Гасло: “Київ, сам жери своє сміття!” може пролунати з околиць
Києву потрібні нові звалища - це факт. А ще Києву потрібні нові землі під кладовища, мов повітря, потрібні нові території під поля аерації, бо какашчане болото в Бортничах вже ледь справляється, потрібні місця для перехоплюючих паркінгів, відстійників фур. Потрібні наділи для розміщення бек-офісів великих компаній, які б і раді були, аби значна частина персоналу не перлася б у години пік у центр, потрібна нова окружна дорога ... Та біс його знає, скільки всього ще потрібно Києву?
З одного боку - все це правильні та цілком природні потреби, адже столиця, розширюючись повинна ширити і свої інженерно-інфраструктурні об'єкти.
Але з іншого боку, маємо гіркий приклад Львова, який змушений розпихувати своє сміття по всій Україні, і ганебний приклад Москви. Там, взагалі, все сумно. Навесні цього року одразу кілька підмосковних міст влаштували бунти через небажання приймати у себе у дворах столичні звалища. Реальні таки бунти, з перекриттям доріг і народними віче. Вони правда ні до чого не привели, але сам факт симптоматичний.
Передмістя Києва саме приростає житловими масивами дуже активно. Приростає новими мешканцями, громадянським суспільством, самоповагою... І я не здивуюся, якщо жителі Ірпеня або Борисполя рано чи пізно вийдуть на протест, перекриють Варшавку або Харківську трасу з гаслами на кшталт: “Київ - жери своє сміття/своє гівно/свої трупи ... сам!
І поки ми тут потішємось з ливневок і тихо регочемо з мера-боксера, який все роздав забудовникам, десь за 50 км від центру Києва цілком собі може зріти ненависть до зажратих киян, які самі живуть в смітті і норовлять загидити своїми лайном і нечистотами усе навкруги. Я не хочу в це вірити, але допускаю, що де-небудь в блатному передмісті, жителі будиночка на околиці стихійного або навіть офіційного звалища так думають.
І здавалося б, у муніципальної влади повинен бути багаторічний горизонт планування, повинні бути на підхваті світлі голови, Генплан, в якому передбачено все ... Але кого я обманюю?
Єдина надія, що якось зрушаться процеси справжньою агломерації. Не пост-совкової, коли агломерацією називають агресивне поглинання більшим, більш дрібних, а правильної. З чітким розподілом всіх комунальних і соціально-інфраструктурних вигод між населенням. Адже, якими б банальними і наївними не видавалися мої слова, справжня агломерація - це інфраструктура. Якісна і доступна.
Тут хіпстери закликають всіх купити господарськи сумки, щоб хоч якось внести дрібку глузду в чистоту полів на околицях Києва. Напевно - це крапля в морі, але хід думок мені подобається!
Ігор Дармостук, шеф-редактор КиевВласти
