” Білоцерковця розважаються по всьому місту, закопуючи будівельні котловани, хтось починає самобуд, та ще на самовільно зайнятій земельній ділянці? Але тут немає нічого дивного – на той час у Михайла Булигіна вже з’являється новий покровитель в особі тодішнього голови земельно-будівельної комісії Київради Володимира Прокопіва. З’являється у нього і підтримка у вигляді депутата Верховної Ради, але її ми залишимо “на десерт”.
Пан Прокопів, якому на виборах дістається округ з самобудами “Єнісейської Садиби”, –типовий сучасний український політик, який добре вміє не тільки адміністративний ресурс використовувати, але й знає, як на власну рекламу грошей дістати не із своєї кишені. Він швидко домовився про плідну співпрацю – “Єнісейська Садиба” його округ до ладу приведе, а він їхні самобуди захистить.
20 жовтня 2015 року, на останньому засіданні земельної комісії минулого скликання Київради, при палкій підтримці Прокопіва та Найдьонова ДПТ одностайно підтримали й направили на затвердження Київради. Але за місяць ситуація суттєво змінюється – Прокопів отримує посаду секретаря Київради і апетит як його, так і його підшефних, зростає. ДПТ відправляють на доопрацювання.
На початку 2016 року з ДПТ виникають додаткові проблеми – потрібно щось вирішувати із самобудом Анатолія Войцехівського “ЖК Мозаїка”, адже київській владі незрозуміло, в якому вигляді дозволяти його добудовувати. Ще більші проблеми виникають з боку ГБК “Либідь-2”, члени якого дізнаються про плани на їхні гаражі та починають активно розсилати звернення у контролюючи органи.
Щоби хоч частково вирішити проблему, задля “Єнісейської Садиби” роблять землевідвід 1.26 га для експлуатації та обслуговування наявних будівель і споруд з озелененням території загального користування на вул. Академіка Писаржевського, 8 (рішення № 715/715 від 14.07.2016). Тобто земельну ділянку відведено під експлуатацію старого автозаправного комплексу площею 56 м. кв.
А ось як на той час виглядала ця стара автозаправка:
Забудовник зовсім не переховувався і особисто викладав нові рекламні ролики-звіти про своє самочинне будівництво. Без реклами не буде покупців, а навіщо йому переховуватися, якщо вже про все домовлено з самим Прокопівим?
ЖБК “Єнісейська Садиба” ще до рішення про землевідвід реєструє Декларацію про початок будівельних робіт (на той час будинки вже майже збудовано), а у вересні 2016 року подає Декларації про готовність до експлуатації. Чисельні скарги ГБК “Либідь-2” дають перший результат – 17 листопада 2016 року Департамент архітектурно-будівельного контролю КМДА скасовує реєстрацію всіх декларацій забудовника як такі, що містять недостовірну інформацію. Але далі діло не пішло – міська влада навіть не намагається зупинити самочинне будівництво, а Булигін зупинятися не збирається. Одночасно прискорюється процес затвердження ДПТ Саперної Слобідки.
У грудні 2016 року до Київради надходить вже новий проект детального плану, в якому новий “ЖК Єнісейська Садиба” виріс що найменше у три рази в порівнянні з намірами 2015 року: замість 5 секцій 10-14 поверхів уже передбачено 9 секцій від 10 до 26 поверхів. Новий проект ДПТ додає нові проблеми.
Проблема 5. Зі східної сторони ДПТ – територія природно-заповідного фонду, межі якого можна змінювати лише за дозволом Кабінету Міністрів, а до цього рівня Прокопів ще не доріс. У Проекті-2015 і так вже “забули” врахувати протипожежні зони 50 метрів від ПЗФ, що хоча б старі 5 секцій втулити. Знову вдалися до банальної фальсифікації – намалювали нові межі ПЗФ як начебто вже чинні, а на звільненому місці розмістили заплановані житлові секції по 26 поверхів.
Як свідчать дані Містобудівного кадастру, це саме фальсифікація – офіційні межі природно-заповідного фонду такі, як були у Проекті-2015.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проблема 6. Після чисельних скандалів на початку 2016 року було завершено розробку історико-архітектурного опорного плану міста Києва, який Мінкульт виніс на громадське обговорення. Під час візиту представників ЮНЕСКО у березні цього року керівництво КМДА запевнило їх, що новий ІАОП буде затверджено найближчім часом. Тільки ось будівництво “Єнісейської Садиби” ведеться на території Лисогірського історичного ареалу,
а режими використання території ареалу передбачають заборону створення нових житлових утворень, висота нових будівель не повинна перевищувати 12 метрів, повністю виключається зведення будівель підвищеної поверховості (більше 9 поверхів) та висотних.
З одного боку, новий ІАОП ще не затверджено, але він є складовою нового Генерального плану Києва та має більшу силу, ніж ДПТ. Більше того, після його затвердження всі ДПТ зобов’язані привести у відповідність до нього. От тільки є одна деталь: якщо ДПТ Саперної Слобідки встигнуть затвердити, відведуть землю під нове передбачене будівництво та нададуть відповідні містобудівні умови і обмеження, то про виконання положень ІАОП і збереження Лисогірського історичного ареалу можна буде забути.
Чи мали враховувати проект історико-архітектурного опорного плану під час розробки ДПТ? Так, мали, адже безпосередньо в пояснювальній записці до нього вказано, що положення проекту ГП-2025 враховано. Тож знову – банальна фальсифікація.
І це далеко не всі приклади з ДПТ Саперної Слобідки, як міська влада у Києві бореться з незаконним будівництвом, захищає зелені зони і культурну спадщину.
Але поза кадром залишалась суттєва участь ще однієї впливової персони – нардепа Юлія Мамчура, адже робити висновки щодо його ролі поки що зарано (на відміну від інших учасників, він зовсім не розуміється на земельному та будівельному законодавствах). Відразу необхідно зазначити: офіційний організатор всієї афери, Михайло Булигін, одночасно є й офіційним помічником Мамчура у ВР. І Булигін – не єдине, що пов’язує народного депутата і самовільне будівництво на вулиці Писаржевського, адже в організації і проведенні фіктивних громадських слухань проекту ДПТ та робочих зустрічей участь брав особисто Юлій Мамчур.
Сам народний депутат так сильно “влип”, що став повноцінним власником квартири у будинку за адресою Писаржевського, 8 – квартири у будинку, якого юридично не існує та на квартири у якому, за законодавством України, не може існувати права власності. Але у Мамчура це право, офіційно внесене у держреєстр прав, є.
Так хто Ви, полковнику Мамчур? Жертва шахраїв, що скористалися Вашою правовою необізнаністю, чи співучасник протизаконної діяльності, який проштовхує реалізацію всієї схеми, користуючись статусом народного депутата?
Юлій Мамчур
Сумнівно, що Юлій Мамчур відповість особисто, але ми все побачимо вже найближчим часом. Якщо у полковника є офіцерська честь і присяга на вірність України для нього не пустий звук, він особисто стане на захист Закону, візьме під особистий контроль як питання знесення самобуду на самовільно зайнятій земельній ділянці, так і кримінальні справи проти шахрая-помічника та корупціонерів у КМДА. Але якщо полковник вирішив, що настав час конвертувати у матеріальні блага свій імідж героя та статус народного депутата, то він до останнього буде захищати шахраїв і використає всі свої можливості, щоб захистити самобуди. А поки що достеменно відомо одне – НАБУ в будь-якому разі має відкрити справу і дізнатися, яким чином Юлій Мамчур усупереч вимогам законодавства отримав державну реєстрацію прав на квартиру, якої юридично не існує.
P.S. У понеділок, 3 квітня, Київський господарський суд за позовом прокуратури визнав недійсним договір оренди земельної ділянки на вулиці Писаржевського, 8. Представники “Єнісейської Садиби” в суді стверджували, що на ділянці нічого не будується. Що буде далі – подивимось, але, як свідчить досвід, тепер ДПТ будуть протягувати з подвійним завзяттям, щоби захистити усіх причетних до афери від кримінальної відповідальності.
Володимир Тищенко, громадський активіст
Джерело
КиевVласть
6 лютого 2017 г. 12:36
Раздел: Територія розуму
Особливі діти України, або історія успіху українського Ніка Вуйчича
Діти - наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє, святий обов’язок кожного - дбати про всебічний розвиток їх інтересів та здібностей, забезпечуючи належний рівень виховання і дотримання прав. Проте не всім поталанило мати щасливе і безтурботне дитинство, йдеться про дітей-сиріт, дітей, що перебувають в складних життєвих ситуаціях, дітей-переселенців та дітей з особливими потребами. За минулий рік разом з однодумцями мені вдалося провести низку розважально-пізнавальних заходів зокрема для дітей вищевказаних категорій: фестиваль для дітей з особливими потребами - “Повір у себе!”, святкові заходи для вихованців “Отчого Дому”, Всеукраїнська акція “День молитви за сиріт”, свято спорту та дозвілля - “Здорові, щасливі діти - майбутнє України!”, поїздки для дітей в розважальні центри, будинки творчості, розвиваючі студії, тощо.
Окрім політичної діяльності, я маю активну життєву позицію, - є засновником Всеукраїнського проекту - “Ми- Українці” та патріотичної мережі 38.ua, є головою правління ГО “Бізнес Центр “Новий Початок”, виступив ініціатором низки благодійних та соціальних заходів. Беру участь у будівництві дитячих будинків, відкритті пам’ятників, допомагаю дітям-сиротам, дітям з особливими потребами.
Певен, що це - проблема, про яку треба говорити вголос.
Всі ми родом з дитинства, у кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Цілком благополучним людям важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки, і тоді майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки, адже все це мала уособлювати родина, якої у дитини, на жаль, немає…
У всьому світі є діти-сироти і Україна, звичайно ж, не виняток. Складна соціально-економічна ситуація, на жаль, впливає і на українську сім’ю. Мова йде про соціальне сирітство, тобто, про неблагополучні родини, яких позбавляють батьківських прав (батьки – алкоголіки, наркомани, злочинці, батьки, які жорстоко ставляться до своїх дітей, не займаються їх вихованням, примушують працювати та жебракувати).
За офіційними даними сьогодні в Україні більше 100 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування, тих, що виховуються в державних закладах: школах-інтернатах, дитячих будинках, спеціалізованих центрах. 40% з цих дітей не мають рідних взагалі. А за неофіційними даними безпритульних дітей, дітей, що відносяться до груп ризику, сиріт, дітей із соціально неблагополучних сімей, в декілька разів більше - понад 1 мільйон. Щороку близько шести тисяч осіб в Україні позбавляють батьківських прав. Ці цифри просто шокують.
Близько 120 000 дітей України живуть в інтернатах, і лише 13 000 з них мають статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. У своїй більшості - це діти старшого віку і діти з особливими потребами.
Кожна дитина по своєму унікальна та неповторна, наші діти – дуже різні: слухняні-неслухняні, обдаровані і не дуже, головне, аби були щасливими. Навіть ті, кому природа не додала здоров’я, а це - особливі діти. У кожного свої відхилення: порушення слуху, зору, мовлення, порушення опорно-рухового апарату, діти з розумовою відсталістю, із затримкою психічного розвитку, з порушенням поведінки, спілкування, з комбінованими вадами психофізичного розвитку, аутисти - сонячні діти, діти із синдромом Дауна, з так званими складними дефектами. Таких дітей в Україні більше 168 000 (1 на 50 дітей) і їхня кількість щороку збільшується.
Інвалідність – це обмеження у можливостях, зумовлені фізичними, психологічними чи сенсорними відхиленнями. Внаслідок цього виникають соціальні, законодавчі та інші бар'єри, які заважають людині, яка має інвалідність, бути інтегрованою в суспільстві.
Сьогодні кожного українця повинні хвилювати питання, коли наше суспільство змінить своє ставлення до особливих дітей? Коли ми зможемо пишатися тим, що садочки, школи та інші освітні заклади, приймають їх, як звичайних дітей? Коли ми зможемо вчасно надавати таким діткам необхідну допомогу? Як має функціонувати державна система щоб забезпечити дотриманням прав таких дітей?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відповіді на ці питання повинні шукати не лише громадські організації, фонди, спілки, батьки, що мають таких дітей, фахівці з досвідом роботи у цій галузі, а й кожен з нас. Завдання кожного, кому дійсно не байдужа доля таких дітей, – адаптувати їх до повноцінного, соціально активного життя, а людям – не цуратися та не зневажати їх, всі повинні зрозуміти, що вони – звичайні люди! Дуже хочеться, щоб наше суспільство навчилося дивитися на цих дітей як на повноправних членів суспільства.
Наше ставлення або відсутність цього ставлення до дітей з особливими потребами є індикатором наших людських моральних проблем. Необхідно всім пояснювати не тільки те, що ми можемо дати їм, але й вони - нам. Можливо через таких дітей Господь прагне нам дати таке, що іншим чином ми просто не здатні були б отримати?
Так, ці діти – особливі, але Господь наділив їх основною унікальністю (можливо не кожному з нас вона притаманна) – це надзвичайна ДОБРОТА. До того ж вони - дуже талановиті, хтось вишиває, малює, плете, дивує глибиною написаних пісень та віршів, танцює, співає, займається спортом, а головне – вони щирі та відкриті!
Я хочу познайомити вас зі своїм хорошим другом - Антоном Колем. Антон - сирота, з народження прикутий до інвалідного візка, проте це не заважає йому професійно займатися плаванням та представляти Україну на міжнародній спортивній арені.
Мушу сказати, що мої авторитети - Ед Діксон - канадець з великим серцем сповненим любові до дітей, який на протязі 20 років разом з канадською місією Loаds of Love допомагає українським дітям з особливими потребами та Антон Коль, який, не зважаючи ні на що, професійно займається плаванням, призер літніх Паралімпійських ігор, майстер спорту України міжнародного класу.
Хоча Антон має вроджені фізичні вади, враховуючи його стан та випробування долі, міг би жалітися, але спритність, природна допитливість та працьовитість допомогли хлопцеві жити іншим, абсолютно нормальним насиченим життям.
Антон народився 31 травня 1990 року в Дніпрі, з народження його покинула мама, написавши відмову. Спочатку виховувався дитячому будинку “Малютка”, потім в дитячому будинку для дітей з особливими потребами, де пробув з 5 до 18 років, всю “кухню” життя в інтернаті пізнав на особистому досвіді. Тоді його влаштували в геріатричний пансіонат у Придніпровську, контингент якого був абсолютно різний, зрозуміло, що люди літнього віку могли бути і колишніми в’язнями, могли бути і науковцями. Психологічно там було дуже важко, проте людей, які там живуть, можна зрозуміти, адже там більше нічого робити, окрім того, щоб пити і чекати власної смерті.
Потім Антон вступив до Будівельного технікуму, отримав диплом техніка-будівельника, коли вчився, то частково підробляв, виконуючи креслення.
У 2012 році був певний момент депресії і Антон розповідає, що йому все набридло і тоді захотілося в басейн. Хоча в плавання він прийшов зовсім випадково, плавати почав ще в інтернаті з 12 років. Тоді дітей привозили групами на “Метеор” і намагалися навчити плавати, хоча на Антона там спочатку подивились і сказали, що толку з нього не буде. Але він мав палке бажання і хотів плавати, і тоді почав плавати в звичайних річках.
“Мені було прикро, що всі хлюпаються у воді, стрибають, а я сиджу на березі. Потім я потихеньку почав заходити у воду, коли захлинався то вилазив, було й таке, що декілька разів мало не потонув. Була така ситуація, одного разу мої друзі мене скинули з катамарану, я зорієнтувався та якось виплив і так потихеньку почав плавати. Ось так, були різні ситуації, але все-таки плавати я навчився”, - розповідає він.
Потім Антон почав займатися з тренером Геннадієм Анатолійовичем Удовиченком.
“Спочатку я просто плавав, мені сподобалось, я відчув різницю, через півроку я почав ходити в басейн значно частіше, а потім мені запропонували поїхати в Євпаторію на збори. Було дуже важко тренуватися та готуватись на рівні збірної. Але все ж таки, наполегливість, тренування, робота і ще раз робота і в результаті я поїхав на чемпіонат світу 2013 року в Канадський Монреаль, привізши срібну та бронзову медалі. Потім нам сказали, що будемо готуватися на Паралімпійські ігри. І тут вже реально починаєш хвилюватися та переживати, але разом з тим починається посилена робота. Тоді в жодному разі не можна було говорити, що я не можу”, - згадував Антон.
Сьогодні Антон професійно займається плаванням у Дніпропетровському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт”, він срібний та бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року, виборов срібло та бронзу на чемпіонаті Європи 2014 року, дворазовий срібний призер чемпіонату світу 2015 року, триразовий бронзовий призер на чемпіонаті Європи 2016 року (200 метрів вільним стилем, 100 метрів на спині, 50 метрів на спині), дебютував на XV-х літніх Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, виборовши бронзу (50 метрів на спині, категорія S1 і 100 метрів на спині, категорія S1), майстер спорту України міжнародного класу. Антон – активний, цілеспрямований, виступає за створення в Україні нормальних (людських умов) для людей з обмеженими можливостями.
На питання, як українських паралімпійцв зустріли на XV-х літніх Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, відповідає з усмішкою, згадує, що в Ріо наших зустріли тепло, все було пристосовано для комфорту та створено належні умови: пандуси, заїзди, ліфти, в басейні були волонтери на випадок, коли когось потрібно було підняти.
Зараз збори відбуваються у Миколаєві і в Кам'янському (колишній Дніпродзержинськ). У Миколаєві басейн великий і чистий, але для людини на візку він важкодоступний. Там треба вмонтувати якийсь підйомник на другий поверх, бо сходинки круті і пандус там нікуди прикріпити.
“Зараз тренуюсь у вищому училищі фізичної культури, там є доступ для людей на візку та з іншого боку є невеличкий пандус, заїхати можливо, загалом можна сказати, що тут доступно. Я не можу сказати, що мені легко плавати, бувають такі тренування, що я просто виповзаю з басейну, що наступного дня вже і повертатися не хочеться, але це такі моменти, які потрібно перебороти”, - розповідає Антон.
На Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро він дебютував і робив усе, що було в його силах. Ті результати, які показав спортсмен, в багато разів перевищують попередні його досягнення.
“Дистанція на 50 метрів у мене трохи не вийшла, затримали старт більше ніж на 40 хвилин і це збило мене з пантелику, а на стометрівці я виступив краще, був більш зібраний та налаштований. Я програв Франческо Бетеллі, це звичайно прикро, але також був покращений мій особистий результат, це моє особисте досягнення, а також досягнення моїх тренерів. На олімпіаді в Ріо я виборов бронзу, а моє прагнення на наступних Параолімпійських іграх – золото! Плавання для мене - це все. Раніше я, напевно, не розумів, що вода знімає з мене стрес, а коли нахлине щось, якісь тяжкі моменти чи переживання. Я отримую неабияке задоволення від того чим займаюсь, можна сказати “кайфую”, коли я в басейні, то забуваю про всі проблеми”, - згадує паралімпієць.
Людям з обмеженими можливостями Антон бажає передовсім усвідомлення своєї рівності в суспільстві і в першу чергу особисто для себе. Не зважаючи ні на що, рухатися і впевнено йти до своєї мети, ні в якому разі не залишатися на самоті зі своїми проблемами та страхами, і мати сміливість змінити ситуацію, знайшовши якесь захоплення чи хобі, яке згодом може перерости в професійну зайнятість.
А на питання, що спільного у нього з Ніком Вуйчічем, паралімпієць відповідає, що вони обидва мають вроджені фізичні вади, обидва пішли іншою дорогою, обравши цілком нормальне життя.
“Він не хотів, щоб його доглядали і всього навчитися сам. Нік – люблячий чоловік та батько двох дітей, його життя – цікаве, насичене, він багато подорожує, об'їздив близько 60 країн, виступаючи у школах, університетах та інших організаціях, бере участь у телешоу й пише книги, а його книга “Життя без обмежень”, стала своєрідним мотиваційним bestseller для людей з обмеженими можливостями і для мене. Вважаю, що Нік виконує важливу місію, адже він ділиться своїм досвідом з усім світом, як не замкнутися в собі, як не поставити крапку на своєму житті, а це допомагає не здаватися, освоїти віру в себе, віру в свої можливості! Так і я, намагаюся не падати духом, знаходжу в собі сили і йду далі, на даний час плавання це моє хобі, яке приносить мені задоволення і переросло в професійну діяльність. І мрію, щоб в Україні, як і в більшості розвинених держав, були створені сприятливі умови, а точніше (людські) для людей з обмеженими можливостями. Це - пандуси, спеціально облаштовані заїзди, підйомники, ліфти, зони відпочинку, тобто мають бути створені всі умови для нормального, достойного життя та розвитку. Щоб кожна людина, яка має певні фізичні обмеження, відчувала себе повноправним членом суспільства”, - говорить Антон.
Антон також планує створити благодійну організацію “Творець добра”, діяльність якої буде спрямована на допомогу людям з особливими потребами. Ото ж, кого цікавить така тема, має своє бачення чи ідеї, просимо, звертайтеся, все обговоримо, пишіть в особисті повідомлення на сторінці Антона у фейсбуці.
А ми в свою чергу можемо покращити життя дітей з особливими потребами, не забуваючи, що кожна дитина є дорогоцінною і має право на захист, повноцінний розвиток та виховання у люблячій сім'ї.
Сьогодні треба об'єднати зусилля для допомоги кожній дитині-сироті, працювати в єдності, маючи спільну мету: охопити всіх дітей-сиріт справжньою турботою, дати можливість кожній дитині зростати в люблячій сім’ї і запобігти сирітству в Україні.
Допомагати дітям з вище вказаних категорій (дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківської опіки, дітям з особливими потребами), варто завжди. Потрібно забезпечити матеріальні потреби установ, де вони мешкають, знаходити шляхи виховання у дітей-сиріт довіри до суспільства, відчуття себе повноправними громадянами своєї країни, що мають ті права та обов’язки, що й всі громадяни, як під час перебування цих дітей у дитячих сирітських закладах, так і після виходу з них. Варто привертати увагу суспільства та державних установ до потреб і недоліків, які існують в системі дитячих установ, щоб покращити стан установ та рівень життя дітей, які в них виховуються. Допомагати можна різними способами та методами, головне, щоб допомога була направлена саме на дітей і приносила саме їм користь.
Читайте: Глава Киево-Святошинского райсовета должен быть избран по закону, а не по решению, - Тигов
Олександр Тигов, голова громадського руху “Рух територіальних громад”, екс-голова Києво-Святошинської районної ради
КиевVласть
16 січня 2017 г. 09:04
Раздел: Тексти
Київ: спадок у руїнах (розслідування Радіо Свобода)
У центрі української столиці – десятки занедбаних історичних будівель. Це частина історії та національної ідентичності, яку так важливо зберігати для наступних поколінь. Вона може повністю зникнути. Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток давно перейшла у приватні руки подекуди недобросовісних власників. Будинки часто діставались їм за безцінь, а тепер просто стоять, руйнуючись. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або ж просто перепродати безцінну землю в історичній місцині. Держава при цьому не просто бездіяльно відсторонюється – мовляв, безсила проти приватної форми власності. А нерідко просто банально не знає і не може встановити, хто є реальним власником будівлі. На практиці максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф.
Кому належить історичний Київ і що буде з культурними скарбами українців – у спеціальному розслідуванні програми "Схеми", спільному проекті Радіо Свобода та каналу "UA:Перший".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври.
Вони мають і охоронювані зони – так звані буферні.
Це означає, що частина Києва навколо цих пам’яток забезпечує збереження історичного середовища пам’ятки ЮНЕСКО – наприклад, у цих зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою. А про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.
Приватний замок
До цієї зони належить і, наприклад, будинок Підгорського на Ярославовому Валу. Кияни знають його як “Замок Барона”, але це історична плутанина.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Будинок кінця XIX століття
Однієї з найкрасивіших пам’яток Києва могло б і не бути. Адже саме на його місці спершу запланували звести Володимирський собор, але потім плани змінилися. У середині XlX століття ділянку перекупив польський шляхтич Підгорський.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Фото Д. Маркова (представлене Музеєм історії Києва)
"Він вирішив вразити містян і замовив проект такого будинку, який би був схожий чимось на французькі романтичні замки. Але! Жоден власник, який володів цим майном, тут не жив", – каже історик, молодший науковий співробітник Національного музею історії України Софія Грабовецька.
Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд та його дочка Інна. Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом: від 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. За документами, ця будівля досі житлова.
Фото: Бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд
"Але він зараз стоїть закритий, не використовується, перебуває в незадовільному технічному стані", – зауважує начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євген Кравченко.
Проте Олександр Лойфенфельд іншої думки: "А чого ви зараз займаєтесь цим питанням, що він у мене в незадовільному стані? У нас будівля в нормальному стані. За царя будували так, що воно 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100".
У 2014 році Верховний суд України створив прецедент. Коли столична прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою. Що, по суті, повністю розв’язує руки власнику – він може перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його. Сам же власник стверджує, що просто боровся за свою власність.
Мер Києва Віталій Кличко назвав позбавлення історичного будинку статусу пам’ятки неприпустимим і пообіцяв “у стислі терміни” розібратися. "Схеми" поцікавилися в нього, що зроблено за два роки і чому будинок досі не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
У Міністерстві культури також роз’яснили, що вже два роки взагалі не вносили нових пам’яток – мовляв, таким чином оберігали пам’ятки від схеми штучного вилучення судами з Реєстру.
"Так склалася наша судова практика, і зараз складно сказати, під впливом яких умовно “чинників” вона формувалася. Зараз на підписі у міністра наказ, у якому серед пам’яток є вулиця Ярославів Вал, 1", – зазначила заступник міністра культури Тамара Мазур у грудні 2016 року.
Проте в наказі, який невдовзі з’явився, не виявилося будинку Підгорського. Після кількох нагадувань практично під Новий рік Міністерство все ж внесло будинок до реєстру.
"Схеми" поцікавилися в очільника апарату КМДА, чому міська влада, знаючи власника будинку, не може з ним домовитися й примусити відреставрувати пам’ятку.
"Давайте ще раз скажемо чесно, що якщо ніхто не нагадував пану Лойфенфельду або іншим особам про необхідність збереження об’єктів культурної спадщини, у тому числі після відповідного рішення суду, то, мабуть, ті розмови, які ведуться з 2011 року про його знесення, вони б уже відбулись", – зазначив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.
Нині київська влада стверджує, що налаштована не допустити руйнації будинку у будь-який спосіб. Проте доведеться домовлятися із приватним власником, адже про викуп містом не йдеться.
"Я навіть не можу уявити, скільки сьогодні може коштувати експертна оцінка цієї будівлі. Власник продає її за 4 мільйони доларів. Ну розуміємо?" – додає Володимир Бондаренко.
Та і сам власник каже, що продавати пам’ятку передумав. І, схоже, розлучатися з будинком не налаштований взагалі.
"У єврея відбирати взагалі нічого не можна. Нікому. Ні єврею, ні росіянину, ні українцеві, не можна нічого відбирати за законами релігійними. Не можна створювати євреям проблеми. А якщо нам створювати проблеми, то будуть і проблеми в держави. Не тому, що євреї погані, а тому, що ви порушуєте релігійні речі", – зазначив бізнесмен, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд у коментарі "Схемам".
Він обіцяє відреставрувати будинок тоді, коли мине фінансова криза. Тепер його зобов’язує і закон.
Чи буде висотка?
Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія “Грааль”, яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
"Цей будинок був побудований у XIX столітті. Після того пережив дві війни, революції. Він є прикладом, по суті, первинної забудови вулиці Грушевського. І цих будинків залишилося кілька штук", – каже засновник МГО "Мистецька платформа" Микола Марусик.
На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма “Грааль” представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови.
Фото: Проект, який раніше представляв “Грааль”
"Схеми" запитали в новопризначеного головного архітектора Києва, чи можливе таке будівництво в центрі Києва і чи має він вплив на ситуацію?
"Я пам’ятаю всю історію цього проекту. Я зацікавлений у тому, щоб ця дірка заповнилася хорошою архітектурою, повноцінною, були тактично знайдені об’єми. Я не знаю, що хочуть побудувати висотку. Так, у конкурсі виграли висотки. Але я не зустрічався ще з інвесторами. Хочеш ти побудувати 80 поверхів? Ну прийди, покажи, послухай", – каже Олександр Свистунов.
Та керівництво "Граалю" регулярно приходить до КМДА – подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі. "Схеми" запитали у директора ТОВ "Грааль", яка всіляко заперечує причетність братів Табачників до проекту. То хто ж стоїть за майбутнім будівництвом?
"Інвестор цього проекту дуже потужний, який вклав дуже багато грошей в Україну. Це Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року. Ось він власник цього проекту", – заявила директор товариства Ірина Окунєва.
Офер Керцнер, почесний консул України в Ізраїлі, на запит "Схем" щодо фінансування проекту на Грушевського так і не відповів.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
А поки приватний власник роками залагоджує зі владою паперові справи, в будинку-пам’ятці влаштували сквот – люди потроху ремонтують його, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – у “Граалі” знають про них. Проте люди все ж вважають історичний будинок пам’яткою і не збираються віддавати його під знесення.
Справа Міхельсона
Минулого року садибі Міхельсона на Пушкінській, 35-37, виповнилося рівно 120 років. Зараз заходити сюди можна тільки в касці і з дозволу приватного власника.
Фото: Флігельна частина садиби Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Вже після зведення цього будинку його придбав відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон. Він, з одного боку, заробляв будівельними матеріалами, а з другого – їх використовував і для власного будівництва. Він купував садиби в центральній частині Києва і забудовував їх великими комплексами. У нього в Києві було нерухомості на кілька мільйонів, а тоді весь бюджет Києва складав 4-5 мільйонів", – розповідає києвознавець Михайло Кальницький.
Фото: Відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон
За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила з рук у руки. І ось теперішній власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак, – разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби.
"Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей", – каже радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева.
Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Це було зроблено нашими попередниками. Ми вже треті володарі. Не можна говорити, що ми за це 15 років відповідаємо – ні", – запевняє представник власника будинків Вікторія Яковлева.
Теоретично власник великої садиби на Пушкінській міг слугувати позитивним прикладом – вочевидь, компанія має і гроші, і бажання своєрідно продовжувати справу Міхельсона, якби не одна обставина. Раніше інспектори-пам’яткоохоронці наклали на фірму штраф через поганий стан будинку. Але через небажання платити штраф, до того ж, майже символічний для такої компанії, їхні юристи не просто оскаржили його, а й тим самим відкрили лазівку в законі і подали приклад іншим власникам, як можна оскаржити будь-який припис пам’яткоохоронців.
Сучасні Терещенки
Садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 – будинок із визначною історією.
Фото: Бібіковський бульвар,34 (нині – бульвар Шевченка). 1-й праворуч, поч. ХХ ст. Фото надане Музеєм історії Києва
"Це будинок моїх прадіда та прабабусі – Івана та Елізабет Терещенків. Іван придбав цей будинок у 1879 році, після весілля. І тут народився мій дідусь. Це був будинок сім’ї. Цей будинок бачив багато краси, тут були багато художників. Більшість картин, які сьогодні є в Музеї російського мистецтва, були тут", – розповідає нащадок знаменитого роду українських промисловців і меценатів, міський голова Глухова Мішель Терещенко.
Фото: Міський голова Глухова Мішель Терещенко біля садиби своїх пращурів
Уже багато років будинок стоїть порожній. Але міська влада визнає – вплинути на власника, який розпоряджається будинком уже багато років, фактично не може.
Фото: Садиба Терещенків на бульварі Шевченка у Києві
На запитання щодо перевірок начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” Євген Кравченко відповідає так: “А хто його буде перевіряти? За все відповідає власник. І хто там має право міститись? Ніхто”.
Фото: Садиба Терещенків
Як свідчать отримані "Схемами" документи з інвестиційного конкурсу на будинки, "Центрелеватормлинбуд" і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. А в 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати. Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського). Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду".
Невже два підприємства, пов’язані через третіх осіб, просто розіграли схему, за якою садиба дісталася нинішньому власнику попри те, що саме його і не допустили до конкурсу? Нинішній керівник відповідає, що в цих питаннях просто не обізнаний, як і в планах своєї ж фірми щодо будинку.
"Я не знаю тих часів, не можу коментувати. Я вже потім прийшов співпрацювати. Я ще раз кажу, я не маю права розкривати плани інвестора, я з ним говорив", – запевнив директор ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" Олег Івченко.
Проте запевняє, що вже цього року влада побачить власне проект реставрації садиби. Раніше проект "Доступ до правди" у своєму дослідженні власників історичної нерухомості писав про те, що власники цієї садиби вже отримували припис за неукладання обов’язкового для власників документа (охоронного договору), а також через те, що будівля у занедбаному стані. Тепер власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті.
Фото: Будинок зсередини. Фото проекту "Доступ до правди"
Але з цим не згоден нащадок власника старовинної садиби Мішель Терещенко. "Я вже починаю працювати з юристами. І ми будемо судитися. Будинок Терещенків буде показувати киянам, що це можна захищати і давати нове життя гарному історичному будинку, який у нас є", – каже він.
Паперові справи
Історичне серце столиці – Андріївський узвіз. У 2009 році влада вирішила його відреставрувати до "Євро-2012" і доручила цю справу інституту "УкрНДІпроектреставрація".
Фото: Проект реставрації Андріївського узвозу
"Під час роботи ми зіткнулися з тим, що якісь будинки продані приватним підприємцям. Насправді власники не пускали в будівлі на обстеження. Тому проект ми зробили, включили туди не тільки фасади, а й аварійні дахи, і таким чином привели в порядок Андріївській узвіз, але не в повному обсязі", – зазначає реставратор, головний архітектор "УкрНДІпроектреставрація" Лариса Цяук.
Окрім того, що сам Андріївський узвіз – територіальна пам’ятка, більшість будинків тут – також пам’ятки. І багато з них давно у приватній власності.
Наприклад елегантний будинок XVIII століття на самому початку узвозу.
"Першими власниками садиби, до складу якої входив цей будинок, була родина київських купців Лакерд. Уявіть собі, наскільки заможні люди жили на Андріївському узвозі, що вони могли володіти ділянками, які займають цілі квартали. Після радянської влади до кінця 1998 року фактично весь перший поверх цієї садиби був зайнятий швейним училищем, але його розформували. Тоді будівлі почали приватизовувати, розкуповувати. І ось тоді з цього будинку пішло життя. Він вже майже 20 років порожній. І це пам’ятка", – каже керівник Центру урбаністичних студій Національного університету "Києво-Могилянська академія" Владислава Осьмак.
Наразі будівля повільно руйнується. Якщо зовні будинок виглядає охайно, то всередині ходити по ньому страшно. Це визнає і нинішній власник – "Діамантбанк", публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та колишній народний депутат Давид Жванія. Банк має головний офіс на тій же ділянці, тож може фізично контролювати стан сусіднього будинку.
Фото: Будинок на Андріївському узвозі, 2 та банк “Діамантбанк”, який ним володіє. стоять стіна до стіни
У самому банку запевняють, що рятувати пам’ятку хочуть, навіть уклали охоронний договір на будинок, але не можуть почати роботи через бюрократію.
"Нам ще необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Але, починаючи з червня 2015 року, ми не можемо отримати цей документ. У нас усі погодження є, але застаріла корупційна схема в цій сфері як діяла, так і діє. Складнощі отримання цього документа виникають у багатьох замовників, хто володіє будівлями, такими смачними, як, наприклад ця, на розі Андріївського узвозу та Контрактової площі", – каже радник голови правління "Діамантбанку" Наталія Бєлан.
Фото: Всередині будинок на Андріївському узвозі, 2 виглядає значно гірше, ніж зовні
На підтвердження її слів "Схеми" отримали копії кількох звернень банку до міської влади, в яких вони просили надати їм останній документ, який необхідний для початку роботи.
Про цю ситуацію журналісти запитали в очільника департаменту, який повинен надати документ, – головного архітектора Києва.
"Реставрація – це дуже тонка річ. Коли до мене потрапляють документи, із п’яти може один проходить", – відповів на запитання знімальної групи програми Олександр Свистунов.
Гараж замість пам’ятки?
Наріжний будинок на Боричевому Току, 23/3 – один із найстаріших, збудованих після пожежі на Подолі 1811 року. Зараз він майже перетворився на руїну, проте це охоронювана законом пам’ятка архітектури. Дозвіл на його будівництво надавав ще перший офіційний головний архітектор Києва Андрій Меленський.
Фото: Будинок на Боричевому Току в Києві. Фото 1984 року (з альбому Яковлева та Равчева "Київ 70-80-ті")
"Цей один із найперших, найстаріших. Щоб дерев’яний будинок зберігся майже 200 років! То це вже само собою достатньо важлива причина, щоб зберігати його і надалі", – зазначає Владислава Осьмак.
Фото: Пам'ятка архітектури початку ХІХ століття на Боричевому Току в Києві
Теперішня власниця історичного скарбу – Галина Іванівна Лосєва. Має в Києві низку ресторанів. Лосєва – член родини Калетників, політиків-комуністів. Рідна дочка Лосєвої – це Оксана Калетник, колишній депутат парламенту.
Фото: Галина Лосєва, член родини Калетників
За результатами минулорічної інвентаризації, яку проводила міська влада, інспектори дійшли висновку, що будинок невідомо чий. Але прослідкувати власника легко можна завдяки земельному кадастру. Щоправда, тут цільове призначення землі під стародавньою пам’яткою архітектури вказане як "для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва".
Сама ж Галина Лосєва підтвердила "Схема" у листі – будинок її.
Проте замість відповіді на запитання про те, чому за стільки років після переходу в її руки пам’ятка так і не отримала другого життя, вона повідомила, що будинок у неї відібрали шахраї-рейдери – мовляв, офшорна фірма “Магнолія ассоушиейтс лімітед” отримала підробне рішення суду, що закріпив за нею право власності на історичний об’єкт. Тепер Галина Лосєва планує звернутися із цим питанням до правоохоронців.
"А тому розповісти Вам про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу", – пояснила вона.
Жертви кризи
На вулиці Тургенівській руйнуються колись величні будинки початку XX cтоліття під номерами 17 та 19.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
"Якщо ми подивимося на проектні креслення, то побачимо п’ятиповерховий будинок із виразною баштою. Але побудували триповерховий і без неї. Вочевидь, у домовласника не вистачило грошей, і він поміняв проект. Але ця цікава деталь в історії київської архітектури, до речі, доволі характерна. Щодо будинку №17, він біля 10 років був виявленим об’єктом культурної спадщини, але втратив свій статус, мабуть, через технічний стан", – розповідає історик, пам’яткознавець Олена Мокроусова.
Нинішні власники будинків – товариство “Українська індустріальна група”. Наразі засновником фірми значиться його керівник Віктор Слишик. Проте раніше, коли фірма офіційно купувала землю під будинком №17, до переліку засновників товариства увійшла Олена Ставицька – дружина розшукуваного екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Також серед уповноважених осіб були його батько, мати та теща міністра-втікача.
Фото: Михайло Гріншпон та Віктор Слишик
Про свою власність бізнесмени розповідають неохоче. “Будівлю у 2001 році “Українська індустріальна група” купила в банку "Приват", тому які питання?” – каже керівник фірми Віктор Слишик.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
Розмова проходить в кабінеті екс-радника голови Державного космічного агентства, представника компанії GX Satellite Communication Management в Україні Михайла Гріншпона. За його словами, ще раніше товариство викупило землю під одним із будинків, а вже після цього міська влада сама попросили розселити інший – сусідній. Тепер компанія чекає, коли мине криза.
Фото: План майбутніх будинків на вулиці Тургенівській
Стверджують, що готові відбудовувати пам’ятки, але, схоже, що, купуючи будинки, не дуже цікавилися пам’яткоохоронним законодавством, адже охоронні договори на будинки не укладали.
Охоронні зобов’язання
Саме охоронний договір, укладати який власники зобов’язані при купівлі будинку-пам’ятки та підписання якого часто уникають, може зобов’язати їх розпоряджатися майном не на власний розсуд, а так, як того вимагає закон.
"Дійсно, законодавство про охорону культурної спадщини практично ніяк не співвідноситься із законодавством щодо приватної власності. Єдиним документом, який може зобов’язати власника щось робити, є охоронний договір. Ми, звісно, якимось чином можемо на це вплинути, але, знову ж таки, приватна власність в Україні недоторканна", – пояснює спеціаліст "УкрНДІпроектреставрація" Катерина Гончарова.
Фото: Власники пам'яток зобов'язані укладати охоронні договори, але не всі з них про це знають
Тож охоронний договір на будинок – чи не єдиний документ, за невиконання якого можна притягнути власника до відповідальності. Але, як кажуть пам’яткоохоронці, суто символічно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"За ухилення від підписання охоронного договору максимальний штраф 17 тисяч. Від 1700 гривень до 17 тисяч. За проведення робіт без дозволу – від 17 тисяч до 170 тисяч", – зазначає головний спеціаліст відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини Вартан Азатьян.
Чи є вихід?
Хто ж буде контролювати дії власників будинків-пам’яток і карати їх у разі порушення законодавства? У березні “Схеми” зустрічалися із заступником мера Києва Петром Пантелеєвим, якому Кличко доручив провести повну інвентаризацію будинків, що занепадають. Перед початком справи з наведення порядку у цих питаннях представник влади був налаштований ламати систему.
"Там, де є власник. Власник ігнорує, не хоче спілкуватися, не хоче домовлятися і не хоче робити нічого по цьому будинку, то ми вимушені будемо звертатися до суду", – рішуче казав він у коментарі "Схемам".
Понад півроку по тому "Схеми" поставили йому ті ж запитання, але цього разу у влади чомусь кардинально змінилася думка. "Ми вивчали судові перспективи, але прийшли до того, що судова практика, на жаль, негативна в цьому плані", – зазначив цього разу Петро Пантелеєв.
При цьому в міській адміністрації зазначають, що можуть повертати пам’ятки у комунальну власність, але не так швидко, як хотілося б. "Одну пам’ятку в рік можемо стовідсотково повертати", – заявляє керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко, при цьому зазначає, що більше не вийде через обмежений бюджет.
Проте є у міській владі й оптимістичні прогнози. Зазвичай, до якоїсь визначної дати киянам обіцяють привести все до ладу. У тому числі й вулиці Києва – відреставрувати фасади і знову спробувати домовитися з бізнесменами.
"Ми маємо чудовий дедлайн – "Євробачення". Я гадаю, що нам це потрібно. Такий струс щоразу. "Ось вам прапорець, ось вам фініш" і тепер до фінішу треба зробити", – зазначає Олексанр Свистунов.
Чи готова влада взяти контроль над ситуацією і тверду відповідальність? Про це журналісти запитали у міського голови Києва Віталія Кличка. Відповідь, здавалося б, опозиційної до приватних власників сторони напрочуд схожа: зараз не найкращі часи.
Фото: Андріївський узвіз
"Зараз складна ситуація, чому складна? Тому що ми можемо почати процес, але на сьогоднішній день ми розуміємо, що коли ми забираємо будинки у комунальну власність, нам потрібно буде також передбачити кошти, які ми вкладаємо для того, аби вивести будинок з аварійного стану. Можу сказати відверто, в нас не найкращі зараз часи і дійсно проблеми з бюджетом. І взяти забрати в комунальну власність, а потім нас будуть звинувачувати – а чому ви забрали і нічого не робите?" – пояснив позицію Віталій Кличко.
Бездіяльність стає вбивчою. Столичні пам’ятки – минуле, яке варто зберігати заради майбутнього, повільно гинуть, зберігають їх лише архівні кадри.
Історичні будинки сприймаються їхніми сучасними власниками як черговий актив. Адже це вигідна угода: заплатити максимальний штраф 6 тисяч доларів за руйнацію пам’ятки, довести, що відтворити її не можна і на виході отримати землю в серці Києва під нові, комерційні цілі.
У цьому сенсі українські закони охороняють приватну власність значно краще, ніж пам’ятки. У цих умовах можна змінити ситуацію, тільки якщо повністю переробити законодавчу базу – повернути практику примусового вилучення пам’яток, посилити покарання за їхню руйнацію, запровадити публічні конкурси на реставрацію з громадським обговоренням проектів та визначенням чітких термінів їхньої реалізації, налагодити комунікацію між різними органами влади, що мають різні дані про власників і не можуть їх встановити, нарешті перенести всі дані з паперових реєстрів у електронні, аби не дати їм остаточно загубитися.
Фото: Поділ, Київ
Журналісти та громадські активісти роками намагаються привернути увагу до проблеми збереження пам’яток, щоб разом врятувати хоч одну. Алe все це спрацює лише за політичної волі, сміливості брати відповідальність і публічно звітувати про кожен свій крок.
Читайте: Забытый Киев: прогулочный маршрут по заброшенным зданиям столицы
КиевVласть
5 січня 2017 г. 13:56
Раздел: Тексти
Петро Пантелеєв: “Надіятися, що ЖЕК буде краще за людей вирішувати питання так, як їм треба – ілюзія”
Про перспективи фінансування столичного ЖКГ у 2017 році, інвестиції в цю галузь, новий алгоритм фінансування ремонтів багатоповерхівок, створення ОСББ, вирішення питань відсутності технічної документації на будинки та інше читайте в першій частині інтерв'ю з заступником голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Петром Пантелеєвим.
KV: Члени постійної комісії Київради з питань ЖКГ та ПЕК у 2016 році неодноразово критично сприймали звіт КМДА щодо виконання Програми підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2016 – 2020 роки. Що заважає КМДА якісно реалізовувати цю програму?
Петро Пантелеєв: Комплексна цільова програма підвищення енергоефеткивності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури на 2016-2020 роки закладає виконання стратегічних, але життєво важливих для міста завдань. І потреба у коштах на заходи енергозбереження столиці, заходи з модернізації інфраструктури відповідна – 38 млрд грн. У міському, навіть у державному бюджеті, таких коштів немає. Фінансування на рік сягає від 600 до 900 млн гривень. Депутати, власне, невдоволені тим, що галузь фінансується не в повному обсязі. Однак нам сьогодні необхідно визначати пріоритети в програмі і гарантувати їх виконання за рахунок бюджетних коштів, паралельно залучаючи інвестиції та кредитні кошти, як це вдалося зробити з проектом реконструкції Бортницької станції аерації (БСА), чи з коштами міжнародних організацій, що були спрямовані на термомодернізацію навчальних закладів Києва.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Читайте: Чиновники не торопятся повышать энергоэффективность Киева та Пантелеев не справляется с повышением энергоэффективности Киева и развитием ЖКХ
KV: Скільки коштів необхідно на фінансування галузі ЖКГ в столиці на рік?
Петро Пантелеєв: Галузі необхідно 5-6 млрд гривень на рік, щоб закривати всі питання.
KV: Тобто єдине, що заважає сьогодні ефективно реалізувати згадану Програму, це - дефіцит коштів?
Петро Пантелеєв: Я б сказав, в першу чергу, брак коштів, а також відсутність готової проектно-кошторисної документації для виконання тих чи інших робіт. Будьмо реалістами, навряд чи можна виконати якісний проект без належного фінансування. Крім того, програма розрахована не тільки на кошти бюджету. Як я вже сказав, у ній закладені також інвестиційні кошти, які повинні прийти в галузь. В цьому плані ситуація є достатньо складною, оскільки інвестори не поспішають вкладати кошти в об’єкти інфраструктури, які потребують тотальної модернізації. Ситуація складна, але не критична і наше завдання створити умови для інвесторів та поступово покращити стан справ столичної сфери ЖКГ.
KV: У 2016 році надходили інвестиції в ЖКГ Києва?
Петро Пантелеєв: Так і вони поступово збільшуються, оскільки в житлово-комунальному господарстві ми маємо приклади успішного використання інвестиційних коштів. Наприклад, цього року запрацював ЕСКО-механізм – застосування енергосервісних контрактів. Це можливість інвесторам вкладати кошти в термомодернізацію, а потім за рахунок економії енергії повертати свої інвестиції. Всього в Україні укладено 19 ЕСКО-контрактів, з яких 15 – у Києві. Усі енергосервісні договори цього року в столиці укладені з метою термомодернізації дитячих садків та шкіл.
Також від фінансової корпорації NEFCO (Північна екологічна фінансова корпорація) залучено 5 млн євро. Знов таки на бюджетну сферу: для модернізації освітлення та термомодернізацію в школах і садочках, а також заміну теплопунктів.
Хочу згадати в цьому контексті і те, що в 2016 році ми виконали всі вимоги передбачені японським урядом, щоб отримати майже 1 млрд доларів на реконструкцію БСА. І зараз вже японські проектувальники займаються підготовкою проекту.
KV: Назвіть загальний обсяг інвестицій в столичне ЖКГ у 2016 році.
Петро Пантелеєв: Загальний обсяг інвестицій у 2016 році становить приблизно 300 млн гривень. В основному за рахунок залучення коштів від NEFCO. Це не враховуючи кошти міжурядової кредитної угоди з Японським агентством міжнародного співробітництва, які складно віднести на якійсь період, оскільки тривалість виконання проекту – понад 8 років, а сам кредит надано на 40 років.
Для отримання інвестицій у 2017 році ми взяли участь у конкурсі на залучення коштів Європейського інвестиційного банку. Мова йде про 60 млн євро.
Якщо говорити про динаміку залучення коштів, то за останній рік вона зросла майже втричі і ми маємо гарні перспективи.
KV: У бюджеті Києва на 2016 рік на ЖКГ було закладено приблизно 600 млн гривень. Що реально зроблено за ці кошти?
Петро Пантелеєв: Всі пріоритетні завдання виконані. На встановлення лічильників тепла використано 75 млн гривень. На термомодернізацію будівель бюджетної сфери, а саме шкіл та садочків – близько 70 млн гривень. На будівництво другої нитки головного колектора спрямовано цього року – 225 млн гривень, з яких 130 млн грн. – кошти міського бюджету. На роботи з підготовки до реконструкції БСА – ще 40 млн гривень.
Читайте: Киевсовет согласовал решение по модернизации Бортнической станции аэрации за средства японских инвесторов
Також були виконані протиаварійні роботи в будинку на Червонозоряному проспекту, 14, де у 2015 році стався обвал стіни. Витрачено 17 млн гривень. Наразі будинок у стабільному стані. Крім того, розпочато протизсувні роботи або їх проектування на 12 найбільш небезпечних ділянках міста.
Читайте: Дом на Краснозвездном (Лобановского), 14 отремонтируют в следующем году
Дуже важливо, що в рамках програми ми запровадили механізми, що дають змогу мешканцям багатоповерхових будинків провести енергоефективні заходи. В Києві успішно працює програма, які ми скорочено називаємо “70 на 30%”, де місто фінансує 70% робіт з енергозбереження для будинків ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.-KV) та ЖБК (житлово-будівельний кооператив - KV). Ще 30% - збирають самі кияни. За рік ми збільшили обсяг фінансування майже у 5 разів (у 2016 році виділили 20 млн грн), оскільки попит на неї з боку людей – колосальний.
Читайте: Креативным ОСМД Киева пообещали денег на реконструкции домовых коммуникаций
KV: 22 грудня 2016 року Київрада прийняла Положення про софінансування реконструкції, реставрації, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення загального майна у багатоквартирних будинках. Документом передбачено фінансування містом 70% ремонтних робіт. Яку новацію пропонує киянам цей документ?
Петро Пантелеєв: Два роки програма “70 на 30%” діяла лише для ОСББ та ЖБК, тобто для будинків, де налагоджено механізм прийняття колективних рішень. Однак, на мій погляд, усім без винятку будинкам необхідно надати можливість кооперуватися для вирішення проблем свого будинку, навіть у випадках, коли створити ОСББ вони ще не готові. Завдяки цьому рішенню ремонтні роботи за схемою 70/30% тепер можуть мешканці фактично кожного будинку.
Документ дозволяє отримати 70% коштів з бюджету міста на ремонтні роботи без черг, обіцянок зробити ремонт на наступний рік. Як свідчить практика, бюджетних коштів не вистачить для ремонту усіх будинків. Крім того, такий механізм – це унікальний шанс для людей дійсно стати до управління будинковим майном, власниками якого вони є. Якщо мешканці будинку вирішили, наприклад, відремонтувати під’їзд, їм потрібно звернутися в міську адміністрацію. Ми надаємо фахівця, який разом з людьми робить відповідну оцінку вартості необхідних робіт. І вони отримують 70% від цієї суми, а 30% суми збирають самі. Найголовніше, що люди самі визначають, що їм треба ремонтувати і коли.
Читайте: Из бюджета Киева будут финансировать две трети средств на ремонт и модернизацию столичных многоэтажек
Організаційними питаннями в цьому проекті буде займатися Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація”. Це міське підприємство, яке займається обслуговування мереж, будинків тощо і має фахівців належного рівня, які зможуть, у разі необхідності, проконсультувати людей. Після того як модель роботи буде “обкатана”, координація питань буде передаватися комунальним підприємствам (КП), якими управляють районні держадміністрації (РДА).
KV: А де гарантія, що бюджет міста точно профінансує такі ремонти?
Петро Пантелеєв: В бюджеті столиці на 2017 рік на цю програму передбачено 10 млн гривень. Раніше подібна програма працювала тільки для будинків ОСББ та ЖБК. Коли вона починалася в 2015 році у нас на ці завдання було виділено лише 5 млн гривень. Тоді, в перший рік дії програми, тільки 16 будинків згодилися працювати. У 2016 році в бюджеті було передбачено вже 20 млн гривень і 62 будинки стали учасниками проекту. На наступний рік закладено для ОСББ и ЖБК 30 млн гривень.
З початку треба обкатати модель, треба, щоб люди зрозуміли, що відбувається, забезпечити якісну комунікацію та продемонструвати людям успішні приклади. Повірте, краще за будь-яку листівку та інфографіку працює похід у сусідній будинок, де виконано роботи і люди задоволені. Ми прагнемо переконати людей реальними результатами роботи і лише після цього можна 100, 200 або 300 млн виділяти. Тут головне не кількість виділених мільйонів, а кількість будинкових громад, які прийдуть і будуть готові співпрацювати в такому форматі.
KV: Планується промо-компанія?
Петро Пантелеєв: Так, в нас вже є попередня домовленість з німецькою фінансовою міжнародною організацією Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ). Вже найближчим часом плануємо підписати меморандум про допомогу саме в промо-кампанії. Однак я дуже сподіваюся, що столичні ЗМІ допоможуть доносити до людей таку важливу інформацію.
KV: Вони будуть допомагати у проведенні промо-кампанії за кошти міського бюджету?
Петро Пантелеєв: Ми розраховуємо на допомогу німецьких колег, які вже зараз демонструють готовність співпрацювати в цьому напрямку. Наше завдання - зробити якісну комунікаційну компанію та розширити проект для якомога більшої кількості будинків.
Необхідно налагоджувати оперативну та доступну для усіх комунікацію між владними структурами і громадянами. З цією метою ми навіть створили у столиці Школу обізнаного киянина – безкоштовні лекції для усіх охочих, які стосуються надання комунальних послуг, юридичних питань у цій сфері, участі в таких проектах як ”70 на 30%” тощо. Зараз наша постійна аудиторія – це 2 тисячі осіб, але впевнений, вона зростатиме.
KV: Чи є обмеження для житлових будинків, громади яких не проти провести ремонт по схемі 70/30?
Петро Пантелеєв: Є поріг – в Програмі приймають участь будинки, які старші за 10 років. Тобто ми орієнтовані на житловий фонд, якій вже зношений. А зношеність будинків у Києві, як відомо, складає більше 60%.
KV: Скільки будинків з цих 60% знаходиться у аварійному стані і потребують термінового фінансування ремонту?
Петро Пантелеєв: Незадовільний технічний стан мають близько 300 будівель. Аварійний стан – це певний статус та умови експлуатації. Будинків, що офіційно його мають, не так багато.
KV: В літку минулого року вступив в силу закон “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”. У скількох будинках столиці мешканці вже створили ОСББ?
Петро Пантелеєв: У вересні 2016 року ми вітали людей, які створили у Києві тисячне ОСББ. У столиці наразі є 1 тисяча ОСББ і 915 ЖБК. У 2013 році було створено 694 ОСББ, у 2014 р. – 16, у 2015 р. – 40, у 2016 р. – 250. Тобто зараз маємо практично 2 тисячі будинків, в яких є самоорганізовані будинкові громади.
ОСББ ефективне у більшості випадків. Хоча є звичайно винятки і пов’язані з людським фактором. Наприклад, наявні ОСББ та ЖБК, в яких голови помічені у зловживаннях - використовували кошти людей не за призначенням. Таких випадків, на щастя, небагато.
На мою думку, самоорганізовуватися навколо проблем будинку необхідно. ЖЕК – ніколи не був господарем будинку і ніколи їм не буде, бо це найнята організація підрядник, яка лише обслуговує будинок. Надіятися, що якась компанія буде краще за людей вирішувати питання так, як їм треба – ілюзія. І я переконаний, що під час будинкових зборів люди також можуть окремо прийняти рішення про рівень внесків, наприклад, з пенсіонерів чи малозабезпечених сімей.
Читайте: Перешли на ОСМД: какие новшества принесет реформа ЖКХ жителям многоэтажек
KV: Влада Києва будете ратувати за створення ОСББ?
Петро Пантелеєв: Створювати ОСББ бажано, але насильно заганяти туди людей – просто безглуздо. Не всі будинки готові створити таке об’єднання, адже для цього треба одностайна позиція людей. Але, безумовно, інформаційну роботу у Києві ми продовжуватимемо.
KV: Скільки будинків обслуговують комунальні управляючі?
Петро Пантелеєв: 8 600 будинків. Ми ще 1,5 роки тому створили комунальні управляючі компанії, які фактично є управителями в будинках, в яких не створено ОСББ. Їх 10 – в кожному районі столиці по одній. Вони працюють, надають гарантовані послуги за певний тариф. Сказати, що вони працюють ідеально, я не можу і для виявлення недоліків у їхній роботі навіть створено Житлово-комунальну інспекцію в Києві. Але з іншого боку, суто адміністративним шляхом покращити якість послуг не вдасться, необхідно поступово створювати профільний ринок та конкуренцію на ньому.
Але зараз керуючі компанії є своєрідним “запасним аеродромом” для будинків, які не створили ОСББ, не прийняли рішення змінили управителя тощо. І завдяки керуючим жоден будинок не залишиться без обслуговування. При цьому ініціативу громади, яка вирішує взяти на себе відповідальність і самостійно управляти, щоб зробити будинок кращім, ми будемо підтримувати і будь-який спротив на місцях - неприйнятний.
KV: З відповідей райдержадміністрацій на запити депутата Київради Наталії Манойленко відомо, що у Голосіївському, Дарницькому, Оболонському, Святошинському та Печерському районі у сотні будинків немає техдокументації, схем облаштування внутрішньобудинкових інженерних мереж, поповерхових планів, паспортів ліфтового господарства тощо. Як відомо, всі ці документи повинні бути передані ЖЕКами новому управляючому (ОСББ). Відомо, скільки ЖЕКів не можуть передати ОСББ документи на будинки через їх відсутність?
Петро Пантелеєв: Сьогодні у багатьох випадках громади, які створили ОСББ стикаються з відсутністю технічної документації. З будинків, який управляються комунальними компаніями повного комплекту технічної документації не має жодний. Експлуатуються будинки вже десятки років. Документація банально втрачена. Мова йде про робочі проекти, проекти конструктивних елементів будинку, ліфтів тощо.
Читайте: Жильцы столичных многоэтажек могут остаться без документов на дом
KV: Що робити мешканцям?
Петро Пантелеєв: Вихід - користуватися базовою документацією, яка є в наявності. Це, в першу чергу, технічні паспорти на будинки і поповерхові плани. Ці документи є практично на всі будинки і дозволяють укласти договори з “Киевенерго”, “Киевводоканалом”, “Київгазом” тощо та розпочати фактичну діяльність ОСББ.
KV: Хто і за який кошт має відновлювати втрачену документацію?
Петро Пантелеєв: Ми сьогодні не бачимо можливості відновлювати всю втрачену документацію на всі будинки. Це колосальні кошти і ми не можемо це реалізувати. Але той базовий пакет, про який я казав, обов’язковий. В разі, якщо якісь ЖЕК не має і його, він буде відновлювати його вже за свій кошт і передавати в ОСББ.
KV: Чи є статистика щодо кількості будинків, які не мають і цього базового комплекту документів?
Петро Пантелеєв: Приблизно 5% будинків. Але тут питання, чи потраплять ці будинки до числа тих, які будуть створювати ОСББ. Якщо потраплять, то ЖЕКи шукатимуть кошти і відновлять документацію.
KV: Які кошти і скільки часу потрібно на відновлення документації?
Петро Пантелеєв: Термін приблизно 2-2,5 місяці. Сума може коливатися від 500 гривень до 20 тис. гривень.
KV: Якщо документів не має або ЖЕК з якихось причин не передає створеному ОСББ документацію, чи може керівництво столиці вирішити це питання?
Петро Пантелеєв: Так, звичайно. Якщо ми отримуємо з цих питань повідомлення, скарги, то впливаємо на ситуацію, зобов’язуючи комунальні ЖЕКи не зволікати з підготовкою такої інформації та передавати її.
Більш серйозною є проблема в будинках, які обслуговуються приватними структурами. Там ми фактично не можемо вплинути на ситуацію. Коли виникає суперечка, ми запрошуємо до КМДА представників приватного ЖЕКу і громади, в переговорах знаходимо спільну мову. Але є випадки, коли дійти компромісу не вдається.
Приватні компанії відстоюють власні інтереси, діючи не завжди чесно й законно. Вже є прецедент, коли на нашого співробітника, здійснював юридичну та організаційну консультацію людей, які звернулися до нас, подана позовна заява до суду з аргументацією, що КГГА не має права впливати на рішення приватного ЖЕКу передавати будинок в ОСББ чи ні.
KV: Є зараз ОСББ, які отримали не тільки документацію на будинок, а й і землю?
Петро Пантелеєв: Є, але небагато. Земля отримується у користування. Сьогодні маємо політичну волю віддавати землю. Але ажіотажу щодо оформлення землі немає, багато людей очікує, якою буде ставка податку на землю. Крім того, має місце правова колізія та відсутність підзаконних актів, яка б чітко регламентувала статус власника земельної ділянки – чи це окремий співвласник будинку чи все ОСББ..
KV: Що треба, щоб громаді отримати землю під будинком у користування?
Петро Пантелеєв: Щоб отримати землю треба написати заяву на Київраду та підготувати проект землеустрою, який виконується вже на замовлення ОСББ.
КиевVласть
Продолжение следует
Беседовала Ирина Ященко
30 березня 2016 г. 10:46
Раздел: Новини
Италия ввела режим открытого неба с Украиной
Италия открыла небо для украинских самолетов и фактически сняла ограничения по частотам и количеству перевозчиков.
Об этом KV стало известно из сообщения юриста Андрея Гука, которое он сделал на своей странице в сети Facebook после заседания комиссии Госавиаслужбы по распределению прав на эксплуатацию воздушных линий.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
“Breaking news из комиссии Госавиаслужбы: Италия фактически открыла небо с Украиной и сняла все ограничения по частотам и количеству перевозчиков”, - сообщил он.
(function(d, s, id) { var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0]; if (d.getElementById(id)) return; js = d.createElement(s); js.id = id; js.src = "//connect.facebook.net/ru_RU/sdk.js#xfbml=1&version=v2.3"; fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, 'script', 'facebook-jssdk'));
Breaking news з комісії Державіаслужби:Італія фактично відкрила небо з Україною і зняла всі обмеження щодо частот і кі...
Опубликовано Andriy Guck 29 марта 2016 г.
Также Гук напомнил, что до этого было ограничение 55 частот в неделю и все частоты с украинской стороны были розданы.
Читайте также: С 18 апреля из Киева появится прямой авиарейс в Гамбург
Фото взято отсюда
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій