Грабування киян у промислових масштабах: схеми, факти, суми
Мені часто закидають, що я не просто критикую нашу доблесну квазі-опозицію, а прямим текстом називаю її представників лузерами, імпотентами та шахраями, які не хочуть ніякого покращення життя для людей, а хочуть банально обійняти місце влади та “доїти” народ на тих же самих умовах. “Люди, ми няшечки — а отже, проженіть злих ригів від корита, і дозвольте жерти з цього корита нам!” — ось і вся мантра, яка пропонується народу України.
І нашу псевдо-опозицію ще можна було б зрозуміти, якщо б “для широкого вжитку народних мас” вони гнали б свої звичні маразматичні гасла на кшталт “Ми їх зупинимо!”, “Банду — геть”, тощо, а самі тихенько робили щось корисне для народу. Наприклад, захищали майнові права співвласників багатоквартирних будинків та територіальних громад, якщо вже до державного майна дотягнутись поки що нездатні.
Та куди там! Нашій доблесній “опозиції” глибоко “по барабану” тотальне пограбування членів територіальних громад, яке відбувається просто у них на очах, і більше того — за їхньою безпосередньою участю!
Аби не бути голослівною — ось конкретний приклад, місцевий, київський. Скільки у нас “опозиціонерів” в Київській міській Раді? Та як собак нерізаних. А користі від них для громади? Ніякої, звісно, зате дерибану та шкоди — хоч греблю гати.
Доленосна подія в плані небувалого за масштабами пограбування киян сталася 27 грудня 2001 року. Тоді Київрада ухвалила знамените рішення № 208 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва”. Це рішення затверджувало новий, “розширений” перелік об’єктів комунальної власності громади Києва. В додатках до цього безприкладного за своїм цинізмом рішення з’явилися... фактично всі багатоквартирні будинки міста Києва!!! Уявляєте собі — в цих будинках давно вже приватизовано суттєву кількість квартир. Тобто — вони давно вже набули статусу спільної власності людей, які приватизували ці квартири, та територіальної громади — формального власника неприватизованих квартир! Зайвим є нагадувати, що так само діяли чинуші-мародери і в інших територіальних громадах, але поговоримо поки що про київських “опозиціонерів”.
А далі — все пішло як по накатаній. Сесії районних у місті Києві Рад, до того, як їх ліквідували, на підставі рішення Київради № 208, дружно поухвалювали рішення з умовними назвами на кшталт “Про затвердження переліків об’єктів комунальної власності ХХХ району м. Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень”. Такими рішеннями затверджувалися переліки об’єктів комунальної власності територіальної громади ХХХ району. А саме: нежилі приміщення та будинки, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, згідно з додатком №...
Неважко здогадатись, що до переліку цих об’єктів, що “...підлягають приватизації шляхом викупу...”, увійшли “комерційно перспективні” нежилі приміщення багатоквартирних будинках. Вони навіть близько ніякого відношення не мали до власності територіальних громад, а мали бути переданими безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, згідно знаменитого Рішення Конституційного суду від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004.
Деякі нарвані люди навіть примудрилися через суди виключити деякі будинки з переліку будинків “комунальної власності” — ось, наприклад, один і два. Але це — рідкісні виключення; за 10 років дерибану під егідою цього рішення № 208 у киян було тупо вкрадено більше 15 половиною тисяч підвалів, горищ та інших об’єктів загальною вартістю біля двох з половиною мільярдів доларів! На ці гроші можна було б капітально відремонтувати практично весь Київ — але натомість вони пішли в кишені спритних дерибанщиків, в тому числі — опозиційних.
Ви колись чули хоч якісь висловлювання доблесних “опозиціонерів” на цю тему? Я — ні. Так отож!
...Коли в Києві ліквідували районні ради, постала нагальна необхідність продовжити оголтілий дерибан, а тому рішення № 208 довелося “апгрейдити”. З’явилося рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 “Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва”, в додатки до якого потрапили знову ж таки ВСІ багатокварирні будинки міста Києва — крім тих, в яких з 2001 по 2010 рік були створені ОСББ.
І — дерибан понісся надалі стрімким домкратом!
На жаль, абсолютна більшість киян, як і решта громадян України — вперто не бажають розуміти та усвідомлювати, що в місті Києві фактично не існує житлових будинків, що знаходяться у власності територіальної громади міста Києва, тобто, в “комунальній власності”. Єдине виключення — гуртожитки, або житлові будинки, в яких не приватизовано жодної квартири.
Дуже розповсюдженою є теза, яка дуже активно інсталюється в моск людей “комунальною мафією” — що нібито в житловому будинку приватними є лише квартири, а сам будинок — є комунальним майном. Абсурдність цієї тези, на жаль, не доходить до людей, які на повному серйозі вважають, що так воно і є — “частини”, тобто квартири — є їхньою власністю, а “ціле”, яке складається з цих частин — якимось чином — не їхнє! Це все одно, як якщо б машина, придбана в шлюбі, належала не чоловіку та жінці — по ½ у кожного — а найближчій СТО!
Зрозуміло, що теза про “будинки в комунальній власності” суперечить низці законів та рішень Конституційного Суду. Але такі “дрібниці” — “па барабану” дерибанщикам, в тому числі — і від “опозиції”.
Навіть якщо всі підвали та горища вже роздерибанені, існує ще купа способів нажитися на чужому майні — майні, яке належить киянам. Наприклад, можна “доїти” провайдерів, які, негідники такі, самі якось домовляються та заводять тирнєт в будинки, а з Поповим та депутатами не діляться, нігадяї! Тоді з’являється рішення Київради від 14.07.2011 року № 478/5765, яким КП “Київжитлоспецексплуатація” уповноважується стати єдиною структурою, яка відповідає за організацію телекомунікацій в будівлях. За прокладку кабелю в будинок кожен оператор повинен почати платити КП єдиний встановлений тариф — 0,6 грн./міс. за кожну квартиру (незалежно від того, підключена вона до інтернету чи ні).
Або — 17 серпня 2012 року Київською міськдержадміністрацією приймається розпорядження за № 1464 “Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва”, і вже знайома нам шарашка, яка формально є комунальною власністю, а насправді належить чинушам та депутатам — КП “Київжитлоспецексплуатація” — визначається замовником виконання робіт із облаштування об’єктів “які потребують залучення інвестицій”.
Кожен може відкрити вказане розпорядження та відповідні додатки до нього, та з гордістю побачити власний будинок з ліфтом у переліку “будинків комунальної власності”.
Неважливо, що в вашому будинку якщо не всі, так точно абсолютна більшість квартир приватизовано. Все одно, — дерибанщики з Київради вже оголосили ваш будинок “комунальною власністю” і без вашого відома та згоди вже вирішили, що хтось буде там розміщувати якусь рекламу і отримувати за це гроші — за гарненький “відкат” натхненникам схеми.
Вам це не подобається? Мені теж. Тому мені для того, аби спробувати зупинити спритних шахраїв, довелося знайти людину, яка має квартиру в будинку “імені комунальної власності”.
За позовом цієї людини, представником якої я була в суді, Київським апеляційним адміністративним судом було визнано протиправним та скасовано Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1464 від 17.08.2012 року в частині включення до Переліку об’єктів, які потребують залучення інвестицій (розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва) житловий будинок, що заходиться за відповідною адресою позивача.
Апеляційний суд скасував нахабне та продажне рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року у цій справі, коротка суть якого зводилась до того, що оскільки Київська міська рада своїм рішенням затвердила перелік будинків комунальної власності (рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 “Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва”), то будинок в якому мешкає позивач, автоматично має належати до комунальної власності міста Києва.
Дуже дивно, що Київська міська рада, в якій засідає неміряно “опозиціонерів”, з таким же успіхом не віднесла до комунальної власності все належне громадянам майно, або планету Земля загалом.
Зокрема, Київським апеляційним адміністративним судом було зазначено:
“Колегія суддів апеляційного суду критично відноситься до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 „Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва”, відповідно до якого будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 включений в перелік об’єктів комунальної власності.
Так, за юридичною силою вказане вище рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 “Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва“ відноситься до підзаконних нормативно-правових актів та повинно прийматися (видаватись) на основі та на виконання Конституції України і законів України, міжнародних договорів України і не повинні їм суперечити.
В свою чергу, за ієрархією нормативно-правових актів, Закони України (до яких відносяться й Кодекси, зокрема Цивільний кодекс України) мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів. А у разі суперечності правових норм у нормативно-правових актах різної юридичної сили, діють норми акта, що має вищу юридичну силу.
Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 „Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва” не відповідає (суперечить) положенням Конституції України, Цивільного кодексу України та іншим законам України, а тому не може бути прийняте до уваги при розгляді даної справи”.
На жаль, подібні речі не цікавлять нашу доблесну “опозицію” — тому що її представники плекають надію рано чи пізно стати владою — та “доїти” киян таким самим способом!
Адже суд, керуючих принципом диспозитивності, визнав протиправним та скасував Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1464 від 17.08.2012 року в частині включення до Переліку об’єктів, які потребують залучення інвестицій (розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва), лише той житловий будинок, співвласником якого є позивач!
Решта ж киян, які є співвласниками інших будинків з “магічного списку”, формально і надалі залишаються “об’єктами доїння”.
Ось так і живемо — “опозиція” на словах займається “боротьою зі злочинною владою”, а на ділі — сама нею є.
Матчастина для довідки
Частина друга статті 382 Цивільного кодексу України:
Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004, допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, стають об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом — свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Також, згідно з вказаним рішенням Конституційного суду України:
Відповідно до Конституції України всі суб’єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.
У такий спосіб, житловий будинок, в якому хоча б одна з квартир є приватизованою, належить на праві спільної сумісної власності мешканцям цього будинку з моменту отримання свідоцтва про право власності на квартиру (квартири) та не може знаходитись ані в державній ані в комунальній власності.
Загальновідомим є факт, що в Україні понад 90% житлового фонду приватизовано!
Отже, які саме будинки можуть, згідно із Законом, перебувати у комунальній або державній власності, уявити неважко. Проте, це аж ніяк не багатоквартирні житлові будинки!
Тетяна Монтян, ІнфоПорн
