Київщині потрібен Центр трансплантації кісткового мозку
Один мільярд гривень на будівництво доріг на Київщині і ні копійки на розвиток медицини. Схоже, що порятунок життів важкохворих – ніщо у порівнянні із піаром на дорогах. Саме такі думки у мене виникають, коли я бачу, як по всій країні реалізовують програму президента “Велике будівництво”. Деякі області навіть кредити беруть, аби тільки вчасно збудувати дороги.
У липні минулого року Володимир Зеленський підписав закон “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”, ухвалений парламентом 4 червня 2020 року, який дозволив обласним радам брати кредити на ремонт доріг. Як бачимо, коли мова йде про забаганки очільників держави, то і закони можна змінювати, при тому дуже оперативно. До чергових виборів Президента треба встигнути.
У той же час немає коштів на будівництво першого і єдиного у Київській області Центру трансплантації кісткового мозку – де б пересаджували кістковий мозок від родинного та неродинного донора дорослим громадянам. Рішення про його створення прийняли ще 15 жовтня 2020 року, коли обласна рада виділила кошти на реконструкцію гематологічного відділення КНП КОР “Київський обласний онкологічний диспансер” у розмірі 44 мільйони гривень.
Проте, через бюрократичну процедуру кошти на рахунку КООД опинилися під кінець року. Встигли лише зробити демонтаж, обробити грибок, що в’ївся у стіни, частково закупити будівельні матеріали. Коли бюджетний рік закінчився, невикористанні кошти повернулися до обласного бюджету. У 2021 році кошти на добудову Центру ТКМ вже не виділялися. Чи будуть вони виділені – невідомо. На крайній сесії облради при внесені змін до бюджету Київщини, кошти на створення Центру ТКМ не передбачили. “Немає грошей” – сказали у профільному Департаменті КОДА. А от на дороги кошти знайшлися.
У цей час тисяча квадратних метрів лікарні знаходяться у руїнах. А головне – пацієнти гематологічного відділення і надалі, якщо пощастить, їдуть лікуватися за кордон. З жовтня 2020 року, коли розпочали проводити реконструкцію відділення, 6 пацієнтів були направлені на лікування за кордон для проведення трансплантації кісткового мозку. На жаль, час виділення коштів з державного бюджету по програмі лікування за кордоном – надто тривалий. 5 пацієнтів померли, оскільки приїхали на лікування у вкрай важкому стані. Ці люди могли б жити, якби вчасно отримали медичну допомогу. Скільки ще людей помруть, поки Центр не створений – риторичне питання. До того ж, на час реконструкції пацієнтів відділення гематології переселили на інший поверх приміщення.
Чому для Київщини, та і всієї України, так важливо збудувати Центр ТКМ? На жаль, на сьогодні в Україні операції з пересадки кісткового мозку для населення віком 18+ не проводять. Причини банальні – відсутність донорів та стерильних боксів із HEPA-фільтрами. Саме створення стерильних боксів за всіма європейськими нормами передбачається реконструкцією.
Трошки історії. Ідея створення такого центру зародилася декілька років тому. У 2016 році я захворів на Апластичну анемію і потрапив на лікування до Київського обласного онкологічного диспансеру. Медикаментозне лікування допомогло, і трансплантація кісткового мозку не знадобилася. Зараз я вже 5 років живу в ремісії. Тобто, моя хвороба спить.
У подальшому наша родина познайомилася із пацієнтами цього ж відділення, які боролися із онкологією та потребували пересадки стовбурових клітин від неродинного донора. Тоді, у 2017 році вперше заговорили за нездійсненну мрію – побудувати Центр ТКМ в Україні.
А потім лікарі відділення гематології КНП КОР КООД пройшли стажування у Туреччині та США. Силами нашого фонду ми закупили один апарат коагуляції крові для лабораторії онкодиспансеру. Були зроблені прорахунки на реконструкцію відділення, тодішній керівник онкодиспансера звертався із листами до всіх нових очільників КОДА. Нарешті, у 2020 році до обласної програми “Здоров’я Київщини” включили пункт реконструкції гематологічного відділення та створення центру ТКМ.
Ми думали, що це перемога, що вже за рік, максимум два, здійсниться мрія,і наші професійні лікарі будуть рятувати наших громадян у сучасному відділенні. А зараз… ми спостерігаємо, як всі радіють новим дорогам. У той час, як важкохворі помирають без надії на порятунок. Для кого ж ці дороги, якщо не буде кому ними користуватись?
Юрій Андреєв, голова правління ГО Національний рух "За трансплантацію"
