5 правил БУДИЛЬНИКА, які допоможуть не з’їхати з глузду під час обстрілів та сирен
З 24 лютого життя українців змінилося. Хтось воює, хтось тікає, але переважна більшість жінок і чоловіків залишається замкненими по домівках, де пересиджує різного штибу важкості обстріли або повітряні тривоги.
У когось тільки виття сирени, у когось гупання, тріскотня, у когось все разом…Там спіймали ДРГ, там прорив, там колона, диверсанти…І як наслідок: дрижання рук, спітнілі та холодні долоні, легка нудота, ниття в животі, озноб, блідість чи плямистість обличчя, безпричинний регіт, або тотальна апатія… І тільки-но вмикається світло і стабілізується зв’язок люди починають масово займатися майже одним і тим самим: споживати інформацію. Тонами, декалітрами, терабайтами. А далі симптоми по колу.
Я сам сатанію від сирени, тривожний зумер якої, немов просвердлює мозок і, зізнаюся, в перші дні від шоку фактично втратив здатність працювати.
Але ще студентом на парах з практичної психології запам’ятав, що найліпший спосіб опанувати себе під час тривалих стресових ситуацій – це наявність чіткого плану дій.
Здавалося б, з планом дій все ясно – я журналіст і єдине, що вмію професійно робити – це писати. Тож, до справи! Ноутбук є, зв’язок є, ситуація за вікном не настільки критична, як у друзів – нема розбитих будинків, прямих влучань, а найголовніше – є колеги по редакції, які поряд з тобою.
І ви знаєте, план робити те, що вмієш там, де ти є – це гарний план! Але для того, щоби ефективно його реалізувати треба ще один. В моєму випадку, це був план по налаштуванню себе на робочий режим. І я нічого розумнішого не вигадав, як примусити себе жити за чітким розпорядком дня. А щоб не провтикати під час якоїсь чергової повітряної атаки чи робочого завалу надважливі елементи розпорядку, я покликав на допомогу елементарний технічний прогрес у вигляді звичайнісінького будильника і листка паперу, на якому розписав, що саме і в який час я мушу робити:
Отже мої 5 правил будильника:
1. Їжа. Їжте чи перекусуйте либонь дрібку чогось поживного і запивайте рідиною чітко по сигналу будильника в один і той самий час. Умовно, поснідали о 8.00 – ставте будильник на 14.00, щоб о 14 пообідати. Поїли, ставте будильник на 18.00 для вечері.
2. Умивання по будильнику. Раз на три години, раз на годину – в залежності, де ви і в яких умовах – вмивайтеся! Нема води – протріть серветкою чи носовичком чоло, попшикайте санітайзером руки. Гігієна – це важливо, плюс, за одне відволічетесь і перепочините трохи.
3. Сон. Спати треба у найбезпечнішому по-можливості місці. Так, сон буде переривчастий, нервовий, але час на відпочинок має бути ОБОВ'ЯЗКОВО. Визначайте цей час самаостійно з огляду на зайнятість, але чітко. Ви повинні розуміти, що умовно о 0.00 у вас дзвонить будильник і ви лягаєте. А о 5-6-7-8.00 у вас дзвонить будильник і ви прокидаєтесь і починаєте їсти та вмиватися по будильнику)
4. Дзвінки рідним. Самі визначаєте для себе чіткий час (3-5-7 разів на день +екстрені дзвінки) для зідзвонів та окреслюєте найближче коло – рідня, друзі. Телефонуйте першими, не чекайте поки вас наберуть.
5. Решта часу – робота. Якщо нема роботи – запишіться в Інтернет Війська України.
До речі, не треба соромитись, особливо чоловікам, що ви не вмієте стріляти і не можете вступити в Тероборону. Вам будь-який притомний військовий скаже, що цивільні особи не мають бути там, де йдуть реальні зіткнення, адже цивільні будуть лише заважати.
Але це не означає, що ви маєте сидіти без діла. Роботи повно. Не подужаєте завдання Інтернет Військ України, знайдіть найближчий від вас волонтерський центр, спитайте чим можете допомогти: телефонний координатор, водій, вантажник, пакувальник... Руки потрібні усім. Збирайте пляшки, міксуйте коктейлі, пишіть, дзвоніть, носіть… Словом, дійте і дбайте за собою і Україною, яка зараз в біді.
Але не забувайте їсти, пити, вмиватися, дзвонити рідним та спати. Україні ви потрібні сильні, а не розбалансовані.
До слова, фахівці радять на кожний випадок поставити різні дзвінки будильника. Крім будильника, можна використовувати комунікатори із системами нотаток та нагадувань. Будильник взятий мною для розуміння максимально широкого числа людей різного віку, які, наприклад, не можуть або не вміють працювати зі смартфонами. Головне тут не те, який пристрій вам сигналізує, що вам слід робити, а сам принцип розпланованності і важливих перерв!
Додам ще, якщо у вас сидяча робота, то незле буде включити до шорт-листу своїх будильникових справ кілька перерв на елементарні руханки. Дзинь – поприсідали 10 раз, дзинь – поторкалися кінчика носа)))
Я не психолог і не тренер. Я звичайний журналіст і викладач університету без наукового ступеню. Але ця система допомогла зібратися до купи мені і я буду щасливий, коли вона ще комусь допоможе.
Слава Україні!
Ігор Дармостук, шеф-редактор КиевВласти
