Затінізована земля: повернути землю собі
Хто ж насправді в тіні землі, а в кого земля в тіні і хто економічний злочинець. Хто грабує селян і як наживаються орендарі. Хто важливіший: люди чи бізнес; власники землі чи орендарі. Продовжуємо шукати відповіді в серії законів про те, як “віджати” землю.
Рада буде розглядати детінізацію сільгоспвиробництва, а саме – законопроєкт №3131 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції”. Комітетом з питань аграрної та земельної політики 4 червня вручене відповідне подання про розгляд законопроекту.
Законопроєкт шляхом доповнення Податкового кодексу підпунктом 170.14.3. передбачає збільшення податку на землю для власників сільськогосподарської землі в 16,66 рази – з 0,3% до 5% від нормативно-грошової оцінки землі. 5% – це поставлене податкове зобов’язання, яке власник землі повинен платити, незалежно від будь-яких обставин, відповідно до запропонованих законодавчих змін.
Законопроєктом №3131 запропоновано доповнити Податковий кодекс підпунктом 170.14.2., відповідно до якого поставлене податкове зобов’язання не визначається для власників земельних ділянок, які передали свою землю в користування (оренду чи емфітевзис) на підставі зареєстрованих відповідно до законодавства договорів.
Тобто ті власники, які віддадуть землю в оренду, не будуть сплачувати податок на землю особисто. За них це буде робити орендар, тільки за ставкою в 5 разів меншою, бо орендарі є платниками єдиного податку 4 групи і максимум, що сплачують, єдиний податок у розмірі не більше 0,95% від нормативно-грошової оцінки землі, яку орендує – фактично податок на землю.
Цим вимальовується яскрава преференція для зростання прибутковості діяльності орендарів-олігархів. І не тільки прибутковості – це заплановане податкове примушення власників землі повертатися до орендарів, а ніяка там не детінізація.
Законопроєкт містить у назві слово “детінізація”, що певною мірою робить закон за назвою викривачем злочинної економічної діяльності і хоче перевести її в легальне поле з правовим і економічним впливом. Логічно, що злочинцями є українці-власники землі. А на “чисту воду” українців виводять їх же “слуги”.
Але зовсім інша “картина” розкривається, коли починаєш вдивлятися в законопроект та його супровідні документи – справжніх цілей законопроекту, насправді, законотворці-слуги не приховують.
Цілями і завданнями в пояснювальній записці до законопроекту визначено, що встановлення нового механізму оподаткування власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення “…стимулюватиме їх (власників землі, – авт.) до офіційного оформлення відносин оренди та праці, унеможливить приховування доходів від оренди та реалізації сільгосппродукції та ухилення їх від оподаткування, а також утворить рівні умови ведення бізнесу для всіх сільгосптоваровиробників”.
Ми бачимо неприхований лобізм депутатів в інтересах орендарів – законом хочуть загнати вільних власників землі в оренду, а іншим орендарям відбити бажання звільнитися з оренди. Цим орендарі хочуть вбити двох зайців одразу: наростити земельний банк і в 5 разів менше, ніж одноосібники (власники землі, які не уклали ні з ким договір оренди), перераховувати податок на землю.
Але чому б не вбити і третього зайця, тим більше, що він сам біжить в пащу орендарів? Бо у власників землі при такому законі вимушено зростатиме бажання продавати землю – вона для них стає невигідною. За розпланованими законами про так званий ринок землі землю купувати може тільки орендар – з економічних і правових причин. До цих причин належить повсюдна довгострокова оренда, яка робить в економічному напрямі нецікавою купівлю землі для будь-кого, крім орендаря, прийняті в першому читанні проєкти законодавчих змін (зокрема проєкт закону №2194), які забороняють продавати землю її власниками без згоди орендарів, та інші негативні для власників землі фактори.
Проєкт закону №3131 – не про детінізацію. Це – осучаснений аналог “продрозверстки”, яка в 1932-1933 роках призвела до голодомору українців. Саме таке за змістом оподаткування селян діяло в голодоморні роки – поставлене податкове зобов’язання.
Взагалі упущено важливий момент. Перед тим, як розглядати (приймати) такий закон про так звану детінізацію, необхідно було б прийняти закон про прогресивні земельні відносини в інтересах власників землі. І тоді, скоріше за все, закон про так звану детінізацію вже не був би потрібен.
Закон про прогресивні земельні відносини:
- надає права і можливості власникам землі самостійно господарювати через участь у Товариствах власників землі;
- надає право розривати договори оренди для переходу до самостійного господарювання;
- надає право товариствам власників землі отримувати державну підтримку, в тому числі дешеві кредити за рахунок прямого державного кредитування;
- надати можливість отримувати дешеве споживче кредитування;
- визначають ціну землі у разі її продажу громаді чи державі.
І такий проєкт закону “Про прогресивні земельні відносини” вже зареєстровано в раді, №3208 від 12 березня 2020 року.
Другим моментом є те, що, насправді, орендарі (їх діяльність) не оподатковуються. Скарги орендарів на величезні суми сплати податків з 1 гектару орендованої землі змушують прочитати їм маленьку лекцію і розкрити великий секрет. Орендар є звичайнісіньким посередником (прокладкою, якщо комусь так більш зрозуміліше) у сплаті податків (податковим агентом) між державою і власником землі та працівниками.
Держава зобов’язала Орендаря перераховувати податки за громадян, нас з вами: громадян-власників землі (податок на землю і єдиний податок для 4 групи платників); громадян-працівників (ПДФО, ЄСВ, військовий); громадян-покупців в магазинах як кінцевих споживачів (ПДВ).
Єдиним податком, який би міг оподатковуватися орендар, є податок на прибуток, базою оподаткування якого є сформований прибуток на підприємстві. Але орендарі є “спрощенцями”, платниками єдиного податку (4 група) зі ставкою єдиного податку максимум 0,95% від нормативного-грошової оцінки землі. Але земля то чия? Громадянина – власника землі. І платить орендар за власника землі, знову ж таки, як податковий агент, а не об’єкт оподаткування – він просто обчислювач і перераховувач податків власників землі.
Я не думаю, що тільки мені одному здається, що спочатку з “тіні” необхідно вивести орендаря, адже саме він не платить податки.
Третім моментом є те, що податки платити потрібно і будь-яке виробництво повинно бути легальним. Але потрібно створити умови для легального виробництва і ці умови зовсім не полягають в тому, щоб власників землі обкласти “продподатком” у вигляді поставленого зобов’язання, а потім влаштувати “продрозверстку” по-новому, у вигляді “віджиму” землі – а далі тільки Бог знає, як буде погано.
Четвертим моментом є те, що коли будуть створені умови для прибутковішого самостійного господарювання власників землі через участь у Товариствах власників землі, то можна тоді запроваджувати і детінізацію, визначивши законодавчо поставлене податкове зобов’язання.
В цьому разі виникають абсолютно інші економіко-суспільні стимулюючі підстави і передумови для переходу до організованого самостійного господарювання через участь у Товариствах для отримання більшого прибутку. Є велика економічна різниця стимулювати отримувати більші прибутки і стимулювати отримувати менші втрати.
Влада налаштована прийняти законопроєкт №3131 і не приховує своєї справжньої мети. Але за цим законом детінізація не відбудеться. Ті, хто самостійно обробляє землю, будуть і надалі намагатися обробляти її одноосібно самостійно. Просто будуть платити більше податку зі свого гектару й отримувати менше прибутку від землі, але будуть залишатися вільними.
Одноосібники або взагалі не платять ніякого податку при отриманні доходу у вигляді зібраного врожаю чи при його продажу, або не є платниками ПДВ. Це є причиною, що врожай у одноосібників купують за ціною на 25-30% нижчою, ніж у орендарів. Це суттєва існуюча втрата для одноосібників.
Одноосібнику економічно не вигідно переходити на загальну систему оподаткування. Причина проста – ведення бухгалтерського обліку на 2- 5 гектарах не тільки “з’їсть” прибутки, а і зажене в збитки.
Зростання податку на землю до 1500-1900 гривень за 1 гектар все ж таки створить певні ризики і складнощі для власників землі – одноосібників і впливатиме на їх рішення відносно землі.
Можна відверто говорити, що цей закон проти власників землі, але немає лиха без добра.
Орендарі прогадали. Для одноосібників є вихід і з кращими результатами, ніж очікували самі одноосібники.
Вислизнути з мертвецьких обійм оренди, а головне – отримувати більший прибутку від землі, ніж в орендних відносинах чи при одноосібному господарюванні, і бути добросовісним платником податків можна через об’єднання власників землі в Товариства власників землі.
Товариство власників землі може бути платником єдиного податку 4 групи, що зумовить зникнення податкових переваг у орендарів. Відмінністю орендаря і Товариства є те, що товариство перераховуватиме свої податки, а орендар – чужі.
Тому єдиним шляхом для одноосібників є об’єднуватися, мати спільну бухгалтерію і, як наслідок, зменшаться витрати на облік та інші матеріальні і організаційні витрати та зросте прибуток від землі, бо ціна на врожай в товаристві зросте – не буде 25-30% заниження ціни.
Товариства власників землі, право розривати договори оренди і переходити до самостійного господарювання, пряме державне кредитування Товариств власників землі, дешеве споживче кредитування власників землі – це норми закону “Про прогресивні земельні відносини” в інтересах джерела влади, в інтересах українського народу, а не орендарів-тіньовиків і агроолігархів.
А тепер ви самі зробіть висновок і про так звану детінізацію, і про так званий ринок землі, і про інші моменти в цьому напрямі.
Читайте: Повернути землю собі. Національна ідея і Народна земельна реформа
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
