Диктаторська децентралізація
Нагадаю хронологію розвитку подій навколо районних у місті Києві рад. Ще не так давно (25 серпня 2010 року) Київська міська рада звернулася до Верховної ради України з питанням про внесення змін до Закону України “Про Столицю України – місто-герой Київ” стосовно необхідності їх подальшого існування. Як відомо, у той час біля керма Києва був Леонід Черновецький з цілою купою родичів, які міцно опанували грошові потоки на столичній ниві і йому просто заважали відносно самостійні районні ради з власними виконавчими органами.
Уже через декілька днів 7 вересня того ж року Верховна Рада ухвалила відповідні зміни до зазначеного закону, визначивши, що районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятого шляхом проведення місцевого референдуму, або рішенням Київської міської ради. А раз можуть утворювати - можуть і скасувати.
Цей закон блискавично був підписаний Віктором Януковичем вже 8 вересня, а 9 вересня Київрада вирішила ліквідувати райради (рішення №7/4819) “Про питання організації управління районами в місті Києві”.
Тоді за це рішення проголосували 95 депутатів з 110 зареєстрованих в залі (партія Регіонів, Блок Леоніла Черновецького та Блок Кличка).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Збулася давня мрія Черновецького. Під контроль його зятя Супруненка потрапили питання виділення земельних ділянок, і їх почали роздавати потрібним людям тисячами гектарів за одне засідання.
Син Степан “відповідав” за тендерні закупівлі в системі міського господарства, а донька Христина – за специфічну сферу роботи з одинокими людьми похилого віку, які видавалися “керманичам міста” перспективними в плані звільнення житлової площі і переселення в будинки пристарілих.
Близькі родичі і куми взяли під контроль майнові комплекси, медицину, житлово-комунальну сферу, включаючи монопольні системи “Київенерго”, “Київводоканал” та “Київгаз”, витіснивши звідти попередників.
Цим самим було підготовлено ґрунт для переходу Києва під владу Януковича, що сталося “без бою”, бо влада Черновецького так обросла криміналом, що достатньо було його пред’явити - і можна брати Київ під контроль “донецьких”.
Виконавчу владу в районах почали здійснювати без будь - якого контролю громади районні державні адміністрації, які працюють і дотепер.
Таке рішення звузило сферу самоврядування в столиці, а величезні райони, які за чисельністю дорівнюють багатьом обласним центрам, були позбавлені права обирати власних представників до райрад.
Влада віддалилася від людей, які навіть потрапити в Київраду, не можуть через віддаленість місця проживання та спеціальну систему блокування для виборців і охорони, яка робить чиновників просто недоступною для киян.
Громадяни добре пам’ятають той час, коли будь-хто з киян міг безпосередньо потрапити до райвиконкомів, а до держадміністрацій – неможливо.
Депутати райрад, які, до речі, працювали на громадських засадах, приймали звернення людей в найближчих ЖЕКах і були комунікатором з представниками районного та міського керівництва.
Та й райвиконкоми мали значно більші можливості від нинішніх райдержадміністрацій, використовуючи спеціальні ремонтні служби в системі житлового та дорожнього господарства, зеленого будівництва. Райони не допускали того безладу, який характерний нині для неконтрольованої вуличної торгівлі, реклами, “диких” автостоянок тощо.
У районі розроблявся і затверджувався власний бюджет, а кожен депутат, обраний від кількох будинків, контролював використання коштів за його статтями на власному окрузі.
З приходом після Революції Гідності нової влади розпочалися певні процеси, які показали, що проста зміна керівників місцевого самоврядування без зміни самих принципів його організації нічого кращого не дала, а віддаленість влади від людей та її недоступність породила проблеми. Вони загрожують, перш за все, самій новій владі.
У липні 2015 року за ініціативою окремих депутатів Київради ухвалено принципове рішення про відтворення райрад, а на черговій сесії Київради погоджено дату їх проведення – 27 березня 2016 року.
Цим рішенням (№787/1651) була також визначена гранична чисельність депутатів по кожному району та визначена їх компетенція і повноваження.
Період п’ятирічної боротьби за відновлення районних у місті Києві рад нібито завершився перемогою. Ухвалюючи це рішення разом з іншими фракціями та позафракційними депутатами, домінуюча тоді в Київраді фракція Кличка-Порошенка усвідомлювала, що, не підтримавши таку пропозицію, вони зазнають іміджевих утрат та заслужать докори про недемократичність напередодні виборів 25 жовтня 2015 року. Але вже тоді невеличка фракція “Батьківщина” устами Тетяни Меліхової висловила припущення, що після їх проведення і в разі переобрання В.Кличка підконтрольна йому та Президентові П.О.Порошенку “Солідарність” зробить спробу повернутися до того стану влади, який існує.
Читайте: Шатай, детка, шатай! Киевский облсовет урезал полномочия КОГА
Життя показало, що так воно і сталося. Уже після ухвали ЦВК про вибори 27 березня 2016 року та публікації календарного плану їх проведення 27 січня 2016 року невідома Громадська організація “Громадський контроль “Наждак” подала позов до Окружного адміністративного суду і одразу отримала ухвалу про забезпечення позову, яка зупинила Постанову ЦВК.
Аналітики опосередковано зв’язують цю організацію, зареєстровану за домашньою адресою, з провладними політиками, які давно відомі як рекетири-рейдери.
Можна здогадуватися і про те, що нинішній виконавчій владі та і самому Президентові, які стрімко втрачають рейтинг, дуже не хочеться віддавати владу в столиці, де, як гриби після дощу, ростуть магазини лише однієї відомої солодкої фірми, а земельні ділянки, виділені в історичних охоронних зонах, ще не освоєні.
В. Кличко, посада якого була свого часу узгоджена у Відні з Фірташем і Льовочкіним, також відчув насолоду від абсолютної влади і ділитися нею не збирається. А судова система в Україні не змінилася і продовжує виконувати замовлення тих, хто незаконно використовує телефонне право.
Легко також зрозуміти, чому співпозивачами позовів стали двоє народних депутатів – Є. Рибчинський і С.Рудик.
Перший - обраний від Блоку Петра Порошенка, а другий – колишній представник влади космічного мера. Але ж Президент України задекларував позицію про децентралізацію в Україні, як єдиний шлях виходу з кризи! Чому ж тоді його підлеглі діють всупереч цій декларації? Тоді виникає питання: чи треба брати до уваги і попередні зобов’язання і декларації, які не виконані?
Безумовно, очільники держави не хотіли б втрачати своє абсолютне право призначати керівників районів столиці. А то ще люди можуть не того обрати! А він, не дай Бог, почне орієнтуватися на інтереси виборців, а не заглядати в рот тим, хто його призначив.
Київська міська організація політичної партії ВО “Батьківщина” рішуче засуджує таку подвійну гру політиканів і разом з іншими політичними силами не допустить ігнорування основних принципів самоврядування в Києві та захищатиме інтереси громадян всіма своїми можливостями.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом раскалывается первая объединенная община
