Чому у чиновників МОЗу квичить у вухах
Вже другий аудит Рахункової палати міжнародних закупівель ліків довів чиновників МОЗу до істерики – вони почали кидатися образами і вигаданими звинуваченнями на опонентів, і я не здивований. Є така гарна українська приказка - хто порося вкрав, у того в вухах квичить. Тож чому законне звернення Юлії Тимошенко до парламентського контролюючого органу про перевірку ефективного і законного використання бюджетних грошей викликало такий резонанс у провладних чиновників?
Маю на руках результати аудиту, які шокують - влада ніяк не відреагувала на результати попереднього аудиту і не почала захищати інтереси держави і пацієнта. Останні по декілька років так і чекають на поставки вже давно оплачених державою медикаментів, що рятують життя. Хоча й обіцяла це зробити у найкоротші терміни. Не виправляючи свої помилки, керівництво МОЗу так і вважає закупівлі через міжнародні організації “найдієвішою реформою в охороні здоров’я”.
Нагадаю, у 2015-2016 роках Рахункова палата вказала у своєму звіті, що замість підвищення доступності медикаментів, міжнародні закупівлі призвели до фактичної їхньої відсутності – середній термін поставок склав тоді 20 місяців. Окрім того, закупали за новою схемою і прострочені ліки, і ліки з невеликим терміном придатності, і ліки невідповідної якості або без показань для пацієнтів, яким вони передбачалися, і ще багато чого.
Результати нового аудиту стану централізованих закупівель медикаментів на 2017-2018 роки показали, що до старих причин збитків для бюджету, які створила МОЗівська “реформа” у закупівлях, з часом нові тільки додаються. Це і прострочена заборгованість міжнародних бюджетів, неправильне і несправедливе планування МОЗом закупівель (через що для одних пацієнтів закуповують 101% ліків від потреби, а для інших – ледь 0,3%) тощо. Перерахую найкричущі.
Причина №1: На комісійні міжнародним посередникам тільки за два роки було витрачено більше, ніж на лікування дітей з онкологічними захворюваннями або на боротьбу з туберкульозом!
Середній рівень комісійної винагороди за договорами – 5%. За 2017-2018 роки міжнародним організаціям на закупівлю ліків з українського бюджету виплатили авансом 11,9 млрд грн. Тобто, вони заробили майже 600 млн грн.
Порівняємо: на онкохворих дітей у 2018 році бюджет витратив 558 млн грн, на боротьбу з туберкульозом – 552,5 млн грн, на пацієнтів, хворих на гемофілію – 552,5 млн грн. Держава передає сотні мільйонів за посередницькі послуги, коли у неї не вистачає на лікування своїх громадян: потреба на лікування серцево-судинних хвороб покривається на 30%, гемофілії – на 34%.
Причина №2: Міжнародні організації продовжують роками затримувати поставки необхідних ліків. 1,2 млрд грн знаходяться на рахунках посередників від 16 до 28 місяців!
На початок квітня 2019 року через перерахованих міжнародних посередників 11,9 млрд бюджетних коштів поставлено ліків тільки на 6,1 млрд, або на 51% від перерахованої їм суми. За кошти бюджету 2018 взагалі не розпочато поставки лікарських засобів, вакцин і медичних виробів по 16 з 40 напрямків закупівель, зокрема для лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання і хронічний вірусний гепатит, дорослих, хворих на онкогематологічні захворювання і вкрай актуальних засобів імунопрофілактики захворювань з високим рівнем смертності.
В цілому, на рахунках міжнародних організацій знаходиться не закритих поставками авансів на суму 5,8 млрд бюджетних гривень. До сих пір ще не виконане постачання більш ніж 1,2 млрд з коштів бюджетів 2016-2017 років, а ці кошти знаходяться на рахунках посередників від 16 до 28 місяців.
Багатомісячні і навіть багаторічні затримки з поставками ліків – не просто розбазарювання і неефективне використання коштів. За ними стоять смерті людей, які не дочекалися лікування! Скільки коштують ці затримки простим людям я вже писав.
Причина №3: Міжнародні посередники продовжують незаконно використовувати понад 344 млн грн з коштів, які їм перерахували в 2015-2017 роках.
До впровадження механізму міжнародних закупівель максимальний термін від перерахування авансу - до здійснення поставок ліків становив 3 місяці. Впроваджуючи міжнародні закупівлі, його збільшили до одного року. Але цього виявилося недостатньо для “оперативної” роботи міжнародних посередників, адже поставки за рахунок бюджету 2015 року завершили тільки нещодавно.
Вже в 2016 році граничний термін поставки збільшили спочатку до 18 місяців, а потім і до двох років. Однак, навіть таких вкрай великих дозволених термінів поставки і можливості роками “крутити” бюджетними грошима виявилося недостатньо для задоволення апетитів іноземних посередників. На сьогодні вони мають прострочену заборгованість перед українським бюджетом у сумі 344 млн грн. За підписаними з ними договорами ці гроші вони мали повернути до бюджету і на них можна було оплатити лікування або купити ліки іншим пацієнтам.
Пам’ятаєте, як восени важкохворі добивалися додаткового фінансування? Їхні родичі майже 80 днів пікетували МОЗ в наметовому містечку! Спеціально створена комісія в Бюджетному комітеті за моїм головуванням пропонувала їх використати, але МОЗ категорично відмовився проводити роботу по їх поверненню з рахунків посередників. Вже після цього, в період проведення аудиту і при підготовці аудиторського звіту три організації повернули до бюджету кошти, взяті в 2015-2016 роках в сумі 114 700 000 грн та 300,2 тис. дол. США.
Причина №4: Поставка ліків зі зменшеним терміном придатності на суму близько 118 млн грн без гарантії можливості їх заміни при неможливості використання.
МОЗ прийняв їх, порушуючи умови підписаних договорів. У списку - медпрепарати для лікування дітей та дорослих, хворих на онкологічні захворювання, дітей та дорослих, хворих на хронічні вірусні гепатити, лікування серцево-судинних захворювань та ін. Через такий крок прямі втрати бюджету вже склали 6,8 млн грн – бо використати прострочені ліки неможливо. І сума ця ще зросте.
Причина №5: Ліки на суму 44 млн грн не використовуються через відмову пацієнтів від їхнього прийому.
На складах держпідприємств, в установах ОЗ накопичилася величезна кількість ліків, медвиорбів і вакцин, які від 2 до 15 місяців не використовуються: по-перше, є ліки неналежної якості, від яких пацієнти відмовляються, по-друге – МОЗ формує обсяги замовлень без аналізу реальних потреб. Термін їхньої придатності закінчується і виникає ризик нанесення шкоди державі.
Причина №6: МОЗ не забезпечує справедливого розподілу бюджетних коштів відповідно до актуальних потреб пацієнтів. Для одних пацієнтів виділяли з бюджету менше 1% від потреби, а для інших – понад 101%.
Зокрема, потреба в лікуванні онкологічних захворювань у дорослих у 2017 році була профінансована на рівні 26,9%, а в 2018 році на 67,2%, дитячої онкології - на 68,6 і 75,2% відповідно; хворих з серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями - відповідно на 31,7% і 56,6%. У той же час, саме ці захворювання займають провідне місце серед захворювань з високим рівнем смертності та саме вони повинні забезпечуватися фінансуванням у повному обсязі.
Це далеко не повний перелік проблем, виявлених Рахунковою палатою при аналізі реального стану справ тільки за два роки (2017-2018) з “найдієвішою реформою в охороні здоров'я”.
І проблема тут не в міжнародних організаціях. Всі знайдені державними аудиторами порушення пов'язані саме з діями “реформаторської команди” МОЗу. З їхньою некомпетентністю, небажанням або невмінням працювати, а також небажанням визнавати свої помилки і працювати над їхнім усуненням. А заручниками ситуації стають прості пацієнти, які не можуть отримати вже оплачене державою лікування і не місяць-два, а роки!
Наша фракція робитиме все можливе, щоб до нового складу Міністерства прийшли справжні професіонали. Ми ж зі свого боку готові консультувати і ділитися досвідом з тими, від кого залежатиме життя і здоров’я мільйонів українців. Кожна людина має однакове право на доступну і якісну медицину!
Читайте: МОЗ пропонує діагностувати туберкульоз за допомогою анкетування
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
