Роль технологій безпеки для розумних міст в умовах локдауну
Технології smart city все інтенсивніше проникають у повсякденне життя міст по всьому світу. Для мешканців – це електронні державні послуги, цифровізація транспорту, каршерінг, телемедицина, онлайн-освіта, інструменти громадянської активності. Для влади і міста в цілому – “розумна інфраструктура” на кшталт автоматизованого обліку енергії, екологічного збору відходів, моніторингу та оперативного управління дорожньою обстановкою і, звичайно ж, систем громадської безпеки. Саме про роль останніх я і хочу поговорити.
Як не прикро, у період пандемії та жорстких локдаунів основні загрози, які постають перед мешканцями міст (злочини, тероризм, природні катаклізми), нікуди не зникли. Більше того, враховуючи обмеженість пересування, дистанційне навчання, втрату багатьма людьми роботи, невпевненість у завтрашньому дні та інші соціальні фактори, проблема громадської безпеки в містах постала ще гостріше.
Усі ці виклики, звичайно, мають враховуватися владою при подальшій розробці систем міської безпеки.
Але чи усі міста готові до впровадження новітніх рішень? І що впливає на їхню готовність інвестувати у той чи інший проект цифровізації? Давайте розберемося.
Звичайно, перше, що реально може вплинути на прийняття рішень міською владою щодо інвестицій у безпеку, – це якість і кількість загроз, з якими зіштовхується місто. Адже захист містян від злочинності та тероризму сьогодні стоїть на першому місті у багатьох мегаполісах.
У містах з високим рівнем злочинності камери спостереження вже не один рік допомагають стримувати кількість правопорушень в найнебезпечніших кварталах, а також оперативно відстежувати те, що відбувається в інших районах.
Хороший приклад цього – комплексна система відеоспостереження “Безпечне місто” в Києві, яку мерія реалізує разом з Національною поліцією. У рамках цієї програми у Києві встановили понад 7000 камер. Це третина від загальної кількості камер у країні. Завдяки такій насиченості, у 2019 році українська столиця навіть потрапила до ТОП-50 міст світу за концентрацією камер відеоспостереження у рейтингу Сomparitech. А кількість злочинів у Києві з початку дії системи “Безпечне місто” знизилася майже на 60%.
Однак, завдяки розвитку технологій у багатьох містах з'являються рішення у сфері безпеки, здатні не тільки робити відеофіксацію на камеру, але й аналізувати ситуацію в реальному часі і направляти оброблені дані людям, відповідальним за прийняття рішень. Адже якщо співробітники служб безпеки чи правоохоронних органів будуть вчасно отримувати відомості про вид і місцезнаходження можливої загрози, вони зможуть їй запобігти.
І тут випливає другий фактор, від якого залежить рішення міста реалізовувати ту чи іншу цифрову технологію, – його фінансові ресурси. Без продуманої економічної моделі влада міста з обмеженим бюджетом навряд чи зможе фінансувати нові та більш дорогі проекти. Щоб розгорнути новітні рішення у сфері громадської безпеки місту необхідно заручитися фінансовою підтримкою з боку уряду, державних структур, на кшталт Нацполіції чи СБУ, приватних інвесторів.
Приблизно в цьому ж ракурсі слід розглядати залежність впровадження рішень безпеки від готовності міста втілювати новітні технології. Як я вже казав, у багатьох містах світу, де не вистачає гарних спеціалістів, у сфері безпеки все ще використовуються тільки камери відеоспостереження. Тоді як у передових smart city впроваджують нові технології на базі машинного зору та штучного інтелекту. Адже прогресивна спільнота розуміє, що для забезпечення безпеки мало, щоб були встановлені камери, важливо, щоб вони були розумними.
Так, у багатьох смарт-містах вже використовуються технології розпізнавання осіб. Наприклад, у тій же Москві система відеоаналітики розпізнає об'єкти з точністю до 98% завдяки використанню нейронних мереж. Розумна система “впізнає” обличчя, в тому числі, з далеких відстаней – до 70 метрів та в будь-яку погоду – чи то сніг, дощ чи туман.
Розробники прогнозують, що ситуація з громадською безпекою покращиться ще більше після того, як міста впровадять нові алгоритми, які впізнають людей з частково закритим обличчям. Зокрема, вченим з Індії та Британії вже вдалося розробити алгоритм, який впізнав 67% людей, які частково закрили обличчя шарфом, начепили на себе бороду чи ще якось змінили свою зовнішність.
Крім того, на ринку з'явилися камери, що здатні в умовах будь-якої освітленості розпізнати обличчя водія за склом, правда склом без тонування.
Ще один тренд в сфері безпеки, про який не варто забувати, – інтеграція систем відеоспостереження з системами аналізу щільності трафіку і подальша передача сигналу на світлофор з метою регулювання інтенсивності руху. Як не крути, а транспортна безпека у багатьох містах вже вийшла на рівень глобальної проблеми.
На сьогодні система транспортної безпеки успішно функціонує, наприклад, у Барселоні. У цьому місті з 2012 року працює IoT-платформа Sentilo, яка збирає інформацію з різних датчиків, які контролюють освітлення, дорожню обстановку, концентрацію жителів в кварталах, рівень шуму і т.д.
Один зі світових лідерів за кількістю датчиків і камер на дорогах також Сінгапур. У 2014 році тут була запущена програма Smart Nation, в рамках якої інноваційні рішення впроваджуються в багатьох галузях, і, в тому числі, у сфері транспортної безпеки.
А ще для розвитку системи громадської безпеки у містах Європи, Північної Америки, Японії та Сингапурі починають використовувати безпровідні мережі 5G, що також говорить про їхню готовність впроваджувати новітні технології.
Адже у 5G є те, чого немає у інших мереж. По-перше, це дуже висока пропускна здатність, за допомогою якої передавати і обробляти дані з усіх камер спостереження в місті можна в режимі реального часу, що значно допоможе, наприклад, управляти заторами. По-друге, практично повна відсутність затримки при передачі даних.
Ну і останній фактор, який показує готовність міста впроваджувати новітні цифрові технології у сфері безпеки, це, напевне, конкурентоспроможність на світовому рівні. Міста по всьому світу змагаються між собою за талановитих людей і інвесторів, активно запрошують до себе міжнародні компанії. Вони конкурують за кращих вчителів, лікарів, вчених, інженерів та інших фахівців.
Враховуючи це, міста повинні бути привабливими і сприятливими для життя, адже найкращі фахівці чи інвестори хочуть мешкати в безпечних містах з високим рівнем життя. Тому для місцевих влад, які прагнуть зробити інфраструктуру своїх міст сучасною та інтелектуальною, комфорт та безпека громадян повинні стати пріоритетними завданнями.
Так, наприклад, таким передовим містам як Мехіко, Лондон, Париж і Нью-Йорк, уже недостатньо стандартних рішень забезпечення безпеки. Тому ці міста планують переходити на більш складні програми.
Отже, ми бачимо, що не завжди тільки рівень безпеки визначає, що місто готове інвестувати у новітні технології, щоб покращити ситуацію. Щоб визначити відповідну стратегію впровадження системи безпеки, місто необхідно досліджувати. Злочини самі по собі не зможуть залучити достатню кількість інвестицій. Для цього містам також потрібне своє фінансування, хороші спеціалісти та бажання конкурувати хоча б на рівні країни за “найкращих” жителів. І тоді люди самі почнуть переїжджати до конкурентоздатних міст. Тим паче в умовах карантину, коли комфортне та безпечне місце для життя стало як ніколи актуальним.
Юрій Назаров, Голова SmartCity.UA, Голова комітету Smart City Громадської ради при Міністерстві цифровізації України
