четвер, 22 лютого 2024 г.
Про реальні можливості і суб’єктність у конкретній війні

Про реальні можливості і суб’єктність у конкретній війні

Анатолій Велімовський

кризовий менеджер, волонтер

Останній рік я відмовився від будь-яких коментарів, що пов’язані з глобальними процесами. Фахівців вистачає. Про їх якість питання інше. Але стаття у Foreign affairs (переклад на Хвилі) підняла всю вітчизняну і, здогадуюсь, не тільки вітчизняну аналітичну спільноту на продовження дискусії про “як закінчити війну”.

Підписуйтесь на “КиївВладу”
 

Перше, що хочеться відмітити. Я не знайшов у цій статі щось таке, що здивувало б. При тому, що автори дуже точно оцінюють дійсність і реальні можливості її становлення – нічого принципово нового вони не сказали. Якщо когось здивує їх впевненість, що українські танки, надані нам союзниками, прикриті з повітря тими ж F16, за кілька місяців не будуть стояти на московській окружній, а Путіна арештують свої ж і доправлять до Гааги (до речі, останнє не можливе – його просто стратять свої, говорити йому ніхто не дасть) – краще не читайте ні згадану статтю, ні цей блог. Про те, що у цій війні не буде 8 травня чи 2 вересня, а на якомусь етапі розпочнуться серйозні перемовини щодо умов припинення як мінімум гарячої фази російсько-української війни, стало зрозумілим, говорилося і писалося ще рік тому, після відходу російських військ з півночі України. 

Але головне, чого не має та й (мабуть?) не мало бути у згаданій статті. Суб’єктність при прийнятті тих чи інших стратегічних рішень. На відміну від оцінки дійсності на рівні блоків і країн, дійсність встановлюється за безпосередньої участі  конкретних суб’єктів, що з реальних можливостей створюють необхідність, яка вже реалізується у новій дійсності. Вибачте вже такий екскурс до діалектики – але це принципово, а прикладів у історії більш ніж достатньо.

Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм

Сьогодні ситуація у російсько-українській війні у мене асоціюється зі грою у техаський покер. Правила розповідати не буду, впевнений ті, хто дочитали до цього місця добре їх знають. Два суперника, у обох на руках м’яко кажучи не дуже гарна карта. Але ставки зроблені і чекаємо, коли круп’є відкриє три карти. Ці три карти і є український контрнаступ, якого зі страхом, з захватом чи просто з цікавістю чекають всі, хто зібрався навкруги. І дивляться за грою.

Якщо відкриті карти підійдуть Росії – гра буде закінчена. Ті, хто тримає банк України, просто змусять її кинути карти. У нашому випадку сісти за стіл перемовин. Якщо Україні – вже Росія буде просити про найшвидші перемовини, а колективний Захід буде лише додавати банк і говорити: “добий”.

Реалії такі що до умовної двійки чи сімки у картах гравців круп’є дуже рідко додає три двійки чи три сімки. Тож, як би це не хотілося, навряд чи український контрнаступ забезпечить повне очищення українських земель. І, повертаючись до покеру, саме у цей час у гру вступає той самий суб’єктивний фактор, що часто вирішує долю покерних баталій і світових воєн.

За правилами техаського покеру круп’є має викласти на стіл одну за одною ще дві карти. Але перед цим і починається те, за що так і люблять холдем (техаський покер). Етап блефу і підняття ставок.

І саме у цьому є недолік згаданої статті. Автори аналізують можливі ставки, інтереси спонсорів України і їх конкурентів, але точно втратили головне, що скоріш за все стане найвагомішим. 

Вміння і досвід гравців.

Перше. Карти Росії всім відомі. України – у значній частині – ні. Друге. Росія (Путін) вже у повну використали свої активи блефу. І у них вже ніхто не вірить. Україна (Зеленський) з цієї точки зору просто непередбачувані. Третє. Спонсори України – демократичні держави, де тих, хто приймає рішення обирають, а не призначають. А Україна (не дивлячись на деяку втому від війни у країнах-спонсорах) продовжує бути серйозним чинником при прийнятті рішень їх електоратом. Щодо особистих вмінь Зеленського – не думаю, що найближчим часом якийсь світовий політик зможе затьмарити його популярність і рівень цитування у різних країнах. Тож підтримка України і не пряма підтримка з боку України тих чи інших політиків буде ще достатньо довго залишатися вкрай важливим фактором у внутрішньополітичних баталіях у дуже багатьох країнах.

Саме у цьому – в умінні піднімати ставки на міжнародному рівні є найкращий аргумент Зеленського у наступних після контрнаступу можливостях щодо продовження (якщо це буде потрібно) воєнних дій і змушення до допомоги Україні. Захоче чи він цього сам? Тут питання до нього і його команди. Хоча, на мій погляд, варіант переходу до домовленостей з його боку суспільство може пробачити  лише за умови повного провалу чи повного успіху контрнаступу. За інших умов вже сам Зеленський ризикує нівелювати свій рівень підтримки до рівня його давнішнього конкурента. 

В мене непросте ставлення до самої особи Зеленського, як і негативне – до деякої частини його оточення, на щастя, найбільш одіозних фігур він вже позбувся. Але парадокс ситуації у тому, що з вкрай високою часткою вірогідності, не Захід і не G7 будуть ставити час і умови закінчення російсько-української війни. Ця роль історично дісталася Зеленському і Силам оборони України. 

Тож при всіх реальних можливостях становлення нової дійсності і значущості важковаговиків у створенні і вирішенні світових проблем приймати і реалізовувати умови закінчення війни будуть саме українські суб’єкти.

КиївВлада

Теги: війна, російська агресія, володимир зеленський, зброя, контрнаступ, союзники

середа, 21 лютого 2024 г.
20:44
Ірпінське комунальне підприємство за понад 7 млн гривень збирається придбати автокран
20:22
Протягом доби відбулось 51 бойове зіткнення, - Генштаб ЗСУ
20:02
Повідомлено про підозру окупанту, який у 2022 році заволодів автівками мешканців Київщини
19:45
Посли G7 застерегли українську владу від саботажу реформи БЕБ
19:22
Броварська громада передала 72 бригаді пікапи та скиди для FPV-дронів
19:01
Справа Дикого: поліграф показав, що мер Білої Церкви не винний в інкримінованих злочинах
18:44
Буча закуповує десяток квадрокоптерів на 2,3 млн гривень
18:22
Зеленський запропонував Дуді та Туску зустрітися на кордоні 24 лютого
18:04
СБУ спільно з правоохоронцями США, Великої Британії та ЄС викрила угруповання хакерів-вимагачів
17:47
У Києві актуалізують Стратегію розвитку міста
17:27
Держпродспоживслужба попередила про спалах сальмонельозу у місті Києві
17:04
У Києві судитимуть водія, який скоїв смертельний наїзд на військовослужбовця
16:44
На капремонт укриття Олександрівської лікарні спрямовують 17 млн гривень
16:26
Зеленський про польську блокаду кордону: відповімо швидко
16:08
Німеччина передала понад 3 тисячі пар взуття для киян, які проходять службу в ЗСУ
15:45
Бійцям двох батальйонів 100 окремої бригади ЗСУ вручили відзнаки Головнокомандувача ЗСУ
Календар подій
Квартири для Кубракова: за що скандальний київський забудовник пропонував хабар віцепрем'єру
19 лютого 2024 г. 09:00
Квартири для Кубракова: за що скандальний київський забудовник пропонував хабар віцепрем'єру
НАБУ мінімум до 21 квітня 2024 року розслідуватиме справу щодо пропозиції неправомірної вигоди очільнику Мінінфраструктури Олександру Кубракову (також є віцепрем'єр-міністром з відновлення України, на колажі). Відповідне слідство було продовжено у середині січня. Наразі детективам вже відомо, що фактичний власник ТОВ “Сітігазсервіс” (де-факто входить до групи будівельних компаній “СКМ-Груп”) Сергій Копистира, просив цього посадовця в обмін на квартири не тільки не розривати договір щодо будівництва житлового комплексу на вул. Тираспільській, 43 в Києві, а й надати деякі інші “послуги”. Зокрема, бізнесмен сподівався, що міністр посприяє йому в передачі під забудову сусідніх земельних ділянок, у виділенні коштів з держбюджету на модернізацію електричних мереж на них, в отриманні МУО на проєктування будівництва, які профільний департамент КМДА відмовився надавати, тощо. При цьому, Кубракову було обіцяно збільшення розміру хабара – на додачу до 15 квартир, які вже були “переписані” на його “довірену особу”.