“Більшість політиків сьогодні заслуговують гарбуза від українців”, - Ольга Туній
До виборів залишилося кілька днів, тож “година ікс” все ближче і ближче. Аби дати читачеві можливість залишатися спокійним і виваженим у вирі обіцянок політиків і “гречаних” концертів, KV продовжує цикл розмов із кандидатами в нардепи. Сьогодні спілкуємось з Ольгою Туній – кандидатом по 93 мажоритарному одномандатному округу Київської області.
KV: Ви працюєте в ДАБІ, тобто при старій владі, якій пропонуєте дати гарбуза. Що штовхнуло Вас на таке рішення чи це просто політичний трюк?
Ольга Туній (ОТ): У жодному разі. Я дійсно маю досвід роботи в державних установах і за цей час пересвідчилась, що державна служба потребує перезавантаження. Її потрібно очистити від чиновників, які обіймаючи державну посаду, приймають рішення всупереч інтересам громади чи розвитку країни; які так і не усвідомили, що державна служба – це сервіс, який має допомагати людям і бізнесу отримувати якісні послуги, передбачені законом. Також є прошарок держслужбовців, які є суто статистами, що проїдають бюджет, адже їх робота зводиться до перекладання паперів і, по суті, може бути замінена автоматизованими електронними системами. Вважаю, що потрібно прибрати з держустанов зайву бюрократію, очистити їх від шкідників, а решті – фаховим, професійним, патріотичним службовцям – підвищити заробітну плату, створити гідні умови праці , мотивуючи їх чесно нести державну службу.
Тому гарбуза – всім корупціонерам, схемам і договорнякам, а українцям – молодих, чесних і готових працювати.
У тому ж ДАБІ ми з командою вже розпочали боротьбу з зайвою бюрократією, яка дає, не побоюсь цього слова, дармоїдам роботу. Ми розпочали діджиталізацію у сфері будівництва і успішно перевели 14 держпослуг в електронний формат, а одна надається в повністю автоматизованій формі, тобто без участі чиновника.
Я розумію, що потрібно впроваджувати такі речі на загальнонаціональному рівні. Більше того – на мою думку, всі реєстри в межах правового поля мають бути взаємопов‘язані, а епоха “довідок про наявність довідки” – завершитись. Це усуває корупційні ризики, адже комп‘ютер не бере хабарів.
KV: Гучне твердження, але не можу сказати, що не підтримую його. Як я розумію, Ви підтримуєте про-он-лайн ідеї, але інтернет зараз доступний все ще не для всіх. Що Ви можете запропонувати такого, що точно торкнеться кожного українця?
ОТ: Медичну реформу. Я підтримую ідею впровадження страхової медицини в Україні. Мені імпонує, як влаштована така система в Німеччині. Від них Україні варто запозичити ідею постійної підтримки здоров‘я пацієнта, забезпечення фінансування необхідних профілактичних оглядів, а не лише лікування в екстрених випадках.
Страхова медицина в Україні має дотримуватися принципу рівності і бути однаково доступною для всіх. Кожному громадянину має бути забезпечений однаковий перелік послуг незалежно від фактичного розміру страхового внеску.
Перехід до такої системи займе роки, а то й десятиліття, адже необхідно буде забезпечити державну підтримку для пенсіонерів, які вже не мають змоги сформувати свій страховий фонд, розробити механізми “сімейного капіталу” для страхування здоров‘я дітей і непрацездатних родичів тощо. Це довгий і непростий шлях, але я вірю, що це шлях у майбутнє.
KV: Що ж, успіхів Вам у втіленні цієї ідеї...
ОТ: Дякую! Але самої реформи медичної сфери замало для реального покращення медичних послуг. Починати потрібно ще зі школи...
KV: Що Ви маєте на увазі?
ОТ: Я маю на увазі сучасну освіту в Україні. Любов до навчання і знань треба прививати ще з дитинства. А для цього навчальний процес має бути, перш за все, цікавим. Побільше уроків “в полі”. Тобто, потрібно поєднувати засвоєння теоретичного матеріалу з відвідуванням тематичних музеїв та історичних місць (для уроків історії обов`язково).
У школах мають використовувати сучасні мультимедійні технології, щоб уроки були інтерактивними, щоб учні могли поринути в ту науку чи епоху, які вони вивчають. Для цього потрібно збільшувати фінансування і покращувати матеріально-технічне забезпечення кожної школи.
Також необхідно забезпечити профільне навчання в старших класах. Учень має бути підготовлений до складання ЗНО, продовження навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, будування кар‘єри.
Загалом, система освіти має готувати дитину до реального життя. Вчити кібербезпеці, розповідати про сучасні податки, права і обов‘язки громадянина. Маю ще ідеї на цю тему...
KV: А щось більш близьке людям Вашого округу Ви обмірковували? Локальне, не загальнодержавне.
ОТ: Перш за все, це питання екології, а саме – сміття.
Трішки статистики. За підрахунками екологів, кожен з нас у середньому продукує 300 кг сміття на рік, а на кожен квадратний кілометр звалища сьогодні припадає приблизно 500 тисяч тонн відходів. Саме це, а не лише недбальство чиновників, є причиною того, что Київщина буквально потопає у смітті.
Створення сміттєпереробних заводів лише тимчасово вирішить питання звалищ. Якщо ми продовжимо продукувати стільки сміття щороку, то зовсім скоро людям на Землі зовсім не залишиться чистого місця для життя. Вихід один – сортування відходів, їх цільова переробка і повторне використання товарів, де це можливо.
Сьогодні в Європі сортування вторсировини – це звичайна практика. І це не так складно, як може здатися, якщо в країні створені необхідні умови. На вулицях та в помешканнях мають з’явитися додаткові баки, куди люди складатимуть вторсировину: папір, скло, пластикові пляшки та пакети. Окремо треба збирати і здавати зламану чи стару техніку, батарейки, ртутні лампи та термометри.
Сортування відходів в таких умовах – це додаткові 30 секунд вашого часу і збереження величезних територій, які у майбутньому були б зайняті сміттєзвалищами…
Особливо актуальним зараз у світі є питання переробки пластику і використання його для будівництва доріг. Переконана, в Україні це також може запрацювати.
KV: Це все чудові ідеї, але кожна з них вимагає фінансових вливань. Тому резонне питання – за чий рахунок будемо гуляти?
ОТ: За свої власні гроші у формі податків, які будуть справедливо розподілятися між різними сферами під час формування бюджету. А на локальному рівні непогано зараз працює ДФРР (Держфонд регіонального розвитку). А також, можливо, залучати міжнародні інвестиції.
Наприклад, по 93 округу є великі перспективи розвитку туристичної галузі. Зокрема, культурно-освітніх і краєзнавчих маршрутів. Адже Тут творили Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок та багато інших. Тут народилась поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко. Територія навколо Ржищева була заселена ще за часів Трипілля, а пізніше через цей район пролягав “шлях із варяг у греки”. Городище на Іван-Горі і сьогодні привертає увагу науковців. Богуслав славиться своїми стародавніми храмами та Кам’яницею – найстарішою будівлею в місті. Під час визвольної війни 1648-1654 років у Миронівці розташовувався військовий табір Богдана Хмельницького, а за часів Коліївщини вона була осередком збройної боротьби селянства проти польської шляхти.
Нам є чим пишатися і є що розказати світові про себе. Підприємці ж зможуть поруч із нашими туристичними цікавинками створювати інфраструктуру: готелі, ресторани, парковки. А це все нові легальні робочі місця для людей, інвестиції в місцевий бюджет і вклад у добробут місцевого населення.
