среда, 23 сентября 2020 г.
Урядова алхімія як спосіб порятунку промисловості

Урядова алхімія як спосіб порятунку промисловості

Михайло Скляр

Голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"

Прочитав новину про візит прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ), де він оглянув виставку зразків вантажних вагонів. Нічого цікавого в цій новині немає – совкова традиція відвідати ферму і подивитись на свиноматку рекордної ваги чи на трудові будні “больших строек” ще довго буде панувати в головах українських можновладців.

Але під час брифінгу прем’єр-міністр наголосив, що прийнятий Верховною Радою (ВР) у першому читанні проєкт закону №3739 про “локалізацію” є проєктом №1, головний принцип якого – захист українського виробника, а це, буцімто, дасть можливість відродити українську промисловість. Тут мені стало сумно.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Виконавча влада, занепокоєна різким падінням української промисловості, діє так, як і повинна діяти радянсько-партійна бюрократія в умовах не ринкової, а командно-адміністративної економіки – зусилля направляються на створення комплексу масштабних урядових рішень густо приправлених голосними заявами без розрахунку на результат. В авральному порядку уряд формує політику порятунку промисловості, в основі якої три точки опори:

- нормативна – законопроєкт про “локалізацію”, який передбачає розповсюдження на ряд сегментів машинобудування вимог локалізації виробництва на рівні 25-40% при державних закупівлях з 2021 року, та на 40-60% – з 2024 року;

- бюрократична – створення в уряді посади віце-прем’єра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості;

- адміністративна – державний примус іноземних виробників до створення виробничих чи збиральних потужностей в країні або до кооперації з вітчизняними компаніями.

Це і є алхімія.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм

Ми вже забули, що весь десятилітній період президентства Леоніда Кучми був орієнтований на підтримку вітчизняної промисловості. “Я не буду будувати державу дрібних лавочників”, – заявляв другий президент.

Тому в той час, як Польща переживала період коли колишні “дрібні лавочники”, наростивши фінансовий “жирок”, ставали потужними виробниками і виходили із своєю продукцією на світові ринки, ми всіма силами держави захищали морально застаріле радянське промислове виробництво шляхом передачі його до рук олігархів, які вичавлювали з нього максимум не вкладаючи кошти у реновацію.

Так і померла вітчизняна промисловість, яку зараз намагаються терміново рятувати. А “дрібні лавочники” так і залишилися дрібними лавочниками, бо держава вичавлювала з них максимум фінансових ресурсів, які направляла на фінансування своїх експериментів із підтримки вітчизняної промисловості.

Найкращим підтвердженням цьому є той факт, що останні десять років частка переробної промисловості у структурі ВВП неухильно знижується і досягла відмітки 22%. Другий момент – щорічно збільшується аграрна частка у експорті,  в той час, як промислова теж критично знижується. Кого рятувати? А головне – як?

Не маю жодних ілюзій, що черговий порятунок промисловості завершиться пшиком. Так само, як завершилась підтримка вітчизняного автовиробника – заводу  “АвтоЗАЗ”, за яку заплатив своїми коштами прямо чи опосередковано кожен громадянин України. Нечуваний державний протекціонізм та підтримка так і не перетворили цей завод на гіганта автопромисловості. “АвтоЗАЗ” вмер бо так і не зміг народити щось пристойніше “Ланоса” і “Таврії”, не зважаючи на те, що держава дала  можливість продавати продукцію українцям вдвічі дорожче її вартості і обмежила конкуренцію на користь Запорізького заводу, суттєво піднявши мита на імпортні автомобілі. Закономірний результат “локалізації”.

Так само сталося, приміром,  і з ДП “Антонов”. Допідтримувалися до того, що крім спогадів про видатне минуле, це підприємство наразі нічого не здатне виробити. І так з тисячами інших промислових підприємств.

Шкода, що черговий уряд нічому не вчиться  у успішних сусідів, не шукає відповіді на нагальні питання у економічній та політичній теорії чи економічній історії.  Не вчиться і на помилках своїх чисельних попередників.

Перш ніж рятувати промисловість, треба пошукати відповіді на питання – чому в країну не йдуть зовнішні та внутрішні інвестиції? Відновлення промислового виробництва невідривно з цим пов’язано, бо в основі розвитку промисловості лежить капітал. Доки капітал рухається з країни, а не в країну – будь-які зусилля влади щодо промислового чи економічного розвитку будуть марними. Треба вирішувати спочатку цю проблему, значна частина якої знаходиться в площині політичній.

Другий момент: ефективна промисловість – це технології . Країні потрібна не просто промисловість, а промисловість сучасна,  інноваційна – така, яка буде відображати сучасний стан світового науково-технічного прогресу.  Промисловість без технологій здатна створити чавунну сковорідку, але не здатна створити якісний продукт з високою доданою вартістю.

Процес форсованого нарощення промислового потенціалу СРСР у 30-х роках ХХ ст., відомий як індустріалізація, відбувся лише через те, що СРСР купував у Заходу, переважно у США, технології та фахівців. Завдяки цьому з`явились необхідні країні заводи.

Старт  промисловому прориву Китаю дали крадіжки та копіювання західних технологій, які були  запущені у виробництво. Згодом частину заробленого таким чином капіталу було направлено у науку – і це дало можливість країні створити власний сучасний технологічний потенціал, який вивів промисловість країни на високий якісний рівень.

Президент Володимир Зеленський, звертаючись до вітчизняних академіків, запропонував премію у один мільйон доларів за вакцину від COVID-19. Чому премія залишилась не виплаченою, пояснювати не треба. І цим все сказано.

Україна не має відповідного наукового потенціалу для якісного технологічного стрибка, який би забезпечив економічно ефективну роботу промисловості. І іноземні технології,  які могли б зайти в країну разом із зовнішніми інвесторами, до нас не поспішають із зрозумілих причин, яких я торкнувся вище. Про який розвиток промисловості ми можемо мріяти в таких умовах?

Словом, якщо золото має свою унікальну хімічну формулу, то із шматка свинцю його ніяк не добути. Максимум що вдасться – це пофарбувати свинець золотою фарбою але він так і залишиться свинцем. Примусити “Укрзалізницю” купувати вагони Корюківського ВБЗ з тієї ж серії – на  стан промисловості це ніяк не вплине. Вплинули б реформи – але і для цього уряду таке слово – табу.

Читайте:  Ціни, дорожнеча та чому супермаркет на кожному кроці – це погано

Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"

КиевVласть

Теги: новости киева, кабмин, денис шмыгаль, индустриализация, законопроект 3739, новосьи украины

среда, 23 сентября 2020 г.
12:53
Хроники коронавируса в Украине: обновляется
13:03
Госэкоинспекция потребовала от столичных властей ликвидировать горевшую на выходных незаконную свалку в Дарницком районе
12:41
Из-за ремонта газопровода отключено горячее водоснабжение для 192 домов в Подольском районе Киева
12:24
За добу на Київщині виявлено 128 нових носіїв коронавірусу
12:01
В Софиевской Борщаговке розжиг камина в квартире обернулся крупным пожаром (фото, видео)
11:48
Правозахисник Олексій Шевчук назвав головні проблеми мешканців Оболоні
11:23
Группа компаний DIM – трендсеттер в мире недвижимости
11:02
Приют под Киевом срочно собирает деньги на новый вольер для тигров, спасенных на Жуковом острове
10:41
У КОДА готуються передати 300 млн гривень своїм новим підрозділам
10:22
В Украине за сутки выявлены 3 497 новых носителей коронавируса
10:04
Курс валют в Киеве: 23 сентября 2020 года
09:42
“Укрзализныця” возобновила посадку пассажиров на станциях “Нежин” и “Носовка”
09:27
Столичные коммунальщики ликвидировали повреждения водопроводной сети на улице Новоконстантиновской
09:26
Кличко наказав силовикам розігнати мирну акцію під стінами Київради, - Виктор Таран
09:02
Владимир Зеленский назначил главой Броварской РГА Георгия Биркадзе
09:01
Кандидат от ЕС Окопный с помощью Кличко использует админресурс на своем округе, - Михаил Шнайдер
Календарь событий