За час роботи на посаді керівника юстиції Києва захист прав дітей для мене особисто став справою честі. Такі ганебні ситуації, коли батьки тікають від власних дітей та переховуються від сплати аліментів, мають відійти в небуття. У Дарницькому відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження, за яким батько не платив кошти на утримання власної дитини починаючи з червня 2011 року. 8 років син ріс без жодної допомоги від батька. Звичайно, за цей час накопичилась значна заборгованість -  73 322,66 грн. Та завдяки злагодженим діям державних виконавців і законодавчим можливостям щодо винесення постанов на обмеження у керуванні транспортним засобом, виїзді за кордон, праві полювання та користування зброєю вдалось домогтися виплати аліментів. Як можна домогтись виплати аліментів? Є два способи стягнення аліментів: мирним шляхом та в примусовому порядку. Так, сторони домовляються між собою про розмір та періодичність сплати аліментів на дитину в добровільному порядку. Ця домовленість може бути лише усною, але для додаткових гарантій виконання домовленостей батьки дитини можуть укласти між собою нотаріально посвідчений договір про утримання дитини. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Також один із батьків може подати за місцем своєї роботи заяву про відрахування аліментів на дитину у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. У разі відсутності домовленостей один із батьків може звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів. У подальшому стягувач аліментів може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу. Державні виконавці застосовують дієві методи впливу на боржників: - заборона виїжджати за кордон, керувати автомобілем, користуватися зброєю та полювати; - штрафні економічні санкції від 20 до 50% від суми боргу; - суспільно-корисні роботи; - конфіскація та продаж активів майна боржника. Проте є батьки, які переховуються та ухиляються від сплати аліментів. Держава визнає дитину найвищою цінністю, тому для дітей, які позбавлені коштів від батьків, призначається тимчасова допомога. Тимчасова допомога призначається у разі, якщо: - рішення суду про стягнення аліментів не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення; - стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває у місцях позбавлення волі, якого визнано недієздатним, або він перебуває на строковій військовій службі; - місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено. Для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соцзахисту населення за місцем проживання (перебування): - заяву; - копію свідоцтва про народження дитини; - інші документи. Розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.  Якщо у вас залишились питання з цього приводу, звертайтеся до правопросвітницького проекту Мін’юсту “Я МАЮ ПРАВО!” за номером 0 (800) 213 103 цілодобово та безкоштовно в межах України. Читайте: Небезпечні маршрутки Інформація про харчові продукти стала доступнішою Державна реєстрація смерті Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення Сів за кермо напідпитку – плати! Робота понаднормово: які права мають українці Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом Радники у домашніх конфліктах Відповідальність батьків за безпеку дитини Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві КиевVласть

Видатний британський статистик, що вніс помітний вклад у такі області як контроль якості, планування експерименту, аналіз часових рядів George E. P. Box стверджуючи, що: “По суті, всі моделі неправильні, але деякі корисні”, доводив, що будь-яка, найстійкіша модель є нічим іншим як прототипом наступної більш якісної моделі. Моделі, яка, в свою чергу, так само вірною бути не може, і буде тим самим прототипом моделі наступної. Це аксіома стосується буквально кожної сфери нашої з вами життєдіяльності, і модель управління державою яку ми називаємо демократією не є винятком. Представницька демократія Представницька демократія – це форма демократії, якою ми користуємося і сьогодні, і яка вже майже не працює. Або, можна так сказати, недостатньо дієва форма, є провідним винаходом 18 століття, а тому логічно, не відповідає викликам сьогодення. Які проблеми громадськості перш за все вплинули на появу саме цієї форми демократії? Фактично цілковита відсутність комунікацій у будь-якому вигляді. Тотальна безграмотність. Чи можна сказати, що будь-яка з цих проблем є домінуючою в нашому суспільстві сьогодні? Інформаційні комунікаційні технології в епоху цифрової революції настільки щільно оточують нас, що іноді вже не до кінця зрозуміло, вони є частиною нашого життя, чи ми їх. З освітою сьогодні проблеми також взагалі немає. Так, дійсно, інколи ми відчуваємо певний брак специфічних знань, але навіть цю проблему можна швидко розв'язати за допомогою ІКТ. Що нам дійсно заважає, так це проблема нашого сприйняття світу, наші традиції, наші звички.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Так вже сталось, що швидкість розвитку людства не є постійною. Скоріше можна сказати, що вона постійно зростає. Так, за тисячі років своєї еволюції ми не зробили і половини того, що сьогодні ми іноді встигаємо зробити за рік. Технологічно ми  ніби вже в космосі, а згідно з прийнятним для нашої свідомості традиційним укладом – у середньовіччі. Ми фактично не встигаємо змінювати нашу свідомість, свої традиції з тією же швидкістю, з якою технології змінюють наше життя! Саме тому ми і використовуємо технологічно застарілу модель представницької демократії, і не користуємось й половиною комунікаційних можливостей які подарувала нам цифрова революція. Дорадча або деліберативна демократія Виходячи з того, що проблеми які довели доцільність використання моделі представницької демократії, у нас в суспільстві подолані, можна спробувати вивести форму демократії яка би відповідала сучасним викликам і можливостям людства. Проблема комунікації 18 сторіччя вирішувалась через передачу повноважень представляти певну спільноту одній людині і це було логічно. На той час, навіть при всьому бажанні не існувало умов здатних обробити пропозиції та рекомендації декількох тисяч осіб. В наш час такі можливості є, а тому ніякої необхідності в наявності представника громадськості – посередника, який за її дорученням представляв би її інтереси немає взагалі! Сучасні цифрові платформи здатні обробити мільйони запитів, зауважень і пропозицій. Єдина особа яка напевно може бути тут необхідною – це координатор або модератор процесу. І саме координацією та модерацією процесів громадської участі мали би займатися органи державної влади. Систему в якій формування політики держави формувалось би за широкою участю громадськості називають деліберативною, або дорадчою, або навіть демократією обговорення. Філософську основу її моделі виводять з комунікативної теорії відомого німецького філософа Юргена Габермаса, який вважає, що сучасна модель взаємин держави і громадян має вибудовуватися не за традиційним принципом суб’єкт-об’єктних відносин або керуючі-керовані, а на механізмах розбудови горизонтального комунікативного середовище суб’єкт-суб’єктних відносин, і принципах рівноправності кожного учасника діалогу, незалежно від того чи є така людина представником уряду або громадськості. В умовах горизонтальної комунікації єдиною умовою успіху стає діалог інститутів державної влади і громадськості, результатом якого буде досягнення консенсусу або компромісу. Деліберативна модель або дорадча, дуже схожа до іншого варіанту – демократії участі, тому, що вона теж передбачає широку участь громадян у політичному процесі, сприяє підвищенню рівня їхньої політичної обізнаності та відповідальності. Але й це не найцінніша її сторона. Деліберативна демократія форма не тільки найбільш відповідна запитам і можливостям і краще відповідає технологічним можливостями 21 століття. Завдяки залученню громадськості до процесів участі розвиток громадянського суспільства переходить на новий якісний рівень. Громадськість починає розуміти, що якість рішень може бути вище, що необхідно підвищувати свій рівень освіченості. Що, в свою чергу сприяє підвищення загального рівня громадянської освіченості і політичної культури всього суспільства. Чому ми досі не перейшли до деліберативної форми демократії? Не дивлячись не той факт, що ідея представницької демократії, через яку певні особи ніби купували абонемент на зловживання, ліцензію на правопорушення, під егідою виконання волі громадян, вичерпала себе. Не дивлячись на відсутність контролю та “непідсудність” народних обранців, яка призвела до того, що буквально всі вони вважали, що отримані від народу повноваження надані їм виключно для “законного” зловживання своїм положенням. Ми все ще продовжуємо голосувати в рамках системи яку вкрай необхідно змінити. Чому? Тому, що нам розповідають про відсутність необхідності революційних змін. Про те, що не можна долучати “кухарку” до управління країною. Про відсутність юридичних документів: законів, положень, інструкцій постанов. Про те, що зміни повинні відбутися повільно, і вкрай важко впровадити рішення, які фактично зламають систему! І хто поширює такі думки? Саме ті інститути, які найбільше саботують цифровізацію виборчої системи, саме провладні інститути та політики. Чому вони так роблять? По-перше, дуже добре знають знають недоліки системи, які вони навчились перетворювати для себе на переваги. По-друге, вони можуть і надалі залишатися при владі. По-третє, прозора система рішень може показати всі зловживання службовим положенням. По-четверте,  неможливість віддавати накази ігноруючи думку громадськості, значно звузить коридор можливостей зловживань. А тому вони всіляко сприяють тому, щоб зашкодити процесу долучення громадян до управління державою. Навіть не дивлячись на те, що технологічно така можливість вже давно існує. Іншою стороною проблеми виступає інертність самої громадської спільноти. Ми не звикли долучатись до демократичного процесу участі. Ми все ще впевнені, що за нас наші проблеми мають вирішувати люди, які роками гальмували розвиток країни. Ми все ще впевнені, що “не треба заважати професіоналам”, які, до речі, отримують дуже непогану зарплатню за свою роботу. Але... До чого призвело Україну управління “професійним” урядом, розповідати нікому не треба. А тому краще давайте вирішимо яким чином ситуацію можна змінити? Як можна навіть за умови все ще працюючої моделі представницької демократії щось змінити в нашому суспільстві? А така можливість є. Цифрова революція – електронна демократія Давайте згадаємо з чого почалась Революція Гідності? Багато хто вважає, що найбільше залученню громадськості до протесту сприяв пост журналіста Мустафи Найєма від 21 листопада 2013 року. Пост, в якому він запропонував всім вийти на акцію протесту проти свавілля уряду! Чи була це електронна петиція, якій необхідно було зібрати певну кількість голосів? Чи було це звернення до держслужбовця який керуючись інструкцією або постановою відповів би протягом 45 днів з моменту подання? Ні! Це був заклик до небайдужих громадян які просто вийшли на вулицю і спрямували свою енергію на зміну режиму! Можна сказати, що це був перший задокументований факт ефективного використання сучасних технології цифрової участі? Звісно так! Чому? Тому, що саме протестна цифрова форма участі громадськості і стала запорукою перемоги над злочинним режимом правлячим на той час в Україні. І ця перемога багато в чому сприяла росту інтересу до соціальних мереж, які перетворились на прототип перших дієвих механізмів електронної участі які пізніше перетворились на більш відповідні за функціоналом рішення. Що ще цікаво? Через інструменти цифрової участі, молодь, яка до того була достатньо інертна до традиційних демократичних процесів стала все більше  брати участь в політичному житті країни. Так що ж робити? Зрозуміло, що є велика різниця між питаннями які вирішують долю країни, та питаннями місцевого локального рівня певної громади. Але системно між ними різниці немає. А тому єдине чому нам сьогодні необхідно навчитись, так це новій для нас культурі – Культурі участі. Ми повинні зрозуміти, що від рішення, від якості рішення кожного з нас може залежати доля країни. Ми повинні зрозуміти, що формування політики через використання колективного інтелекту громадян надасть можливість посадовцям приймати більш відповідальні рішення, які будуть сформовані на  базі аналізу наших пропозицій. Уряд більше не може виступати як централізована монополія, яка забезпечує низькоефективні рішення за занадто високу для нас вартість. Урядовці які приймають безвідповідальні рішення крадуть не тільки наші гроші, вони крадуть наш час, наші можливості, наше майбутнє. Ми повинні навчити уряд стати більш гнучким і готовим до новаторських прийомів та рішень. Також ми повинні зрозуміти, що інтернет буквально прибрав географічні кордони і все менш актуальними стають закриті, замкнені в собі комунікаційні рішення які перетворюють міста та села на технологічні острови. Що горизонтальні комунікації повинні кордони та обмеження руйнувати. Що в свою чергу сприятиме більшій обізнаності громадськості, та дозволить громадам невеликих міст отримати можливість використовувати рішення від великих постачальників інформаційних технологій, недоступних їм раніше через велику вартість. Громадськість, як і під час Революції Гідності повинна стати провідником технологій змінивши типовий традиційний уклад. Що є цілком логічним процесом, позавсе тому, що це є процес участі – процес ініційований знизу догори. Процес який ініціювати згори неможливо, тому, що він фактично якщо знищить коруупційну представницьку форму демократії, то сприятиме її скорішому перетворенню на нову, не позбавлену недоліків, деліберативну форму демократії. Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа”КиевVласть

Строительство жилого массива “Патриотика на озерах” на Осокорках атаковали не один раз. Чего только не говорят в столице об этой масштабной стройке. Не смотря на то, что пакет разрешительной документации и договор аренды застройщика - действующие, постоянно возникают слухи о том, что конфликт с городскими властями вот-вот скажется на инвесторах. О том, как на самом деле обстоят дела с возведением жилого массива, о противостоянии с борцами за “экопарк” и позиции Киевсовета KV побеседовала с главой правления АКБ “Аркада” Константином Палыводой. KV: Активисты и община прилегающих территорий утверждают, что уничтожаются парки и зеленые зоны, что строительство ведется в охраняемой ландшафтной зоне. Как так произошло? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Константин Палывода (К.П.): Активисты возмущены тем, что уничтожены парки, зеленые зоны? А какие зеленые зоны или экологически нетронутые ландшафты могут быть на территории, где 30 лет добывали песок для строительства близлежащих районов Левого берега? Общеизвестно, что гидронамыв агрессивно влияет на окружающую среду. Там полностью уничтожен весь первоначальный ландшафт и вся первоначальная экосистема. Добывали песок установками по намыву песка и под давлением все размывалось. Ведь что такое гидронамыв? Это когда поднимаются глубоко залегающие слои грунта, которые непригодны для растительной среды. Выходит так, что на той территории все перевернуто вверх дном. И если даже там что-то выросло за несколько лет после того, как были приостановлены работы, то это никак нельзя называть парком или нетронутым ландшафтом, где могут сохраняться краснокнижные обитатели. Там никогда никаких парков и не было изначально. Поскольку еще в 70-х годах прошлого века, когда разрабатывали перспективу развития Киева, эти земли планировались под застройку. Поэтому и начали намывать песок, понимая, что это единственное направление, в котором Киев может расти. Все остальные направления уже закрыты. К примеру,  если границы Киева расширять на запад и на восток, тогда действительно просто будут уничтожены зеленые легкие города – там лес и Киевское водохранилище. Потому это единственное направление – Юг Левого берега, куда Киев может развиваться территориально. KV: Тем не менее, вся территория южнее улицы Коллекторной относится к зоне охраняемого ландшафта, эта земля, согласно действующему Генеральному плану Киева, обозначена как рекреационная территория.   К.П.: О том, что “Патриотика на озерах” строится в зонах охраняемого ландшафта - это как раз то, что нам приходится слышать последнее время от оппонентов, ратующих за создание парка Осокорки. Если попытаться разобраться, что на самом деле может относиться  к зонам охраняемого ландшафта и с какой целью этот статус присваивается, то становится очевидным, что это – зоны, которые устанавливаются исключительно вокруг памяток культурного наследия (так написано в Законе “Про охрану культурного наследия”). Выходит так: есть памятка и есть территория вокруг нее, но при этом есть еще и более далекие зоны – вот они-то как раз и есть зонами охраняемого ландшафта. Все это вместе создает единый ансамбль, в который нельзя вмешиваться, а  тем более, что-то там строить. Вопрос: какие именно памятки есть на территории, где строится ж\м "Патриотика на озерах", которые требовали бы охраны или установления таких зон? Ответ: никаких памяток там нет. Чтобы точно убедится в этом, мы официально обращались в Министерство культуры Украины, есть ли на этих землях памятки и охраняемые зоны  и получили ответ, что там нет ничего подобного, чтобы имело такой статус или специально охранялось бы. Более того, было указано на открытые реестры памяток культурного наследия, которые можно увидеть самостоятельно, не обращаясь с такими запросами.  Соответственно реестрам, никаких ценных объектов или памяток нет не только на наших арендованных под строительство участках, но и на прилегающих территориях. Вообще на Левом берегу в районе Осокорков, Позняков и Харьковского нет ни одной памятки, которая могла бы требовать каких-то охраняемых зон. Тем более, что все эти районы строились в процессе гидронамывов песка и имеют техногенный характер. Соответственно, уже тогда были сделаны выводы, что там нет охраняемых зон. Единственным документом, где якобы определяются схемы границ зон охраняемого ландшафта – это единоличное распоряжение Леонида Черновецкого, руководителя КГГА, которое было подписано еще в 2007 году.  Вот только непонятно, на каком основании это было сделано. Была утверждена некая карта, но сделана она настолько некорректно, что сложно понять, накладывается ли охраняемый ландшафт на отдельные участки или нет. Там  нет ни одной координаты, ни одной точки привязки к местности. Т.е. даже эксперту трудно определить, где начинается или заканчивается эта зона. Такое распоряжение сложно называть документом, и даже нынешние должностные лица  киевской администрации сомнительно о нем отзываются. К примеру, замглавы КГГА Александр Спасибко на встрече с застройщиками как-то сказал дословно так: "Як можна визначити межі цих зон, якщо неможливо визначити їх початок та закінчення?"  Этим самым на согласительных совещаниях при участии застройщиков он давал понять, не следует обращать внимания на эту схему. Но это не помешало Виталию Кличко на запрос депутата Киевсовета Владимира Бохняка просто сделать отписку, сославшись-таки на эту схему, где наши пять участков попадают как бы  в границы охраняемых зон. И вообще, если верить этой схеме, то там четверть Левого берега Киева покрывают  такие охраняемые зоны. По логике, выходит, что все застройки в этой части являются  незаконными и как тогда мог Киевсовет выделять земли под жилищную и социальную застройку, если там действительно были территории с охраняемыми зонами? Как-то не сходится. И еще одно: сегодня мэр Киева Виталий Кличко утверждает о каких-то  зонах, тогда как его фракция в Киевсовете голосовала за утверждение детального плана  территорий, где предусмотрена жилая застройка? Вообще-то, жилищное строительство на этих землях определяется и действующим Генпланом. Так что, никаких нарушений в действиях застройщика нет. KV: На основании каких документов ведется строительство ж\к "Патриотика на озерах"? Кто, какие инстанции и насколько законно в принципе их выдал? К.П.: Застройщик работает на основании разрешения ГАСКа на выполнение строительных работ, которое является единственным необходимым документом,  дающим право на строительство. Также по существующему Генплану там обозначена именно застройка жильем и социальными объектами. На основании этого застройщик и получил все необходимые документы для строительства жилого комплекса и проведения работ по благоустройству территории. Разрешение выдано также на основании договора аренды земельных участков, в котором указано, что целевое назначение этой территории - строительство жилых и социальных объектов. Также строительные работы ведутся на основании градостроительных условий ограничений, которые не запрещают возводить тут дома и объекты социнфраструктуры. На самом деле, Киевсовет не расторг договора  аренды, а только принял решение об этом. Это разные вещи, несмотря на то, что кажутся синонимами. До сих пор такое решение Киевсовета не было зарегистрировано в государственном реестре имущественных прав. Потому эта земля по-прежнему остается в аренде у застройщика ж\к "Патриотика на озерах". На основании этого как сама стройка, так и проведение тут строительных работ - законные. KV: В январе Киевсовет расторг с  ООО “Контактбудсервис” договоры аренды на 5 земельных участков. Но компания намерена продолжить строительство.  Каким образом застройщик намерен работать далее, если аренда расторгнута? Как это отразится на инвесторах? К.П: Пока нет причин останавливать стройку. А дальше все будет зависеть от решения суда в этом вопросе. Пока решение Киевсовета приостановлено, потому как обжалуется в Хозяйственном суде Киева. На период рассмотрения этого дела суд запретил Киевсовету осуществлять какие-либо действия по прекращению договоров аренды. Собственно, доводы, на которых основывается решение Киевсовета о разрыве  договоров аренды земельных участков, безосновательны. В этом решении указаны два основания: наличие задолженности по арендной плате и "невдоволення громадськості".  Понятия "невдоволення громадськості" вообще нет в правовом поле. А по поводу задолженности, то единственный орган в Украине, который может делать юридически компетентный вывод о наличии долгов – Государственная фискальная  служба. У застройщика есть справка от Государственной фискальной службы от 5 октября прошлого года, где сказано, что задолженность отсутствует. Есть и новое подтверждение от 1 апреля этого года, где тоже отмечено отсутствие задолженности.  И никакого другого документа, где указывается, что застройщик задолжал городу какую-то сумму не существует. Есть просто безосновательные заявления киевских чиновников. Но это – слова против документов. Киевсовет также пытается найти дополнительные причины расторжения договора. Но даже они не выдерживают никакой критики. В качестве генеральной линии в судах берется утверждение о том, что нарушены сроки застройки территории. В арендных договорах указано следующее: застройщик обязан завершить в срок, указанный в проектной документации, а там обозначено, что окончание застройки предполагается в 21 - в 25 годах, в зависимости  от сдачи каждого участка отдельно. Понятно же, что до этого периода у нас есть время. Думаю, инвесторам не о чем беспокоиться. KV: Расскажите, что с градостроительными условиями и ограничениями: есть ли в них ограничения по зоне ландшафта? Как они регулировали строительство на этих территориях? К.П: Нет и не может  быть никаких условий и ограничений по строительству. Это четко записано в детальном плане территорий (ДПТ), утвержденном Киевсоветом. Единственное, что нужно учитывать, так это то, что за  50 метров от воды не должно быть никаких капстроений. Исходя из этого, нашим проектом вблизи воды и вокруг всего озера предусмотрена только зона сквериков, парков и мест для отдыха. Все остальное, согласно нормам действующего законодательства, составляет жилье, социальная инфраструктура (школы, садики, медицинские учреждения) детские и спортивные  площадки, велосипедные дорожки, стоянки - все, что положено и все, что создает комфорт для людей, которые будут там жить. И вообще, в чем можно обвинить застройщика ж\к "Патриотика на озерах", если градостроительные условия  и ограничения выдавались в КГГА и там охраняемые зоны на этих и близлежащих территориях даже не упоминаются? Более того, в 12-м пункте этого документа четко указано: "Обмеження, пов'язані з охороною культурної спадщини, відсутні на території забудови". Далее… В государственном земельном кадастре, где на уровне государства содержатся ограничения, связанные с использованием земельных участков, дословно написано: "… будь-які обмеження для використання земельних ділянок відсутні". Вот и выходит, что  все документы содержат информацию о том, что на этой территории нет ценных объектов и охраняемых зон. Такой  ответ на вопрос, почему тут продолжается строительство ж\к "Патриотика на озерах". KV: Вы собираетесь строить электроподстанцию. Но ее проект нарушает прибрежно-защитную зону озера. Что вызвало протесты. Почему именно там, с нарушениями? Были ли альтернативы? К.П.: Во-первых, альтернативы  не было. Новая электроподстанция  должна обеспечить бесперебойную и качественную подачу тепла и света в квартиры не только нового массива, но и близлежащих районов Левого берега. Люди уже ощутили  проблемы, когда отключают свет на какое-то время или в квартире холодно зимой. Это потому, что возможности и потенциал старой станции уже практически исчерпан и она работает на грани своих возможностей. Нужно построить новую и городские власти поставили перед застройщиком такую задачу. Во-вторых, это строительство не нарушает норм прибрежно-защитной зоны. Там  от берега довольно-таки далеко. Вместе с тем, никакой угрозы ни берегу, ни воде эта электроподстанция не несет. Ведь она не содержит ни горюче-смазочных материалов и ничего такого, что может создать какие-то риски для людей и природы.   Также, согласно нормативным документам, требования 50-метровой природоохранной зоны не распространяются на линейные сооружения. А электроподстанция является  именно линейным сооружением и у нас есть документы, подтверждающие это. KV: Инфраструктура: претензии жителей аргументированы нагрузкой на существующую социальную инфраструктуру, тем, что в новом жилом массиве нет и не будет школ, садиков и т. д. Вы планируете строительство образовательных учреждений? На сколько мест? В соотношении с количеством будущих жителей массива? Считаете, этого будет достаточно? К.П.: Это неправда и манипуляции со стороны наших оппонентов о том, что там якобы не будет школ и садиков. В проекте строительства ЖК "Патриотика на озерах" предусмотрены и школы, и детсады, и все, как положено в соответствии с ГСНами.  Кроме жилья, там планируется возведение 3-х школ на 2 тыс. 160 мест и 3 дошкольных учреждений на 520 мест. KV: Эти учреждения будут муниципальными или частными? Смогут ли жители платить частникам? К.П.: Очень хороший и правильный вопрос. Дело в том, что в соответствии с законом "О градостроительной деятельности" организация, которая строит социальную сферу – детсады и школы – освобождаются от паевого участия. Но, к сожалению, Киевсовет отказывается выполнять эти нормы закона  и требует платить участие и тех, кто строит школы и детсады. Например, мы на "Патриотике" построили детский сад, а потом полгода добивались, чтобы город у нас его принял. Город категорически отказывался брать на баланс этот  детский сад. Мы нашли возможность и заставили городские власти принять его, но при этом, от паевого участия нас так и не освободили. Более того, застройщику вдобавок  еще навязали построить и огромное количество сетей, коммуникаций и так далее. Исходя из такой неприятной практики, следующий детский сад, который уже достраиваем, мы просто вынуждены строить  как частный. То есть, сдаваться в эксплуатацию он теперь будет, как частный. Вот и выходит,  публично руководство столицы заявляет о нехватке школ и садиков, а  на самом деле, оказывается, что передавать городу объекты социальной инфраструктуры – это большая проблема. Нас просто подталкивают к тому, чтобы  мы сами искали инвесторов для социальных объектов и для них же строили. Но, к сожалению, там будет все не бюджетное, а платное… и очень дорого. А все потому, что город не думает о киевлянах и не выполняет закон. Выходит, думать о горожанах и идти навстречу их чаяниям сегодня должен застройщик вместо городских властей. Двойные стандарты какие-то получаются и полное отсутствие логики. KV: Когда планируете строить садики и школы? Застройщики обещают и потом не делают – такое часто бывает. К.П.: Банк “Аркада” обещает и не делает? Мы полностью выполнили свои обязательства. Мы все построили. "Молодежный" квартал, к примеру, строительство которого мы завершили, - там по плану предполагались детский сад и начальная школа. Они сданы в эксплуатацию и переданы городу. Но чего нам это стоило…. На “Молодежке” пришлось через суд добиваться  того, чтобы с нас не удерживали паевое участие. То есть того, что прописано в законе, пришлось добиваться через суды. Когда мы начали строить ж\м "Патриотика", Кабмин поменял правила сдачи в эксплуатацию. Был  введен порядок, по которому без справки об уплате паевого участия объект в эксплуатацию не принимается. Поэтому для того, чтобы сдавать в эксплуатацию наши дома и заселять людей, которые покупают там квартиры, мы вначале вынуждены были платить паевое участие. А потом, чтобы строить школы и садики, это паевое участие нам потом пришлось отзывать через суд. На сегодня мы уже отсудили у города 62 млн гривен. Это - та сумма, о которой регулярно, как упрек, мы слышим от киевских чиновников. Мы собираемся отсуживать и следующую сумму, чтобы достроить следующие социальные объекты. А вообще, должен сказать, что город нынче совсем не заинтересован, чтобы застройщик строил социальную сферу и вообще мало внимания уделяется этому вопросу. Ведь строительство школ и садиков, а также их количество должны планировать и заказывать городские власти, исходя из потребностей населения. То есть, застройщик должен только выполнять такой заказ. И как любой другой заказ – это должно быть оплачено. Ведь застройщики – это коммерческие организации. Они должны планировать свою деятельность, исходя из интересов и законов развития бизнеса, и работать с государством на партнерских условиях. Жилищный комплекс "Патриотика" мы еще не закончили. И при этом, на паевое участие  мы отвлекаем большие деньги. Одновременно оплачивать и паевое участие, и строить социальную сферу, очень тяжело. Поэтому мы сначала строим жилье, зарабатывая деньги на паевое участие. Потом в судебном порядке опять придется его возвращать, чтобы строить объекты соцсферы. К сожалению, - такая печальная реальность нашей действительности... KV: Какие гарантии, что массив получит школы и садики? К.П.: Мы сделаем все возможное, чтобы выполнить свои обязательства. Но в условиях, когда власть совершенно не заинтересована  в том, чтобы строились детсады и школы, не выделяет бюджетные средства на их содержание, - делать это очень сложно. Например школу  на "Молодежке", которую мы построили, и сдали в эксплуатацию  еще несколько лет тому назад, мы были вынуждены продолжать платить  за электричество и тепло аж до конца прошлого года. Город просто отказался выделять на это деньги. А там маленькие дети, учителя и школу хорошую построили. Не могли же мы их оставить без тепла и света. Вот так  город относится ко всем социальным объектам: на словах одно, а на деле совсем другое. Команде Кличко не нужны ни школы, ни садики. Зато они большие деньги готовы потратить, чтобы удовлетворить свои амбиции и желания - велосипедный мост например, который построен в охранной зоне исторической части Киева и где стекла лопаются на следующий же день после его открытия. Поэтому в рамках борьбы с антисоциальной направленностью  деятельности городской власти, будем пытаться сделать все, чтобы жителям было комфортно. KV: Как количество жителей массива скажется на существующей транспортной инфраструктуре и пропускной способности существующих дорог? Вы считали? Какие варианты решений? К.П.:  Это действительно проблема! Но с таким вопросом нужно обращаться не к застройщику, а к  городским властям, которые, имея многомиллиардный бюджет и разработанные схемы транспортного сообщения, обязаны заниматься развитием транспортных сетей в Киеве. Например, строить дороги, дорожные развязки, новые  мосты, чтобы снизить нагрузку на существующую транспортную инфраструктуру и решить транспортную проблему для киевлян, которые живут на Левом берегу. А так выходит, что руководство Киева просто выставляет условия, при которых  людям запрещают там жить, объясняя тем, что как бы они не вписываются в существующую инфраструктуру. А все потому, что город уходит от решения проблем, о которых было известно заранее. Еще давно, когда планировалось, что Киев будет развиваться в южном направлении, была разработана и сеть транспортных сообщений, включая территории нашей стройки, и до границы с Киевской областью. В этих проектах есть и новая дорога, и строительство еще одного моста через Днепр, что помогло бы уменьшить нагрузку и развести транспортные потоки. Застройщик, проектируя  ЖК "Патриотика на озерах", учел эти перспективы, а вот нынешнее руководство столицы их отрезает, декларируя идею о возможности создания в этом месте какого-то ландшафтного парка, на который ни денег в бюджете, ни документов не существует. Получается, что Киев должен остановиться в своем развитии потому, что власти города не хотят этим заниматься? Или, для того, чтобы уложиться в масштабы нынешней инфраструктуры, предполагается, что из города надо просто выселить половину населения? Ответ тут более, чем очевиден – нынешнее руководство столицы готово обвинять в проблемах кого угодно, лишь бы не выполнять свои должностные обязанности. KV: Объект "запомнился" противостояниями с членовредительством. Активисты отметили, что из-за охранников объекта люди получили травмы (16 мая 2017 г., например, пострадало 17 человек). Зачем? Ведь уже были негативные примеры других застройщиков. Активисты уверяют, что вы привлекали бывших сотрудников “Беркута”... К.П.:  Давайте раз и навсегда закроем тему о "беркуте" и нанятых “титушках”. Эта информация, что пытаются распространять оппоненты, абсолютная ложь. Нашу стройку охраняют специальные охранные компании, которые имеют законную лицензию, выданную им правоохранительными органами и действуют они в рамках заданий охраны территории и имущества. Кроме этого, на стройплощадке есть и представители Государственной службы охраны. И во-вторых: я не слышал о травмах тех, кто осуществлял погромы на нашей  строительной площадке, ломал забор и сжигал строительную технику, а последнее время пытаются блокировать стройку. Но я знаю, что так называемые активисты жестоко избивали наших строителей и охранников. В результате люди получили серьезные травмы и длительное время проходили лечение в больнице. Среди пострадавших есть даже наши инвесторы, которые защищают свое право на собственное жилье, которое они оплатили на законных основаниях. В полиции есть даже официально зафиксированные факты по этому поводу.  А вот о пострадавших со стороны оппонентов нет никаких документальных подтверждений. У них есть только задание – любым путем помешать законной стройке. А вот чье это задание, думаю, услышим со временем. Свое же право и честь мы отстаиваем в судах и продолжаем строить, потому что имеем обязательства перед нашими инвесторами, которые нам доверяют. KV: Люди опасаются, что будет нанесен непоправимый урон Бортнической станции аэрации – строительная техника проходит по центральному коллектору, с глубиной залегания 1,5 м, старыми плитами перекрытия. Почему не нашли альтернативных путей? Не укрепили существующий? К.П.: Это прямая ложь! В соответствии с техническими условиями, выданными нам  водоканалом, было построено два мостовых перехода, для обеспечения путей доступа к строительной площадке. Один большой основательный, другой малый. Оба были построены с расчетом, чтобы упредить угрозы и не допустить каких бы то ни было повреждений коллектора. К сожалению, большой мостовой переход городская власть безосновательно разрушила. При этом техника, которая демонтировала, стояла прямо на самом  коллекторе. Только чудом она не провалилась и не повредила сам коллектор, что могло повлечь серьезные последствия и канализационную катастрофу для всего Киева. Теперь городские чиновники взялись за малый переход. Собирают какие-то комиссии и рассматривают версии, почему надо и этот разрушить. Если его действительно разрушат, то никто не сможет гарантировать сохранение коллектора. Ведь там проезжает не только техника застройщика, а дело в том, что это место - для проезда жителей поселка и тех, кто обслуживает прилегающие территории,  в том числе и на грузовом тяжелом транспорте. Наша защитная конструкция рассчитана на то, чтобы выдержать большую технику и очень тяжелое электрическое оборудование. Ведь рядом должна строится электроподстанция и туда нужно будет доставлять оборудование, в том числе и многотонные трансформаторы. Поэтому малый мост мы и построили с большим запасом прочности. Если и его развалят, то прогнозировать сохранение коллектора будет сложно. Тут вопросы уже надо задавать в КГГА. Пока что c их стороны  видим безответственную позицию. В агонии противостояния с застройщиком  власти готовы пожертвовать даже благополучием киевлян. KV:  Начато следствие СБУ по причине незаконного землеотвода в зоне охраняемого природного ландшафта  под строительство объектов жилищного и социально-бытового назначения. Говорят, что проект не согласовывался должным образом, соответствующий Детальный план территории (ДПТ) был сфальсифицирован, дома будут стоять в границах прибрежных защитных полос озер, и застройщики, к тому же, захватили немало коммунальной земли. Плюс – нарушения экологических норм и правил. Дескать, у вас отсутствует согласование проектной документации Государственной службой по вопросам национального культурного наследия.  Как теперь планируете выходить из этой ситуации и что делать с разрешительной документацией? К.П.: Давайте по порядку. Какие причины того, что СБУ начало следствие, ответить не можем. Общеизвестно, что уже сложилась некая практика, когда  СБУ может приходить на любое более-менее крупное строительство или по заказу, или поискать какие-то нарушения. Наша история началась еще в 2014 году.  Тогда прокуратурой Киева был подан иск в Хозяйственный суд с требованием признать незаконным землеотвод под жилое строительство на этой территории. Дело было всесторонне рассмотрено судом и в результате прокуратуре было отказано в иске в полном объеме. Суд сделал вывод, что отвод земельных участков выполнен в полном соответствии со всеми требованиями, существующими на момент, когда участки передавались в пользование компании “Контактбудсервис”. (решение Хозяйственного суда Киева от 01.10. 2014 года  в деле № 910/1977/14). Там же указано, что проект прошел все этапы необходимого согласования. Думаю, этим все сказано. Второе. Для утверждения, что тот или иной документ сфальсифицирован, нужны какие-то юридические документы.  На сегодня нет каких-либо подтверждений того, что (ДПТ) сфальсифицирован или якобы не утверждался Киевсоветом. Этот вопрос изучался не так давно в Административном суде Киева и суд полностью исключил такую возможность. Выходит, что это просто чьи-то голословные заявления или домыслы.  Тут надо еще отметить, что недавно СБУ подавала ходатайство в Деснянский районный суд об аресте земельных участков, арендованных “Контактбудсервисом”. Суд отказал СБУ в удовлетворении этого ходатайства как неподтвержденного доказательствами. Это и есть лучшим ответом на действия СБУ и их предположения.  А относительно того, чтобы строить дома в пятидесятиметровой зоне возле озера - то никогда такого и не планировалось. Обсуждалось исключительно размещение электростанции, чтобы не нарушить законодательные нормы. Утверждение, что  застройщик захватил землю коммунальной собственности - это тоже  абсурд. Был только момент, когда при монтаже ограждения были допущены ошибки и забор на 10 метров выходил за пределы стройучастка. На это обратили внимание в Департаменте земельных ресурсов КГГА и составили предписание вернуть забор в границы. Это было весной 2018 года. В течение недели забор был возвращен в границы участка и этот вопрос был снят. Никакого строительства за пределами участка никогда не планировалось и не проектировалось. Такая же ситуация и с вопросом о якобы нарушениях  экологических норм и правил. Эти нарушения нам вменялись СБУ, но суд указал, что все эти претензии необоснованы и отказал в удовлетворении такого ходатайства в отношении ареста земельных участков. Также какие-либо ограничения, связанные с национальным культурным наследием на участках, где строится "Патриотика на озерах", полностью отсутствуют. Поэтому нет необходимости согласования с государственной службой по вопросам национального культурного наследия. Нет охраняемых зон – не нужно никаких согласований. Вот и выходит,  что с нашей стороны нет никаких нарушений в ходе строительства. KV: Есть претензии к разработанному вами ДПТ, который опирается не на действующий Генплан, а на проект Генплана до 2025, не утвержденного Киевсоветом. Более того, экспертиза указанного ДПТ была проведена ГП “Научно-исследовательский проектный институт градостроительства” на основании лицензии серии АВ № 117955, которая не позволяет осуществлять экспертизу градостроительной документации. Это осознанный подход, с учетом ваших планов строительства? Почему ДПТ были выполнены не по действующему Генплану? К.П.: Мы несколько раз слышали подобную трактовку от наших оппонентов. Это не соответствует действительности. В документе “Генеральный план территории района Осокорки Дарницкого административного района города Киева” написано четко, что детальный план территории (ДПТ), где строится ж\к "Патриотика на озерах", опирается на Генплан до 2020-го года и никак не до 2025-го. Все другие заявления по этому поводу – это спекуляции. Тем более, что действующим на сегодня является только Генплан-2020. На момент, когда утверждался проект нашей застройки, также был разработан и новый Генплан до 2025 года, но когда его вынесли на голосование  Киевсовета, депутаты его не поддержали. Поэтому действующим остался только Генплан до 2020 года. Оппоненты манипулируют информацией, используя тему как бы неопределенности с двумя Генпланами.  Но тут не понятно, как можно руководствоваться законом, которого не существует. А именно это и делают наши оппоненты, ссылаясь на несуществующий Генплан-2025. И в КГГА об этом хорошо известно. В чью игру играет нынешнее руководство Киева, нам неизвестно. По поводу экспертизы: этот аргумент чаще всего упоминается оппонентами в контексте обжаловании детального плана территории(ДПТ) в суде. Но он не нашел своего подтверждения, поскольку Научно-исследовательский проектный институт градостроительства имеет всю необходимую документацию для экспертизы ДПТ. И такими полномочиями его наделил  Минрегионстрой. Это подтверждается и решением 6-го Административного апелляционного суда по апелляционной жалобе ГО "Экопарк Осокорки". Кроме того, стоит отметить, что ДПТ утверждался  и Киевсоветом, и им же рассматривались результаты проведенных экспертиз. Поэтому нельзя утверждать, что это какой-то осознанный или неосознанный подход самого застройщика. Застройщик выступал не более, чем инвестором разработки детального плана территорий. Все решения принимались Киевсоветом, в том числе при поддержке фракции Кличко. А сегодня мэр почему-то увидел какие-то недочеты только в документации застройщика. Выходит, что ситуация одна, а подходы к ее видению - разные. Получается так, что городские власти применяют двойные стандарты в оценке ситуации. KV:  СБУ также считает, что при проектировании указанная фирма обязана была учесть прибрежно-защитную полосу (ПЗП) озера Небреж - 50 метров - и на прилегающей территории предусмотреть обустройство парка общего пользования для жителей жилых микрорайонов, чего нет. Это - нарушение Водного кодекса Украины. Почему не учли его требования? К.П.: Откуда вы взяли, что застройщик это не учитывает? Застройщик также считает, что прибрежно-защитная зона должна использоваться для парков. Более того, в проекте строительства даже предусмотрено обустройство парковой зоны вокруг озера. На самом деле, никогда и не планировалось строить дома в пятидесятиметровой зоне возле озера. Единственным исключением является размещение запроектированной электрической подстанции, которая частично попадает на  территорию прибрежно-защитной зоны. Но это допускается, поскольку подстанция относится к линейным объектам инженерно-транспортной инфраструктуры, которые в виде исключения, разрешается размещать в прибрежно-защитных зонах. Поэтому никаких несоответствий или нарушений законодательства в этом случае нет. Более того, это не только утверждение застройщика и проектировщиков, а нормы  Земельного и Водного кодексов. Такое же мнение было высказано Министерством регионального развития строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины в ответе на запрос застройщика о возможности  размещать подобные объекты на территории прибрежно-защитных зон. Вот прямая цитата из ответа Минрегионбуда: "Споруда підстанціії може бути віднесена до лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури у відповідності з п. 3.9.  ДБН А.2.2-3:2014 склад та зміст проектної документації на будівництво". То есть, регулятор считает, со ссылкой на нормативные акты, что такие объекты могут там находится. Поэтому СБУ неплохо было бы  компетентно подходить к вопросам, которые они расследуют. Ведь какие-бы то не было нарушения  Водного кодекса в нашем случае, практически отсутствуют. KV: Мост и его снос. В той же СБУ установили, что строительство моста на смежной территории с земельным участком (пересечение ул. Коллекторной и просп. Петра Григоренко) незаконно, шло на землях коммунальной собственности, материалов инвентаризации этого земучастка в городском кадастре нет, решение Киевсовета о передаче в собственность указанного ЗУ не принималось, информации о государственной регистрации права пользования на него в городском земельном кадастре нет. Департамент по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля КГГА не выдавал и не регистрировал документы разрешительного и декларативного характера, дающие право на выполнение подготовительных и строительных работ по строительству мостового путепровода на пересечении ул. Коллекторной и просп. Петра Григоренко. На каких основаниях вы строили мост? Зачем? К.П.: Если у СБУ такой интерес к строительству, им надо переходить на работу  в профильное министерство. Но для начала нужно изучить ГСН. Там предусмотрено, что сначала разрабатывается проект организации строительства, в котором есть раздел временные здания,  сооружения, куда входит и раздел временные подъездные пути к стройке. В случае необходимости строятся специальные путепроводы, которые должны защитить ранее построенную инфраструктуру. В нашем случае нужно было защитить коллектор.  По требованию водоканала были построены два путепровода, защищающие магистральный канализационный коллектор. Такие защитные конструкции согласовывались с Киевводоканалом и с Киевэнерго, потому, что там сверху  есть еще и линии электропередач. Водоканал, как ответственный за эксплуатацию этого коллектора, не только выдал техусловия застройщику, но и провел инспектирование конструкций моста, в результате которого и подтвердилось полное соответствие нормам и требованиям к таким сооружениям.  Также получили согласование и остальных организаций, которых этот вопрос касался. Именно на таких основании мы и строили мост. Все контролирующие инстанции проверяли проект  и дали свои заключения, в части проекта организации строительства. Сегодня же  мы слышали от городской власти, что мост как бы построен незаконно.  Если есть какие-либо сомнения, то в правовом государстве такие вопросы решаются в суде. Но никто не имеет  права безосновательно рушить строения. Ведь позиция руководства столицы строится только на домыслах чиновника из КГГА, который мог даже действовать по чьему-то указанию. Никакой экспертизы, что этот мост несет какие-то риски для коллектора, никто из киевской администрации не проводил. Понимая слабость в своей правовой позиции, власть пошла не в суд, а придумала несуществующую опасность для коллектора и приняла незаконное решение о демонтаже этого объекта. В результате  все выглядело, как вандализм и беспредел. Застройщик понес большой ущерб и уже подал в суд на действия руководства столицы. KV:  Была ли проведена коммуникация с общиной ПЕРЕД строительством? Если да – какая? К.П.: Мы постоянно коммуницируем с общиной, тем более, что  рядом два наших жилого массива "Патриотика" и "Молодежный квартал". Там живет огромное количество людей и  мы проводили опросы, организовывали встречи с жителями, рассказывали о преимуществах нового массива, слушали их мнения и предложения. Многие жители "Патриотики" и "Молодежного" покупают квартиры на "Патриотике на озерах". Поэтому мы не можем не общаться с людьми, которые живут рядом со стройкой. Постоянно контактируем с жителями этих жилмассивов. Периодически опрашиваем местных жителей, каким они хотят видеть свой район и территорию вокруг озера.  Исследования общественного мнения показывают, что 60% местных жителей, поддерживают строительство и системное благоустройство вместо стихийной мусорной свалки, в которую превратились эти земли. Поэтому заявление о том, что, вроде бы  общественность Осокорков против строительства – это не более, чем спекуляция на настроениях людей и подмена понятий на тему, что можно что называть "громадой": нескольких активистов, которые пытаются блокировать строительство  или людей, которые хотят порядка и комфорта. В нашей стране болезнь роста. Пока у нас не работают правила  цивилизованного общества. Сегодня под видом активистов часто выступает группа вымогателей или мошенников, которые  не прочь откусить кусок от чужой собственности или за свои придуманные обстоятельства требовать деньги. Сложилась плохая практика, когда чиновники используют общественное движения для достижения своей цели, выдавая это за возмущения людей. Понятие "активист" превратилось не  просто в род деятельности, а в способ зарабатывания денег. Это четко прослеживается на нашей ситуации. Когда против абсолютно законной стройки задействуются незаконные методы борьбы с использованием инструментов власти. Мотивы нам до конца непонятны. Ведь все равно рано или поздно  эта территория будет застраиваться. Мы уже прошли большой путь в этом направлении и проделали огромную работу для того, чтобы учесть пожелания людей и города. Сделает ли это другой застройщик – думаю, вряд ли. KV: Виталий Кличко анонсировал презентацию нового Генплана. Обращались, чтобы  уточнить? К.П.: Мы сравнили и с удовлетворением для себя отметили, что в проекте нового Генплана та территория, где мы сейчас строим жилмассив "Патриотика на озерах", предусмотрена застройка жилья и социальных объектов. Поэтому не видим никаких противоречий с нашими целями, проектами и задачами. Назначение этих земель  – застройка. Если будут изменения, будем действовать, исходя из новых сложившихся обстоятельств. KV: Готовы ли вы изменить проект согласно действующему законодательству и интересам общины? К.П.: Никаких противоречий с законодательством у нас не существует. Это подтверждено документами и решением судов. И об этом я уже сказал раньше. А относительно изменений, - то скажу, что нынешний вариант проекта застройки "Патриотики на озерах" много, чем отличается от первоначального. И процесс усовершенствования не прекращается. Вот взять, например, экологию – это главная линия, вокруг которой наши оппоненты выстраивают линию конфликта. Противостояния начиналось с протестов активистов, которые выступали против стройки, позже мэр Киева Виталий Кличко обратил внимание, что люди озабочены вопросом экологии и посоветовал нам усилить экологическую составляющую. Мы провели серьезную работу по усовершенствованию проекта, подключили ведущих экологов страны, вышли на научные институты и ведомства. Они детально изучили ситуацию, выезжали на место застройки, были  проведены экспертизы, взяты пробы грунта и воды из озера. В результате чего, мы получили рекомендации, как изменить проект, чтобы он соответствовал экологическим требованиям и запросам общественности. Была разработана программа благоустройства, дендроплан озеленения, который поможет сделать техногенные пески настоящим оазисом в черте города. Также  был сделан существенный акцент на деталях изменения территории с учетом критериев "зеленого строительства". Теперь все идет к тому, что "Патриотика на озерах"  станет самым экологически выдержанным жилмассивом в Украине. Мы можем связаться с экологами и они подтвердят мои слова. И более того, была разработана даже программа поэтапной реализации этих заданий. Ряд мероприятий мы уже провели. В частности, благоустроили северную часть возле о. Небреж и высадили более 300 видов деревьев и кустов, установили детские площадки проложили дорожки для прогулок и  велосипедов, очистили места для отдыха возле воды. Также,  по предложению экологов,  провели первый этап зарыбления озера  Небреж для очистки воды и создания экосистемы.  То есть уже проведена огромная работа, но больше еще надо будет сделать. Но зато люди нам потом будут благодарны. KV:  Чего ожидать от вас сейчас всем стейкхолдерам проекта: инвесторам, общине и активистам, муниципальным властям? Какие варианты выхода из конфликта вы видите? Как планируете выходить из этой проблемы? К.П.: Никаких проблем, которые нужно было бы нам решать или  устранять, не существует. Есть давление на застройщика со стороны киевской местной власти. Мы работаем в законном поле, а если того требует ситуация, отстаиваем свое право в судебном порядке. Как будем работать с инвесторами, купившими жилье? Ответ тут простой - будем выполнять свои обязательства перед ними в полном объеме. И вообще, выход из сложившейся ситуации очень простой – всем соблюдать закон. Именно это мы делали всегда и  также собираемся дальше делать. Все! Читайте: Банк “Аркада” намерен обжаловать решение об отмене разрешений на строительство на Осокорках Фото: пресс-служба компанииКиевVласть

Відсутність гарячої або холодної води місяцями, постійні прориви труб та інші аварії, невиправдано висока вартість ЖК-послуг, що весь час зростає, – все це далеко не повний перелік проблем українців в комунальній сфері. Наразі ця тема стала такою ж актуальною, як, наприклад, незадовільний рівень медицини, або бюрократія та “кілометрові” черги в Пенсійному фонді. Тарифи не відповідають якості наданих послуг. До того ж, захмарні ціни жодним чином не заважають комунальникам несподівано, “без оголошення війни”, відключати гарячу чи холодну воду в будинках (або завдавати інших незручностей мешканцям). Наприклад, кияни не так давно пережили майже піврічну відсутність гарячої води (коли помитися можна було лише за допомогою додаткового “обладнання”). Тож, на тлі перманентних проблем громадяни активно шукають вихід з цього “комунального рабства”, намагаючись позбутися “тазикової диктатури” комунальників, люди почали масово встановлювати в квартирах бойлери. Та, вочевидь, державі і комунальникам геть невигідно, коли люди стають від них незалежними хоча б у чомусь. Відтак, на масове встановлення бойлерів Мінрегіонбуд зреагував оперативно, розробивши проект урядової постанови, що прямо протирічить низці положень чинного законодавства – в конституційній, цивільній галузях, а також у сфері захисту споживачів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   В документі сказано, що власник квартири має змогу відмовитися від комунальних послуг лише тоді, коли, як мінімум, половина інших господарів житла і нежитлових приміщень в цьому будинку також від них відмовиться. Місцева влада буде розміщувати на своєму сайті перелік будинків-“відмовників” та почне приймати заявки на відключення. Оформлення цього документу схоже на порядок із радянських часів: в своєму “клопотанні” споживач має вказати причини відключення від центрального опалення  і до того ж – надати проектну документацію, що описує технічні характеристики щодо альтернативи централізованому опаленню. Дивно, як місцеві комунальні “царьки” ще не змусили людей у кінці заяви вибачатися за їх бажання відмовитись від послуг! Далі ж доведеться чекати на дозвіл від спеціальної комісії, процес надання якого може розтягнутися на невизначений час. З цього випливає, що споживачі не зможуть так просто відмовитися від централізованого постачання гарячої води та опалення, не пройшовши перед цим всі кола “бюрократичного пекла”. А чого лише варте правило, яке визначає достоту “радянську” й абсурдну норму: виявляється, замінити комунальну гарячу воду й опалення на бойлер або котел можна буде лише “колективно”! Мотивується таке обмеження тим, що воно допоможе зберегти систему опалення та гарячого водопостачання як таку. Мовляв, система опалення розбалансується, якщо від неї відмовлятимуться “точково”, а не цілими будинками. Виникає логічне запитання: кому потрібна така “збалансована система”, яка лише закріпачує людей, діючи за принципами комуністичного колгоспу? Проте, як показує нинішня практика, навіть за великого бажання “відхреститися” від люб'язних послуг українського монополіста стає дедалі складніше. А перестати платити йому – взагалі майже неможливо. Ось приклад споживача з Дніпропетровщини, який звернувся до нашої Асоціації. Чоловік давно позбувся батарей, але йому все одно нараховували заборгованість за ЖК-послуги. Абсурд ситуації зашкалював: багатотисячний борг за послуги, що апріорі не надавалися, призвів навіть до погроз з боку постачальника і виконавчої служби позбавити громадянина його житла! На превеликий жаль, вітчизняні можновладці та комунальники сприймають народ як “раба системи”, котрий не має права голосу і просто-таки зобов’язаний витрачати більшу частину зарплати на неякісні ЖК-послуги. А спроби українців вирватися с цього “замкнутого кола” породжують агресивний спротив влади у вигляді спроб протягнути антигуманні та протиправні постанови! Якщо вищезгадану “драконівську” постанову від Мінрегіону, винесену наразі на громадське обговорення, схвалять, то споживач не зможе без зайвих проблем придбати та встановити пристрій (бойлер, або котел) і за елементарною заявою скасувати угоду з постачальником. Водночас, згідно зі статтями 5 та 8 Закону України “Про захист прав споживачів”, держава має забезпечувати споживачам захист їх прав, надавати можливість вільного вибору та право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми. Тобто, жоден чиновник не має законної можливості примушувати громадян платити за непотрібну їм послугу! До речі, про правове “підгрунтя”. Чиновники мотивують власні відверто свавільні дії новим Законом про житлово-комунальні послуги (№ 2189), що набув чинності 1 травня ц. р. Проте, згідно з ним, споживач має повне право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого постачання тепла або гарячої води, розірвати договір про надання комунальної послуги. Необхідно лише попередити про це виконавця відповідної послуги не менш, як за два місяці до дати розірвання договору. Право відключення не поширюється лише на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку (крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем). Жодної норми про необхідність відмови від постачання гарячої води, як мінімум, 50% мешканців будинку у разі встановлення бойлерів в законі немає! Та й це ще не все. Припустимо, сусіди також  давно прагнуть позбутися комунального “вампіра”, що висотує зі споживачів гроші та нерви, і половина будинку погоджується перейти на автономне опалення. Та в такому разі перед споживачем постає новий бюрократичний “квест”, аби реалізувати свої права. Йому необхідно буде написати заяву із зазначенням причини відмови від послуг, дочекатися внесення свого будинку у публічний список, отримати рекомендації щодо відключення, підготувати проектну документацію (!). Важливий нюанс щодо неї - розробку та підготовку українець оплачує самостійно в повному обсязі. Але ж – про яку проектну документацію йдеться, якщо ЖЕКові потрібно лише перекрити воду в одній трубі?! Комунальний сервіс тут нагадує ображену колишню дружину. Навіть після “остаточного прощавай” від споживача він намагається всіма засобами стягнути кошти! Водночас, у розвинутих країнах такі послуги апріорі ніхто не нав'язує, а якщо раніше актуальна стала зайвою – громадяни можуть відмовитися від неї парою “кліків” на своєму комп'ютері. А от для української “правлячої верхівки” ні права споживачів, ні “електронна держава” жодного значення не мають. Головне – замордувати громадянина безглуздою бюрократичною тяганиною і здерти з нього якомога більше дармових грошей! Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть

Те, що Київ є історичним містом, не викликає ні у кого сумнівів, але де межі цього історичного міста? Наче теж не складно – будь-який екскурсовод розповість, де проходили стіни міста Володимира, де які були ворота – Золоті Ворота і досі стоять на місці, але піднімаєш очі і бачиш висотну забудову і у будь-якого туриста виникає подив та запитання як можна будувати висотні будинки в історичному центрі міста? Але нещодавно Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року звернув увагу на цю проблему – “Враховуючи відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, за що частково відповідає безпосередньо Міністерство культури України, позивач мав підстави вважати, що надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення належить до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини”)”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Деякі ЗМІ почали заявляти, що Верховний Суд помилився, так от спробуємо з'ясувати чи дійсно помилився? І наче легеше всього звинуватити суддів, що вони “не побачили історичних ареалів у Києві, але заходимо на сайт Міністерства культури України, і що ми бачимо: На сайті Міністрества є затверджені межі та режими використання історичних ареалів історичних населених місць, і о диво ми там під №19 бачимо Київ, але придивившись уважно – дію наказу, яким затверджено історичний ареал, зупинено! Спробуємо розібратись в нормативному регулюванні. Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Відповідно до вказаного закону, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878. Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318. Зазначена постанова у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин (25.01.2007) передбачала, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини (п. 4), що фактично не змінилось і до цих пір. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п. 5). Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування (п. 10). Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини (п. 12). Верховний Суд, як і ми при огляді сайту Міністрства культури України встановив, що  межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені. І у вказаній судовій справі було піднято проблематику, що відповідіні дозволи в Києві видавало, а мабуть і продовжує видавати два оргни -  Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке зараз перейменовано в Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерство культури України, при цьому обмеження висотності чи інших показників турбує їх мало, бо відповідна документація не затверджена. В даній справі Верховний Суд, використовуючи практику Європейського суду з прав людини, зробив висновок, що “у будь-якому разі правова невизначеність щодо органу, уповноваженого надавати дозвіл, повинна тлумачитися на користь позивача, оскільки 25.01.2007 Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) йому було видано дозвіл №08 на проведення будівельних робіт по будівництву офісного центру в зоні регулювання забудови І категорії. Цей орган вважав, що мав необхідні повноваження. Позивач діяв добросовісно, відкрито і не може нести негативні наслідки від іншого тлумачення Закону Міністерством культури України, до того ж після спливу 11 років”. Як на мою думку, рішення суду є доволі прогресивним, справедливим та об'єктивним, але чи щось зроблять чиновники, щоб виконати свої обов'язки та в решті решт затвердити - “Історико-архітектурного опорного плану м. Києва; межі та режими використання зон пам’яток та історичних ареалів м. Києва” як того вимагає суспільство, чи так і буде залишатись у нас період правової невизначеності, що дає можливість для чергових зловживань та маніпуляцій! Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

Цикл інтерв'ю з очільниками міст Київщини, який KV запустила в січні цього року, отримав неабиякий резонанс. Після публікації тієї чи іншої розмови до редакції надходить по кілька відозв від місцевих активістів та політиків. Хтось схвально ставиться до виголошених головами тез, хтось, навпаки, - дуже критично сприймає їхні відповіді. Запускаючи цей цикл, KV ставила за мету якомога досконаліше вивчити ситуацію у кожній громаді, роздивитися її з усіх кутів та дати читачеві максимальне поле для роздумів. Досягти цього нам згодилися допомогти лідери місцевої громадсько-політичної думки. Сьогодні говоримо про Українку із співзасновником громадської організації “Трипільський край” Євгеном Цяпенко. KV: Вас знають в Українці як людину, яка активно займається громадською діяльністю. Яка мета? Чому ви стільки часу цьому приділяєте?   Євген Цяпенко: Між багатоповерхівками по вулиці Будівельників, де я живу все своє життя, та правим берегом річки Стугна залишилося 4 га чудового лісу. Це місце традиційного відпочинку жителів всієї Українки. І ось до цього, одного з останніх у місті клаптиків справжньої природи, має свій комерційний інтерес Сергій Рубан, власник компанії-забудовника “Укржитлоінвест”. І я три роки тому долучився до руху по захисту цього лісу. Там я познайомився з чудовими людьми, зокрема Алевтиною Шмагель та Ольгою Нос, які з іншими жителями Українки ще до цього багато років системно боролися проти варварських планів забудовника. Вони об’єднали навколо себе сусідів, знайомих, змусили Прокуратуру судитися за наш ліс. Багато в цьому допомагає і народний депутат України Віктор Романюк. Побачивши вже особисто, як цьому забудовнику всіляко сприяли і мер Павло Козирєв, і міськрада, я зрозумів, що дії такої влади направлені лише на розграбунок мого рідного міста і їх треба зупиняти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Торік вже і сам забудовник Сергій Рубан публічно визнавав, що будувати на цій ділянці лісу - злочин проти жителів Українки. Але, це лише його слова і маючи юридичні підстави він у будь-який день може почати там будівництво. Сьогодні все частіше до нас доходить інформація, що пан Рубан насправді зовсім не відмовився від своїх планів знищити ліс на правому березі Стугни. Тому і ми маємо бути готові протидіяти. KV: Розкажіть про скасування рішення міськради щодо затвердження ДПТ на ул. Приозерній. Як проходить судовий процес? У чому вбачають порушення? Євген Цяпенко: Ми є свідками реалізації шахрайської “схеми Кернеса”. Це коли декілька людей реєструють будівельний кооператив та, користуючись провладним ресурсом, спочатку безкоштовно отримують у міста ділянки землі під забудову багатоповерхівок, а потім ще змушують місцеві органи самоуправління на мільйони бюджетних гривень проводити їм комунікації. У нас в Українці всі депутати від партії “Самопоміч” є засновниками кількох будівельних кооперативів. Ліс на правому березі р.Стугна в м.Українка. Фото Євгена Цяпенка По моїй заяві Прокуратура Київської області подала позов до суду. Вже відбулось перше засідання, але воно було скоріше підготовчим. Нас не дуже влаштовує суддя, оскільки він судив “Автомайдан” і через це до нього багато питань. Суддя Валерій Журавель Порушень у ДПТ дуже багато. Проект був затверджений без розгляду архітектурної містобудівної ради та відповідних державних органів, що необхідно за законом. Місцева влада стверджує, що ДПТ запроектований на приватних ділянках, але насправді із 1,5 га тільки 1,1 є приватними. Усе інше - територія лісгоспу, де розташовані дерева, які планують вирубати. Це два основних порушення, які вказані у позові. Ще одним порушенням є невідповідність сучасним державним будівельним нормам, які набрали чинність з 1 вересня 2018 року. Кооператив та міська влада вважають його таким, що втратив свою силу через судове рішення. Але я маю лист Мінрегіону щодо його чинності. Крім того, кооператив “Кальміус”, який було створено на базі першого кооперативу “Паритет”, вже отримав містобудівні умови та обмеження і в них фігурує саме той ДБН, який нібито скасовано. Лист Мінрегіону Науково-дослідний і проектний інститут містобудування теж підготував свою, невтішну для планів забудовників, рецензію. У висновку цієї державної установи зазначається, що даний детальний план території “не може бути рекомендований до проходження процедури погоджень у встановленому законодавством порядку та затвердження”. Висновок рецензії НДПІ Містобудування Але в Українській міській раді власне розуміння законодавства і тому зараз ми змушені говорити про судовий процес. Поки передумов для затягування справи ми не бачимо, але за  власним досвідом не виключаємо таку можливість. KV: Яка громадська думка щодо забудови набережної? Євген Цяпенко: Абсолютно не віримо у обіцянки міської влади щодо заборони забудови. Коли торік ставили питання забудови і планувалось створення погоджувальної ради із небайдужих активістів для вивчення цього питання, Тетяна Кучер, яка тоді ще була головою земельної комісії, виступала проти її створення. Але коли зрозуміла, що ми налаштовані серйозно і перемога на нашому боці, то почала нас підтримувати. І сьогодні серед її оточення ширяться чутки, що виконком все ж має наміри забудувати набережну кафе, ресторанами. Крім того, депутат міськради Андрій Гаркуша, який є членом кооперативу “Паритет” писав до виконкому листа із проханням виділити землю на набережній для будівництва житлово-будівельного кооперативу. Оскільки землю видають після затвердження містобудівної документації, є побоювання, що такі плани здійсняться. Формально проект ДПТ набережної пройшов громадські слухання і зараз туди можуть внести будь-які зміни і затвердити його. А напрацювання погоджувальної ради просто зникнуть. KV: Чим закінчилась історія із скандальною забудовою, вирубкою дубів та побиттям активістів? Євген Цяпенко: На даний момент із забудовником, який починав будувати, закінчився договір оренди. Цю землю передали житлово-будівельному кооперативу, який створили інвестори, що вкладали кошти у квартири. Досі не усі інвестори туди увійшли і я знаю, що на них зараз здійснюється тиск. Потім цей кооператив оформив право власності на недобудову, хоча це неможливо без погодження усіх інвесторів. Складнощі ще в тому, що дозвільні документи оформлені на минулого забудовника. У тієї компанії два керівника, один із них не дає згоди на переоформлення і навіть подав до суду на Українську міську раду. А взагалі цей проект будівництва ще минулий мер Павло Козирєв продав горе-забудовникам. Вже згодом під час громадських слухань замовник будівництва і головний архітектор нас запевнили, що дуби знаходяться за межами запланованого будівництва. Але вже на земельній комісії проект розвернули так, що дуби почали заважати. І тихенько за це проголосували. Якби не чіпали дерева, ніхто б і слова не сказав, активісти були готові до діалогу, але ніхто нам назустріч не пішов. KV: Ви стверджували, что на сесії 24 січня активістів не пустили в зал засідань. У чому проблема? Євген Цяпенко: П’ять громадських організацій Обухівщини - “Трипільський край”, “Самооборона Обухівщини”, “Спілка учасників АТО міста Українка”, “Правий сектор” і “Об'єднання сімей загиблих (померлих) воїнів АТО “Ми пам'ятаємо. Обухівщина” перед новим роком зареєстрували петицію щодо проведення аудиту майна громади, яка дуже швидко набрала необхідну кількість голосів. Ми пішли до в.о. голови міськради Кучер, вона пообіцяла, що петицію розглянуть на профільних комісіях і винесуть на сесію. Наша мета була - попередити той дерибан, який зараз відбувається. Головна вимога у петиції - провести повний аудит земельних ділянок, житлових приміщень, що знаходяться на балансі міськради, адже забудовники передавали їм десятки квартир, які було розподілено невідомо кому. Також вимагали на час проведення аудиту заборонити виділення землі в комерційних масштабах. Саме цей пункт в міськраді назвали протизаконним. Але це в жодному разі не забороняє нам прийти на сесію і зачитати свою петицію. Депутати мали вирішувати - підтримувати її чи ні. Та двері були заблоковані невідомими особами, нас на засідання не пустили. Давали вказівки тим особам Леван Дарсанія і Владислав Вергун. Коли мене викликали на допит у поліцію, я вказав це у свідченнях. KV: У деяких скандалах, пов'язаних із Українкою, звучить ім'я Левана Дарсанії. Хто ця людин? Євген Цяпенко: Ця людина мені дуже не подобається. За ним негарний шлейф ще з Харківщини, де він жив раніше. Вже на Обухівщині я особисто був присутнім у Трипіллі на сборах рибгоспу, власнику якого Дарсанія намагався створити проблеми. Але зараз він гарно спрацювався з Кучер і, наразі, він має статус радника міського голови і є членом виконкому. KV: Чи виявляли якісь порушення у процессі проведення інвентаризації, розпочатої після затвердження відповідної петиції? Євген Цяпенко: Проводиться інвентаризація будівель, землі поки не почали перевіряти. Наразі виконком виявив, що місцева газета “Дніпровський проспект” займала приміщення без договору оренди. Не дивлячись на те, що вони працювали на потреби Козирєва, із солідарності до колег я такі дії влади не підтримую. У газети був процес роздержавлення і потрібно ще розібратись, чи мають вони право там знаходитись. По факту були зламані замки, журналісти викликали поліцію. Але вже вночі представники виконкому звідти винесли всю техніку. Після інвентаризації мають проводити аудит і у рішенні міськради вказано, що цим буде займатись Державна фіскальна служба. Але насправді це не їхня компетенція, а іншого державного органу. Ми пропонували замовити повноцінний аудит у компанії міжнародного рівня із чистою репутацією. Міська влада сказала, що це коштуватиме мільйони. Я дізнався, що вартість складає близько 200 тисяч гривень. Але тепер мені незрозуміло - якщо в бюджеті немає коштів, то яким чином виконком планував купити два службових автомобілі вартістю по 600 тисяч гривень? Тим паче коли у місті є більш вагомі потреби. KV: Нова влада була призначена справедливо та згідно процедури? Євген Цяпенко: Я вважаю, що Тетяна Кучер стала виконуючою обов'язки із порушенням процедури. На сесії пропонували кандидатуру Василя Зінченка, за нього голосів не вистачило. Після цього кандидатуру на посаду секретаря має вносити мер. А його в нас немає. Ми потрапили у юридичний глухий кут, з якого неясно як виходити. Вже на іншій сесії депутати проголосували за Кучер. Але на усі наші зауваження у них одна відповідь: подавайте до суду. Я знаю, що таке судитись і скільки часу це забирає. За цей період вони встигнуть тут “наробити” справ. Складається враження, що ця влада тільки шукає можливості для втілення власних інтересів, проблеми міста їх не хвилюють. Наприклад, цієї зими ми пережили сміттєву катастрофу. Виконком нічого не робив. При усьому негативі до минулої влади, зараз стало ще гірше. KV: Як оцінюєте відставку минулого виконкому? Чи справді ним дистанційно керував Павло Козирєв? Євген Цяпенко: Якщо раніше у мене були питання до їхньої професійної діяльності, то зараз я навіть з моральної точки зору не можу зрозуміти таку поведінку. Як можна було кинути місто взимку і залишити на тих, хто точно не буде працювати в інтересах громади? Погані пішли, а прийшли ще гірші. На минулу владу ми через прокуратуру заводили кримінальні справи, відстежували їхню діяльність, вони розуміли, що усі їхні плани і дії будуть оприлюднені. Звісно, що ними керував Козирєв. Це його команда, яку він збирав роками ще на посаді. KV: Розкажіть про скандал навколо відкриття Школи змішаних єдиноборств у Зеленому залі. Хто там має тренувати? Заняття наразі проходять? Євген Цяпенко: Наше місто славиться спортсменами, є багато секцій, займається багато дітей. Зелений зал належить міській раді, є ДЮСШ, який орендує там зали, але це просто юридичні речі. Для нас це просто місце, куди ми водимо своїх дітей. Тетяна Кучер вирішила влаштувати туди ще одного із харків'ян - Паату Робакідзе. Він спортсмен, виступав у бойових єдиноборствах у клубі “Оплот”, який визнаний в Україні терористичною організацією. Є фотографія, де він бере гроші у відомого сепаратиста Євгена Жиліна. Він не говорить українською взагалі, російською - з великими труднощами. Не має відповідної фізкультурної освіти. У 2017 році проти нього було порушено кримінальну справу через побиття людини. Як його можна підпустити до наших дітей? Місцеві жителі подали петицію щодо заборони відкриття, але міськрада її відхилила і навіть не опублікувала. Тоді усі дуже обурились і здійняли гвалт. Місцева влада не зважилася втілювати свої плані і Паату Робакідзе оформили на роботу у спортивний клуб адміністратором. KV: Чи відчувають жителі Українки вплив Ігоря Кононенко? Євген Цяпенко: Можу точно сказати, що без його особистого втручання не з’явилися б ні дві нові дороги до нашого міста, ні нове сучасне футбольне поле біля школи №2. Враховуючи, що більше 15 років місцева влада для розвитку інфраструктури міста нічого не робила, це для нас досить непогано. З приводу впливу на місцеве самоврядування - тут навпаки вони хочуть, щоб Ігор Кононенко звернув на них увагу. Але, думаю, він розуміє, що це за люди, наскільки вони схильні до зрадництва. KV: Які ваші прогнози щодо політичної та суспільної ситуації у місті? Євген Цяпенко:  Вважаю, що нам потрібно створювати об'єднану громаду. При Козирєві цього не вдалось зробити, адже село Трипілля, без якого ми не створимо ОТГ,  добре розуміло, що на них в такому разі може чекати. Із цією владою ситуація ще більше ускладнилася. Із ними жодна свідома людина не захоче мати спільного. А насправді передумов для розвитку у нас дуже багато. У нас неймовірні краєвиди та давня історія. Є промзона, території для будівництва підприємств, потрібно розвивати туризм, логістику. Нам не вистачає тільки добросовісного управлінця. Читайте: Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна КучерФото: KVКиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Бородянської об’єднаної громади Олександром Сахаруком. KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Олександр Сахарук: Цей процес був тривалим, бо розпочався у 2015 році. На той час було недостатньо інформації щодо впровадження реформи децентралізації. За цієї причини ми провели чисельні зустрічі на місцях із громадянами та депутатами, де пояснювали зміст та нагальність реформи. Завдяки цьому спілкуванню громади стали більш свідомими, відчули свою значимість, адже від їхнього волевиявлення залежала доля територій на найближчі століття. Але я не можу назвати це труднощами, це корисний гарний досвід. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ми пройшли цей етап і отримали схвальні рішення сільрад усього району. Проте у 2015 році через бюрократичну причину завершити об'єднання не вдалось, оскільки селище Клавдієво-Тарасове довго вагалося і врешті-решт не прийняло відповідного рішення. А закон тоді не передбачав створення ОТГ всупереч перспективному плану. Відповідно ми отримали негативний висновок КОДА. Та ми не опустили рук і почали процедуру повторно вже після прийняття закону щодо так званих “олійних плям”. І у 2018 році разом із сільськими головами мали повне уявлення щодо майбутньої Бородянської ОТГ. Було проведено всі слухання, прийнято рішення, документи для призначення виборів подано до ЦВК і у жовтні вони мали відбутись. Ми розраховували на цю дату, оскільки тоді б могли затвердити бюджет ОТГ на 2019 рік. Але через судовий позов одного з народних депутатів чергові місцеві вибори в Україні було перенесено на 23 грудня. Тоді мене і обрано головою тепер уже об'єднаної громади. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для селища та сіл? Олександр Сахарук: Уже 4 січня 2019 року ми провели першу сесію, де обрали секретаря, двох заступників голови ОТГ, затвердили постійні комісії, виконавчий комітет, представили депутатів. 6 січня провели другу сесію, на якій затвердили бюджет громади і забезпечили коштами всі бюджетні установи. За ці три місяці ми провели кадрові зміни, оптимізували склад працівників селищної ради. У нас запрацювали нові відділи  - бухгалтерії, архітектури, розвитку, комунальних послуг. Ми запровадили електронний документообіг, електронне голосування, що значно пришвидшує роботу. Одним із першочергових завдань для депутатів та старост було акумулювання проблематики своїх округів та сіл. Потім ми все проаналізували, розклали за пріоритетністю і напрямками, оцінили з точки зору фінансової спроможності. Натепер маємо соціальний паспорт кожного населеного пункту та кожної вулиці. Першочергово розпочинаємо вирішувати питання благоустрою, капітальних робіт інфраструктурного та соціального напрямку, вуличного освітлення, вивозу сміття. KV: Села не скаржаться, що Бородянка їх поглинає? Олександр Сахарук: Навпаки, аналізуючи фінансову спроможність, ми бачимо, що деякі села раніше не мали можливості покращувати власні соціальні та інфраструктурні об'єкти. Були села, де не вистачало коштів на харчування дітей, а тепер в ОТГ харчуємо всіх дітей початкової школи. В одному селі не вистачало коштів на прибирання снігу та вивіз сміття. Ці проблеми також вирішили. Деякі села не мали коштів навіть на замовлення проектної документації для проведення якихось робіт. Так, у Новому Заліссі велика проблема із водопостачанням та водовідведенням, багато років ніхто не займався модернізацією мереж. Такі проблеми є й в інших населених пунктах. Тому окрему увагу приділяємо виготовленню документації, щоб у подальшому мати можливість подавати проекти на фінансування чи співфінансування. KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у селищній раді? Олександр Сахарук: У нас потужний склад депутатського корпусу, всі депутати місцеві, мають значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Вони дуже активні та патріотичні, що мене безумовно тішить. Ми розуміємо, що жителі громади тримають на постійному контролі наші дії, тож приймаємо виважені та обгрунтовані рішення як щодо сьогодення, так і на перспективу розвитку. За що я їм особливо вдячний. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Олександр Сахарук: Поки ми отримали відповідні листи щодо розрахунку інфраструктурної субвенції. Думаю, що на місця ці кошти буде передано ближче до першого півріччя поточного року. У нас субвенція розподілятиметься на сільське населення і разом із відповідною комісією ми будемо вирішувати, які об'єкти інфраструктури профінансувати за її рахунок, виходячи з чисельності населення кожного села окремо. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Бородянської ОТГ? Олександр Сахарук: Ми відкриті до діалогу, але добре розуміємо, що мусимо в першу чергу налагодити роботу нашої новоствореної громади. Наразі щодо цього комунікуємо з Майданівкою, Качалами, Загальцями. Інші пропозиції розглядатимемо виключно в законодавчому полі. Але, звісно, це залежить від мешканців та очільників сіл і селищ, адже вони визначають вектор розвитку своїх територій. Маємо пропозиції із сіл інших районів, але ми розуміємо, що є закон, якого потрібно дотримуватись. Згідно перспективного плану ми можемо приєднати лише села Бородянського району. KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Олександр Сахарук: Клімат покращувати нам не потрібно - інвестори завжди були для нас у пріоритеті. Я кожному керівникові на місцях і депутатам пояснював: ми для інвесторів не влада, ми - партнери. До того ж, територія Бородянщини приваблива для втілення цікавих проектів і ідей: недалеко від Києва, є залізниця, траса міжнародного значення, вільні електричні потужності. Не менш важливо, що  у нас є трудові ресурси - люди. Щодо проектів, я вважаю, що нам потрібно робити акцент на високотехнологічне виробництво, логістичні центри, зелений туризм і розвивати території згідно напрацьованої Стратегії розвитку. KV: На якому етапі реконструкція Історико-меморіального парку? Олександр Сахарук: Я планував розпочати ці роботи ще у 2015 році. Але нам стало відомо, що на цій території може бути поховання часів Другої світової війни. Тому я щодо цього звернувся до Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями і ми отримали підтверджуючу відповідь. Всі рештки перепоховані на Соборному кладовищі у селі Софіївська Борщагівка. Наразі розроблено загальну концепцію розвитку паркової зони, кошторисну документацію на проведення реконструкції, яка буде основою подальшого фінансування. Реконструкцію будемо розпочинати приблизно вже влітку-восени. В той же час ми плануємо створення пішохідної зони - це невеликий сквер на в'їзді до селища, що також стане своєрідною окрасою центральної частини Бородянки. В подальшому маємо намір створювати такі зони відпочинку у кожному населеному пункті. KV: Вирішили проблему із водо- та теплопостачанням? У чому була її причина? Олександр Сахарук: Ми неодноразово звертались щодо передачі цих повноважень на місця, тим паче ми вже об'єднана громада. Комунальне підприємство  Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” всю свою фінансову та управлінську політику здійснює спільно зі засновником - облрадою. На підприємстві відбувається постійна зміна керівників. Послуги отримують наші мешканці, але майно  обласне. Через це ми не можемо оперативно вирішувати проблеми, впливати на тарифи та якість надання послуг. Це стара система, яку давно потрібно міняти. На жаль, обласна рада нам відмовляє, пояснюючи тим, що вони не вбачають необхідності у передачі майна в ОТГ. Тоді, як для нас це принципово. Зокрема, потрібно вирішувати питання щодо заборгованостей підприємства. Нас це не тішить, адже кожен опалювальний сезон починається з проблем. І, на жаль, ми маємо на це обмежений вплив. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Олександр Сахарук: Я думаю, немає громади, де всі задоволені тарифами. Затвердження нових тарифів завжди болісне для депутатів, виконкому, голови. Але при зростанні складових тарифу відповідно зростає і він сам. І згідно закону, якщо орган місцевого самоврядування невчасно підвищує тариф, то має покривати борги із власного бюджету. За будь-яку отриману послугу потрібно платити. Тоді як влада має контролювати якість наданих послуг. KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Олександр Сахарук: Так, є, і конструктивна. Новопризначений губернатор мені цілком імпонує. Нас завжди чують, допомагають. Ми маємо спільне з керівництвом області бачення і щодо громади, і щодо втілення інвестиційних та соціальних проектів. Сподіваємось, що нам усе вдасться. KV: Які стосунки з районом? Олександр Сахарук: Нагадаю, що нашій громаді - 3 місяці від заснування. Звичайно, що за цей стислий час ми не в змозі були повністю створити всі служби для надання належного рівня послуг громадянам. Тому ми комунікуємо з районом із питань освіти, медицини та ряду інших. KV: Очисні споруди - чи є проблема у селищі? А у громаді взагалі? Олександр Сахарук: Бородянка має власні очисні споруди, які знаходяться на балансі вищезазначеного КП КОР “Бородянкатепловодопостачання”. Враховуючи, що вік колекторів більше 20-30 років, на мій погляд, рано чи пізно нам буде потрібно вирішувати й це соціально вагоме питання. Але тут, знову ж таки, насамперед маємо знайти спільну мову з обласною радою щодо передачі повноважень нам, на місця. KV: Чи є сміттєва проблема? Олександр Сахарук: У складі громади є село Нове Залісся, де працює  полігон, який також увійшов у сферу відповідальності ОТГ. Наразі ми створили постійну комісію, до складу якої увійшли усі небайдужі активісти, старости, депутати, напрацювали план дій і прийняли рішення щодо обмеження ввезення сміття з інших регіонів на цей полігон. Також прийняли рішення щодо проведення його інвентаризації. На наступній сесії ми подамо на розгляд депутатами зведену кадастрову схему з урахуванням складу угідь, пошаровості, об'єму вже ввезеного сміття. Потім сформуємо паспорт полігону, оформимо комунальну форму власності земельної ділянки і вже будемо розглядати залучення туди інвесторів для створення сортувальної лінії та належного поводження з ТПВ. KV: У селищі були часті проблеми із загорянням торфу. Якось вирішили? Олександр Сахарук: Історія цієї проблеми в наступному - торф'яні пойми під час розпаювання потрапили до колгоспників у вигляді паїв. Не всі вони оброблялись людьми, деякі простоювали. У суху погоду загорання трави призводило до загорання торфу. Наші пожежники не встигали все гасити, це вимагало багато витрат. Тому ми провели чисельні зустрічі зі власниками цих земель, це близько 700 чоловік, запропонували їм механізм обробки ділянок орендарями. Домовитись було дуже непросто, проте нам вдалося. Наразі на цих полях працюють аграрії, вирощують тут кукурудзу, соняшник, сою. Власники отримують орендну плату. І всі задоволені. KV: Свого часу місцевих жителів обурила плата за користування ліфтами. Чому прийняли таке рішення? Олександр Сахарук: До 2008 року ліфти у багатоповерхівках не працювали. Кабіни були зламані, двигуни вкрадені. Місцеві жителі за ці роки навіть звикли ходити пішки на верхні поверхи. І тому було прийнято рішення розпочати роботи з відновлення ліфтового господарства. Водночас  розробили систему оплати проїзду в ліфті. Підкреслю, що з того часу плата не збільшилась. Наразі ми маємо 28 ліфтів і опорну службу, яка злагоджено працює. За попередні роки ми не маємо скарг від мешканців щодо цього. До того ж у комунальну плату в Бородянці не входить сплата за користування ліфтом, починаючи з 2 поверху, як в інших містах. KV: Ви - людина Ярослава Москаленка? Які у вас стосунки? Олександр Сахарук: Як на мій погляд, у нас прекрасні стосунки. Він часто буває на Бородянщині, ми спільно обговорюємо та реалізовуємо чисельні цікаві проекти, зокрема, для розвитку інфраструктури, спорту та молоді. Ми в громаді цінуємо його підтримку як народного депутата. Головне, що ми робимо одну державницьку справу. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олександр Сахарук: В системі місцевого самоврядування недоречно говорити про кар'єрне зростання. Як молода людина я вірю, що у мене будуть нові звершення, і успіхи, і перемоги. Натепер справа не в амбіціях, а в тій колосальній відповідальності перед громадою, яку я чітко усвідомлюю. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”КиевVласть

Хто володіє інформацією – той володіє світом. Цей сталий вираз можна коментувати по різному. В буквальному розумінні – хто володіє джерелами медіа, той і олігарх. Через медіа формується громадська думка, лобіюються закони, скеровується напрямок політики держави і т.д. В іншому розумінні інформація – це все: ідеї, таємниці, бізнес, рахунки, стосунки, успіх, війни, перемир'я … це гроші, на які можна будь-що купити та продати. Чим цінніша інформація – тим менша кількість людей її знає. Аксіома, символом якої часто використовують піраміду з всебачущим оком (на грошових купюрах). В народі навіть виникло таке повір’я – що до реалізації планів слід нікому не розповідати про задумане або ж не збудеться, в яке більшість людей сумлінно вірує і слідує. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Захист інформації – одне з основних питань служб безпеки. Це і безпека держави, безпека корпоративних інтересів, індивідуальна безпека. Тому людям часто доводиться підписувати договори про конфіденційність, нерозголошення державної та корпоративної таємниці. Наприклад в часи СССР в КДБ застосовували різні рівні секретності, що покликані були забезпечувати безпеку державі. Розсекречування багатьох державних документів можливе через 75 років. Ця цифра пов'язана з декількома факторами. Через 75 років авторське право переходить від автора в загальне користування безпідставно. За 75 років проходить декілька поколінь, втрачається актуальність, цінність події, інформації, відповідальність. Закон України “Про державну таємницю” 1994 року передбачає категорію, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою - “особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно”. Крім цього може бути встановлено термін розсекречування. Критерії визначення ступеня секретності інформації встановлює Державний комітет України з питань державних секретів. Ми живемо в часи, коли носіями інформації стали технології. Їх розвиток відбувається набагато швидше ніж реалізовуються способи контролю та захисту від їх втручання у приватне життя, що тісно пов’язане з технологіями. Такими факторами можуть бути: - камери відеоспостереження, у тому числі з розпізнаванням обличчя, що знаходяться на вулиці, в офісах, магазинах, посольствах, аеропортах. Тільки в Києві розташовано близько 6000 камер за державною програмою і це не враховуючи приватних камер відеоспостереження. У чиїх інтересах вони працюють, коли звичайний громадянин за певних обставин не може отримати записів з них. Чи мають право ці камери знімати людей без їх згоди на це? - біометричні данні – відбиток пальця, сканування сітчатки ока; - цифрові медичні картки - аналізи, ДНК, операції, діагнози; - банківська інформація – фінансовий стан людини; - мобільний телефон – ідентифікація людини за номером телефону, по голосу, IMEI, відслідковування геолокації особи, запис телефонних розмов, смс, різних месенджерів, доступ до камер телефону; - соціальні мережі – добровільна, не завжди свідома згода на доступ до власного життя та друзів, яких можна відслідкувати за історією лайків чи коментарів, навіть якщо вони і приховані чи видалені; - відкриті державні реєстри – боржників, ПДВ, судовий, декларацій і т.д.; - існування ресурсу OPENDATA – сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру з прізвищами та назвами; - пошукові системи – проводять аналіз запитів, спрогнозовують події. Китай має свою власну пошукову систему. У Північній Кореї з 2001 року заборонено використання інтернету. - чіпування людей - відбувається в розвинутих країнах. В Швеції чіповано більше ніж 3000 людей. В Україні першу людину чіповано у 2016 році. Створення паспорту та ІНН було початком на шляху ідентифікації особи, досі існує категорія людей, які проти мати ІНН – тавро. Щоб провести оплату через інтернет, приймаючи смс, підтверджуючи оновлення в гаджеті – ми даємо згоду на обробку персональних данних, не маючи альтернативного вибору у користуванні послугою чим порушуються права людини. Санкціонований доступ чи ні – майже не важливо, оскільки з моменту дізнавання про таємницю – інформація вже може діяти проти джерела. Громадяни досить вяло реалізовують своє право захисту персональних даних. Гаджет має властивості оновлюватись частіше ніж ми його купуємо, Закон же не удосконалюється разом з надходженням нових технологічних обновлень. Держава має повноваження обмежити дозвіл на обробку персональних даних приватних технологічних компаній, бюджет котрих вже давно перевищив бюджет багатьох країн. Наприклад команія Apple має 375 млрд $ активів, кількість співробітників - 80 000 – це кількість населення таких українських міст, як Єнакієво чи Бердичів. Samsung Group має 343. 7 млрд $ активів, співробітників 344 000 - населення Севастополя. Якщоб Самсунг Груп був країною – то його ВВП займав би 35 місце в світі. Зараз Україна займає 47 місце у світі за рівнем ВВП. Персональні дані в епоху швидко розвиваючих інфорформаційних технологій в тому числі появи штучного інтелекту, клонування, роботобудівництва потребують особливої уваги і не менш стрімкого захисту корпоративної таємниці, персональних данних. Суспільство може захистити себе та свої права забороняючи зйомку себе, посилаючись на Закон України “Про зихист персональних данних”, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а саме п. 1. ст. 8 передбачає, що “кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції”. І таким чином частково стримати розвиток цивілізації доки його не дожене розум та усвідомлення. Аналогією негативного впливу науки на людство є винахід зброї, в т.ч. атомної – Хіросима і Нагасакі, вибух Чорнобилю – ціна людської помилки, створення та використання біологічної зброї – підрахувати збитки взагалі не можливо хоча існує Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, що вступила в силу в 1975 році. Форма новітньої війни – інформаційна та кібер – вірус Petya, напади компаній на країни.  Оскільки людство не має досвіду явного негативного впливу технологій - в будь-який момент ситуація може вийти з під контролю людини і ціна такої помилка буде глобальна і висока. Читайте: Кадри вирішують всеКонституційний суд дозволив не звітувати про свій перший мільйонДержавна закупівля голосівЧи потрібен сектам томосПомилка пенсійного оподаткуванняШлюбний договір заради майбутньогоЮриспруденція – терновий чи лавровий вінок для України? Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань” КиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуємося з головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Боярської міськради Києво-Святошинського району Олександром Зарубіним. KV: Приєднання Забір'я - суд продовжується? Чому добровільна реформа перетворилась на примусову? Олександр Зарубін: Юридично Боярська об'єднана громада вже створена у складі міста та Забірської сільради. Ми прийняли остаточні рішення та отримали позитивний висновок КОДА. Ще навесні ми подали документи для призначення виборів, але через політичний аспект до ЦВК вони не потрапили. Причиною став позив до суду депутатами Києво-Святошинської райради. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Наразі ми програли дві інстанції і зараз справу розглядає касаційний суд. Району не вигідно випускати на вибори громаду у такому складі, тому вони усіляко намагаються цьому перешкоджати. Але ми віримо, що правда буде на нашому боці, адже за процедурою ми зробили все правильно і причина тут тільки в тому, що більшість матеріалів, які ми подавали у справі, суд взагалі не прийняв. KV: З іншими сільрадами проводилась робота щодо об'єднання? Олександр Зарубін: Так, ми працювали у цьому напрямку із Малютянською сільрадою. Спочатку голова таку ідею підтримував, але депутатський корпус, виявилось, налаштований негативно. Також подавали пропозиції іншим сусіднім населеним пунктам. Вони сказали, що об’єднання “не на часі”. Хоча громади Малютянки і Забір'я вже налаштовані позитивно. Вони побачили, що обіцянки, дані депутатами райради про створення сільської громади, ніхто не планує виконувати. У РДА та райраді вирішили зробити із району дві ОТГ - Боярську і Вишнівську. При такому варіанті об'єднання Боярська громада буде величезною - 28 сіл і місто. KV: Які стосунки з районом? Олександр Зарубін: Я б не сказав, що стосунки із районом складні, їх просто немає. Правда, район всіляко намагався зупинити процес нашого обєднання із Забір'ям, депутати привозили на сесії провокаторів. Але зірвати процес їм не вдалось. Після цього стосунки із районною владою обірвались повністю. KV: Кошти на очисні споруди використали чи були вимушені повернути до району? Чи гостро стоїть ця проблема для міста? Олександр Зарубін: У минулому році нам виділили 3 млн гривень на проект очисних споруд. РДА видала розпорядження, щоб ми розробили проект землеустрою на оформлення землі під ці споруди. Досі ми не можемо завершити цей процес. Постійно не вистачає то довідки, то документу. Не можу сказати, чи впливає хтось на цей процес. Тому кошти були переведені на міську программу компенсації переселенцям. Сьогодні проблема із очисними спорудами не стоїть гостро. Вони нормально працюють. Але ми розуміємо, що Боярка має розвиватись, розбудовуватись. Так само і навколишні села, де процес забудови йде ще активніше. А реформа децентралізації незворотня, тому це, можна сказати, потенційна Боярська ОТГ. І цю проблему потрібно вирішувати зараз, або доведеться це робити потім. KV: Як справи із інвесторами? Олександр Зарубін: У комунальній власності міста немає вільних земельних ділянок. Є пусті ділянки, але у них є розпорядники. Коли у Києво-Святошинському районі почалась масова житлова забудова, у Боярці побудували майже нічого. І зараз ми намагаємось шукати інвесторів для реконструкції старого житлового фонду, але до нас мало хто хоче йти. Поряд є села, де можна будуватись без проблем із громадою. Поки ми розглядаємо питання будівництва скандального будинку по вул. Соборності. KV: Чому будівництво стало скандальним? Чоловік Оксани Алімової, що фігурує у скандалі, Вадим, дійсно ваш кум та бізнес-партнер? Звідки там палатка АТОвців? Олександр Зарубін: Це перша масштабна інвестиція у місто. Почали ширитись чутки, що там має будуватись Вадим Алімов, який дійсно є моїм кумом та бувшим бізнес-партнером. Власником ділянки є Боярська міська рада. Ця земельна ділянка ще з 1971 належала заводу “Арксі”, влітку ми почали процес переведення її на договір оренди тому ж підприємству, щоб вони почали платити гроші за аренду і почали готувати будівельну документацію. Я і Алімов вже 14 років знайомі із керівником заводу, адже починали у тій будівлі працювати, орендували офіс. Вадим Алімов і директор заводу Костянтин Баранов вирішили, що до початку будівництва фінансово і юридично буде допомагати Алімов. Рішенням сесії ми надали дружині Алімова містобудівні умови і обмеження, щоб вони виготовили необхідні документи. Ні в якому разі вони не будуть там будуватись. Інвестором був і залишається Костянтин Баранов. Наразі документи виготовлені, йде процес виготовлення дозволу для будівництва. Алімови вже не мають до цього відношення, свою функцію вони виконали. Тепер, сподіваюсь, ДАБІ надасть дозвіл, адже там усе законно. А оскільки у нас війна із районом, вони почали спонсорувати людей, бійців АТО, які сиділи у палатці. Зараз там чергує одна людина. Після початку будівництва я офіційно розповім боярчанам, хто мене обливав брудом і навіщо це робили. І подібне буде продовжуватись до 2020 року, до виборів. Уже почали розносити по району сумнівні агітаційні матеріали, які навіть не мають тиражу та офіційних даних. Хочу, щоб місцеві жителі сприймали подібне із посмішкою, але розуміли, що таким чином витрачаються їхні, вкрадені десятки мільйонів гривень. KV: Чи є "сміттєва" проблема? Олександр Зарубін: Звичайно, як і в кожному місті поблизу Києва, є величезна проблема зі сміттям. Два роки тому закрили полігон у Тарасівці. Зараз ми возимо сміття під Васильків на приватний полігон. Це майже 30 кілометрів, величезні кошти. Були змушені підняти тарифи на вивіз сміття. На полігоні бувають проблеми, наші машини по 4-5 годин стоять у черзі. Тоді вони встигають лише двічі за день вивезти сміття із міста. Нещодавно була ситуація, коли полігон не працював три дні. Намагались домовлятись із іншими полігонами, частково вирішували ситуацію, але баки все одно були переповнені. Поки це питання не буде вирішено глобально, нічого не зміниться. Навколо Києва потрібно будувати сміттєпереробні заводи і відходити від практики захоронення. З кожним роком ця проблема стає гострішою. І якщо завтра полігон, на який ми возимо, закриється або відмовиться нас приймати, у місті буде сміттєва катастрофа. Інший найближчий полігон за 50 кілометрів і не факт, що туди візьмуть наше сміття. KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи? Олександр Зарубін: Не влаштовують. Через здорощення енергоносіїв та підвищення мінімальної заробітної плати ми були змушені підвищувати тарифи. Мешканцям це не подобається, були масові невдоволення. Ми створювати комісії, які перевіряли обґрунтованість тарифів. На жаль, нічого змінити ми не можемо. Або так, або комунальні підприємства припинять роботу. KV: Київська агломерація - за чи проти? Олександр Зарубін: Це цікавий процесс. Нещодавно міські та сільські голови, що розташовані навколо Києва, збирались у КМДА. Сказати за чи проти - я зараз не можу. Ніхто не розуміє, що це таке. Поки ми домовились, що буде створено так звану Асоціацію Київської агломерації на майданчику Асоціації міст і сіл Київської області. Там буде створена робоча група, яка буде вивчати побажання області та столиці. Тільки після того, коли ми конкретно зрозуміємо вимоги та очікування Києва, будемо приймати рішення. Той законопроект, який є у КМДА, майже ніхто не підтримав. KV: Зміни до генплану - на якій стадії? Які проблеми? Олександр Зарубін: Ми повністю завершили усі процедури та обговорення. Ще у серпні минулого року подали його на затвердження до містобудівної ради Київської області. Але 1 вересня заявили про зміну Державних будівельних норм і у раді відмовились розглядати наш генплан. Офіційно відповіли, що його потрібно переробляти і повернули для опрацювання за новими ДБН. Ми знову звернулись до інституту з проектування і розраховували, що до кінця 2018 року новий план буде готовий. Виявилось, що вони навіть не розпочали його робити. Зараз змінюємо проектанта і протягом 3-4 місяців він має бути готовий. Потім ми знову його затвердимо і подамо на розгляд в область. KV: Постійні підпали - приймальня АТОвців, кінотеатр Островського, КП “Шкільні їдальні”. Навіщо? Кому це потрібно? Олександр Зарубін: Приймальня АТОвців - це не підпал, про це знають усі боярчани. Сусіднім приміщенням із приймальнею була майстерня, де ремонтували техніку. Ремонтники там любили випивати і по їхній необережності дерев'яне приміщення спалахнуло. У АТОвців згоріло лише горище і стеля. Звісно, коли тушили, все залили піною. Також поруч було дерев’яне кафе, яке теж частково згоріло. Горів недіючий кінотеатр “Космос”, який знаходиться на балансі районної ради. Там жили безхатченки, які скоріше за все розпалювали вогнище, щоб зігрітись, пішли і не загасили. Вогонь пішов на дерев'яну підлогу. Кінотеатр Островського також не діє і там така сама історія. З приводу “Шкільних їдалень” краще запитувати у району. Можу тільки сказати, що пожежа сталась після того, як громадськість вирішила перевірити роботу шкільних їдалень. Але пожежники гарно спрацювали і документи вдалось врятувати. KV: На якій стадії будівництво шляхопроводу через залізничний переїзд станції Боярка? Олександр Зарубін: Складно говорити про якісь терміни. Ми розпочали процес у минулому році, декілька разів зустрічались із представниками “Укрзалізниці”. Вони пообіцяли, що на найвищому рівні створять робочу групу. Чекаємо вже два місяці. Постійно телефонуємо, але процес не прискорюється. Я так розумію, що усі залучені у процес виборів, тому вирішувати такі питання не мають часу. Взагалі після створення робочої групи ми маємо розпочати процес проектування. До нас приїздили проектанти, які завершили роботу у місті Вишневому, надали свої пропозиції. Але поки ми у цьому питанні рухатись не можемо, чекаємо. KV: Чи змінилось щось для міста із приходом нового губернатора? Які надії на нього покладаєте? Олександр Зарубін: Я намагався особисто зустрітись із новим губернатором, але через його щільний графік цього поки зробити не вдалось. У мене є багато пропозицій щодо фінансування програм. Поки бачу, що він дуже активний та дієвий і потроху наводить лад в області. KV: Яка ситуація в міській раді? Як миритесь із депутатами? Олександр Зарубін: Є порозуміння із депутатським складом. Людський фактор присутній, інколи сперечаємось. Але завжди знаходимо компроміс. KV: Як можете прокоментувати політичний скандал через проект безкоштовної маршрутки для соціально незабезпечених верств населення, який ви начебто започаткували разом із БПП, а потім використали у передвиборчих роликах "Нових облич" під брендом “Молодь Боярки”? Олександр Зарубін: Я розпочинав цей проект за власні кошти, але на той час очолював міський осередок БПП. Жодного фінансування із партії чи від кандидатів я не отримував. Це винятково моя ініціатива, мої кошти і моя домовленість із перевізником. Після того, як я став міським головою, перевізник відмовився безкоштовно возити людей і наразі ми виготовили проект, щоб запустити комунальний транспорт за тим маршрутом. Ми хочемо відійти від домовленостей із підприємцями. Вже навіть кошти виділили. Якщо у другому півріччі ми матимемо перевиконання бюджету, то закупимо безкоштовні автобуси для незахищених верств населення. KV: Які стосунки із Анатолієм Федоруком та Володимиром Карплюком? Дослуховуєтесь до їхніх порад стосовно управління містом? Олександр Зарубін: Абсолютно робочі стосунки. У 2012 році я вів передвиборчу кампанію Анатолія Федорука. З того часу не сварилися. Ніколи ні Федорук, ні Карплюк не давали поради і не просили про прийняття якихось рішень. KV: Йдете на наступну каденцію? Олександр Зарубін: Перед тим, як я балотувався на міського голову, бачив процес управління очима активіста і бізнесмена. Коли я побачив цю систему зсередини, то мої погляди змінились. В першу чергу через усю державну структуру і управління, яке, на жаль, далеке від нормального функціонування, яким я його бачив. Я зроблю все, щоб в наше місто на наступних виборах не прийшов якийсь пройдисвіт. Зможу знайти підтримку політичних сил, щоб не пустити сюди чужинців. Але якщо я буду розуміти, що балотуватимуться місцеві жителі, які зможуть розвивати місто, передам зі спокійною душею кермо. Навіть не піду кандидатом. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”KиевVласть

Стихійні природні лиха досі не в повній мірі підвладні людині. Вони завдають значних матеріальних збитків державі та громадянам, а найголовніше – це серйозна загроза для життя та здоров’я людей. 10-11 березня урагани завітали і до України. На сайті Державної служби України з надзвичайних ситуацій було завчасно оголошено штормове попередження другого рівня небезпеки – помаранчевий. Що це означає? Міжнародні стандарти ділять погодні умови за кольоровою шкалою. Кожному кольору відповідає певна погода і кожен колір позначає рівень небезпеки для людини (зелений, жовтий, помаранчевий і червоний). Помаранчевий рівень небезпеки – це опади у вигляді дощу, снігу, ожеледиці та досить сильні пориви вітру у потужній і тривалій формі. Вони можуть викликати пошкодження різного роду комунікацій і падіння дерев. При помаранчевій позначці бажано знаходитися в будинку і нікуди не виходити, оскільки здоров’ю може загрожувати небезпека. Ураган – вітер руйнівної сили і значної тривалості (швидкість вітру від 30 м/с і вище). Негода завдала значних збитків та шкоди по всій країні. Наприклад, у місті Хмільник суха тополя впала на голову 29-річній жінці. Врятувати потерпілу, на жаль, не вдалось. А у Вінниці дерево вбило 11-річну дівчинку, яка разом із мамою та молодшою сестрою йшла повз зупинку громадського транспорту. У Києві на вулиці Лисенка, 1, з 6-поверхового житлового будинку біля метро “Золоті ворота” вітром знесло дах. На момент падіння даху на вулиці не було перехожих, постраждали лише три автомобілі: у Skoda розбилось бокове скло, у Mitsubishi дах пробив заднє скло, а в Acura поцарапався бампер. Крім того, дах обірвав дроти. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У самій Одесі на дитячому майданчику дерево впало на тата з двома дітьми. Малечу, на щастя, не ушкодило тільки тому, що чоловік накрив їх собою. Сам тато наразі в лікарні з кількома переломами. Також в Одесі сильним вітром зривало рекламні білборди. У Чернівецькій області поблизу пункту пропуску “Порубне” потужним вітром обірвало проводи високовольтної лінії, які впали на проїжджу частину. Через це рух на ділянці міжнародної траси заблоковано. Об'їхати ділянку дороги на кордоні з Румунією наразі неможливо. У Миколаєві дерево впало на маршрутне таксі, в якому перебувало 15 людей. З травмами різного ступеню двох неповнолітніх дітей та дорослого чоловіка госпіталізовано. Стихія може спіткати людину в будь-який час і в будь-якому місці. Щонайменше, потрібно знати, як вести себе у випадку буревію: - щільно закрийте всі вікна, а предмети, які можуть випасти, приберіть із відкритих лоджій та балконів; - тримайтесь подалі від рекламних щитів, ліній електропередачі та дерев; - у разі сильного вітру ховайтесь у найближчому приміщенні або природному укритті; - не залишайте дітей без нагляду на вулиці; - не паркуйте транспорт поряд із великими деревами. При падінні дерев чи гілок, травмуванні людей тощо негайно інформуйте Службу порятунку за номером 101. Непоодинокі випадки, коли на автомобілі падають дерева, покрівлі чи рекламні щити. У таких ситуаціях слід негайно зателефонувати в поліцію та повідомити про цей факт – це Крок1. Важливо пам’ятати, що у разі, якщо дерево впало на автомобіль, який рухався, то це кваліфікуватиметься, як Дорожньо-транспортна пригода (ДТП), відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.  Зауважте, що якщо було офіційне попередження про шторм та припаркований автомобіль пошкоджений внаслідок негоди, відшкодувань від органів місцевого самоврядування не варто очікувати. В будь-якому випадку подію треба зафіксувати. Якщо ж дерево впало на припаркований автомобіль, необхідно також викликати поліцію. Працівники поліції складають протокол та акт огляду, де зазначено:  - опис пошкоджень; - кількість прихованих пошкоджень; - фото-/відеопідтвердження. Зауважте, що ДТП – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки. У такому випадку працівники поліції мають право скласти ряд документів: - протокол про адміністративне правопорушення; - акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі; - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; - схему місця ДТП. Як правило, при падінні дерева на автомобіль під час руху складається протокол за статтею 140 КУпАП –Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт. Протокол складається відносно посадової особи, яка відповідає за утримання вищевказаного зеленого насадження. Після цього даний протокол направляється до суду, який вирішує, чи притягнути цю особу до відповідальності. За наслідками розгляду протоколу суд виносить постанову. Навіть якщо посадова особа не буде притягнута до адміністративної відповідальності, це не означає, що Ви не зможете вимагати та отримати матеріальне відшкодування. Ви все одно маєте право на отримання компенсації, якщо доведете, що підприємство, яке зобов’язане утримувати зелені насадження, неналежним чином виконувало свої обов’язки. Крок 2. Після телефонного повідомлення в поліцію потрібно повідомити органи місцевого самоврядування. Якщо у Вашому місті є “гаряча лінія”, то Вам слід зателефонувати туди та повідомити про те, що сталось, і обов’язково занотувати собі номер цього звернення. Також можна зателефонувати до районної адміністрації або сільської ради. “Гаряча лінія” Києва – 1551. Крок 3. Встановлюємо відповідальну особу. Для того щоб встановити того, хто відповідатиме за заподіяну шкоду, потрібно з’ясувати, чи відноситься дерево, яке впало, до об’єкта благоустрою. Якщо так, то до якого саме і хто за нього відповідає. До об’єктів благоустрою населених пунктів належать: 1. Території загального користування: -парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; - пам’ятки культурної та історичної спадщини; - майдани, площі, бульвари, проспекти; - вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; - пляжі; - кладовища; - інші території загального користування. 2. Прибудинкові території. 3. Території будівель та споруд інженерного захисту території. 4. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. Отже, для встановлення відповідальної особи, яка буде компенсувати завдані падінням дерева збитки, потрібно встановити, на балансі якого підприємства знаходяться зелені насадження (дерева). З цією метою слід написати звернення або запит до органу місцевого самоврядування, в якому обов’язково зазначити місце розташування дерева (можна прикласти фото). Якщо аварійна ситуація сталася з дахом Вашого будинку, то ремонтом повинен займатися управитель або виконавець, з яким було підписано договір про надання житлово-комунальних послуг. Роботи з поточного ремонту та санітарно-технічного обслуговування дахів належать до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються відповідно до укладених договорів на управління багатоквартирним будинком (Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150). Стихія може прийти туди, де раніше не була помічена. Не ігноруйте повідомлення рятувальників, будьте уважні та обережні. Ваше життя та здоров’я залежать від дотримання правил безпеки. Не забувайте їх та навчайте своїх дітей. Читайте:  Небезпечні маршрутки Інформація про харчові продукти стала доступнішою Державна реєстрація смерті Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення Сів за кермо напідпитку – плати! Робота понаднормово: які права мають українці Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом Радники у домашніх конфліктах Відповідальність батьків за безпеку дитини Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть