Обіцянка МОЗу завершити реформу первинки до 2019 року залишилася тільки словами
Влада обіцяла завершити реформу первинки до 2019 року. Вибравши стратегію “гроші йдуть за пацієнтом”, вона говорила – лікарі матимуть високі зарплати, люди – безкоштовну первинну допомогу, а ФАПи закривати ніхто не збирається. Вже неодноразово я аналізував – чи реально це зробити за тих умов, які створюють “реформатори”. Сьогодні у цифрах і фактах покажу – що чекає на українську первинну медичну допомогу у наступному році.
Незважаючи на те, що вся ланка, як обіцяли у МОЗ, вже мала б перейти на нову систему фінансування, цього не відбудеться. Кабмін щомісяця у ручному режимі визначатиме потребу у субвенції для фінансування роботи тих медзакладів, які ще не підписали договори з Нацслужбою здоров’я, як це було у 2018-му. Відповідно, одні медзаклади отримають більше грошей за пацієнта, аніж другі – розцінюю це як дискримінацію, адже недофінансовані центри первинної медико-санітарної допомоги будуть вимушені виживати на межі можливого. Вже передбачаю, що до них жодні провладні ЗМІ не поїдуть знімати сюжети про “досягнення реформи”, - навпаки, об’єктиви їхніх камер будуть націлені на ту невелику ділянку системи охорони здоров’я, де “реформа” успішна. Проте, за рахунок кого? Пропоную розібратись разом – цифр багато, та саме вони покажуть цілісну картину.
Разом з експертами порахував - щоб кожна людина в Україні змогла скористатися послугами на “реформованій” первинці, нам потрібно 26,84 млрд грн. Якщо капітаційну ставку підвищать до рівня 450 грн, як написано у декларації. Та скоріше за все, її залишать на рівні 2018 року – через нестачу фінансування. У цьому випадку загальна потреба фінансування складе 22,04 млрд грн.
Порівняйте 15,3 млрд грн, які закладають у бюджет наступного року, із цифрами вище. Цих грошей вистачить лише на 22 млн людей, якщо ставка підніметься відповідно до бюджетної резолюції, чи на 26,8 млн, якщо залишиться на рівні минулого року.
Читайте: МОЗ влаштував “полювання на відьом” замість реальної реформи
Вже чую критику з боку “реформаторів”: “Ми передбачаємо, що не всі люди підпишуть декларації”. Так, дійсно. І тому ми з експертами розрахували ще одну цифру.
МОЗ вважає, що далеко не все населення підпише декларації з медзакладами у 2018-2019 роках – лише 60-70% від реальної кількості. Та це не означає, що потреба у фінансуванні зменшиться на 30-40%, бо, здебільш, декларації підписують “дорогі” категорії населення – за дітей і люди поважного віку. “Дешеві” категорії пацієнтів – працездатні – не звертаються до лікаря і не потребують постійного нагляду. Ми врахували цю динаміку і розрахували потребу, взявши за основу капітаційну ставку 2018 року. Якщо 60% населення (23,4 млн людей) підпишуть декларації, то у бюджет на “реформовану” первинку потрібно 16,18 млрд грн. Та й це, запевняю, ще не все.
Читайте: Україна залишилася без висококласних лікарів
Окрім “зеленого списку”, за яким платять за підписані декларації, є ще “червоний” - доплата за людей, які мешкають на території, але не підписали декларацію. За нашими розрахунками, їх - 15,2 млн. У 2018 році на кожного з них виділялося 240 грн. Ми взяли за основу цю цифру (насправді у 2019 вона має бути більша), і отримали потребу у 3,65 млрд грн.
Отже, загальна потреба у мінімальному фінансуванні первинки на наступний рік - 16,18+3,65=19,8 млрд грн. Прогнозований дефіцит на 2019 рік складає 4,5 млрд грн на цей рівень, що б нам не обіцяли “реформатори”.
А якщо згадати результати роботи міжнародного аудитора – компанії Делойд, яку замовило Міністерство охорони здоров’я, дефіцит ще збільшиться. Тоді, у своєму дослідженні, він прогнозував, що забезпечити ефективне функціонування первинної медичної допомоги без залучення додаткових платежів пацієнтів можна тільки якщо капітаційна ставка у сільській місцевості дорівнюватиме у середньому по країні 1170,6 грн. А не 570,9 грн, як зараз.
У бюджеті на 2019 рік фінансування первинки збільшується на 15,4%, проте цього явно недостатньо для її нормального функціонування. Та й збільшення це відбудеться не за рахунок залучення додаткових коштів, а за рахунок зменшення фінансування інших рівнів і вимивання коштів з місцевих бюджетів. При цьому, гроші перекидаються на найменш витратний рівень.
Яким чином? Зовсім не за рахунок загального збільшення фінансування всієї системи. У бюджеті 2019 року доля видатків на охорону здоров’я у загальних видатках бюджету ще більше знизилась і ледь доходить до 3,1% ВВП. Тоді як загальні видатки бюджету підвищились на 10,4%, то видатки на охорону здоров’я – менше, ніж на 9%.
Влада просто концентрує гроші на первинному рівні, перерозподіляючи їх із хронічно недофінансованої спеціалізованої допомоги. Навантаження просто перекладається на плечі громад, що може призвести до кінцевого розвалу цієї ланки медицини. Якщо у минулому році дефіцит медсубвенції (з якої фінансується надання реальної щоденної меддопомоги – наших лікарень і вузькоспеціалізованих лікарів) складав небагато більше 27 млрд грн (або 37% від загальної потреби), то у бюджеті 2019 він виріс майже на 45% і вже доходить до 39 млрд грн! А саме покриття цього дефіциту і є головним навантаженням на місцеві бюджети із утримання медзакладів і причиною постійних затримок заробітних плат.
Читайте: Черга на лікування перетворилася на “чергу смерті” через діяльність чинної команди МОЗа
Ще одна міжрівнева проблема – відтік кадрів з вторинки на первинку. Через фрагментарність і непродуманість “реформи” лікарі (а особливо – молодший медперсонал, якому не потрібно проходити перекваліфікацію) тікають на первинну ланку, де їх також не вистачає. Де ми будемо брати вузьких спеціалістів і що реформуватимемо, коли і якщо провладна “реформа” добереться туди?
“Реформа” влади дискримінує не лише лікарів вторинки. У деяких місцях заробітні плати медиків, які її отримують через НСЗУ, навіть зменшились. Наприклад, раніше медики отримували надбавки завдяки широким і ефективним програмам місцевих стимулів і додаткової підтримки медиків. А через прийняті “реформаторські” зміни до Бюджетного кодексу, тепер дофінансовувати зарплати у такий спосіб місцеві бюджети не можуть. Як результат – у Києві й інших великих містах скасували муніципальні надбавки у розмірі 32% і 40% за інтенсивність праці.
Та й казки про те, що зарплати медиків при підписанні медзакладом договору з НСЗУ зросли до 15-18 тис – це ще один гарний приклад фокусування уваги на вибіркових “успіхах”, бо в більшості “реформованих” медзакладів вони зросли значно менше - лише до 7,5 тис. грн. Ще у великого проценту - взагалі залишились на дореформованому рівні - 3-4 тис. грн – бо немає достатньої кількості пацієнтів, з якими заклади уклали декларації. А за інших вони отримують тільки 240 грн.
Аналізуючи проект бюджету на 2019 рік, можу одразу сказати – стратегія влади у “реформуванні” (читайте як “знищенні”) української системи охорони здоров’я не змінилася. Влада продовжує курс на “реформу під вибори”, в якій замість вирішення системних проблем усієї медицини, концентрує гроші на невеликій частині медзакладів найнезатратнішої для пацієнта ланки – первинної - для візуального ефекту. І потім, як ми звикли, ця “перемога” роздувається за допомогою піару втричі. При цьому “реформатори” мовчать про те, за який рахунок вони цю “перемогу” здобули і що “реформа” не має продовження через банальні помилки при старті. Адже для її поширення не те, що на всю медицину, а навіть на одну тільки первинну ланку грошей у бюджеті не буде. Інших же, позабюджетних джерел фінансування для медицини влада не пропонує.
Я вже подав правки, які можуть змінити цю ситуацію. Проте щоб діяти не ситуативно, потрібно не лише розробити комплексну стратегію якісного реформування медицини, а й залучити нові джерела фінансування. Подав і законопроект про страхову медицину, який це зможе зробити: за працюючих страхові внески платитиме роботодавець, за решту – держава. Найближчим часом добиватимусь їхнього прийняття. Влада вже довго знущається над українцями, і я особисто, і вся наша фракція зробить все можливе, щоб це припинити.
Впевнений, лише дії єдиної, злагодженої команди, яка думає про людей, а не про власні дивіденди, вже дуже скоро все змінять. План у нас є, залишилось звільнити руки від зашморгів діючої влади.
Читайте: Наша команда знає, як врятувати українську медицину
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
