Вакцинація стала доступною усім: що стримує її темпи?
В дитинстві ми всі захоплювалися фантастикою. Зокрема, в творах Жуль Верна описувалися подорожі капітана Немо “Двадцять тисяч льє під водою”. Уява художників-ілюстраторів малювала високого, статного, сміливого чоловіка, який розглядає океанічні глибини в велетенський ілюмінатор в зріст героя. В реаліях підводний човен обмежений в просторі для пересування пасажирів у всіх вимірах навіть сьогодні. Плавають підводні човни теж принципово за іншим принципом управління, ніж малює уява читача. Максимум оглядова можливість субмарини – це перископ в надводному положенні, решта часу – це “сліпе керування” за радіолокаційними приборами з використанням чітких навігаційних карт морського дна.
Уява нашого населення та деяких медичних функціонерів про вакцинацію схожа на романтичну і художній вимисел письменника-фантаста про підводні подорожі. Вже другий рік ми живемо в режимі карантину з приводу ковідної загрози. Криза інноваційних рішень виходу з епідемії від місцевих науковців в галузі медицини залишається без пропозицій та рішень. Єдиним дієвим способом лишається стара добра тотальна вакцинація населення. В цьому питанні і держава, і місцева влада були ефективні: вакцини закуплено в достатній кількості. Але від початку вакцинації в Києві щеплено лише 7.3% населення. Чому ж такий низький показник щеплених?
Усе дуже тривіально: категорії, які повинні були бути щеплені першочергово і “обов’язково”, утримувались або чекали спецвакцини, а решта були обмежені в отриманні вакцин. Реальна статистика в медицині лишається Terra Inkognita та з’являється лише за запитами державних органів і тільки на паперових носіях. Ми, навіть, маючи зобов’язання для медичної індустрії проводити тестування медичного персоналу, лише в перші місяці від початку епідемії отримували від МОЗ необхідну кількість тестів – потім цим знехтували.
І коли всі європейські фахівці застерігали про ризик латентних перебігів ковіду, особливо у молоді, то у нас така інформація відсутня за відсутності тестів. Нагадаю, що тести на ІФА Ig G дешеві і повинні були проводитись для певних категорій працівників щомісячно. Логічно, що людей, які могли бути вакциновані першочергово, виникли запитання: а чи потрібно їм проходити вакцинацію? Адже наявність високих титрів за ІФА Ig G до COVID-19 дуже переглядає доцільність проведення процедури вакцинації відразу.
Тож банальна відсутність інформації про стан власного здоров’я стала причиною утримання від вакцинації, а також інертність прийняття протоколів від країн з більшим досвідом вакцинації стали суттєвою перешкодою. В країнах ЄС у пацієнтів, які перенесли COVID-19, процедура вакцинації проводиться лише разово, на відміну від нашої країни, де повинні провести дві вакцинації. Суттєво сповільнили хід вакцинування “кастовість” проведення вакцинації і лише відкриття вакцинації для усіх бажаючих створює реальний буфер для поширення інфекції. Відхід від стереотипів художньої уяви про капітана Немо дасть можливість реального опору інфекційній загрозі.
Що можна зробити сьогодні:
1. Провести тотальне тестування населення міста на ІФА Ig G до COVID-19.
2. Вакцинувати в першу чергу громадян без наявного імунітету.
3. Розробити і погодити паспорт вакцинації для подорожей, як дієвий інструмент заохочення до вакцинування населення.
Віктор Яцик, нейрохірург, фахівець з управління охороною здоров'я, радник Київського міського голови
