Держави та влади бувають різні
Держави та влади бувають різні та… найрізніші… Колись, в 1990-ті, під час роботи в Німеччині, я іноді заспокоював своїх іноземних колег, в черговий раз збуджених непередбаченим перебігом подій в колишньому СРСР, нагадуваннями, про те, що “всі люди різні…”. Зазвичай, вони мені відповідали: “…а твої українці самі різні…”. Наступні 25 років повністю підтвердили цю критичну європейську тезу – й кожні наступні вибори її тільки красномовно підтверджують.
Диво дивне – це українська традиційна охлократія під виглядом європейської демократії... Демонстративна безвідповідальна вкусівщина "подобається – не подобається" легко внушаємої, теле-залежної, пост-совкової жебрачної люмпен-більшості та її копійкова продажність за гречку або від 50 до 200 гривень, десятиріччями визначає майбутнє свідомих та прагматичних платників податків, їх дітей та онуків – бо само вони фінансують та утримують будь-які держави, й Україну в тому числі...
Нехитрі технології навіть не змінюються – вони стають більш цинічними та довершеними… Відбувається, нібито, звичайна “гра словами” – якісь загадкові незрозумілі місцеві, міські та державні “бюджети”, замість повністю зрозумілих “грошей платників податків”. Демагогічні безвідповідальні передвиборчі обіцянки кандидатів викликають в тої самої пост-совкової люмпен-більшості хибну ілюзорну надію на якусь допомогу, міфічні знижки тарифів та цін, підвищення “мінімалки” та пенсій за рахунок “бюджетних виплат”… “Симпатичні” їм, щедрі на обіцянки кандидати, можуть не мати освіти, життєвого досвіду, жодного дня не працювати задля створення чого-небудь життєво необхідного, ще вчора вони могли за гроші принижати та знущатися над всім тим, що тепер, в містифікаційній передвиборній компанії, ними ж видається найдорожчим та найсвятішим… Це не мало, не має, та, на жаль, здається, ще довго не буде для неї, люмпен-більшості, мати жодного значення, бо вона страждає не тільки короткозорістю, а й хронічною соціальною амнезією… Що ж, будемо вважати, що все це свідчить про серйозність можливості заявки на включення в обов’язковий набір олімпійських видів спорту українського національного спорту “ходіння по граблях”…
Світова практика доводить – дієвими мерами, президентами та прем’єр-міністрами стають лише професійні економісти або правники, з усіма можливими рокіровками. Головне – щоби всі вони були:
- непохитними, послідовними та відкритими для суспільства слугами закону рівному для всіх;
- сприймали себе часткою загальної сили, що реалізує єдину спільну стратегію тривалого спадкового розвитку в проміжку часу своєї каденції;
- не плутали та не змішували фундаментальні категорії “добре” й “просто”;
- завжди віддавали належні кадрові пріоритети виключно професіоналізму;
- не вважали, що мета виправдовує заходи,
- не сприймали будь-якої брехні в ім’я будь-якого рятування;
- безумовно орієнтувалися на “розвиток” та остаточно відхиляли “фіскалізацію” (безальтернативні заборони та штрафи)…
За браком часу, міста та виключно для прикладу, зупинимося тільки на останньому болісному пункті – оцінки походження та напрямку дій київської влади на прикладі одіозного "вирішення транспортних проблем в центральній частині правобережного Києва" – класики фіскального підходу "безальтернативних заборон".
- За останні 6 років там не створено жодного додаткового місця для паркування авто вільного платного доступу.
- Для унеможливлення паркування виготовлено та розміщено на тротуарах мільйони бетонних півкуль.
- Для покарання порушників правил паркування прийнято евакуацію – по вулицях курсує безліч свіжо закуплених новітніх коштовних евакуаторів, які прибирають автівки, навіть в присутності “порушників”, "вартість" такої безпрецедентної акції для "порушника" – близько 2000 гривень та 3-3,5 години часу, витраченого на звільнення. Евакуюють автівки з документами, домашніми тваринами та, навіть дітьми – в нашу літню спеку це смертельно небезпечно...
Погодьтеся – сьогодні, зусиллями діючої міської влади, центральну частину Києва перетворено на майже ідеальну авто–пастку. Будь-які попередження про не просто критичну обмеженість, а про практичну неможливість чинного паркування в центральній частині Києва на в’їздах до неї відсутні. Більше того – нам постійно обіцяють справжню "євростолицю" та посилаються на світовий досвід. А що ж там, в цивілізованому світі? Колись Карл Маркс справедливо визначив "світом керує не батіг, а матеріальна зацікавленість".
В будь-якому цивілізованому місті світа таки проблеми вирішено елементарно зрозуміло та просто.
По-перше – транспортні проблеми вирішують професіонали на принципах аналізу наявних тенденцій, а не "винахідники-аматори" в очікуванні дива, як це вже було здійснено на Подолі...
По-друге – всі транзити здебільшого "ховаються" в тунелі. В нас єдиний, передбачений діючим Генеральним планом тунель завдовжки "аж" 1800 м під горою Юрковицею, було об'явлено "нереалістичним" виключно заради отримання додаткових ділянок під житлову забудову під трасою Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Її перетрасували на Вали, де тепер гарантовано додатковий транспортний колапс (дякуємо Господу, що питання створення "нереалістичного" київського метрополітену приймалося не сучасною "продвинутою владою налаштованою на майбутнє", а 70 років тому...).
По-третє – в центральній частині світових міст багатоповерхові комерційні паркінги знаходяться через кожні 70-100 метрів, а вартість паркування на 15-20% менша розміру невідворотнього штрафу. Саме ними фланковано міські пішохідні зони, саме їх сконцентровано в містах пересадки на міський транспорт по периметру центру. Їх наявність – це гарантований постійний сталий прибуток міста на віддалену перспективу розвитку, але…
Але, для владних временщиків, все, що хоч й не в такому вже віддаленому, але майбутньому – не в їх владних каденціях… Це ж треба надавати земельну ділянку, проектувати та будувати, потім чекати коли окупиться та почне приносити прибуток…
Нашім це взагалі не цікаво – схоже, що тут керує безсмертний принцип “утром деньги – вечером стулья…”. Теревені про “європейську столицю” та “туристичну Мекку Східної Європи” не варті білбордів, на яких їх надруковано – реально ми в стані соціальних відносин навіть не часів Магдебурського права, а примітивного олігархічно-кланового феодалізму… Нема проблем здійснити "тендерно-відкатну" закупівлю роверів та самокатів, на "тендерно-відкатній" основі визначити кандидатуру "влаштувателя" майданчиків їх паркування – адже, все це "живі гроші"...
Напрямок мислення та дії київської влади не викликає жодного сумніву – безальтернативна заборона паркування всіх автівок, які прибувають в центральну частину Києва, за виключенням КМДА-Киівради-Шевченківської РДА та небагатьох міністерств та відомств. При цьому весь здійснений комплекс має однозначне “корупційно-відкатне” походження – дуже цікаво було б побачити матеріали слідчих дій та перевірок щодо тендерних матеріалів та рахунків на їх виготовлення та розміщення...
Викладене вище – це лише очевидна наймізерніша "верхівка айсбергу влади", з якою стикається більшість "платників податків" практично кожного дня. Головне те, що той же кричущій непрофесійний безкарний мародерський підхід розповсюджено на всі сфери життя сьогоднішнього пересічного киянина. Це органічна неспроможність стратегічного керування розвитком міста в контексті його затверджених Генеральних планів, демонстративне ігнорування чинного законодавства країни в угоду дружніх та партнерських кланів, кричущий тотальний занепад життєвої спроможності міста в цілому, свідоме руйнування унікального культурного середовища та реєстрових пам'яток, невтримна безглузда руйнівна забудова всього і всюди, ігнорування наявного колапсу інфраструктури, фактичне нищення нашого майбутнього – безцінного надбання попередніх генерацій киян заради сьогоденного приватного прибутку, неконтрольовані витрати "бюджету" не на первинні невідкладні потреби міста, а на чиїсь екзотичні забаганки, соціально-економічна та санітарно-медична беззахисність пересічних містян, яких перетворено на "населення", тотальна стагнація в головних галузях дозвільно погоджувальних органів влади, які стали офіційною статтею прибутку "смотрящіх", тотальні брехня, замовчування та дезінформація, інспекцій, які нічого незаконного не забороняють, а тільки гальмують та обкладають "видатками в кишеню" всіх, хто намагається робити хоч щось...
Але про все це, сподіваюсь, далі буде… Коли цього разу вибір киян стане хоча б трішечки більш свідомим...
Георгій Духовичний, киянин, чинний архітектор
