Нам бракує інформації про прототипи людей майбутнього
Статистика каже, що зараз у світі 2% аутистів - один аутист на 50 осіб. В 2020 році, за прогнозами фахівців, цей показник може сягнути 5% - один аутист з 20 осіб. І ми всі маємо навчитись створювати гармонійне життя для людей з особливими потребами, особливо - для дітей.
За два дні до Всесвітнього дня поширення інформації про аутизм (ВДПІА) я отримала редакційне завдання написати матеріал про цей аутизм. Феномен, який розділяє наше суспільство на невидимі прошарки, коли нам так потрібна єдність.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
Аутизм - це замкнутість, зосередженість всередині себе, але це не є хворобою душі. Такої кількості людей з аутизмом як тепер, історія не фіксувала. Дехто пов'язує це з розвитком технологій, коли зникають прямі комунікації між людьми. Хтось зважає на екологію, хтось - на новітні технології, тому тут сказати однозначно не можна.
Суспільне сприйняття аутизму неоднозначне через багато хибних уявлень. Бо інше мислення, сприйняття, соціальної взаємодії, стилю мовлення, емоційної регуляції можуть викликати нерозуміння, яке призводить до абстрагування або лячності.
Двадцять перше століття – це століття рівності та можливостей. Де-факто так і має бути, але лише де-факто. Для мене довго це теж було саме так.
Змалечку я спілкувалася зі своїми однолітками - на вулиці, у садочку, у школі, будь де - й ніколи не звертала увагу на те, як оточуючі їх сприймають, та чи сприймають їх взагалі. Мені було комфортно з ними і думка, що хто-небудь з моїх приятелів позбавлений можливості взаємодії з нами та зі світом, ніколи не з'являлася у мене в голові.
Аж допоки у процесі відбору на програму обміну майбутніх лідерів FLEX до нашої команди на турі командної гри приєднався хлопчик. Він відрізнявся від нас - це перше, що ми помітили. Не його посмішку та щирість, а саме це.
Згодом ми дізналися більше про те, який він насправді - відкритий, комунікабельний, веселий та життєрадісний. Після спілкування з ним я не розумію, навіщо створювати будь-які ліміти для таких людей? Ліміти можливостей та бажань, мрій, сподівань, які через нас можуть закінчитись розчаруванням.
Якщо ми хочемо зробити їх ближчими до нас та більш відкритими, не потрібно ставити їм бар’єри та відгороджувати їх. Треба доносити інформацію, що вони та ми - люди, які потребують підтримки та розуміння.
Саме цим займається громадська організація "Я можу" - команда родин, у яких виховуються діти з розладом аутистичного спектру. Їхнє завдання - захист інтересів дітей з аутизмом та іншими порушеннями нейророзвитку, та допомога в їхньому повноцінному розвитку.
Просвітництво є дуже дієвим інструментом. Тому біля кінотеатру ім. Шевченка в центрі Хмельницького відбувся флешмоб, який перейшов у перегляд фільму з подальшим обговоренням.
Ми узнали, що 75% людей з розладами аутистичного спектру мають збережений інтелект, здібності та здатні до освоєння світу, як і люди без відповідних розладів. І головне для "Я можу" - допомогти дитині сказати без будь-якого сорому, легко:
"Я - аутист, стою тут перед вами і я можу те ж саме, що і ви. Якщо ми один одного, можливо, не розуміємо, то це тому що я - аутист".
Це - унікальна особистість. А дивна поведінка - результат надмірно чутливої сенсорної системи та тривоги, а жодним чином - не агресія чи невихованість.
Нам пояснили, що у дітей з розладами аутистичного спектру (РАС) мозок розвивається інакше і, як результат, формується інакше сприйняття світу.
У ранньому дитинстві, особливо протягом перших трьох років життя, сприйняття постійно розвивається. Щоразу, коли дитина щось робить чи з чимось взаємодіє, зв'язки між клітинами стають сильнішими. 3 часом, непосилені та непотрібні зникають. Так, образно кажучи, мозок створює простір для більш важливих зв'язків, потрібних для щоденних взаємодій в оточенні, таких як ходьба, розмова або розуміння емоцій.
Але у дітей з РАС цей процес, схоже, відбувається трохи не за звичними нормами. Тому інформація, яку сприймає така дитина, може загубитися, або може бути відправленою не через правильні зв'язки.
Цією особливістю у вченому світі також пояснюють, чому мозок росте швидше у дітей з РАС, ніж у дітей зі звичайним розвитком. Але причини аутизму - це все ще запитання без відповідей.
Статистика говорить про те, що у світі щороку збільшується кількість дітей, народжених з аутизмом. Багато батьків не хочуть діагностувати його, бо сприймають це, як своєрідне "клеймо", тому існує так званий "прихований аутизм". І це є велика проблема.
Наприклад, у Хмельницькому є 14 офіційних заяв про діагноз “аутизм”. Але, за даними "Я можу", можна вважати, що їх в десятки разів більше.
Де факто, раннє діагностування дозволяє надати можливість аутистичним людям повністю себе реалізувати в житті, принаймні, бути абсолютно соціалізованими. В іншому випадку дитина може стикатися з проблемами в навчанні: від адаптації в навчальному закладі - до неготовності суспільства її сприйняти.
Діти відчувають агресивне ставлення і нерозуміння, а педагоги, подекуди, вимагають від батьків саме медичного засвідчення і виникають конфліктні ситуації. Тут основне питання у тому, щоб суспільство загалом сприймало явище аутизму, як таке, що має місце існувати, стверджують у "Я можу".
Насамперед важливо, щоб батьки навчились не сприймати діагноз "аутизм" як вирок. Бо саме діагностування аутизму дозволяє навчатися в інклюзивних групах в садочках, інклюзивних класах у школах! Ці групи є не такими наповненими, діти не перенавантажені і педагог має більше можливостей приділити увагу кожному.
Тому "Я можу" буде і надалі проводити заходи з інформованості про дітей з особливими потребами та різними інтелектуальними порушеннями. Організація планує залучати до проведення інформаційних хвилинок у школах практичних психологів, учнів, лідерів учнівського й студентського самоврядування. Будуть проведені кінолекторії з обговореннями, щоб люди були обізнані хоча б на початковому рівні, аби не боялися цих дітей, а допомагали їм.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
Давайте і ми допоможемо у цьому! Бо взаємодопомога є запорукою взаєморозуміння, особливо, коли це стосується поваги та підтримки.
І наостанок. А раптом те, що ми називаємо "розладом" є даром? Бо, як стверджують спеціалісти, вираженими аутистами були: Чарльз Дарвін, Вольфганг Амадей Моцарт, Альберт Ейнштейн, Мікеланджело, Авраам Лінкольн, Біл Гейтс та багато інших людей, що змінили світ на краще.
