Медреформа: навіщо Україна наступає на польські граблі
Наші “реформатори” постійно розповідають, що при проведенні псевдореформи медицини перейняли найкращий світовий досвід. Як тут не згадати про Польщу, яка почала впроваджувати аналогічні зміни 19 років тому. І тепер відмовляється від нової моделі управління системою. Покажу результати перетворень цієї країни – висновки багато про що говорять.
Загальні показники польської медицини
За час польської реформи ВВП країни виріс у 2,7 разу. Зі збільшенням ВВП збільшувалися і медичні витрати держави – реформа супроводжувалася значним підвищенням рівня фінансування.
Об’єм державного фінансування охорони здоров’я Польщі – в шість разів більше, аніж в Україні. При тому, що населення країн приблизно однакове.
Всього витрат на охорону здоров’я – 34 млрд дол. З них – 20 млрд дол. держава витрачає на систему медобслуговування населення. Саме цими грошима до цього року керував аналогічний до новоствореної української Нацслужби здоров’я орган. Крім цього, держава окремо напряму фінансує і медичну службу спасіння – екстрену медичну допомогу.
Які проблеми принесла реформа
У Польщі, як і в Україні, не вистачало кадрів. І за 19 років реформи проблему так і не вирішили. Люди не могли навіть дочекатися прийому сімейним лікарем – по-перше, у Польщі – жорстке обмеження фінансування і об’єму діагностичних заходів. По-друге – кількості відвідувань лікаря. Це заважає швидкій діагностиці захворювань і зменшує свободу медика у прийнятті рішень. Тому пацієнти вимушені були звертатися до “приватників”.
Якщо ж вони таки дочікувались прийому, на них чекала ще одна перепона – обов’язково треба задокументувати направлення від “сімейника” - до вузького спеціаліста, на стаціонар, оздоровлення чи реабілітацію. Інакше пацієнта просто не приймуть. Усі дії – чітко за правилами і протоколами. Біда тільки – це все не встигають документувати, бо немає кому! Нагадує те, що зараз впроваджують у нас?
Пріоритет є тільки у смертельних випадків. Решта – місяцями очікує у чергах на всіх етапах обслуговування.
І от пацієнт після кількох місяців очікування потрапляє у стаціонар. Тут його починають лікувати, та не доліковують – бо держава нерегулярно платить лікарні за перебування хворого у стаціонарі. Окрім того, ще й немає загального стандарту переліку і тарифікації послуг. Тобто, чітко не визначено скільки і за яке лікування має сплачувати держава. Це – те ж саме, що “реформа” в Україні з 20 року запровадить у лікарнях – оплата за послугу, тобто за лікування у лікарні.
Читайте: МОЗ підставляє місцеву владу
Результат Польської реформи медицини
Україна прийняла польську модель. Ймовірно, наш МОЗ просто хоче повторення ситуації в Україні. Зважте ще на те, що Польща виділяє на оплату медичного обслуговування громадян через центральний орган, аналогічний нашій Нацслужбі здоров’я, більше, аніж в Україні - біля 20 млрд дол. на рік (або 526 дол. на людину). Порівняйте із 3,3 млрд дол. на рік (або 85 дол. на людину, з яких тільки 60 йде на медичні заклади), які витрачає Україна! І навіть за такого фінансування Польща не змогла зробити функціонування медицини, а особливо “первинки” ефективним.
Як результат – у рейтингу Європейського індексу здоров’я пацієнта за 2016 рік Польща посіла 31 місце з 34. Низький рейтинг, як правило, мають країни, які витрачають на медицину великі гроші, але КПД від цього – низький.
Не дарма у мережі поляки висміюють цю “реформу”.
Читайте: Більшість областей України залишиться без нових “швидких”
Що Польща хоче змінити
У 2018 році Польща починає нову реформу охорони здоров’я. Навіть не реформу, а корінну зміну організаційно-правового механізму функціонування галузі. Влада країни хоче перебудувати ті положення, які зараз збирається впровадити українська влада.
Перше. Збільшить об’єми державного страхування системи медобслуговування.
Друге. Відмовиться від функціонування єдиного центрального органу фінансування. А фінансування децентралізується по воєводствам (аналог наших громад).
Третє. Відмовиться від ринкового принципу формування системи медичних закладів. Функціональна ж мережа лікарень буде створена під управлінням держави.
Четверте. Змінить систему фінансування медзакладів і відмовиться від принципу фінансування за надану медпослугу. Таким чином вирішиться питання надання меддопомоги більш чи менш “прибутковим” пацієнтам. Адже зараз, у залежності від категорії – пенсіонер це, дитина чи працюючий (їх, насправді, більше), медзаклад отримує різну суму за їхнє лікування.
Проаналізувавши майже двадцятирічний досвід сусідів, наша влада мала би тричі подумати – чи варто його переймати. Постійно чую від наших чиновників твердження, що українська медицина реформується за кращими системами охорони здоров’я у світі. Думаю, кожен свої висновки зробить сам.
Вкотре наголошую: тільки конструктивний аналіз і діалог здатні змінити нашу медицину на краще. Спуск же реформи “згори” призводить тільки до ще більшого бар’єру між чиновниками центральної влади і звичайними медпрацівниками. Страждають від цього не тільки лікарі, а й звичайні українці. Впевнений, вже скоро у нас буде можливість разом із найкращими експертами і нашими медпрацівниками розпочати повністю перекроювати систему охорони здоров’я, щоб зробити її дійсно ефективною.
Читайте: Бюджети медицини країн ЄС: чому потрібно навчитися Україні
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
