Зима, 2023 рік. На вулиці сильний мороз, однак саме тут це звичне  явище, що відбувається протягом одинадцяти календарних місяців. Людям не холодно: у них занадто крижані серця, вони не носять рукавиць, бо мають захисний крем, що утворює навколо долоні оболонку, а та захищає від будь-якого негативного впливу. Шапка теж є непотрібна - замість цього люди одягають спеціальні обручі, що при натисканні на кнопку дають можливість покрити не лише голову, а й прозорою плівкою обличчя, яка , безумовно, виконує захисну функцію у разі будь-якої небезпеки. І байдуже, якої саме: навіть якщо погодної. Єдине, що схоже, - куртка, хоча це лише назва, а насправді вона може світитися різними кольорами і бути далекою від нашого поняття “одяг”. До всього цього обов’язковим є зарядний пристрій, відсутність якого може призвести до справжнісінької халепи – людина може змерзнути. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Як відомо, з 2018-го температура почала знижуватися і зараз досягає -50 градусів. В таких умовах штани також важливий атрибут. Тут це все однакове і має різницю лише в розмірі. Це штучна тканина, що потребує підзарядки кожного тижня, що залежить від частоти їх носіння. Взуття, взагалі, - ідентичне. На його підошвах встановлені спеціальні сенсори, що містять у собі GPS-навігатор, який вказує потрібний напрямок, а потім передає сигнал у систему, що допомагає легко віднайти особу. Тепер люди не поділяються на хороших чи поганих, на багатих чи бідних, на представників романтизму чи класицизму, на тих, хто любить собак чи котів, на тих, кому подобаються блондинки чи брюнетки… Вони втратили індивідуалізм. Мають однакові інтереси, захоплення, цілі, однаково одягаються, однаково думають і мають однакову відсутність почуттів та емоцій. А щодо одягу, то більше не виміряються, в кого краще, типу: “ дивись: ось у мене на світері емблема найкращого бренду”, “дивись: я в “топових шмотках”, “ дивись: сукня від фешин дизайнера”, “дивись – це куплено за “штуку баксів”. Ні, такого взагалі немає. Виміри статками зникли, а гроші втратили владу. Всі рівні і їздять на однакових автоматизованих авто на невеликій швидкості, не створюючі ДТП, бо спеціальні програми є занадто пристосованими для цього і кмітливішими за самого водія.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Людська пристрасть до грошей зникла останньою. Вона сильно вчепилася у нас, але вірус вбив її рік тому. До цього постраждало кохання, не тільки між хлопцем і дівчиною, а точніше вся любов, що об’єднувала великі й дружні стосунки. Відносини стали крижаними. Наслідком можна назвати байдужість один до одного, що виникла після цього. Їх серця більше не киплять почуттями до коханих, близьких, друзів. Вони більше не спілкуються про щось вічне й таємниче. Теми їх розмов: побут і наука, що створює все нових і нових помічників. Нікчемне становище було всюди. Навіть гроші виявилися не таким вже й страшним монстром, ніж здавалося. Це був жахливий вірус, що проникає в організм і знищує усе, що ми не цінуємо… Закохані вже не ходили на побачення, друзі не збиралися на вечірках, діти не бешкетували і не зривали уроків, а в допитливих жінок літнього віку, що сиділи під під’їздами, вкотре “перемиваючи кістки” перехожим, зникли теми для розмов, як і вони самі… зникли… Навіть приріст людства віддали лабораторіям, завдяки прогресивним технологіям, і немовлята, що народжувалися, ставали підтвердженням вдалого експерименту. Перед знищенням кохання у людей вкрали емоції: і хороші, і погані. Ніхто не “гундосить”, але й приємного не скаже, ніхто не кричить, але й не похвалить, та й в цілому картина сіра… беземоційна… глуха... Що вже говорити про найпершу стадію, коли зникла унікальність, а разом з нею й творчість, тоді логічно, що поети, співаки, танцюристи, драматурги, художники і ще багато видатних особистостей та майстрів своєї справи “вигоріли”.  Людство перетворилося на роботів, а світ втратив гармонію.   Наша планета помирає. Люди не знають, де відшукати ліки проти отрути. Перед нами повна безвихідь… У суботу Х’юмен традиційно прийшов на кладовище, облаштоване різними пристроями, що стало для нього звичним і єдиним місцем, де він міг поговорити про своє життя, сидячи над могилою батька. - Тату, але в мене вже п’ятий рік нічого не виходить. Ми скоро загинемо,  - слова з його вуст пролунали не випадково, бо саме п’ять років тому його батько, який теж був науковцем, поспішив врятувати свого сина, створивши за допомогою спеціальних технологій імунітет, який виявився корисним під час страшного затемнення 19 липня 2018 року. Неочікуваний вірус вдарив усією своєю силою. Та як виявилося, літо, що перетворилося на вічну мерзлоту, було мінімальним погромом, підвладним цьому страховиську, -  Тату, мені було так страшно, коли я бачив, що відбувається, а після того, як ти залишив мене, я хотів піти за тобою. Проте, зрозумівши, що скою помилку не врятувавши людства, що стоїть на межі вимирання…,- він говорив, а його голос тремтів від пережитого, наче вперше, - Добре, щось я розхвилювався, тож мені вже час іти. Я повинен триматися заради тебе, заради… неї. Він щойно повернувся до свого кабінету, де все нагадувало про космос, його величність, його красу. Тут він і шукав відповіді. Багато невідомого, безмежного, захоплюючого, страшно-цікавого і прекрасного ховалося у сюжетах його картин, зображених у фіолетово-рожевих тонах. А на столі лежав невтішний висновок: залишився лише один місяць аби врятувати нашу планету. Під час всесвітнього затемнення з’явився вірус, що вбиває людей, забираючи почуття, емоції, бажання, мрії, але натомість з’являється величезний прогрес науки, що досі не може захистити від цього. Найжахливішим є те, що стрімко втрачає портал у вигляді ниток, які з’єднуються із космосом завдяки думкам. Та цього не відбувається і планета згасає з кожним роком, місяцем, днем, годиною, хвилиною, секундою. “У мене залишився місяць, лише один місяць”. У голові Х’юмена спалахує думка , що протистояти одному неможливо. Його думки не зможуть втримати усю планету. Тому давно закоханий у зеленооку красуню юнак, занепокоєний становищем, вирішує діяти і спершу вилікувати кохану, яка стане його союзником. Хоча й залишився місяць, та ризик його не бентежив… Ще вчора він знайшов величезний батьків записник у якому було сказано, що тимчасовими ліками є червоний порох, який може на невеликий період повернути людину до нормального стану, що утворюється на планеті Марс. Не вагаючись, Х’юмен вирушив у дорогу, але завдання було не з легких. Для цього необхідно було відкрити портал за допомогою думки, яка  мала бути якоюсь світлою, доброю. Та для людства, де легше напружувати мозок вирішенням математичних задач та рівнянь,- це було досить складно. Тому вже скоро він занурився у полон згадки про  зеленооку дівчину і опинився в порталі. У голові паморочилося і всередині нудило. Хлопцю було не по собі: “А що якщо в мене нічого не вийде?”, – хвилювався, бо знав, що часу обмаль: одна хвилина-один день земного життя. Рятівник вже наближався до вічного й незвіданого простору. Перед ним відкривалася безмежність, від якої перехоплювало дух. На якусь мить він геть забув про своє призначення. Зірковий блиск вражав, так і хотілося літати і мріяти, хотілося жити. Кинувши свій погляд ширше, Х’юмен побачив сонячну систему і планети: Меркурій, Венера, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, нашу Землю і потрібний йому Марс. Уся ця краса заворожувала, проте, водночас, лякала і гіпнотизувала. Але раптом його годинник почав тікати, показуючи, що він вже витратив 15 хвилин, що означало 15 земних днів. Занепокоєний цим, Х’юмен почав поспішати, аби якомога скоріше дібратися Марсу. Його “мозок кипів”, здавалось, ось-ось вибухне. Думки роїлися одна за одною, створюючи шлях, який проходив між планетами, вказуючи на потрібну. Через три хвилини він опинився на місці і почав стрімко шукати порох. Навіть не помітив, як за ним йшов старий приблуда-вовк. Більше схожий на кота, його видали зуби. Принюхуючись до вітру, він почув на стежці людину і подумав собі: “Прийшли за порятунком? Не вийде”. Старий Марсело спостерігав за людьми і знав, що порятунок під його боком, от лише ніхто не хотів приходити і домовлятись: “Дивні люди – прийди і візьми. А то все “Геть!”, “Фу!”. Свого часу він постраждав від людини. За свою любов до чужих вівць, йому відтяли голову, натомість – приставили тіло кота. Вимушений переховуватись від зловмисників, він обрав Марс – єдину планету, де є чого поїсти і найголовніше – немає людини. Х’юмен збентежив Марсело і викликав масу запитань. - Гав, ти що тут забув? - Прийшов рятувати кохану. Вовк вирячив очі: - А мені що до того? Знаю, що ти шукаєш, порох. Через 3 роки він поверне мені моє тіло. Х’юмен того не слухав – він зацікавлено вдивлявся у дивне створіння. - Та вовк я, вовк. Це все люди познущались. Герою доводилося чути історію про цього вовка. Однак він був переконаний, що це вигадки про тіло кота. - Вибачте, але я прийшов врятувати кохану. - Він прийшов. А що, до мене приходити не варто? В очах місцевого злодія Х’юмен побачив печаль. Попри дивну зовнішність, Марсело був добрим, однак самотнім. - Людина прирекла мене жити тут, щоправда – це ненадовго, завдяки пороху. А сама…потрапила в капкан. - Я прийшов врятувати кохану, - вкотре торочив юнак. - Впертий – я таких люблю. І що мені з тобою робити? Слухай, я віддам тобі порох, лишень… повернися по мене через три роки і забери до себе. Я не буду красти чужі вівці. Обіцяю. Хлопець ти на вигляд порядний. - Домовились. Х’юмен перестав посилати імпульси у вигляді думок і завдяки цьому повернувся на землю. Весь час йому не давала спокій згадка про Марсело: “Може, і правду батько казав – на помилках вчаться? Адже цей вовк не такий вже і злий”. Бліда, сіра, тоненька рука відчинила двері після декількох легеньких стуків. Перед ним постала знесилена, скляна вона зі зеленими, але порожніми очима – кохана Лунарія. - Що нового? – обережно запитував юнак, ніби чекаючи особливої відповіді. - Усе добре, - тихо й спокійно відповідала дівчина. Недаремно Лунарія говорила про успішні досліди, бо до затемнення вчилася разом з Х’юменом і часто проводила з ним звичайні студентські дні. Юнак,звісно ж, вже звик чути таку відповідь, бо всі лишень і розмовляли про ідеальне життя (а яким воно могло бути без емоцій і почуттів – навіть не думали). У школах діти прагнули постійного самовдосконалення, не бешкетували, чудово розумілися у галузях фізики, хімії, математики, інформатики. А все інше було другорядним і майже зникло. Невеликий пакетик із дивним порошком вже лежав на столі і чекав, доки закипить чайник (якому було достатньо декількох хвилин, аби вода почала “бурлити”). - Усе готово, я заварю нам чай, - пролунало із вуст красуні. - Без цукру,- відповіла дівчина. - Угу. Я знаю, ви всі тепер такі нудні і занадто правильні й харчуєтесь правильною їжею, не підозрюючи про те, що скоро можете померти. Ця фраза, промовлена із сарказмом, і не мала на меті викликати бодай якусь відповідь, однак Х’юмену стало легше. - Незвичайний смак,- пролунало із вуст красуні. Вже за півгодини напій дав результат. Її очі жадібно поїдали світло, губи набирали червоний колір, волосся забарвлювалося у каштановий відтінок, під шкірою переливалася гаряча кров. Руки затремтіли і вона кинулася на шию хлопцю. - Я так рада тебе бачити, коханий мій! Зі мною коїлося щось страшне, я не могла сказати те, що хочу, не могла сміятися, плакати, кричати. Я не була у своєму тілі. Це був найдовший сон у моєму житті. Він нічого не хотів говорити, йому було добре. Та все ж місія – врятувати людство, не давала спокою. - Іди сюди,- він взяв, ніби новонароджену, Луну за руку, повів на вулицю, де саме зараз наближалася глибока ніч. – Дивись, зорі…їх більше немає, вони зникли, а ми перестали загадувати бажання і вже зовсім скоро…, - зупинився молодий вчений, аби перевести подих і сказати “загинемо”. - Загинемо? Ні! Як це? Не може бути? Що робити? – на ще зовсім нещодавно скляні очі навернулися сльози, але Лунарія швидко заспокоїлася і зрозуміла, що саме вони мають врятувати цей світ. І тоді в обох постало питання: “Як?”. Луні було складно повірити в те, що сталось на землі, про знайомство з Марсело, адже вона була переконана – це вигадка про вовка з тілом кота, яку поширили самі люди. Часу залишалося обмаль. Тому рішення мало бути миттєвим: - Я з тобою. У нас все вийде, - сказала Лунарія. Після їхні серця забилися дужче і відчули, що портал стрімко ніс їх прямо на Марс. Їх рухи були швидкими, на роздуми не було часу. Марсело, зустрівши свого друга, зрадів: - Я знав, що ти по мене повернешся, але щоб так скоро, та й до вовка мені ще три роки. - Про це ми говоритимемо пізніше, а зараз нам потрібен порох. - Ти що, здурів, а як же я? Мені потрібне все, аби повернутися до своєї подоби. - Послухай, людство у небезпеці. - А що мені до того людства, коли я завдяки йому кіт. - Обіцяю тобі, що ніхто і пальцем на тебе не вкаже, що ти такий… - Унікальний! Ти – унікальний, - втрутилася Лунарія. – ти ж врятував усіх нас. Я навіть уявляю, як напишуть газети. Вже через п’ять хвилин три великі пакети були набрані червоним порохом, що мав би зцілити людство. І хоча цієї кількості могло б не вистачити на всіх, та закохані йшли на ризик. Вони не відчували болю і прагнули одного. Та раптом прозвучав сильний удар, від якого позакладало вуха. Вони потрапили під метеоритний дощ і один з каменів поранив Х’юмена. - Не хвилюйтеся, красуне. Він у тебе сильний, - заспокоював Марсело. Час швидко плинув, і на порятунок залишалося три дні ( три космічні хвилини). Зеленоока зібрала усю свою силу та енергію, аби запустити у портал трьох думками одного. І вже через хвилину їх несло у бурхливому вирії. Світанок. Двоє зігрітих почуттями бажають жити і житимуть. - Води! – почулося крізь сон, -води! – просив Х’юмен. - Так, зараз принесу, - зраділа Лунарія. – нарешті ти розплющив очі, - кричала вона. – Чесно, надія зникала, однак зараз з’явилася знову, ніби ще сильнішою і витривалішою. - Люба, де ми і скільки тут? – збентежено запитав Х’юмен. - День, - тихо відповіла зблідніла дівчина. – Ми вдома. Накинувши оком по кімнаті, молодий чоловік схопився з ліжка, біля якого знаходилися лікар і сусіди. - Ти головне відпочивай, зараз тобі це потрібно. - Така турбота… хм… дивно. -  Ти хоч щось пам’ятаєш? Лунарія сказала, що ти сильно забився головою, коли падав із даху сараю. - Якого сараю? А як же … Марс, Марсело, політ і червоний порох? - Він марить. Х’юмене, все добре. Це земля і прибульців тут немає. - До чого тут прибульці? Ви думаєте, що я божевільний? - Ніхто нічого не думає. Посто відпочивай. Коли всі пішли, Х’юмен продовжував вдивлятися в очі коханої дівчини, шукаючи відповідей: а може й правда сон. - Як добре,що ти зі мною. - Невже наснилось? - Ти мій герой! - Геройство – впасти із даху сараю, та ще й вниз головою? - У цьому сараї на тебе чекає подарунок. - Який? - Давай я допоможу тобі піднятися і ти сам усе побачиш. Х’юмен не поспішав штовхати великі дерев’яні двері, не оговтавшись після свого падіння. - А я думав, що про мене вже й забули. Серед залишків воза, старих велосипедів і купи сіна юнак впізнав Марсело. - Марсело, друже, це ти? - А хто ж іще? - Але… як? – Х’юмен розгублено переводив погляд то з Лунарії на Марсело, то навпаки. - Ти ж у нас герой! – щасливо вигукнув вовк. - Хто мені пояснить, що трапилось? Лунарія не знала, як саме розповісти. Там, між Марсом і землею, Х’юмен боровся із своїм батьком. Саме він і створив той вірус, який навів на усіх ману. В бажанні відібрати мішки з порохом, він вистрелив, однак куля лишень зачепила голову сина. - Цього не може бути. - Може. Твоя краля правду каже. Це він посадив мене на ціп і дав тіло кота, за вівць, яких розводила твоя мати. Жорстокий, він хотів помститися світові за нелюбов до себе. - Але за що? - Це вже йому відомо. - На жаль, це правда, - зауважила Лунарія. – Мій милий, не картай себе. Ти інший: ти добрий, ти мужній, хоробрий… - Я зараз заплачу, - іронізував Марсело. - Ще одне “мяу”, і хтось отримає тіло курки. - Все, мовчу, мовчу. Таємницю, в ім’я свого спасіння від “злих язиків”, Х’юмен та Лунарія пронесли через усе життя. Щоправда, досить складно було пояснювати, хто такий Марсело: вовк із тілом кота. Закохані знали єдине: особливо гарно починається день, коли встає гаряче сонце. А з ним усе нове: новий день, нові враження, нові ми. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” KиевVласть

Учора, 27 березня, на сайті Верховної Ради України було опубліковано Проект Постанови про призначення позачергових виборів Ірпінського міського голови Київської області на 27 жовтня 2019 року. Тобто вибори Ірпінського міського голови можуть відбутися в один день з виборами депутатів Верховної Ради України. Закликаю народних депутатів підтримати проект постанови та призначити вибори в Ірпені. Вважаю, що цілком доречно провести їх одночасно з парламентськими. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Партія “Нові обличчя” обов’язково висуне свого кандидата і ми розраховуємо на його впевнену перемогу. Наша впевненість не голослівна, а підтверджена результатами роботи команди “Нові обличчя” в Ірпені. За останні три з половиною роки ми збільшили бюджет розвитку міста в 40 разів. І це дало можливість реалізувати в Ірпені понад 200 соціальних проектів. Вперше за роки незалежності України ми збудували і відкрили в Ірпені два нових комунальних дитячих садочки. На даний момент на стадії завершення  знаходиться ще один дошкільний комунальний заклад – на вулиці Курортній.   З часу АТО на сході країни Ірпінь прийняв рекордну кількість переселенців з Донбасу. Люди їдуть до нас починати нове життя. До ірпінських шкіл пішло понад 800 дітей, які переїхали з окупованих територій або з близьких до лінії розмежування населених пунктів. І ми оперативно робили все, щоб ці діти мали можливість отримати освіту. За дуже стислі терміни в Ірпені добудували дві школи: №2 і №17, щоб вони вмістили більше учнів. Наша команда розуміє, що цього замало, тому  в Ірпені розроблені проекти ще кількох нових шкіл і дитячих садочків. Окрема освітня гордість Ірпеня і всієї України – Ліцей Інноваційних технологій, аналогів якому у нашій країні немає. Навчання проводиться за оксфордською методикою. Кожна аудиторія оснащена сучасними меблями, необхідною технікою за напрямками навчання, мультимедійними центрами, інтерактивними дошками. Днями ліцей відзначив перший рік роботи у новому приміщенні. Поки країна скаржиться на кризу в медичній галузі, ми намагаємося йти проти течії. В Ірпені відкрито нову дитячу поліклініку і три амбулаторії сімейної медицини. У міській лікарні діє мамологічний центр та новий операційний блок з німецьким обладнанням. Цього року ми виділили потужне фінансування на будівництво нової дитячої лікарні. Це буде дитячий медичний центр з пологовим будинком, дитячою реанімацією, дитячим стаціонаром, лабораторією та гінекологічним відділенням. Я знаю, що у багатьох українських містечках комунальні підприємства асоціюються з розвалом, убогістю і нездатністю вирішити жодну нагальну проблему. Коли наша команда прийшла працювати в Ірпінь, тут було точно так само. Що ми маємо зараз? По-перше, наші комунальні підприємства оснащені новою технікою. За останні роки ми закупили 40 одиниць техніки для роботи комунальних служб. По-друге, ми позбулися боргів і показали, що комунальне підприємство може не тільки “пожирати” бюджетні кошти, а й наповнювати його. Ми постійно працюємо з дорожньою інфраструктурою: ми проклали стратегічно важливу дорогу, що з’єднала центральну частину Ірпеня з мікрорайоном Стоянка. Також зробили реконструкцію дороги по вулиці Підгірна. Вона є альтернативою залізничному переїзду, який з’єднує дві частини міста. У 2015 році команда “Нові обличчя” прийшла працювати у занедбане провінційне містечко. Зараз ми бачимо як в Ірпені вимальовуються образи достойного європейського міста, до якого їдуть туристи з Києва. Тому ми підемо на вибори міського голови (коли б вони не відбулися) без порожніх лозунгів. Ми підемо з великим багажем реальних справ, які наша команда реалізувала в Ірпені. Ми вдячні кожній людині, яка підтримувала нас протягом цих непростих, але результативних років. І ми готові працювати далі. Читайте: Нова українська школа в Ірпені готує дітей до успішного життя Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"  KиевVласть

Минулого року рівень злочинності в м. Києві, порівняно з 2016 роком, знизився на 30%. Про це свідчать дані ГУ Нацполіції столиці. Зокрема, згідно статистичних даних, Святошинський район за підсумками 2018 року посів друге місце за рівнем безпеки серед 10 районів столиці. Проте, начальник Святошинського управління поліції Володимир Ткаченко особливо не зважає на рейтинги, вважаючи, що необхідно, в першу чергу, звертати увагу на ефективне розкриття злочинів та притягнення винних до відповідальності. А дані рейтингів є вже похідними від ефективності роботи поліції. Про специфіку району, пріоритети, існуючі проблеми та підготовку до виборів ми говорили з Володимиром Ткаченком. KV: Як виглядає Святошинський район з точки зору правоохоронних органів? Володимир Ткаченко:  Офіційно в Святошинському районі зареєстровано 342 000 мешканців. Але наш район є достатньо популярним для квартиронаймачів – він віддалений від центральної частини міста і тут відносно недорога оренда житла. Відповідно, значна кількість громадян винаймає житло саме в Святошинському районі. Тому ми можемо чітко говорити про те, що ще плюс 30% від загальної чисельності офіційно зареєстрованого населення – це офіційно незареєстровані квартиранти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Специфічним є і розташування району, він межує з територією Київської області, відповідно, тут значний рівень міграції. Саме через наш район люди переїжджають з Київської області до центральної частини міста та навпаки. На території району розташовані три станції метро – це “Святошин”, “Житомирська” та “Академмістечко”, одна з яких кінцева. Функціонує близько 35 приміських маршрутів, які відправляються від станцій метро, а також три залізничні станції – “Борщагівка”, “Біличі” та “Святошин”. Таке розташування дає можливість правопорушникам у короткий термін зникати з місця вчинення кримінальних правопорушень за межі території Києва. Тому для нас є дуже важливою координація дій з обласними підрозділами поліції, які обслуговують прилеглі території. KV: Які основні завдання і виклики стоять перед районним управлінням поліції відповідно до специфіки району? Володимир Ткаченко:  Основними завданнями управління поліції Святошинського району на сьогодні є превентивні заходи, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, а також забезпечення публічного порядку і безпеки громадян. Безпосереднім розкриттям скоєних злочинів займаються кримінальна поліція, дільничні офіцери поліції та ювенальна превенція (ред. - запобігання вчиненню правопорушень дітьми). Якщо говорити про складності, то, в першу чергу, треба сказати, що викликом для нас стало те, що після того, як була розформована патрульно-постова служба, Державна автомобільна інспекція, і їх функції перейняла на себе патрульна поліція, зменшились сили і засоби для того, щоб перекривати всю територію району. Це, звичайно, вплинуло на якість проведення превентивних заходів, а також на оперативність розкриття, наприклад, вуличних злочинів по “гарячих слідах”. Наприклад, патрульно-постова служба нараховувала близько 120 чоловік, на добове чергування щоденно заступало близько 5 автомобільних екіпажів, а решта, в залежності від доби несення служби - на піше патрулювання. Близько 3 екіпажів Державної автомобільної інспекції знаходились щоденно в режимі цілодобового чергування. Відповідно, на території району постійно працювали 8 автопатрульних екіпажів. На сьогодні патрульна поліція виставляє, згідно розрахунку, близько 20 екіпажів. Це збільшує мобільність, але, з іншого боку, у них відсутні піші наряди, що не дає змоги забезпечити патрулювання в місцях значного скупчення людей. Це, звичайно, дає свій негативний результат. Адже автопатрульні наряди постійно обслуговують виклики, здійснюють оформлення ДТП. Тому, проаналізувавши ситуацію в районі, здійснивши моніторинг місця та часу скоєння вуличних злочинів, прийнято рішення щодо здійснення патрулювання силами співробітників управління поліції. В середньому, під час відпрацювання району ми формуємо 10-15 піших нарядів. Це 30 співробітників поліції Святошинського управління. Також в нашому розпорядженні є 2 групи швидкого реагування – це також сили управління поліції. Одна з них працює в добовому режимі, а інша - перекриває денний час несення служби. Ну, і плюс 10-15 піших нарядів, які працюють на території району. Такими нарядами розкрито ряд злочинів, серед яких - затримання грабіжників по “гарячих слідах”, а ті злочини, що не розкривалися відразу, відпрацьовувалися кримінальною поліцією оперативним шляхом, і, в подальшому, були розкриті. Тому ми можемо говорити про ефективність цієї роботи та спостерігати позитивну тенденцію щодо зменшення кількості злочинів, скоєних в умовах вулиці. KV: Якщо звернутися до статистики, чи можна говорити про певний вид злочинів, які є характерними для нашого району? Володимир Ткаченко: Думаю, неправильно говорити про характерні для того, чи іншого району злочини. Всі правопорушення, на жаль, є типовими для всієї України. Переважно, це злочини, що вчиняються в умовах вулиці, такі як: грабунки, угони автотранспорту та крадіжки з автотранспорту. Також досить поширеним видом злочину, що вчиняється на території району, є вчинення крадіжок з помешкань громадян. Це основні види злочинів, які найчастіше вчиняються на території оперативного обслуговування і, в цілому, в державі. KV: Чи можна стверджувати, що значна їх частина розкривається “гарячими слідами”? Володимир Ткаченко: Якщо ми говоримо про оперативне реагування і розкриття злочинів, то найчастіше розкриваються грабунки, коли постраждалі бачили нападника і можуть одразу зателефонувати по гарячій лінії 102, надати необхідну інформацію. Завдяки миттєвому реагуванню, враховуючи дислокацію нарядів, сил і засобів, які працюють на території району, вживаються всі необхідні заходи, направлені на розкриття таких злочинів по “гарячих слідах”. У нас ця робота налагоджена, і є ряд прикладів щодо розкриття таких злочинів. Можу сказати, що мають місце також злочини з ознаками серійності, коли злочинець відкрито заволодівав особистим майном громадян на вулиці. Наприклад, у минулому році ми отримали інформацію щодо особи, яка вчиняла пограбування неповнолітніх дітей біля шкільних закладів і, здебільшого, об’єктами злочину ставали мобільні телефони. Ми провели аналіз місць вчинення таких нападів, відносно кого вони вчинялися. Нападник обирав неповнолітніх жертв, оскільки відносно них найпростіше скоїти злочин. Діти, як правило, не можуть дати відсіч і не одразу можуть зорієнтуватись, повідомити поліцію про злочин. За результатами аналізу, були проведені відповідні заходи і нападника затримали одразу після скоєння злочину -  на гарячому. В подальшому встановлено, що на території району ця особа скоїла близько 10 таких злочинів. Після її затримання і обрання міри запобіжного заходу, цей вид злочинів на території району припинився. KV: Змінюється час, змінюються методи комунікації, і правопорушники використовують нову техніку. Зараз телеграм-канали – це загальна проблема в Києві. За їх допомогою часто розповсюджуються наркотики. Яким чином ви на це реагуєте та ведете боротьбу? Володимир Ткаченко: Вживання та зберігання для особистих цілей та збут наркотиків – це різні злочини та різна відповідальність за їх вчинення. Важливе питання для нас – викриття “наркопритонів”. З цією метою ми постійно проводимо моніторинг звернень громадян, відпрацьовуємо всі повідомлення щодо гучних “вечірок”, в тому числі з розпиванням алкогольних напоїв. Потенційно ми розглядаємо такі локації, як можливі місця розташування “наркопритонів”, але є певна специфіка щодо розслідування цих злочинів, адже необхідно встановити канали розповсюдження та продажу наркотичних речовин. Можу вам навести приклад: в січні було відпрацьовано інформацію та затримано особу, яка розносила наркотичні речовини по закладках. В подальшому нами було викрито 13 таких місць та наркотичні речовини було вилучено. На даний час особа притягнута до кримінальної відповідальності. Така робота ведеться постійно. KV: Мешканці району часто скаржаться на величезну кількість усілякого роду гральних закладів. Чи бореться якимось чином поліція з їхньою діяльністю? Адже незаконний гральний бізнес є небезпечною спокусою, перш за все для молоді. Володимир Ткаченко: Дійсно, незаконне функціонування ігрових закладів, діяльність яких суперечить положенням Закону України “Про заборону грального бізнесу в України”, є проблемним питанням для району. У зв’язку з цим працівниками Святошинського управління поліції систематично проводяться заходи, направлені на виявлення таких місць та припинення їх діяльності. В рамках розслідування кримінальних проваджень протягом 2018 і початку цього року нами проведено низку слідчих дій в таких закладах, що розташовані на території Святошинського району. В результаті цих дій вилучено 469 одиниць комп’ютерної техніки, використовуючи яку здійснювалась незаконна діяльність. KV: Чи є резонансні справи, розкриття яких Ви могли б виділити, як найуспішніші? Володимир Ткаченко: Якщо ми говоримо про резонансні і тяжкі  злочини, то це злочини, що вчиняються відносно особи. Це навмисні вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, в тому числі зі смертельними наслідками, розбійні напади. З гордістю  можу сказати, що за минулий рік і початок цього року, всі умисні вбивства, а також випадки, коли наносились тяжкі тілесні ушкодження, що вчинялись на території району, розкриті. Винні притягнуті до відповідальності. У всіх цих випадках можна говорити про колосальну роботу, проведену оперативними працівниками та слідчими. Можу виділити одну справу: на території району поблизу станції метро “Нивки” було знайдене обезголовлене тіло. Особу вбито і розчленовано, безпосередньо саме тіло скинуто в каналізаційний люк. В таких випадках є своя специфіка розкриття, адже встановити особу вбитого практично неможливо. Проведено колосальну роботу, нам вдалося знайти голову потерпілого зовсім в іншому районі міста, проведено тест ДНК з метою встановлення особи вбитого. Після цього нам вдалося оперативно розкрити злочин. Якщо ми вже говоримо про резонансні справи, то можна згадати замовне вбивство в районі Новобіличі, коли розстріляли особу, яка була причетна до організованого злочинного угруповання. Вбивця також був затриманий і дане вбивство розкрито. Також не менш резонансний характер для нас носять розбійні напади, які вчиняються із застосуванням сильнодіючих медичних препаратів. В народі таких злочинців називають по-простому – “клофелінщики”. Але сьогодні використовується вже далеко не клофелін, це зовсім інші препарати. Результатом розробки стало викриття двох груп, до складу яких входили громадяни інших держав та етнічних груп, які вчиняли розбійні напади на громадян з використанням сильнодіючих медичних препаратів. В деяких випадках такі напади призводили до летальних випадків, в залежності від стану здоров’я особи. Вчиняли такі злочини не лише на території нашого району, а “відзначились” і в інших районах міста. Ці злочини були розкриті, нараховано більше десяти епізодів по всьому Києву. Члени обох цих груп затримані, усіх притягнуто до відповідальності та на сьогодні всі вони відбувають покарання. KV: Не можна не запитати про гучну справу вибуху авто на вулиці Чорнобильській, від якого постраждали діти… Володимир Ткаченко: Ця справа дійсно стала дуже гучною, адже тоді постраждали діти.  Справа була на контролі всіх поліцейських служб і керівників. Такого випадку у нас просто ще не було. Знайти винуватця для нас стало принциповим питанням. Нагадаю, тоді було закладено вибухівку в одну з машин, що стояла у дворі по вулиці Чорнобильській. На той момент по цілому масиву була величезна проблема щодо крадіжок речей з автотранспорту. І для того, щоб самостійно влаштувати самосуд над крадіями, винуватець заклав вибухівку в одну з машин, що стояла у дворі. Вибухівка мала спрацьовувати при відкриванні дверей. Очевидно, він розраховував, що, коли крадії полізуть до цієї машини, вони будуть “покарані”. Але він не передбачив того, що влітку в цьому дворі граються діти, які фактично мали вільний доступ до машини, адже вона була у розібраному стані. Вони й відкрили двері машини, хотіли туди залізти і стався вибух. Протягом доби нами була встановлена особа, яка зробила закладку вибухового пристрою. Він проходив службу у місцях проведення АТО, тобто мав досвід роботи з вибухівкою. Після того, що трапилось, він покинув територію Києва, вимкнувши телефон. Проте були прийняті відповідні заходи, які контролювалися керівництвом Національної поліції, і на ранок ця особа була затримана в Рівненській області. На сьогодні він відбуває покарання, встановлене судом. KV: Якщо ми вже зачепили тему АТО, чи вплинув цей чинник на ситуацію з кількістю зброї та вибухівки “на руках”? Володимир Ткаченко: Ми постійно вилучаємо достатньо велику кількість зброї, і в цьому напрямку постійно ведеться робота. Скажу відверто - це один із основних напрямків роботи поліції. Як правило, 1-2 рази на півріччя проходить загальнодержавна спеціальна поліцейська операція під назвою “Зброя та вибухівка”. Це питання постійно знаходиться на контролі Голови національної поліції, начальників територіальних управлінь поліції, адже ми всі розуміємо наслідки неправомірного використання зброї. Не будемо перелічувати випадки, коли особи у нетверезому стані необережно поводилися зі зброєю, хизуючись один перед одним гранатами, і це доводило до летальних випадків. І ми прекрасно розуміємо, що ця зброя може бути використана при скоєнні злочинів, і тому це питання постійно перебуває на контролі. KV: Не можемо не зачепити тему виборів. Яким чином поліція готується до них в складній ситуації всередині країни? Володимир Ткаченко: Особовий склад поліції націлений на забезпечення законності під час ведення передвиборчої кампанії. З цією метою систематично додатково проводяться заняття з особовим складом, за результатами чого приймаються відповідні заліки. Забезпечується обстеження всіх виборчих комісій та дільниць для подальшої взаємодії та координації щодо забезпечення громадського порядку та негайного реагування в разі скоєння злочинів та правопорушень. У нас організована система негайного реагування щодо всіх випадків порушення виборчого законодавства. Таких випадків на сьогодні у нас небагато. Від моменту початку передвиборчої агітації, було зареєстровано близько 15 повідомлень і лише одне внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань. KV: Йдеться про порушення правил агітації? Володимир Ткаченко: Ні, мається на увазі підкуп виборців. Наразі триває перевірка та в подальшому будуть прийняті відповідні рішення. Також складений один адміністративний протокол щодо розповсюдження агітації без вказання відповідних накладів. Далі вже суд визначить покарання. Всі дії працівників поліції скеровані на дотримання законності під час виборчого процесу. Проводяться заняття на постійний основі, відбувається миттєва реакція та реагування, а також правильна кваліфікація дій. Саме це знаходиться під особистим контролем, адже невірна кваліфікація дій може мати великий негативний резонанс у суспільстві в умовах сьогодення. KV: Чи є спеціальна програма дій на сам день голосування? Володимир Ткаченко: Є посилена програма дій і вона працює. Відбуваються наради в РДА та зустрічі з головами ОВК. Обговорюються ряд організаційних питань щодо несення служби. З 25 березня особовий склад буде переведений на посилений варіант несення служби. На території управління поліції є координаційний штаб і відповідальні. Існує координаційний центр в Головному управлінні і є повна співпраця з головами ОВК та з головами виборчих дільниць. Під час виборчого процесу в цілодобовому режимі буде забезпечуватись охорона бюлетенів, охорона виборчих дільниць від протиправних посягань та забезпечення охорони громадського порядку під час проведення виборів. KV: Чи готові ви до можливого політичного та “вуличного” тиску? Володимир Ткаченко: Відверто вам скажу – готові. Думаю, що до цього готовий весь особовий склад київського гарнізону поліції. KV: Які подальші пріоритетні цілі ви визначили для себе? Як ви бачите подальшу роботу в районі? Володимир Ткаченко: В подальшому особисто я і весь особовий склад налаштовані на якісне і кваліфіковане виконання своєї роботи. Ми постійно знаходимось в робочому режимі в ненормованому графіку. А основа основ роботи поліції – це проведення профілактичних заходів, вжиття невідкладних заходів по розкриттю злочинів, подальше їх розслідування. І найголовніше – це підвищення рівня довіри населення до Святошинської поліції. Інтерв’ю було опубліковане у газеті “Святошинські Вісті” (№3 (28) березень 2019)KиевVласть

Осягати науки і вивчати життя краще не через нудне менторство, а у формі гри. І це один із базових підходів Нової української школи (НУШ), яка запроваджується зараз по всій Україні, зокрема і в Ірпені. Настільна гра-трансформація під назвою “Пан Економ” цікаво й захопливо навчає практичних речей: розумно витрачати гроші та робити непрості математичні обрахунки. Грати в неї можна з дев’яти років і до глибокої старості. У цьому ненав’язливому педагогічному процесі може брати участь уся родина! Створила гру директор ірпінського ліцею Інноваційних технологій “ІЛІТ-МАН” Леся Харітоненко. “Пан Економ” – не єдина гра в доробку вчителя. Ще одна  – “Стежинками до школи” – призначена для ефективного й безстресового тестування дітей перед вступом до першого класу. Дві гри пані Лесі зараз проходять патентування в Українському інституті інтелектуальної власності “Укрпатент”. Їх уже замовляють батьки, навчальні заклади й інтернет-магазини. На підході – нові ігри для старшокласників. З допомогою такої розваги, крім засвоєння знань, діти вчаться працювати в команді, будувати і підтримувати комунікацію. Тобто розвивають саме ті навички, що дуже знадобиться в реальному житті для досягнення успіху. І це одна з провідних компетенцій, які впроваджуються в Новій українській школі. Директор ірпінського ліцею Інноваційних технологій “ІЛІТ-МАН” Леся Харітоненко створює для учнів розвиваючі ігри Пані Леся – не єдиний учитель-інноватор у нашому місті. Цього року вчителька фізкультури зі школи №2, майстер спорту Олена Федорова перемогла у фіналі обласного етапу конкурсу “Інноваційний урок фізичної культури”. Вона залишила позаду 14 суперників! У фіналі змагання, який відбувався в Ірпені, Олена Федорова представила два відкриті уроки. Перший був тематично-футбольним, а другий – цілком авторським. Ця вчителька підходить до викладання нешаблонно, вона вміє так зацікавити дітей, що ті займаються спортом не лише на уроках, а й у позаурочний час. Тепер пані Олена представлятиме Київську область на всеукраїнському етапі конкурсу. Майстер спорту Олена Федорова перемогла у фіналі обласного етапу конкурсу “Інноваційний урок фізичної культури” А два місяці тому “Учителем року” на Київщині став молодий педагог із ірпінської школи №12 Олег Горовий. Він переміг завдяки креативному інноваційному підходу. Для Олега не є дивиною, наприклад, використовувати на своєму уроці географії математичні формули або читати вірші. У термінології НУШ це називається використанням міжпредметних зв’язків. І знову ж – на уроках цього вчителя застосовуються навчальні ігри. А також інтерактиви із використанням смартфонів, без яких сучасні підлітки уже не уявляють свого життя. Тепер Олег Горовий побореться за титул “Учителя року” на національному рівні. До речі, минулого тижня вихованець Олега Горового, учень 9-го класу Дмитро Тарасьонок переміг у Всеукраїнській олімпіаді з географії. “Учителем року” на Київщині став молодий педагог із ірпінської школи №12 Олег Горовий Я вже не раз згадав про Нову українську школу. Якщо хто не знає – це концепція освітньої реформи. Її мета –створити таку школу, яка не просто транслює інформацію, що  швидко стає неактуальною, а навчає використовувати знання в житті, формує практичні навички – компетенції. Інакше кажучи, виховує покоління, здатне жити в сучасному світі і бути успішним. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Зрозуміло, що самих лише новаторських проривів для втілення такої реформи замало – потрібно системно впроваджувати новації, готувати вчителів, забезпечувати школи потрібним обладнанням.   Три загальноосвітні ірпінські школи стали учасницями апробації нових державних освітніх стандартів – вони включилися в дослідно-експериментальні роботи всеукраїнського і регіонального рівнів, тут діють проектні класи. У місті проводяться семінари, круглі столи, майстер-класи на “НУШівську” тематику.  Влітку минулого року в Ірпені відбулася Стратегічна сесія “Нова українська школа – школа успіху”, де концепцію НУШ розбирали на цеглинки. У Приірпінні 118 педагогів пройшли підготовку до реалізації концепції НУШ і отримали відповідні сертифікати. Це вчителі початкової школи, образотворчого і музичного мистецтва, іноземної мови, фізкультури. Ще багато вчителів продовжують навчання. До слова, Леся Харітоненко – регіональний тренер НУШ. Міська влада допомагає створювати в Ірпені нове освітнє середовище: закуповуються сучасні комп’ютери, мультимедійне обладнання, меблі, дидактичні матеріали, необхідні для ефективного сучасного навчання. У різних навчальних закладах створюються умови для розвитку компетенцій. Наприклад, на подвір’ї 12-ї школи в Ірпені працює майданчик  для практичного вивчення Правил дорожнього руху. У гостомельській школі №13 (територія Ірпінської міської ради) є комфортне творче середовище, тут діти розмальовують шкільні коридори.  Щоб мотивувати учнів до навчання і особистісного зростання, ми запровадили в Приірпінні дві стипендіальні програми: спонсорська та муніципальна. З листопада 2016 року дві сотні учнів 7–11-х класів отримують щомісячні грошові стипендії. Це відмінники навчання, діти, які досягли успіхів у спорті, є учасниками командної роботи в класі. У рамках муніципальної програми одноразові стипендії отримують переможці конкурсів і олімпіад. Завдання кожного покоління – зробити світ кращим і передати естафету дітям. Величезний стрибок в галузі науки, техніки та медицини за останні десятиліття стався саме тому, що ми стоїмо на плечах попередніх поколінь, опираємося на їхні знання, досягнення і відкриття. Можливо, наше покоління не зможе винайти ліки від раку чи зупинити кліматичні катастрофи. Але якщо ми сьогодні будемо інвестувати в нове покоління, я вірю – такі революційні відкриття обов’язково стануться. Читайте: Ірпінь – місто чемпіонів: коротко про їхню силлу, працьовитість і відвагу Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"KиевVласть

Підхожу до черги біля каси метро на станції “Теремки”. Стаю свідком дуже неприємної ситуації. “Так, іди звідси, вонючка, бомжара! Пити менше треба!”, - кричить з віконця касирша до дідуся, що стоїть біля каси. “Я не бомж. Я чистий, просто одяг вже не новий. Мене з лікарні виписали, можу виписку показати. Просто у мене грошей майже не лишилося, -  образливо відповідає дідусь,  протягує у зморщеній долоні пом’яту двогривневу купюру і ледь не плаче, - я ж не зовсім безкоштовно, продайте будь ласка, додому потрібно доїхати”. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  А цариця каси горланить з новою силою: “Я сказала: пішов геть! Алкаші прокляті! На бутилу є, а на метро нема!...”. Бачу, дідусь аж побілів. Не витримала, втрутилась. “Шановна,- звертаюся до працівниці каси, - Дайте мені два жетона, книгу скарг, а також представтесь, будь ласка. Бажаю вам, шановна одного: щоб ваш батько ніколи не стояв біля каси з двома гривнями у тремтячий руці, чуючи приниження та хамство такої цариці метрополітену”. Віддала дідусеві жетон, взяла його речі й провела його до вагону. А він, ніби виправдовуючись, розповідав про те як був у лікарні, як за ним діти не приїхали і те, що він зовсім не п’є…KиевVласть

Нема тіла - нема діла. Мабуть, таким поняттям керуються серйозні дядьки в урядових будинках, коли приймають рішення про знищення пам’ятників не модної сьогодні історії. Нагнали техніки, наробили галасу, зруйнували постать. Молодець слуга народу, таким вчинком ти значно полегшив життя країні! Вмить дороги стали рівними, освіта й медицина безкоштовними, бюджетники на іномарках роз`їзджають, і на Сході спокій. Дядю, дозвольте запитати: це у вас гра така, хто більше пам’ятників повалить? Не подумайте, я навіть і не намагаюся влазити у ваші політичні геніальні плани, але чи не здається вам, що ви трішки загралися? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Пам’ятників все менше, вулиці отримують інші імена. Навіть діти-дошкільняти знають слово “декомунізація”. Та як подумаєш, скільки ви наших грошей хапаєте на ваш політичний тетріс та кросворд на знищення не модної історії, то по справжньому страшно стає. Якщо ви вже грабуєте нас своїми податками, то допоможіть маленькій Каті з онкоінституту чи Галині Федорівні, яка на комуналку всю пенсію витрачає. Чи АТОшників - добровольців не обманюйте, кажучи їм: “Ми вас туди не посилали”. Так можна до безкінечності перераховувати. Та єдине, що я намагаюся вам донести, це те, що ті назви, чи ті люди, увіковічені гранітом, не є загрозою людству. Загрозою є пусті закони, які приймають дядьки в урядових будинках. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”    KиевVласть

Ознакомившись с афишей от издания КиевVласть, киевляне и гости столицы смогут выбрать мероприятие на любой вкус. Советуем посетить фестиваль йоги и здоровья Vedalife и послушать лучшие хиты британского исполнителя Alex Clare в центре культуры и искусств НТУУ “КПИ”. В выходные не пропустите также Весенний Кураж Базар на территории ВДНХ. А в субботу посетите премьеру музыкальной программы Джаз для детей в Доме Кино. Среда, 20 марта Фестиваль Vedalife 20-21 марта, в арт-пространстве Samskara (пл. Львовская, 8а) пройдет фестиваль йоги и здоровья Vedalife. Начало в 17:00. Вход – свободный.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Vedalife – это фестиваль йоги, саморазвития, здорового отдыха и творчества. В программе – концерты, мантры, семинары по йоге, лекции, арт мастер-классы для взрослых и детей, фотозоны, веганский фудкорт и чайная с элитным китайским чаем, ярмарка йога-сувениров и handmade. Источник: facebook.com Музыкальное шоу “Песни у Черного моря” В среду, 20 марта, в Доме Актера (ул. Ярославов Вал, 7) пройдет музыкальное шоу “Песни в Черного моря”. Начало в 19:00. Билеты: от 70 грн. Виртуозный вокал, в сопровождении инструментального ансамбля и зажигательная эксцентричная хореография погрузит гостей в особую атмосферу шумных улиц Одессы – жемчужины у моря с ее неповторимыми улочками и историями легендарного морского порта. Источник: kiev.carpe-diem Лекция “Общая тайна Булгакова, Мастера и Маргариты” В среду, 20 марта, в галерее “Высоцкий” (ул. Воздвиженская, 40) состоится лекция “Общая тайна Булгакова, Мастера и Маргариты”. Начало в 19:00. Билеты: от 400 грн. Три имени на обложке книги, которая пришла к читателю спустя десятилетия после написания романа и осталась в жизни многих почитателей навсегда, свидетельствуют о том, что некая общая тайна автора и его главных героев существует. Источник: facebook.com Четверг, 21 марта Junior Fashion Week 21-24 марта, в КВЦ Парковый (ул. Парковая дорога, 16а) пройдет детский показ мод Junior Fashion Week. Начало в 13:00. Билеты: от 300 грн. В самом начале весны украинские дизайнеры, работающие с детской одеждой и аксессуарами, представят свои коллекции на весну-лето 2019 года. Традиционно неделя будет состоять из двух частей: представления коллекций на подиуме и образовательной программы с лекторием для взрослых и мастер-классами для молодых участников мероприятия. Источник: facebook.com Музыкальное кабаре “Freedom jazz girls band” В четверг, 21 марта, в концерт-холле Caribbean Club (ул. Симона Петлюры, 4) выступит музыкальное кабаре №1 в Украине – Freedom jazz girls band. Начало в 20:00. Билеты: от 390 грн. Гостей ждет феерия режиссуры, праздник музыки и грандиозной атмосферы. 10 виртуозных артисток представят яркое театрализованное шоу из мировых хитов и авторских песен под названием “ДУ-ДУ-ДУ”. Это формат вечерней программы Dinner Show – шоу и ужин режиссера Елены Коляденко. Источник: caribbean.com.ua Выставка “Прикасаюсь” 21 марта – 20 апреля, в Щербенко Арт Центре (ул. Михайловская, 22в) покажут выставку Дарьи Кольцовой “Прикасаюсь”. Начало в 19:00. Вход – свободный. Проект неожиданно откровенный, поскольку художница открывает зрителям мир именно таким, каким она его чувствует, каким его создает ее восприятие. В экспозиции проекта представлены графика, фото и видеоработы, которые формируют целостный визуальный нарратив о возможность прикоснуться к реальности другого. Источник: facebook.com Пятница, 22 марта Improv Live Show В пятницу, 22 марта, в концерт-холле Caribbean Club (ул. Симона Петлюры, 4) студия “Квартал 95” представит новый для Украины формат развлекательного шоу Improv Live Show. Начало в 19:00. Билеты: от 150 грн. Improv Live Show – это проект, в котором профессиональные юмористы импровизируют прямо на сцене, без сценария, но с веселым настроением и искрометным юмором. Гости тоже станут непосредственными участниками шоу и предложат свои темы и героев для миниатюр. Источник: caribbean.com.ua Кино-Франкофония 16-24 марта, в кинотеатре “Киевская Русь” (ул. Селевых Стрельцов, 93) пройдет фестиваль Кино-Франкофония. Начало в 18:00. Билеты: от 80 грн. В рамках Дней Франкофонии в Украине посольства Кипра, Швейцарии, Греции, Канады и Бельгии в Украине, совместно с Французским институтом в Украине организуют фестиваль Кино-Франкофония. Фильмы стран-участниц демонстрируются на языке оригинала с украинскими и французскими субтитрами. Источник: facebook.com Выставка “Фантасмагории” 1-24 марта, в Национальном музее украинского декоративного искусства (ул. Лаврская, 9) пройдет выставка “Мария Примаченко. Фантасмагории”. Начало в 11:00. Вход – свободный. Выставка посвящена 110-летию со дня рождения народной художницы Украины, лауреата Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко Марии Примаченко. Уникальность выставки заключается в том, что творчество художницы показано в ретроспекции, где помимо классических произведений из собрания музея впервые покажут картины, неизвестные ранее широкой публике. Источник: facebook.com Суббота, 23 марта Весенний Кураж Базар 23-24 марта, на территории ВДНХ (пр. Академика Глушкова, 1) пройдет традиционная барахолка Кураж Базар, посвященная весне. Начало в 10:00. Билеты: от 100 грн. На этот раз гости будут сжигать чучело, водить хороводы и сбрасывать теплые шарфы, покупая весенние вещи и, конечно же, петь Веснянки, ведь песни веселят людей, несут красоту и оптимизм. Источник: facebook.com Всі. Свої Діти 23-24 марта, в магазине Всі. Свої (ул. Десятинная, 12) пройдет маркет детских вещей “Весенние детские вещи”. Начало в 10:00. Вход – свободный. Посетителей ждет демисезонная одежда и обувь для младенцев, детей, подростков и родителей, аксессуары, украшения, сумки и рюкзаки для детей, подростков и родителей, текстиль, мебель и декор для детской комнаты. Источник: facebook.com Джаз для детей В субботу, 23 марта, в Доме Кино (ул. Саксаганского, 6) исполнят музыкальную программу для детей. Начало в 11:00. Билеты: от 175 грн. Вместе с джазовыми музыкантами, актером и театром песочной анимации маленьких гостей познакомят с джазом. В программе: легкий и веселый джаз, который рекомендуют для детей и любимые джазовые мелодии из мультфильмов. Каждая композиция будет представлена в легкой форме и в сопровождении увлекательных историй. Источник: svitloconcert.com Воскресенье, 24 марта Концерт “The best of Hans Zimmer” В воскресенье, 24 марта, в Национальной филармонии Украины (ул. Владимирский спуск, 2) состоится концерт лучших музыкальный произведений “The best of Hans Zimmer”. Начало в 19:00. Билеты: от 110 грн. Национальный академический духовой оркестр Украины исполнит музыку из кинофильмов “Пираты Карибского моря”, “Сундук мертвеца”, “Код да Винчи”, “Человек дождя”, “Король Лев”, “Скала”, “Гладиатор”, “Король Артур”. Источник: facebook.com Концерт Веры Полозковой В воскресенье, 24 марта, в Октябрьском дворце (ул. Институтская, 1) выступит певица и поэтесса Вера Полозкова. Начало в 20:00. Билеты: от 280 грн. В жизни Веры Полозковой наступила фаза удивительной гармонии и счастья, и это не могло не отразиться на творчестве. Зрители охотно приняли эксперимент, и концерты в полных тысячных залах сохранили атмосферу теплых дружеских квартирников, посвященных сокровенным воспоминаниям, смелым мечтам и тайным “если бы”. Источник: facebook.com Шоу Big Dance В воскресенье, 24 марта, в концерт-холле Caribbean Club (ул. Симона Петлюры, 4) состоится яркое танцевальное шоу Big Dance. Начало в 17:30. Билеты: от 250 грн. Гости смогут не только понаблюдать за исполнением танцев латиноамериканской и европейской программ, но и стать активным участником праздника. Коллаборация живой музыки оркестра и разнообразие танцевальных стилей от джайва к классическому вальсу, внесет в мероприятие приятный контраст, который сделает событие еще более насыщенным. Источник: caribbean.com.ua Понедельник, 25 марта Концерт Alex Clare В понедельник, 25 марта, в центре культуры и искусств НТУУ “КПИ” (пр. Победы, 37) выступит британский певец и композитор Alex Clare. Начало в 19:00. Билеты: от 350 грн. Александр Джордж Alex Clare – британский и израильский певец, артист и композитор. Его дебютный альбом The Lateness of the Hour был выпущен в продажу в Британии 11 июля 2011. Песня “Too Close” в 2011 году доставила Алекса в топ-10 британского и американского чарта. Источник: facebook.com Ретроспектива Александра Коваля 24-27 марта, в Довженко-Центре (ул. Васильковская, 1) в рамках международного фестиваля документального кино Docudays покажут ретроспективу украинского режиссера Александра Коваля. Начало в 19:00. Вход – свободный. Александр Коваль – режиссер, оператор, педагог, автор почти 80 фильмов, отмеченной рядом престижных награды. В рамках ретроспективы в Довженко-центре будут показаны фильмы, которые являются не только признаком времени, когда жил художник, но и частью истории современного кинематографа. Источник: facebook.com Фильм “Секс, мода, диско” 28 февраля – 27 марта, в кинотеатре “Киев” (ул. Большая Васильковская, 19) пройдут показы фильма “Секс, мода, диско”. Начало в 19:00. Билеты: от 80 грн. Фильм расскажет об Антонио Лопесе – художнике-иллюстраторе, звезде богемной тусовки. Его работы – это взрывная смесь этнического колорита, поп-арта и сюрреализма, за которые его называли Пикассо в мире иллюстрации. Источник: facebook.com Вторник, 26 марта Квартет Руслана Егорова “My Sinatra” Во вторник, 26 марта, в концерт-холле Caribbean Club (ул. Симона Петлюры, 4) выступит квартет Руслана Егорова с программой “My Sinatra”. Начало в 20:00. Билеты: от 190 грн. Музыканты искренне влюблены в классику джаза, но в то же время открыты для экспериментов. В результате каждый их концерт – уже авторское творение. Квартет исполнит знаменитые произведения Фрэнка Синатры. Источник: caribbean.com.ua Спектакль “Цикл” Во вторник, 26 марта, на “Сцене 6” (ул. Васильковская, 1) покажут спектакль “Цикл”. Начало в 20:00. Билеты: от 150 грн. “Цикл” – работа киевского режиссера Люси Пономаренко и ее театрального проекта AKTERSTVO. Это спектакль в жанре психопластики, который открывает неосознанное и метафорично ведет каждого зрителя по пути собственной фантазии. Источник: facebook.com Выставка Ивана Марчука 2-31 марта, в доме музее Тараса Шевченко (ул. Шевченко, 8а) пройдет выставка украинского художника Ивана Марчука. Начало в 16:00. Вход – свободный. Иван Марчук – всемирно известный художник. Внесен в британский рейтинг “Сто гениев современности”. Художник переступает через детали и подробности, чтобы передать духовное напряжение. Каждая картина выставки похожа на философский рассказ. Источник: facebook.comKиевVласть

Минулого року Україна опинилася на 43-му місці у рейтингу за рівнем знання англійської мови у світі. Такі результати спеціального дослідження компанії English Proficiency Index. Усього у рейтингу – 88 неангломовних країн. Результати ще одного дослідження від компанії TNS, показують, що 89% опитаних українців вчили англійську мову, однак лише 18% володіють нею на рівні вище середнього. Як бачимо, порівняно з країнами Європи, Україна істотно відстає, адже більше половини жителів країн ЄС знають щонайменше дві мови. А 38% європейців вільно володіють англійською. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Україна обрала європейський вектор розвитку, а це означає, що без англійської мови нам не обійтися. Одна з цілей мовної політики ЄС полягає в тому, щоб кожен європейський громадянин володів двома іноземними мовами. Це на додаток до їхньої рідної мови. Радує, що українці розуміють необхідність знати мови – 2/3 респондентів запевнили, що планують вивчити іноземну. Найбільш популярною серед іноземних мов є англійська – її планує вивчати половина опитаних, а 97% хотіли б, щоб її вивчали їхні діти. В Ірпені ми активно підтримуємо мовну політку ЄС. З 2017 року в місті працює волонтерка Корпусу Миру Еммері Браккі. Спільно з міською радою вона організовує проекти розвитку, в тому числі це стосується вдосконалення знань з англійської мови. Щотижня Еммері Браккі проводить speaking club для старшокласників у школах Ірпеня – почергово у кожному закладі. Таким чином мова для школярів стає живою, а не просто текстами у підручниках. За ініціативи Еммері, учні з Ірпеня взяли участь в національному етапі Міжнародного конкурсу творчого англомовного письма “Write On”. І одразу дві учениці посіли призові місця. Аліна Сербіна зі школи №12 перемогла серед восьмикласників з усієї України. А представниця ЗОШ №3 Уляна Ситник посіла друге місце серед учнів 6-тих класів. Але щоб навчити дітей – спочатку треба навчити вчителів: змінити підходи, перейняти ефективні методики. Не секрет, що пострадянська система освіти, на жаль, навіть за 5 років вивчення іноземної у школі не давала реального навику – спілкуватися іноземною з іноземцем. Зараз вся Україна, й Ірпінь серед перших, вчиться говорити і розуміти живу іноземну мову, вчиться комунікувати нею, а не просто “читати і перекладати” текст на тему “Kyiv is the capital of Ukraine”. Саме в Ірпені минулого року зібралося 400 учителів англійської з усієї України на GoGlobal camp – тренінг, який проводився спільно з Міністерством освіти і науки України, Regional English Language Office, Посольством США в Україні. Мета тренінгу - підготовка кваліфікованих організаторів та лідерів для реалізації програми GoCamp у літніх мовних таборах. Крім цього, щороку відбуваються три-чотири засідання міського методичного об’єднання, семінари для вчителів, працюють консультаційні пункти для молодих учителів тощо. У минулому році (вперше за останні чотири роки) відбулося тестування вчителів з англійської мови. Оцінювання проводили фахівці центру Global English. На фото дитячий табір British Camp STUDY.UA, який проводять в Ірпені  А зараз вчителі англійської мови Ірпеня готуються до участі у щорічній  методичній конференції Cambridge Day в Одесі та Києві, що відбудуться в останні дні березня. До речі, крім англійської мови в Ірпені вивчають китайську як факультатив в ліцеї “ІЛІТ”. Арабську – у школі №12. Крім англійської і арабської у 12-тій школі також викладають німецьку, французьку, іспанську, китайську, польську, російську, італійську, перську, японську, білоруську. Але якщо ви уже не школяр, а знань англійської бракує – в Ірпені можна підібрати курси англійської для дорослих, які максимально зручні: вони працюють зранку, вдень, увечері і на вихідних. Хочу сказати про ще одну особливу школу англійської мови в Ірпені – тут навчають діток віком від трьох місяців до 18 років! Приватний заклад є частиною міжнародної мережі, працює у 36 країнах світу. Я радий, що такі заклади відкриваються в Ірпені, це означає, що ми цікаві бізнес-спільноті і маємо попит на знання іноземних мов. На щастя, в сучасному світі у нас скоро просто не залишиться шансів не вивчити англійську. Тепер не обов’язково шукати вчителя чи йти на курси. Можна вчитися он-лайн, навіть безкоштовно. Один з таких проектів LingvaSkills. Гоу вчити англійську і змінювати статистику: давайте підніматися вгору в рейтингу English Proficiency Index!  Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"  KиевVласть

Для багатьох українських жінок та дівчат 8 березня – найулюбленіше свято весни, адже в цей день вони відчувають себе королевами, їх усі люблять, дарують подарунки. 8 березня, як відомо, не є міжнародним святом і у багатьох країнах вже давно трансформувалося у День матері чи залишилося Днем прав жінок. В Радянському Союзі День вшанування жіночої свободи та громадянських прав перетворився на день початку весни, день квітів, стереотип про який майже не змінився з 70-х. Отже, це свято амбівалентне: з одного боку – пережиток комуністичної системи, з другого – чи не найважливіший вияв феміністичного руху. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV” Зважаючи на те, що в Україні вже близько п’яти років триває декомунізація, активізувалися жіночі організації, ми неодноразово чули пропозиції скасувати 8 березня, або зламати розуміння цього дня як свята всіх жінок і утвердити Міжнародний день прав жінок. Але чому вже декілька років триває обговорення, чому і суспільству і владним структурам так складно відмовитися святкувати 8 березня і чи потрібно відмовлятися від святкування взагалі? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Аби остаточно зрозуміти, чи є 8 березня пережитком радянської цивілізації, чи ні, варто заглибитись в історію цього свята. Існує незліченна кількість міфів з приводу дати свята, появи його в Радянському Союзі, чимало легенд блукає навколо однієї з засновниці свята Клари Цеткін. Але можлива версія джерела Міжнародного жіночого дня бере початок у далекому 1907 році, коли в Нью-Йорку проходить марш робітниць-текстильниць. На тлі публічної дискусії про умови праці і жіночої кампанії за виборче право, близько 15 тисяч жінок, які працюють у сфері голки й тканини, проходять через Нью-Йорк. Таким чином вони прагнули відзначити жорстокість поліції, яку вона проявила під час демонстрації у 1857 році, а також демонстранти вимагали скорочення робочого дня, вищої оплати праці та права голосу. Проте, у своїй книзі “Про соціалістичне походження Міжнародного жіночого дня”, Темма Каплан (1985) стверджує, що ці демонстрації, можливо, не відбулися, і що цей міф був створений під час холодної війни, щоб прибрати соціалістичне коріння Міжнародного жіночого дня, і щоб підкреслити його міжнародність. 28 лютого 1909 року в США відбувся перший Національний жіночий день, можливо, правильніше було б сказати навіть Національний день жінки (тільки після війни в англійській мові поширилась назва, в якій вживалася множина). Жінки говорили про свою роль не тільки як матері-берегині домашнього вогнища, а й про роль у житті свого міста чи держави. Перед загальними зборами Другого Інтернаціоналу в Копенгагені відбулася Друга міжнародна конференція жінок, в якій взяли участь близько 100 жінок з 17 країн, які представляли спілки, соціалістичні партії та робочі жіночі клуби. Кларою Цеткін було запропоновано, щоб наступного року відбувся “Міжнародний день жінки”. Цікаво, що так Цеткін намагалася привернути увагу до складних умов праці жінок, хоча рішуче виступала проти фемінізму. Проте для святкування не було встановлено точної дати. 19 березня 1911 року в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії відзначали Міжнародний жіночий день. Лише в Австро-Угорщині було проведено понад 300 демонстрацій, спрямованих на подолання гендерної дискримінації та забезпечення прав жінок на роботу, голосування, навчання та державні посади. У період Першої світової війни жінки в Європі проводили антивоєнні мітинги як висловлення жіночої солідарності. На території Російської імперії, до складу якої входила й Україна, перший Міжнародний жіночий день жінки відзначали в 1913 році,  напередодні Першої світової війни, провівши антивоєнну кампанію. Напередодні російської революції в останню неділю лютого (8 березня за григоріанським календарем) в Петербурзі відбулася масова демонстрація. Це був протест проти погіршення умов життя, відсутності основних продовольчих запасів і нестачі товарів. У цій демонстрації брали участь переважно жінки, але також були залучені і чоловіки. Його очолювала російська феміністка Олександра Коллонтай. Святкова дата 8 березня була започаткована на ІІІ зустрічі Комуністичного Інтернаціоналу у 1921 році.  8 березня з 1922 року Ленін утвердив День жінки  як офіційне свято.  З того часу почала складатись ситуація, коли головним місцем святкувань 8 березня ставала Радянська Росія.  Радянська влада намагалася зрівняти у правах жінок і чоловіків, даючи насамперед однаковий доступ до навчання, шанс працювати і мати власні гроші. Історик Оксана Кісь, яка досліджує гендерну проблематику в історії України пише, що насправді влада розглядала організоване жіноцтво інструментально, і більшовики хотіли взяти їх під контроль, щоб потім використати для посилення впливу на суспільство. За правами жінки завжди стояла партія і рівноправність можна назвати абсурдом. По суті, за сталінських часів свято 8 березня використовувалось як один зі засобів пропаганди, а можливості для обговорення реальних проблем жінок, таких як насильство, умови праці, не існувало. В СРСР постає демографічна криза (після Голодомору, масових репресій), і жінок заохочують більше народжувати, ідея материнства культивується як єдиний шлях самореалізації жінки. Комуністична партія подарувала жінкам права, звільнила їх з-під гніту патріархального світу, дала їм можливість самореалізуватися, і тепер партія хотіла такої ж самовіддачі від жінок. Оксана Кісь говорить про те, що в цей час закріплюється думка, що саме компартія, саме держава дала жінкам права, а не жінки самі їх відстояли під час революції. Ключовим моментом у становленні традиції відзначати жіночий день став 1965 рік, коли 8 березня набуло статусу вихідного дня. Таким чином, 8 березня стало сімейним святом. В період хрущовської “відлиги” підвищується матеріальне становище, відроджуються цінності та атрибути повсякденного життя (мода, косметика). Вірогідно, саме тоді й виникає традиція вітати жінок квітами дарувати їм цукерки, діти вітали мам, бабусь і вчительок, а чоловіки – жінок, потім утвердилась традиція звільнення від хатніх обов’язків один день на рік. Таким чином, свято стає абсолютно аполітичним. Після утвердження родинності свята воно знову починає трансформуватися, відходить від образу жінки, натомість в привітаннях, в листівках все частіше лунають описи природи, її оспівування. Навіть зараз, чуючи про 8 березня, ми уявляємо листівки з тюльпанами або весняний пейзаж з річкою і зеленим берегом, усіяним невеликими квітами. Таким чином, в СРСР за 70 років з’являється зовсім нове, трансформоване свято, зі специфічними традиціями і вкладеними прихованими ідеями, які взагалі не відповідають ідеям, озвученим на мітингах у революційний час. Свято втратило свою політичність, радикальність, рішучість, перетворившись на свято вічної гармонії та “весни, жіночності та кохання”. Таким чином влада намагалася не афішувати проблеми жіноцтва, такі як дискримінація, експлуатація, насильство, вважаючи що питання можна вирішити, створивши свято і відпустивши додому у вихідний. Згодом, коли жінки намагалися говорити по свої проблеми, їх ігнорували, бо вони і так мали забагато прав, яких їх могли позбавити у будь-який момент. 1975 - Міжнародний жіночий рік. Цього року Організація Об'єднаних Націй почала святкувати Міжнародний жіночий день 8 березня. У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам оголосити, відповідно до їх традицій і звичаїв, будь-який день цього року Днем боротьби за права жінок і міжнародний мир ООН. Проте, у США й інших країнах, де Міжнародний жіночий день дав свої особливості і власну історію феміністичного руху, жіночі марші відбуваються в різні дні року, і навіть не завжди пов’язані з 8 березня. В Україні традиція проводити марш на 8 березня  виникає порівняно недавно. Перші марші 2008, 2009 років збирають не більше сорока людей. 2018 року в центрі Києва відбулося дві ходи за права жінок, присвячені Міжнародному дню боротьби за права жінок. Учасниці ходи висунули вимогу ратифікувати Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильства над жінками та домашнього насильства. Близько 100 дівчат і жінок колоною пройшли Хрещатиком. Учасниці маршу  "Oh my March! МАТИ вибір" тримали в руках такі лозунги: "Давай мити посуд разом!", "Давайте разом виховувати дітей", "Мати вибір!", “Мої очі вище”. Колона попрямувала до Михайлівської площі, звідки вирушила до Київської адміністрації, приєднавшись до паралельного маршу "Годі терпіти!". Ця акція була чисельнішою – до неї приєдналося більше 700 осіб. Марш був спрямований проти  гендерної дискримінації, сексизму і сімейного насильства. Тут можна було почути такі заклики: "Ми за рівні права і можливості!", "Ні – насильству щодо жінок", "За рівну оплату праці!". Таким чином, протягом останніх років в Україні відбуваються марші, жінки все частіше відмовляються від святкування 8 березня. Жіночі організації України намагаються повернути цьому дню соціально-політичний сенс – з гордістю відзначати день міжнародної солідарності жінок, незважаючи на те, що дуже важко відмовитися від таких рідких у сучасних реаліях привітань, приємних подарунків.  І близька людина, якщо хоче привітати, не буде чекати весни, 8 березня, щоб зробити це тільки раз на рік. 8 березня - це важливий день, який найкраще підходить для того, щоб всім разом сказати: ми ще дуже мало зробили для того, щоб виправити жахливий, трагічний злам в історії культури - нерівність статей у доступі до освіти, влади, кар'єри. Поряд з тим проблема насильства надзвичайно актуальна для України і стосується не лише домашнього насильства, а й торгівлі жінками, проституції, сексуальних домагань тощо. Чи це не ті проблемі, які варто підіймати? Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”  Цього року ми святкуватимемо 8 березня у п’ятницю, це досі вихідний день. Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив про те, що святкувати чи не святкувати 8 березня буде вирішувати Верховна Рада, хоча представники інституту національної пам’яті цілком підтримують скасування цього свята. Володимир В’ятрович на одній з прес-конференцій розповів, що свято навряд чи зникне, але зміниться його концепція та ідея, наголошував на тому, що має святкуватися не день “тортиків-букетиків”, а день боротьби за права жінок. Тобто, мова не йде про скасування цього дня як свята. Пропонується скасувати державний вихідний і дати святу правозахисну назву.KиевVласть

Нині існує нескінченна кількість сект та вірувань. Вони як живий організм зявлються нові, реформуються та зникають, при цьому, мають на своїй меті охопити якомога більшу аудиторію та отримати дохід. Питання постає в тому, чи має держава контролювати, обмежувати та регулювати діяльність такого виду? Ще 23 квітня 1991 року був прийнятий Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, який регулює подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви. Зазначу, кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Зокрема, слід звернути увагу, що ст 5. згаданого закону передбачає що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). Закон дав право релігійним організаціям звертатись за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх. При чому, фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються. Це передбачено законом ст.18 та пп. 133.4.6 Податкового Кодексу України. Це дає підстави вважати, що така правоустановча організація дуже зручна для ведення тіньового бізнесу. Конвенція з захисту прав людини ст. 9 встановила, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. А історичні підвалини права на свободу віросповідання закріплені і в доктрині міжнародного права ще в далекому 1648 році при укладанні Вестфальського миру. Ідея правового захисту релігійної свободи повязана з християнською цивілізацією, в результаті боротьби християнської церкви за право існування і розповсюдилась через звязки з іншими континентами та народами. Релігійна свобода і спроби покінчити з примусом віросповідання стали основними причинами формування незалежних держав. Тепер можна вважати, що формула свободи віросповідання є важливим фактором утворення та існування самобутної держави. Саме тому, держава змушена визнавати свободу віри. При цьому, держава визнає певну релігію, надаючи їй статус офіційної. Я не буду вдаватись до порівнянь. Цікаво, що свободу поняття совісті закували в юридичну норму та поставили поруч з віруванням. Оскільки “свобода совісті” звучить як “liberty of conscience”, тобто свобода усвідомлення. Доведу до відома, секта від латинського sequi - рухатися за кимось, підкорятися, за іншими даними - від secare - відрізати, відокремлювати - слово, яке спочатку використовувалося для позначення окремих богословських груп та шкіл, а також у полемічній літературі ще в дохристиянську епоху. Сектами також називали деякі філософські школи. Те, що секти не оподатковуються ми вже зрозуміли. Те, що просять пожервування, затьмарюють свідомість, часто залишають людину без майна і в таких випадках громадянин держави лишається на обочині життя без правового захисту та підтримки – ми також знаємо.  Згадаємо декілька всім відомих прикладів, щоб розвіяти всі сумніви щодо даної тези. Часто ми можемо знайти багато відомих прізвищ, що повязані з такими організаціями. Чи є це випадковістю? Секретар Ради національної безпеки і оборони України оголосив, що очолив “широке об'єднання” протестантських релігійних і громадських організацій. Він вважає, що завдяки людським і фінансовим ресурсам цей союз зможе ефективно впливати на суспільно-політичне життя країни. Імя колишнього мера Києва Леоніда Черновецького повзане з Санжеєм Аделаджи - лідером секти, яке має назву “Посольсво Боже”. Додам, що Білорусії та РФ, де Аделаджи намагався реалізовувати свої інтереси – довелось в індивідуальному порядку екстрадувати пастора за його діяльність. В Україні Аделаджи був фігурантом у справі “King's capital”, за якою багато віруючих “Посольства Божого” закладали свої квартири в обмін на нібито щомісячні відсотки. Компанія, якій було дозволено діяти у церкві, не впоралася зі своїми фінансовими зобов'язаннями і правоохоронні органи звинуватили їх в скоєнні таких кримінальних злочинів, як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах групою осіб; організація злочинної групи; підробка документів; використання підроблених документів; фіктивне підприємництво; відмивання грошей групою осіб в особливо великих розмірах; зловживання службовим становищем з метою заволодіння чужим майном. Заснування Великого Білого Братства в 1990 році взагалі всколихнуло спокій українського народу. Засновниця Марія Деві Христос оголосила, що під час операції пережила клінічну смерть і в неї вселилася сутність Ісуса Христа. За декими данними, прихожан налічувалось 144 тис. Секта вирізнялась агресивно налаштованою поведінкою. Діти відрікались від своїх батьків, вчинювали самогубства, намагались захопити православну святиню Софію Київську. Проіснувало Біле братсво до 1993 року, коли дії секти перейшли межі допустимого. Щодо масонства. На сьогоднішній день на території України діють декілька масонських та парамасонських організацій. Членство в них досить обмежене і потребує рекомендацій для новачків. Такі правила відмежовують небажаних гостей в закритій організації. Однією з таких є Орден святого Станіслава – громадська організація, заснована в 1999 році, так званим Великим пріором Павлом В'яловим. Близько 300 вищих керівників держави, починаючи від президента та його дружини, генералів СБУ, Збройних сил, митниці, прикордонних військ, міністра оборони і Генерального прокурора, не минаючи артистів ураїнської естради, на кшталт Ніни Матвієнко, які входять до масонської ложі ордена Святого Станіслава - така поведінка можновладців спонукає задуматись про існування окремих ідей та мети. Органзація така в цілому суперечить служінню українському народові, оскільки члени зобов'язуються виконувати рішення керівного органу, але це окреме питання. Щодо організації сатаністів – гучний скандал навколо, так званого замку в Бортничах, дає підстави вважати, що дії їх ватажка Сатановського С.А. не є цілком правильними. Не омину й кабалістів (або псевдокабалістів), які прикриваючись науковою і просвітницькою діяльністю в області науки каббала отримують на свої рахунки величезні кошти від українського народу.  В цілому такі релігійні організації - секти, які практично завжди намагаються уникатити такого визначення, наносять психологічне ураження народові. В свою чергу держава зобов'язана попереджувати такі злочини, ще до їх появи. Тому не зайвим було б оподатковувати на загальних підставах організації хибних вірувань – для уникнення індивідуального збагачення шляхом шахрайства та психологічного запаморочення окремих верств населення, тим більше коли існує офіційно визнана державою релігія. Тобто, якщо в христинстві з ієрархиєю все зрозуміло – “Хто кому надає Томос”, то з сектами все глухо. Послугами секти часто користуються й недобросовісні політики, оскільки розуміють, що перед ними постає ефективний електоральний інструмент. Нам зрозуміло, що завдяки модернізованим релігійним доктринам послідовними діями можна закодувати увесь народ, цілу державу до стану різкої безсвідомості та порожнечі, стану позбавленого власних думок виконавця чужої волі. Саме тому, український народ має бути обізнаним та свідомим у своїх діях щодо вірування. Читайте: Помилка пенсійного оподаткування Ольга Терещенко, юрист-міжнародникKиевVласть