суббота, 21 октября 2017 г.
Історія одного солдата

Історія одного солдата

24 сентября 2017 г. 09:00

Дзвенислава Щерба

Cтудентка НаУКМА

Напевно кожен бачив рекламу або військовий фільм, у яких діють красиві, підтягнуті, у новенькій формі з найсучаснішою зброєю,  неначе з голлівудського фільму, солдати….  А цих військових не покажуть у рекламі. Поранені, морально розбиті, з порушеною психікою – достатньо пройтися палатами військових госпіталів, і красива картинка з телеекрану блякне.

Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”     

….Юрій, боєць 95-ї повітряно-десантної бригади.  Від колись бравого 35-річного десантника залишилася сама лише тінь, з кістками, обтягнутими шкірою. Війна й тяжке поранення зістарили чоловіка років на 20. Металеве ліжко, біла тумба, ліки, телевізор на стіні, старий мобільний телефон,  книга і прапор бригади, привезений з АТО – уже майже рік лише ці речі оточують його. І хоч Юрій щодня бачить навколо лікарів, медсестер, бойових побратимів, найбільше він чекає дзвінка від сестри і  приходу волонтерів, з якими можна буде поговорити.  Шамкаючи беззубим ротом (сподівається на протез щелепи), Юрій розповідав про свого батька, який теж служив у 95-ій бригаді, про рідне село на Житомирщині, про своїх 4 собак, які чекають на нього вдома. З гордістю розказує про те, як до війни брав участь у шоу «Караоке на Майдані» і «Народний кухар», де приготував «найсмачніший зелений борщ і рибу». Розмову раз-у-раз перериває то прихід волонтерки, яка принесла для бійців екологічно чисті персики, то обхід лікаря. Діставши  планшет, показував фотографії зроблені в Донецькому аеропорту, Маріуполі, Дебальцевому, Опитному, розповідав про фронтового кота Сєпара, який перед обстрілами весь час ховався у бліндаж, попереджаючи про небезпеку. «А тут я дуже сварився, що мене сфотографували, але потім бачу: фотографія хороша, то і залишив її. Це – кулемет. Не знаєш? І добре, що не знаєш, добре, що не знаєш… Я там не воював, я ображаюся, коли мені кажуть, що я воював. Я захищав свою землю і справедливість, аби ви тут не бачили цього пекла.  - говорить Юрій, показуючи фотографію, зроблену в бліндажі, - А бачиш цей прапор на стіні? То я привіз звідти, але він без підписів. Я не хотів із підписами, просто, знаєш, багатьох вже нема…» - його руки трясуться, по обличчю стікає сльоза. Бере пачку цигарок і закурює. Пляшка з-під кефіру слугує попільницею. «Юро, що ти робиш? Я тут перев`язку роблю, а він курить!» - це вже лікар. Телевізор, по якому транслювалися новини, вимикається. «Знаєш, війна, це не як у кіно, що вбив і все, - тобі нормально. Вбити людину насправді дуже важко. Я тут за собакою чи котом плачу, а тут людина… Вони мені ще потім сняться. Війна – це страшна річ. Це – не кіно…» - і тут відкривається справжня душа солдата, який просто хоче гідно жити у своїй державі: він любить тварин, любить співати, готувати, дивитися телевізор, проводити час із родиною; а екранний солдат-кіборг з кінофільму, який беземоційно вбиває, зникає. Ці слова просто необхідно чути тим, хто закликає до вбивств, сидячи на дивані, хто бреше про «страшну і жорстоку українську армію»…

Подписывайтесь на новости «КиевVласть»
 

Відчиняються і зачиняються двері за медсестрою. А Юрій розповідає. Збираюся йти. «Дякую, що прийшла. Ти приходь ще. Тут сумно. Ні з ким поговорити. До мене і так ніхто не приїде, тільки сестра. Але вона на роботі. У мого батька 5 місяців тому знайшли рак, а я тут і нічого не можу зробити. А мама хвора і теж не приїде. Але я й не хочу, бо вона дуже плакатиме, коли мене побачить. Я краще сам. Тут нема нікого, хто б підтримав. Нікому я непотрібний…- говорить, заїкаючись, - Ти вибач, що я заїкаюся. У мене є таке, коли хвилююся. Тримай, це – тобі,» - простягає гематоген. Двері зачиняються.

Читайте: Дневник одного солдата. Спецпроект издания КиевVласть

Таких, як Юрій, багато,  не тільки у лікарнях і госпіталях. Щодня у транспорті, на вулиці, у магазині, аптеці нам зустрічаються військові. Усі вони скалічені війною духовно, і ці рани, на жаль, не загоюються швидко. . Їм потрібні не красиві коментарі у соціальних мережах чи вдягнена футболка з тризубом, а підтримка і розуміння. Лише так можна допомогти солдатам знайти гармонію з собою.

Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”     

Дзвенислава Щерба, студентка НаУКМА

КиевVласть

Теги: новости киева, ато, война, госпиталь, портрет, дневник одного солдата, история одного солдата

суббота, 21 октября 2017 г.
15:14
Интерес иностранных инвесторов к строительству евроколеи Киев-Одесса уже есть - Мининфраструктуры
14:01
В Киеве магазин затопило кипятком: есть пострадавшие
13:25
Похищенного вчера в столице младенца нашли в Вышгороде (фото, видео)
12:07
Полиция задержала мужчину с винтовкой, который шел на митинг к Верховной Раде (фото)
11:21
Столичным семьям предлагают стать патронатными родителями
10:41
В центре столицы рекомендуют приостановить продажу алкоголя
09:08
Кража младенца в Киеве: обнародовано видео момента похищения (видео)
07:00
Погода в Киеве и Киевской области: 21 октября 2017
пятница, 20 октября 2017 г.
20:44
В субботу ярмарки пройдут в десяти районах Киева (адреса)
20:35
Из детского сада в Киеве похитили младенца: полиция просит помощи в розыске (фото)
20:10
Министерство культуры объявило конкурс на проект Музея Революции Достоинства в Киеве
19:45
На выходные в Киеве закрывается одна станция скоростного трамвая
19:27
В КГГА определили, сколько в Киеве будут праздновать Новый год
19:05
СБУ ликвидировала в Киеве сеть сбыта контрабандного оружия
18:45
Чиновники стремятся взымать паевой взнос деньгами, а не за счет объектов инфраструктуры, - управляющий собственник “Омокс” Кулагин
18:27
Субботние ярмарки изменят маршрут движения автобуса в Киеве
Календарь событий