четвер, 19 травня 2022 г.
Томос: о церковной политике и любви

Томос: о церковной политике и любви

Сергей Коноплицкий

Кандидат социологических наук

Иногда комментирую церковные дела по просьбам тех, кто хочет разобраться, но не имеет достаточно знаний или времени. У меня когда-то времени было много, теперь отрабатываю.

В связи с историческим событием образования Православной Церкви Украины и обвинениями в “неканоничности” ее со стороны РПЦ и УПЦ, есть смысл коснуться этого вопроса глубже.

В церковной политике есть несколько инструментов, чтобы влиять на умы паствы, когда нужно кого-то отделить. Самый мощный - это обвинение в догматических искажениях или ересях. Тут все четко, догматы давно определены и признаны всеми. Если кто-то отрицает, например, догмат о Воплощении Христа, тот автоматом пролетает мимо Церкви.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Менее очевидный инструмент - это каноны. Здесь сложнее, так как каноны - это основные церковные правила, определяющие внутреннее устройство, дисциплину, частные аспекты жизни христиан. Слово “канон” (греч. κανών) переводится, как правило, “норма, образец”. Это “так, как надо”, но, не всегда, так, как есть. Образец, как мы знаем, чаще всего лучше реальности, к нему стремятся и тут важен уже этот процесс стремления, а не только цель.

С канонами в Церкви есть ряд проблем. Как по мне, первая проблема связана с их законодательным характером и пониманием (каноническое право), что уже вносит диссонанс в сочетании с христианской верой, построенной на свободе, а также приоритете Любви над “буквой Закона”.

Некоторые богословы, кстати, считали, что каноническое право появилось ровно тогда, когда “оскудела любовь”. Это мы видим всякий раз, когда не хватает любви, больше всего начинают дискутировать о канонах. Возвращение миллионов прихожан из Киевского патриархата в лоно Церкви было простым и очевидным шагом дружбы и любви, но так как ее не хватало, то разговоры были только о канонах: “они раскольники и неканоничные”.

Заметьте, друзья, на социально-антропологическом уровне мужчина и женщина тоже сходятся по любви, а расстаются с массой юридических процедур.

Вторая проблема канонов - в том, что они созданы в определенное время и в определенном историческом контексте. Поэтому, при применении канона, нужно учитывать его смысл в связи с контекстом эпохи.

И третье - древность канонов, их несоответствие с современным ритмом, стилем, образом жизни, делает их исполнение не всегда возможным. Кто не верит, найдите в интернете правила, например, Трулльского собора - и сверьте их с реальностью.

Все это не значит, что каноны не нужны. Очень нужны, но обращаться с ними нужно аккуратно и с рассуждением, как с любым образцом или эталоном.

Один из терминов, употребляемых сегодня в полемике - “каноническая территория”. Очень спорное понятие, даже в среде самих христиан. Католики такого понятия не знают и не признают. Грузинский католикос считает своими верными всех грузин, независимо от того, на какой территории они живут, Александрийский папа вообще “подмял” под себя всю Африку.

РПЦ решила, что Украина ее территория. Вселенский патриархат напоминает, что решает тут мама-церковь, а не дочка (или даже внучка).

Читайте: Новинский и еще 46 нардепов обратились в Конституционный суд из-за Томоса

Миграционные процессы в современном мире настолько интенсивны, что смысл понятия “каноническая территория” ставится под сомнение. Сегодняшний православный вполне может быть сам себе канонической территорией.

Поэтому на вопрос : “Где ж нам сейчас креститься или причащаться, в  УПЦ или ПЦУ?”, я даю ответ в духе любви: “Да где хотите!”.

Все эти запреты и анафемы - политические. Это как если бы Патриархия РПЦ отправила телеграмму на Небеса с запретом Святому Духу пребывать во Вселенском патриархате и новой украинской церкви. Извините, забыли вас спросить, где можно, а где нельзя.

Кто сильно переживает по этому поводу, пусть обратит внимание, что полнотой православия сейчас признаны и КЦ и РПЦ, и ПЦУ и УПЦ - красота.

Церковные верхи договориться не могут, а простым верным делить нечего. Это движение навстречу друг другу снизу может стать, мне кажется, своеобразной реформацией украинского православия.

“Вы род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел” - это ведь не только о епископах и священниках. Различие между клиром и народом только в служении. Это потом появилась иерархия, отделение клира от народа и прочие фрагменты исторического прошлого.

В наш век сетевых общественных структур, горизонтальных связей, высокой мобильности, открытости и доступности информации, грядут большие изменения в институциональном характере церкви, ее отношении к канонам и преодолении вековых наслоений.

Почему-то мне (и не только мне) кажется, что этот процесс может начаться с Украины. “Камень, который отвергли строители, соделался главою угла”. Автокефалия может стать катализатором для более глобальных процессов, так как проблем накопилось очень много.

И этот уровень намного интереснее, чем наши локальные разборки "кто кого каноничнее".

Читайте: Киоск для Бога

Сергей Коноплицкий, кандидат социологических наук

Источник публикации

KиевVласть

Теги: новости киева, новости украины, томос

середа, 18 травня 2022 г.
22:49
Майже 100 тисячам маріупольців загрожує смертельна небезпека через поширення інфекційних захворювань, - Денісова
22:10
МЗС попередило, що за в'їзд на окуповані території з боку росії іноземним журналістам закриють в'їзд до України
21:49
“Ядерні терористи не розуміють наслідків” – українські енергетики прокоментували наміри рф красти електроенергію із Запорізької АЕС
21:25
Росію закликали вивести війська з Придністров'я
21:01
“Укрзалізниця” з 20 травня запускає поїзд Київ-Шостка
20:44
Посольство США відновило роботу в Києві
20:21
ДСНС отримала 85 дронів для проведення розвідки в екосистемах та розмінування
20:05
ЗСУ звільнили ще один населений пункт на Харківщині, ворог веде обстріли населених пунктів по лінії зіткнення, - Генштаб
19:44
Киян запрошують кінотеатри “Лейпциг”, “Флоренція” та “Ім. Шевченка”
19:27
Зеленський підписав укази про продовження військового стану та мобілізації на 90 днів
19:06
Європейський Союз не прийняв шостий пакет санкцій проти росії через позицію Угорщини
18:45
На Київщині за 45 днів повністю відновили електропостачання звільнених від окупантів громад
18:34
Передача “Азовсталі” Кадирову посилить протистояння між спецслужбами РФ – розвідка
18:17
Прокуратура передала АРМА 20 вантажівок “МАЗ” та корпоративні права двох підприємств білорусі
17:56
У Києві можливе задимлення у зв'язку із пожежами в зоні відчуження, - КМДА
17:40
ЗСУ передали понад 146 млн гривень, які були заарештовані у “справі брата голови ОАСК Вовка"
Календар подій
Керівниця благодійного фонду Наталія Носова: “Наразі треба 15 тис. доларів, щоб купити десять нових професійних швацьких машин для виготовлення бронежилетів” (відео)
18 травня 2022 г. 14:00
Керівниця благодійного фонду Наталія Носова: “Наразі треба 15 тис. доларів, щоб купити десять нових професійних швацьких машин для виготовлення бронежилетів” (відео)
До початку повномасштабної війни росії проти України киянка Наталія Носова (на фото) мала власний бізнес з пошиву весільних суконь. Але 24 лютого для неї, як і всіх українців, історія змінилась – вона разом з однодумцями-волонтерами почала виробляти розвантажувальні жилети, плитоноси та бронежилети для сил Територіальної оборони (ТрО), а згодом і для Збройних Сил України (ЗСУ). Ця робота, як і у всіх волонтерів, відбувалась на добровільних засадах та за пожертви. Оскільки роботи ставало все більше, в травні Наталія Носова відкрила благодійний фонд для збору коштів на виготовлення бронежилетів та іншої амуніції для наших сил оборони. Наразі для розширення роботи потрібні не дуже великі кошти – для закупівлі нових швацьких машин треба всього 15 тис. доларів.
У Київраді не наважилися віддати Павлу Фуксу будівлю на вулиці Кирилівській, 103
18 травня 2022 г. 09:00
У Київраді не наважилися віддати Павлу Фуксу будівлю на вулиці Кирилівській, 103
Керівництво столиці поки що “передумало” передавати в оренду благодійній організації (БО) “Фонд пам'яті “Бабин Яр” приміщення площею майже 4 тис. кв. м на вул. Кирилівській, 103 (Подільський район), яке знаходиться на балансі “Клінічної лікарні “Психіатрія”. Однією з причин для цього, цілком можливо, послугував суспільний резонанс навколо даної події: окремі депутати Київради обурилися, що під час війни влада міста планує “обдарувати” комунальним майном осіб, які пов'язані з російським олігархатом – Павлом Фуксом (на колажі праворуч), Михайлом Фрідманом та Германом Ханом. Таким чином питання створення в столиці “Музею історії забуття трагедії Бабиного Яру”, який планувалося розмістити на вищевказаній локації, поки що зняте.