Не треба принижувати себе метушнею
Учорашня промова Джона Керрі про ізраїльсько-палестинське врегулювання є прикладом, як варто дотримуватися принципів у міжнародних відносинах. Незважаючи на кон'юнктуру, погрози чи емоції. У промові Державного секретаря Сполучених Штатів йшлося і про найбільш правий за всю ізраїльську історію уряд, і про помилки цього уряду, і про безальтернативність мирного врегулювання на основі принципу двох незалежних держав - Ізраїлю та Палестини. А взагалі йшлося про згубність втрати цінностей у міжнародних відносинах.
Для нас це дуже важлива теза. Базова.
Не треба принижувати себе метушнею.
Сьогодні кажуть, що ті, хто критикував Дональда Трампа за його слова про Крим, були неправі. Мовляв, не треба було. Він ж став президентом.
Така думка - малодушна і хибна. Бо нема різниці, хто саме ставить під сумнів наші законні права. Наша ясна і недвозначна реакція мусить бути завжди. Навіть якщо помилятиметься Папа Римський.
Якщо міжнародне право каже нам реагувати на загрозливі помилки партнерів, то не треба закривати очі. Бо немає різниці, хто підриває міжнародне право чи безпеку. Відхід від міжнародного права - це завжди неправильно. Помилка дає підстави для ще більш масштабних злочинів з боку інших.
Стосовно нещодавньої "ізраїльської ситуації", то не варто себе лякати кінцем світу. І не варто гарячково кидатися в крайнощі: типу, ця "принципова" позиція коштуватиме нам величезних "вигод". Це - ще одна ілюзія. Партнерство без принципів є банальною спекуляцією - спекуляцією без довгострокових перспектив, бо завтра в протилежної сторони може знайтися вигідніша "торгівля" з кимось іншим.
Демократичні країни мають завжди можливість порозумітися, якщо, звичайно, взаємно поважають і розглядають один одного як рівноправних партнерів. І тут, до речі, особлива потреба з'являється в авторитетному слові представників суспільств.
Якщо який-небудь радикальний уряд вважатиме своєю метою стверджувати власну велич за рахунок інших, то суспільна думка не може бути двозначною: чесність і притомність мусять стати спільною обороною, бо набувають принципового значення для всіх. Дякуючи Богу, за останні три роки Україну та Ізраїль об'єднало багато порядних людей, які є вагомою альтернативою для примітивних сил з обох сторін. Можливо, вперше у наших відносинах маємо так багато порядних людей, яких об'єднує взаємна симпатія, повага і підтримка. І ці люди мають допомогти вгамувати емоції. І захистити наші відносини. І назвати зло злом, егоїстів егоїстами, терор терором, агресора агресором, а правду правдою.
Взагалі сила чесних, сила тих, хто вірить у здоровий глузд, сила доброзичливості і порядності - це велика підмога у міжнародних відносинах. А для України - це велика, ще недостатньо оцінена опора у відносинах з Ізраїлем. І не лише Ізраїлем.
Це також, наприклад, стосується відносин з Польщею, де дуже зросла кількість пошукачів "втраченої величі" і любителів зверхніх оцінок.
Сила чесних - це наша опора у відносинах і з Ізраїлем, і Польщею, і Сполученими Штатами, і всім світом.
Одним словом, завершуючи 2016 рік, хотілося б пам'ятати про головні висновки.
Не треба боятися. Ми - сильні. Звичайно, наші зовнішні загрози - винятково серйозні. Для багатьох з них нема прямої протидії. Це треба розуміти, але не треба боятися.
Нікому не дозволяймо розмовляти з Україною через "губу". Ні Заходу, ні Сходу. Ми - друзі усім демократіям і всім, хто дотримується міжнародного права. І противники - агресорам, терористам і кожному, хто захоче розміняти Україну та вирішити її долю без її участі. Так не буде.
Не міняймо поглядів зі зміною чужих адміністрацій. Дотримуймося своєї позиції. І не лякаймося будь-яких комбінацій, які розробляють найхимерніші старці планети.
Ці комбінації нічого не варті, якщо проти "реальної політики" їхніх ідей постане наша суб'єктність. А вона можлива лише на основі національної гідності та усвідомленої ідентичності. Гідність, дотримання єдиних міжнародних правил та безкомпромісність стосовно свого майбутнього здатні стати непереборним порогом для будь-яких, навіть найбільших потуг світу. Бо будь-яка потуга світу без справедливих цінностей є лиш вихором пилу. Так, цей вихор - небезпечний, руйнівний, але він мертвотний, а отже, приречений і минущий.
Здавалося б, поважають сильних. Та в житті і в міжнародних відносинах по-справжньому поважають сильних і мудрих. І найбільше (навіть циніки) поважають тих, хто має принципи та захищає цінності - справедливі та вимогливі як для свого народу, так і для всіх.
Данило Лубківський, дипломат
