Про інвестиційну корову Київщини та як її гарненько видоїти
На розвиток інвестиційної привабливості Київщини – дали більше коштів. Тепер регіон буде краще представлений на міжнародних майданчиках, а делегації з-за морів-окіянів будуть прийматися ліпше. Короваї – здобніші, віночки – квітчастіше, доріжки – червоніше… та ще й, гляди, мікроавтобуса куплять в адміністрацію – краса!
Але чи польються через це інвестиції у відра громад, мов жирне молоко вгодваної телиці – питання.
Про те, які лайфхаки використовують чиновники, аби показати безперервний притік інвестицій в регіон – писано вже багато. Наприклад, мені дуже подобається тема, коли одні цифри підміняють іншими, аби показувати карколомний ріст і притік іноземних інвестицій щороку. Як це робиться? Уявіть, що на території області давно діє якась велика іноземна компанія (чи дві) і вона щороку вкладає кошти в оновлення основних фондів. Профільні служби в ОДА просять компанію прозвітуватися на кінець року, типу, скільки було вкладено в модернізацію, в ремонти і т.і… І, вуа-ля – кругленька сума прямої іноземної інвестиції готова. І не посперечаєшся же ж! Подібних схемочок по прикрашанню статистики повно!
Натомість будь-який керманич регіону завжди каже: “Мої двері в режимі 24/7 відкриті для інвестора”, тож, коли хтось з інвесторів таки припхнеться в регіон – його обов'язково сфоткають і викладуть світлинку всюди де можна. Ще прес-реліза гарного вструячать, щоб знали – керманич – це вам не аби шо!
Ходять легенди про те, як круті іноземні проекти тікали геть після того як, котромусь із районних чи обласних службовців не вистачало довідочки про наявність довідочки, чи після того, як місцеві не могли визначити чи земля “в межах” чи “поза межами” (на кадастрові карти плювати)?
А інвестиційні паспорти районів і міст. В 2017 році КиевВласть зібрала з місць і описала всі актуальні на той час паспорти. Під столицею – ще таке-сяке, але також траплялися бані, сільмаги, недобудовані будинки культури, вбиті ферми. Про паспорти районів, що не межують з Києвом – писати багато не буду. В кількох РГА спробували включити в паспорт не лише якесь вбите господарство, а принаймні спробували описати як і під що його можна перепрофілювати та чим влада готова допомогти, якщо це інвестиційно-привабливе диво хтось купить. Ото й усе… Ні про реальну суму вкладень, ні про наявні кваліфіковані трудові ресурси, мова зазвичай в таких “бамагах” не йшла.
В програмі “Поліпшення інвестклімату”, що оце на неї дали більше грошви кажуть, що обласний паспорт перепишуть і оновлять. Ну, добре – ми на нього чекаємо і обіцяємо опублікувати… Ще всякі форуми обіцяють, інвестиційні ради. Також, непогано – запрошуйте.
Але знаковим для мене все рівно залишається пряма мова місцевих виборних очільників, які зізнаються, що інвесторів заохочують самі і без всіляких загальнообласних програм. Власне, і підприємництво мале й середнє розвивається не завдяки тому, що влада щороку виділяє кошти на підтримку підприємництва (а така программа також щороку ухвалюється облрадою), а якось саме.
Ну, не вірю я, що регіональний очільник може ліпше за сільського голову розказати потенційному інвесторові про вигоди своєї місцини. Попіаритися – може, стрічку перерізати – так, “здобули” сказати – та будь ласка, а ось інвестора привести – не певен…
Тож, раз вже даєте більше грошей – то направте в громади спеців, які навчать місцевих як ті паспорти писати. Дайте грошей, щоб місцеві на форуми міжнародні із презентаціями своїми їздили. Забезпечте їх перекладачами за кошт платників податків, дайте можливість найняти дизайнерів, розробників сайтів.
Всього цього, я не побачив в програмі. Можливо воно там є, але так написано по-державницькі мудро, що я й не второпав, вибачайте…
Ігор Дармостук, шеф-редактор КиевВласти
