Хаотична забудова у Києво-Святошинському районі Київщини збільшила навантаження на інфраструктуру до критичного рівня
Хаотична забудова – “головний біль” для усіх населених пунктів, розташованих поблизу столиці. Адже бездумна забудова виснажує існуючу інфраструктуру. Але місцева влада нічого не може з цим подіяти, адже наразі практично відсутні важелі впливу на недобросовісних забудовників.
Так сталося, що з реорганізацією ДАБК у 2012 році та створенням ДАБІ органи місцевого самоуправління навіть не повідомляються про початок будівництва, а зона відповідальності населених пунктів фактично обмежилася наданням новобудовам поштових адрес. Відповідно, з того моменту і розпочалася тотальна та хаотична забудова Києво-Святошинського району.
За цей час така забудова призвела до збільшення населення з 200 до більш ніж 500 тисяч, про що свідчать дані правоохоронних органів і місцевої влади. Відповідно, збільшилося навантаження на соціальну, транспортну, інженерну інфраструктуру району, водопостачання, водовідведення та енергопостачання.
Для прикладу, зросло навантаження на об'єкти інфраструктури освітньої сфери. Лише кілька забудовників за останні роки побудували приватні школи та садочки, проте це практично не вплинуло на освітню сферу, оскільки лише невелика кількість сімей здатна оплачувати комерційне навчання. Відповідно, весь тягар по забезпеченню нових жителів доступом до навчання ліг на плечі місцевих органів влади.
На сьогодні в районі за бюджетні кошти була побудована нова школа у Петропавлівській Борщагівці. У Вишневому нарешті відкрили школу, котра була довгобудом. Збудовано новий корпус школи в Софіївській Борщагівці. Продовжують будуватися школи у Крюківщині та Чабанах. Всі ці школи будуються за кошт різних бюджетів: задіяні і сільські бюджети, і районний, і обласний та державний. Органи місцевого самоврядування намагаються віднайти фінансові ресурси, де це можливо, тому що проект однієї школи потребує від 100 млн гривен і вище, в залежності від чисельності учнів. Така ж ситуація склалася і з дитячими садочками.
Та ж сама проблематика стосується і дорожньої інфраструктури. Незважаючи на суттєве збільшення населення, кількість доріг не збільшилася, хоч кількість людей і транспорту збільшилася у рази. Самий проблемний – Бишівський напрямок, коли люди потрапляють у затор, лише вийшовши зі своїх будинків та сівши до авто. Щодо пересування громадським транспортом, то у цьому випадку трохи розвантажують перевезення електропотягами, проте лише у напрямках Боярки, Вишневого та Тарасівки.
На жаль, проблема запровадження комунальних громадських перевезень полягає у тому, що Києво-Святошинська адміністрація може відкривати маршрути лише в межах району, а місцева влада – лише в межах свого населеного пункту. Решта – повноваження обласної державної адміністрації при погодженні зі столичною владою. Створювати маршрут, обмежений лише районом, чи певним населеним пунктом, немає доцільності, оскільки основна маса жителів району працює у Києві.
Проблеми наявні і у сфері водопостачання та водовідведення. Найбільш масова забудова здійснюється у Петропавлівській Борщагівці, Софіївській Борщагівці, Святопетрівському, Вишневому, Крюківщині, Гатному і Чабанах. У жодного з цих населених пунктів немає своїх очисних споруд, тому вони користуються інфраструктурою Києва. Відповідно, при надмірному використанні потужностей існуючих мереж, як неважко здогадатися, їх стан навряд чи задовільний і жоден експерт не може дати прогнозу, як буде у майбутньому. Наразі розробляється низка проєктів будівництва нових колекторів. Проте цей процес просувається не такими ж інтенсивними темпами, як забудова.
Звідси випливає ще одна проблема забудови – екологічна. Далеко не усі новобудови підключені до централізованої каналізації. Відповідно, забудовники використовують так звані “вигрібні ями” і каналізаційні стоки потрапляють у грунт.
Друга проблема – втрата води у регіоні, оскільки забудовники фактично безконтрольно бурять власні скважини і рівень води в горизонтах суттєво падає.
Не сама критична ситуація з електроенергією, оскільки за рахунок низки підприємств, котрі існували ще в радянські часи, а потім закрилися, електричні потужності збереглися в достатньому для району об’ємі. Хоч в розрізі окремих населених пунктів, де йде активна забудова, вже з’являються проблеми з електроенергією. Особливо це стосується не висотної, а приватної забудови в невеликих населених пунктах, оскільки процес отримання дозвільної документації досить тривалий.
Отже, поточні соціальні та інфраструктурні проєкти (побудова шкіл та дитячих садочків, проєкти будівництва нових колекторів тощо) не вирішують проблему навіть сьогоднішнього дня, вони вирішують все ще питання “учорашнього дня”. Проблеми транспортної інфраструктури, можливо, частково вирішить нова кільцева дорога. Проте усі ці проєкти складні, вартісні і не вирішуються одним роком. А хаотична забудова триває.
Скажу непопулярну річ, але покупці нерухомості самі, в першу чергу, повинні мати чітке розуміння, де вони купують житло. Людина, котра бачить навколо себе кам’яні джунглі, не бачить доріг, шкіл, садочків, має розуміти, що очікує її насамкінець. Адже школи та дитячі садочки, дороги за день чи два не будуються. Отож, кожен має розуміти, що купуючи такі квартири, інвестор провокує забудовників збільшувати забудову та вчергове перевантажувати діючу інфраструктуру району.
Проблема з хаотичною забудовою створена на державному рівні, тому неправильно перекладати вирішення її наслідків лише на органи місцевого самоврядування, вона має вирішуватися спільно з районом, областю, урядом.
Дмитро Гусятинський, голова Києво-Святошинської районної ради
