Бібліотеки для нас чи ми для бібліотек?
Аналітики порталу rabota.ua проаналізували, в яких професійних сферах цього року була мінімальна кількість вакансій (до 30) і склали перелік непопулярних професій. З цілком зрозумілих причин в список "мінорних" вакансій потрапили бібліотекарі.
Для багатьох людей поняття бібліотеки вже зараз асоціюється не з установами, що видають книги напрокат, а з онлайновими базами даних, що містять електронні тексти. Цей тренд очевидний і неминучий, а деякі радикально налаштовані "прогресисти" вважають, що місця для "офлайнових" бібліотек в майбутньому і зовсім не залишиться.
Проекти оцифрування і систематизації бібліотечного контенту швидко розвиваються в усьому світі, незважаючи на помітний опір з боку книговидавців. Якщо вдасться вирішити проблеми копірайту, то подібної "хмарної" онлайн-бібліотекою можна буде скористатися з будь-якого пристрою, що має доступ в інтернет і екран, відповідний для читання.
Проблема тендерів, які не забезпечують оперативної поставки періодичної літератури, як того вимагає діяльність бібліотек, досить дорогі у виконанні для учасників торгів по обидва боки і не дозволяють проводити оперативну та об'єктивну роботу з постачальниками контрафактної продукції. Вони виграють тендер, передбачений законом і зникають разом з грошима. Під впливом цього закону відбувається поступове знищення "інституту підписки" на періодичні видання в бюджетній сфері, хоча у всьому світі визнано як найбільш ефективна, економічна і оперативна форма доведення інформації до споживача. Скорочення підписних тиражів - це істотне звуження інформаційного простору для величезного числа користувачів бібліотек.
З місця, куди люди приходили за інформацією, бібліотеки поступово перетворюються в місця "зустрічей за інтересами". Затишні зали з книжковими стелажами, м'якими кріслами, де можна відпочити від міської метушні, випити кави, поспілкуватися з друзями, і знайти нових знайомих поступово привертають все більше людей, які втомилися від знеособленого спілкування в інтернеті.
Говорячи про бібліотеку, ми традиційно маємо на увазі сховище перш за все текстів. Тим часом, в сучасному світі накопичується все більше мультимедійної інформації - зображень, аудіо- та відеозаписів. Логічно припустити, що в бібліотеці майбутнього дані в різних форматах будуть органічно пов'язані.
Високотехнологічні засоби візуалізації - наприклад, сферичні проекційні екрани, просунуті системи доповненої реальності, голографічні проектори - поки занадто складні і навряд чи стануть повсякденними предметами побуту в найближчі роки. Але те, що надто дорого для приватного використання, може виявитися цілком прийнятним для публічних установ, в тому числі бібліотек.
Будь-яку нашу публічну бібліотеку можна перетворити в місце, де відвідувач може провести стільки часу, скільки йому необхідно, щоб відпочити, почитати, отримати необхідну інформацію. І не треба будувати якісь повітряні замки, а виходити з наявних площ. Найголовніше, щоб чиновники від культури допомагали бібліотеці розвиватися, а не згадували про бібліотеки тільки тоді, коли їм буде потрібно черговий папірець зі звітом.
У цій ситуації ми повинні використовувати різні методи, різні "приманки", щоб не тільки не втратити основну читацьку базу, а й примножити її. Можна почати зі зміни структури бібліотек і штатного розкладу.
Треба позбутися від показухи: у багатьох бібліотеках більше уваги приділяється квіточкам, неінформативним виставкам, якимось куточках з рушниками, але при цьому відсутній вільний доступ до фонду, незручно розташовані місця для читачів, відвідувачів зустрічають байдужі обличчя бібліотекарів. Часто під інноваціями ховаються позбавлені сенсу організаційно-управлінські перебудови, коли, наприклад, зливаються дві бібліотеки, дитяча та доросла, її оголошують бібліотекою сімейного читання, але при цьому вона знаходиться в підвалі, який постійно затоплюється або ж модернізація зводиться до закупівлі меблів та технічного облаштування бібліотеки, як Центральна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка для дітей, де реалізується програма "Юним киянам – сучасну бібліотеку". Навряд чи ми отримаємо в цьому випадку більш високу якість обслуговування.
Можна скільки завгодно аналізувати зарубіжний досвід публічних бібліотек, але перш за все треба розуміти, що наші бібліотеки і зарубіжні живуть за зовсім різними правилами: ми повинні враховувати ресурсну базу наших бібліотек, менталітет наших бібліотекарів, їх професійні уявлення.
Анна Куценко, директор Київського молодіжного центру
