воскресенье, 21 июля 2019 г.

У Театрі на Подолі – знамениті “Зайці…” в сучасних умовах

У Театрі на Подолі – знамениті “Зайці…” в сучасних умовах

Нарешті!... На Подолі!.... А де ж іще має йти суто подільська вистава? Дивно, що до її постановки на “історичній батьківщині”  минуло півтори сотні років. П'єса “За двома зайцями” стала популярною і відомою одразу після її першої постановки у 1883 році та залишається такою і донині.

Був уже і знаменитий  фільм режисера Віктора Іванова, головні герої якого “оселилися” наприкінці Андріївського узвозу поблизу однойменної церкви, і вистави в Молодому театрі, театрі ім. І. Франка, в опереті й Театрі драми й комедії.  А тепер – і в Театрі на Подолі, поруч з будинком, де  два століття тому мешкала реальна родина Сіркових, донька яких, Проня Прокопівна, навчалась у пансіоні, а потім мало не  стала жертвою шлюбного афериста, збирає аншлаги прем’єра “Зайців” у постановці  режисера з Івано-Франківська Ігоря Матіїва.  Театр на Подолі просто зобов’язаний був подати власну версію скандального весілля, яке, на щастя, не відбулося. Кому, як не їм, знову опинятися в центрі всіх столичних пліток, розвиваючи історію Проні й Свирида, втілених у пам’ятнику по сусідству?

Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” 

 Усі добре пам’ятають сюжет комедії “За двома зайцями” Михайла Старицького. Але мало хто знає, що це переробка п’єси Івана-Нечуя Левицького “На Кожум’яках”. Ще менше чули про версію “Зайців” 20-х років, зроблену Василем Васильком та Віктором Ярошенком, які переселили улюблених персонажів у добу НЕПу.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Час диктує свої вимоги, а комедія, якщо хоче лишатися живою, повинна зображати сучасників. Які вони герої нашого часу? Ким сьогодні є манірна Проня чи метросексуал Голохвастов?  

 “Фейк на дві дії” — саме так визначили жанр нової постановки “За двома зайцями” її творці.

“Ми ризикнули трошки переписати текст, зробити його сучаснішим, хоча канву Старицького залишили”, — каже після аншлагової прем’єри  Ігор Матіїв, - Автор нового прочитання Оксана Прибиш уважно  вивчила обидві версії твору — Старицького й Нечуй-Левицького.  І зробила абсолютно сучасну версію, героїв якої ми зустрічаємо скрізь і, зокрема, на Подолі”.

Перенесений у наш час Голохвастов - знову в боргах, хоча він себе позиціонує як спеціаліста з коучінгу й ораторського мистецтва, іміджмейкера, менеджера, психоаналітика, тобто  звичайного пустомелю, який заробляє гроші, “вішаючи локшину на вуха довірливих лохів”. Але щось тут у нього пішло не так і обдурений ним бандюк чи бізнемен-нувориш узяв розкішного юнака в заручники й примусив фізично відпрацьовувати борг. У красунчика Свирида є всього п’ять днів, щоб вибратися з неприємностей. І тут на очі йому потрапляє розбалувана  гуляка, “силіконовий” метелик з нічного клубу Проня, батьки якої нічого не шкодують для “дитинки”. І у підприємця-афериста відразу ж виникає блискучий план -  “захомутати страхолюдну Проньку”, а разом і з нею – й грошики її батька. Сучасна Проня – це, за визначенням режисера, “протюнінгована ненажерливість”. Тут же на горизонті з’являється й красуня Галочка. І Свирид Петрович, втратив контроль над собою,  як то кажуть, “поплив”. Справа майже дійшла до ЗАГСу.  Але  тут в його плани вмішується мама однієї з дівок.  І все йде шкереберть….

У виставі “За двома зайцями” Матіїва (сценографія Андрія Романченка, художника-постановника й художника по костюмах) дія розгортається на  нинішній Контрактовій площі, тут видно і Чортове колесо, і навіть фасад самого Театру на Подолі. А в центрі сцени стоїть знайомий пам’ятник Григорію Сковороді, майже в натуральну величину. Саме під ним усе й відбувається.  Цей же пам’ятник,  який не витримує блюзнірства й дає добрячого копняка крутієві-донжуану Свириду, ставить крапку в історії. (Ну, прямо Командор чи Кам’яний Гість). Жаль, що цього не зробив наречений  Галі Степан, юнак у камуфляжі, з військовою виправкою й манерами воїна.

Свирида Голохвастого  грають Іван Завгородній і Юрій Феліпенко, а Проню — Катерина Вайвала й Катерина Рубашкіна.

Режисер-постановник вистави - Ігор Матіїв, який до війни на Донбасі поставив у Донецькому театрі кілька вистав,  а в березні 2014 року, коли в Донецьку вже починалися перші сутички на мітингах, він випустив виставу "Сліпий" про українського героя.

П’єса таки переписана чи, сказати б, перекладена з “архаїчної” мови Нечуя-Левицького і Старицького — на ту нинішню, яку культивують у наших телеящиках і яка чомусь вважається українською. Звісно, вона програє колоритній мові оригіналу. Всі герої -  сучасні, наші, але в них немає нічого, вартого співчуття. Що ж, може вони, сучасники, й не варті нічого, крім зневаги й осміяння. Вийшла зла й сувора соціальна сатира.

- Але ж ми ні на крок не відійшли від оригінального сюжету,  - каже Ігор Матіїв, - Лише змінили лексику.  Просто показали, що всі герої – фейк, усе навкруги побудоване на брехні. Найважчим для нас було  заявити, що ми таки переписали класику. Ось усі  вважають, що Сковорода-пам’ятник  поставив крапку в історії незабагливого іміджмейкера з-за канави та “силіконової ляльки”, випускниці курсів іноземних мов Проні Сіркової. Але чи всі звернули увагу на задник сцени, де чітко вималювався кадр: Голохвастов, Секлета і Проня п’ють чай у Парижі, на фоні Ейфелевої вежі? Тобто, історія не закінчилася й до розв’язки ще далеко?.... На жаль, у житті здебільшого  перемагають не чесні й прямолінійні Степани чи Галочки, а Голохвасті… Повернувшись із війни, Степан, зіткнувшись з бюрократичною машиною, зі зневагою “господарів життя”, не завжди зможе втриматися на плаву, не спитися, не вкоротити собі віку, не стати на стежку криміналу…. А Свирид Петрович Голохвастий – вічний. Він викрутиться, бо ж “ромашка в ополонці” не тоне. Він, як правило, каже те, що люди хочуть від нього почути. І в цьому його перевага.

Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  

Режисер дивується, що під час роботи над виставою, поставленою в рекордний термін – за два місяці, дехто з молодих акторів не сприймали матеріал, нове прочитання п’єси,  й хотіли ставити класику.

Головний принцип  Ігоря Матіїва як режисера у тому, що в будь-якій виставі має бути конфлікт, а персонажі повинні діяти. Як людина він керується головним постулатом: “Вір у свої сили й довіряй собі! Я за це несу відповідальність й отримую урок”.  У найближчих планах – українська класика, зокрема  Володимир Винниченко на малій сцені.

КиевVласть

Наталя Плохотнюк

Теги: театр, юн-пресс, театр на подоле, за двумя зайцами

воскресенье, 21 июля 2019 г.
10:04
В аэропорту “Борисполь” задержан иностранный студент при попытке вывезти за рубеж советские ордена
09:01
На Дарницкой ТЭЦ в Киеве произошел пожар
07:15
Плановые отключения электроэнергии в Киевской области 21 июля 2019 года (полный список населенных пунктов)
07:00
Погода в Киеве и Киевской области: 21 июля 2019
суббота, 20 июля 2019 г.
18:01
Воскресные ярмарки пройдут в четырех районах Киева (адреса)
17:03
За сутки на улице Антоновича в Киеве эвакуировали 9 автомобилей (фото)
16:04
Жителей Киева и области предупредили о чрезвычайной пожарной опасности 20-22 июля
15:01
Советника главы Дарницкой РГА задержали на взятке в 650 тысяч гривен (фото)
14:04
Конкурс на руководителя одного из столичных КП срывается из-за прогулов членов отборочной комиссии (документы)
13:01
Вячеслав Непоп: “Выполнено обещание, которое взяла власть перед инвесторами ЖК “Перспектива”
12:02
Смертельное ДТП в Киеве: на Владимирском спуске Lexus выехал на встречку и врезался в грузовик (видео)
11:06
На улице Подлесной в Киеве завершен капремонт сквера (фото)
10:01
Возле Верховной Рады в Киеве задержали дезертира с гранатой (фото)
09:03
Под Киевом Audi сбило насмерть 3 человек (фото, видео)
07:15
Плановые отключения электроэнергии в Киевской области 20 июля 2019 года (полный список населенных пунктов)
07:00
Погода в Киеве и Киевской области: 20 июля 2019
Календарь событий