Алла Шлапак: “Cоціальна справедливість” має своє бачення відродження Києва”
КиевVласть продовжує аналізувати передвиборчі програми кандидатів та партій, що 21 липня позмагаються за місця в українському парламенті. Як повернути трудових мігрантів додому, реформувати медицину, відродити промисловий потенціал держави читайте в інтерв’ю лідера партії “Соціальна справедливість” Алли Шлапак.
KV: Як виникла ідея створити на основі успішного громадського руху політичну партію?
АШ: Наша партія одна з небагатьох в Україні, яка виникла логічним, еволюційним шляхом. Це був суспільний запит. Більше ніж десять років тому ми з однодумцями створили громадську організацію “Соціальна справедливість”, яка успішно займалася різними проектами у галузі освіти, медицини, підтримки людей з інвалідністю, захисту довкілля тощо. Згодом зрозуміли, що в межах такої організації ми не можемо реалізувати усі наші задуми та плани, а головне – добитися реальних зрушень, не маючи владних важелів. Нам стало, так би мовити, тісно. До того ж, по всій країні до нас долучалося все більше активістів зі своїми ідеями, варіантами вирішення тих чи інших проблем. Ми вирішили на базі громадської організації створити політичну партію, інститут якої за своїми можливостями є ширшим, дієвішим, у дечому навіть ефективнішим. Так, у 2011 році була створена партія “Соціальна справедливість”. Сьогодні ми маємо розгалужену мережу регіональних представництв, десятки тисяч членів, підтримку виборців і готові йти у владу для реалізації цілей та завдань, які пов’язані з потребами українського суспільства.
KV: Які першочергові законопроекти внесе “Соціальна справедливість” на розгляд Верховної Ради?
АШ: Партія “Соціальна справедливість” давно працює над змінами до українського законодавства, тому до Парламенту ми йдемо з підготовленими пропозиціями. Першочергово подамо на розгляд Верховної Ради законопроекти про зняття депутатської недоторканності, про персональне голосування депутатів. Це ті закони, які слід було прийняти дуже давно, раз і назавжди впорядкувавши діяльність народних депутатів, щоб зробити їх дисциплінованими та відповідальними народними обранцями, які відстоюють інтереси українців, а не олігархічних кланів. Також ми плануємо представити законопроекти, які пропонують дієвий механізм реформування охорони здоров’я в інтересах українців, адже всім очевидно, що у сьогоднішньому вигляді ця реформа не може бути ефективною. Ще одним важливим напрямком наших законодавчих першочергових ініціатив будуть законопроекти, направлені на справедливий розподіл коштів між державним і місцевими бюджетами. Це дуже важливо для процесу децентралізації та розвитку регіонів нашої держави.
KV: Партія виступає за двопалатний парламент, де одна з палат представлятиме інтереси регіонів, а якої думки про реформу місцевого самоврядування?
АШ: Сьогодні в Україні, на жаль, не відпрацьована система, за якою у вищому законодавчому органі депутати реально відстоюють інтереси регіонів. Усе відбувається досить хаотично. Якщо у якійсь фракції є представники певної області і їх багато, тоді вони можуть лобіювати у Парламенті інтереси свого регіону. Але таке лобі, повторю, не має системного характеру. Зміни до Виборчого кодексу України, ухвалені нещодавно нардепами, нічого не дадуть новому Парламенту – вони діятимуть (якщо діятимуть) з 2023 р. Однак партія “Соціальна справедливість” вже сьогодні сформувала свій партійний список кандидатів до ВРУ за принципом збалансованого представництва областей і виступає за створення двопалатного парламенту, де верхня палата представлятиме виключно інтереси регіонів. Ми вважаємо, що цей крок буде логічним продовженням децентралізації. Сьогодні її потрібно посилювати задля надання більших повноважень органам місцевого самоврядування. Це, перш за все, стосується питань бюджету. Децентралізація повинна запровадити механізм, за яким відбудеться реальний, а не декларативний перерозподіл бюджетних коштів на користь місцевих бюджетів. Регіони мають залишати собі більшість зароблених коштів і використовувати їх на власний розсуд. Це стимулюватиме їхній економічній розвиток, адже діятиме принцип “більше заробляєш – більше маєш”, а це суттєво пришвидшить вирішення специфічних проблем кожного із них.
KV: На прикладі Києва поясніть, будь ласка, як знайти баланс між розвитком міста і позицією громадянського суспільства, яке на будь-який інфраструктурний проект влади дивиться крізь корупційну призму?
АШ: Головна, на мій погляд, проблема полягає у відсутності діалогу між владою та громадою. Дуже часто інфраструктурні проекти не погоджують із громадськістю, тому люди сприймають їх крізь корупційну призму. У Києві за останні роки було чимало випадків, коли місцеві громади виступали проти забудов, активно пікетували їх і домагалися, в тому числі й через суди, заборони. Причина – влада не веде діалогу з громадою, не пояснює необхідність і раціональність того чи іншого проекту.
Яскравий приклад – реконструкція Шулявського мосту. Громада представила свій аргументований проект, який столична влада просто проігнорувала. Натомість київські чиновники затвердили власний варіант реконструкції шляхопроводу, який, за твердженням експертів, є далеко не оптимальним і багато в чому поступається проекту громади. У результаті роботу зупинили, міст розібраний, місто навіть улітку стоїть у заторах, а мер шукає винних у Фонді держмайна…
Секрет балансу полягає у врахуванні інтересів як одних, так і інших, щоб дійти згоди задля визначення спільної конструктивної позиції. “Cоціальна справедливість” має своє бачення відродження Києва, засноване на наших знаннях, досвіді та глибокому розумінні проблем киян, і з ним йдемо до Парламенту.
KV: Чому Київ з міста скверів і парків перетворився на місто тотальної та хаотичної забудови?
АШ: Насамперед проблема полягає в тому, що у Києві відсутні унормовані екологічні стандарти. Немає й мораторію на вирубку дорослих дерев із широким стовбуром, що діє у багатьох інших містах країни. Окрім цього, чиновники, які підписують дозволи на будівництво, не несуть жодної відповідальності. Як наслідок, столичні парки та сквери перетворюються на будівельні майданчики. Ми у “Соціальній справедливості” вимагатимемо мораторію на вирубку дерев по всій території Києва й України до приведення чинного профільного законодавства у відповідність з вимогами часу.
KV: Чи вистачає Києву бюджетної незалежності?
АШ: Хоча бюджет столиці – півсотні мільярдів гривень, вона має серйозні проблеми з дорогами, громадським транспортом, якістю води, утилізацією побутових відходів і новими навчальними закладами. То в чому ж полягає проблема? Давайте поміркуємо.
Під час формування бюджету міста частина коштів надходить у вигляді субвенцій з держбюджету, але переважно – це місцеві збори. Їх сплачують підприємці зі столичною реєстрацією, а також кияни – у вигляді податку на доходи фізичних осіб. Для ефективного виконання місцевою владою своїх функцій столиця повинна мати інший підхід до формування свого бюджету. З усією повагою до інших міст, для Києва – це необхідність. Чому? Наприклад, під час вивчення мобільності Києва за підтримки Світового банку в 2014 році експерти підрахували, що загалом до столиці з передмість в'їжджає приблизно 500 тисяч осіб. Зараз це вже близько 700 тисяч! Фактично це населення двох середньостатистичних українських обласних центрів. А це і навантаження на дороги, і потреба у нових транспортних розв'язках та комунальному транспорті.
Найголовніше те, що Києву сьогодні не вистачає бюджетної порядності та совісті тих, хто розподіляє ці кошти. Коли все це з’явиться – проблеми вирішимо.
KV: Як повернути на Батьківщину та до родин українців, які вимушено стали трудовими мігрантами?
АШ: Це дійсно надзвичайно важливе питання для всієї нації. Ми знаємо, що, за даними МЗС України, щомісяця з нашої країни на заробітки виїжджає близько 100 тисяч громадян. Це офіційні дані, які, звісно, не повністю показують реальну картину. Фактично щороку Україну в пошуках кращого життя покидає щонайменше 1,5 млн осіб. Це жахлива статистика!
Причини для такого стану речей очевидні. Вони криються у помилках і неправильних рішеннях нашої влади. Складна економічна ситуація в країні, відсутність робочих місць, безперспективність роботи, проблеми з працевлаштуванням молодого покоління, соціальна незахищеність, байдужість держави до долі громадян – усе це змушує наших співвітчизників виїжджати за кордон і тяжко працювати там.
Перше, що дозволить повернути трудових мігрантів додому – це, звісно ж, економічний фактор. Держава зобов’язана забезпечити економічні гарантії, створити нові робочі місця, соціально захистити людей. Українці повинні мати можливість працювати й отримувати гідну зарплату в своїй країні, тоді у них не буде бажання їхати на заробітки.
Також важливо реалізувати програму державної підтримки малого та середнього бізнесу, запровадити механізм державного мікрокредитування, всіляко розвивати наукові осередки. Усе це дозолить українській молоді реалізувати себе тут, на батьківщині, і не думати про заробітчанські “закордони”.
Не менш важливо – забезпечити молодь якісною та конкурентною освітою, яка поєднуватиме в собі історичні традиції нашої вищої школи й інновації. Це дасть змогу молодим людям не лише отримати диплом, але й набути необхідних знань і навичок, які допоможуть знайти престижну роботу за фахом. Окрім цього, вважаю за необхідне запровадити державну програму стипендій для навчання за кордоном українських студентів, але з певною умовою – після навчання ці молоді люди мають працевлаштуватися в Україні.
Отже, рецепт такий – підвищити за всіма показниками якість життя людей в Україні.
Хочу наголосити, що партія “Соціальна справедливість” вже сьогодні готує низку важливих законопроектів, які сприятимуть вирішенню трудової міграції в Україні.
KV: Поясніть, як тлумачить партія “Соціальна справедливість” поняття “соціальний ліфт”?
АШ: У нашому розумінні соціальний ліфт – це можливість для кожного реалізувати свої здібності у професійній сфері. Це означає, що будь-яка людина лише завдяки своїм умінням, навичкам, знанням не лише може, а й повинна підніматися вверх кар’єрними сходинками, обіймати відповідальні посади. Лише розум, знання, працьовитість, а не кумівство чи зв’язки можуть визначати місце в соціумі. Соціальний ліфт – це рівні можливості для всіх. В Україні ці ліфти майже не працюють. У нас ти можеш бути генієм, але ніколи не займеш кращої посади, бо там зараз працює (а точніше протирає штани) чийсь кум, брат, сват тощо. У нас замість соціальних ліфтів діють соціальні катапульти, завдяки яким на владному олімпі не проштовхнутися – самі шахраї та дилетанти. Тому наша партія ставить перед собою завдання – побудувати соціально справедливу країну, де люди зможуть себе реалізувати відповідно до своїх знань і вмінь.
KV: Чи можна податкову систему України назвати справедливою до економічно активних громадян?
АШ: Прикро, але ні. Податкова система в Україні є несправедливою до громадян. Не варто забувати, що податки – це не тільки відрахування із зарплати чи доходів. Ми платимо державі щодня! Ідучи в магазин, аптеку, ресторан, купуючи собі одяг, взуття, продукти кожен українець платить 20% ПДВ. З кожної покупки! Натомість держава зобов’язана надавати нам низку послуг безкоштовно (умовно, бо фактично вони вже сплачені завдяки нашим податкам) і якісно. Чи отримуємо ми повний пакет безкоштовних медичних послуг? Ні. А через впровадження нової реформи часом потрапити до лікаря вдається лише за місяць. Чи можна за потреби швидко оформити дитину до дитсадка? Ні, навіть якщо мати стала в чергу відразу після виходу з пологового. Візьмемо за приклад вартість бензину: з 30 гривень за кожний літр пального на податки припадає більше ніж 60%. Нам кажуть, що ці гроші спрямовують у дорожній фонд. Маю запитання: де тоді якісні дороги? Неадекватність і несправедливість оподаткування породжує зневіру людей у державі, а це для країни найстрашніше. Експерти “Соціальної справедливості” мають свої рецепти протидії цій згубній тенденції.
KV: Що треба зробити для відновлення промислового потенціалу та розвитку сучасних секторів економіки?
АШ: По-перше, треба покарати тих, хто занапастив наш промисловий потенціал, фактично знищивши його. Це злочин, за який є конкретна відповідальність за законом. Це справедливо. По-друге, сьогодні потрібно активно розвивати інтелектуальний ресурс, бо в усьому світі саме наука є тим капіталом, який дозволяє формувати бюджет країни. Подивіться на Сінгапур, Південну Корею, Японію – розвиток науки, сучасних технологій, IT-сфери дозволили цим країнам стати економічними світовими лідерами.
По-третє, Україна повинна віднайти власний рецепт економічного дива. Це цілком реально. Для цього слід прийняти відповідні закони, захистити інтелектуальну власність, а також внутрішніх і зовнішніх інвесторів, оживити банківську систему. Ну і, звісно, потрібна якісна та конкурента освіта. Щоб розвивати сучасні сектори економіки, потребуємо висококваліфікованих фахівців. Без якісної освіти вони у нас не з’являться.
KV: Як впровадити медичну реформу і не знищити при цьому галузь?
АШ: Маніфест партії “Соціальна справедливість” чітко декларує заборону експериментів у медичній галузі. Будь-які зміни можуть запроваджуватися виключно після ретельного експертного та громадського обговорення. Іншими словами, реформа медичної галузі повинна відбуватися для людей, в інтересах людей, з урахуванням їхньої думки, а не бути нав’язаною їм “зверху”.
Наша партія пропонує досить прості, але дієві кроки, які сприятимуть реформуванню медичної галузі, не знищуючи її при цьому. По-перше, запровадження страхової моделі для працездатного населення. Це світова практика, яка є дієвою й ефективною. При цьому держава повинна забезпечити повне фінансування швидкої та екстреної допомоги, а також медичних потреб дітей, людей з інвалідністю та інших вразливих категорій населення.
По-друге, працівники медичної галузі повинні бути вмотивованими та мати бажання працювати. Для цього необхідно підняти зарплати медикам і забезпечити належні умови праці. Це буде можливо лише тоді, коли держава виділятиме щонайменше 5% ВВП на потреби медицини. Тільки так можна зупинити відтік медичних кадрів за кордон і зацікавити молодих фахівців роботою в Україні.
По-третє, для ефективного функціонування медичної галузі на місцях необхідно провести реальну децентралізацію з перерозподілом бюджетних коштів на користь місцевих бюджетів. Це дасть поштовх для розвитку медицини в регіонах, забезпечить медичні заклади необхідним обладнанням і буде додатковою мотивацією для лікарів залишатися працювати на місцях, а не шукати роботу у великих містах, приватних клініках чи за кордоном.
По-четверте, необхідно на законодавчому рівні закріпити державні гарантії захисту для пацієнтів і медиків та державні гарантії на доступність і якість ліків.
Партія “Соціальна справедливість” переконана, що медицина в Україні повинна бути якісною, а також доступною кожному громадянину країни у будь-якому її куточку. Усе це можна реалізувати, але для цього потрібна політична воля, фахові законопроекти та бажання багато працювати, досягаючи гарних результатів.
KV: Яким ви бачите майбутнє України і, зокрема, Києва?
АШ: Мені б дуже хотілося, аби Україна стала країною, де люди хочуть жити, де вони зможуть гідно заробляти, де держава дбає про своїх громадян, де влада не краде з бюджету, а працює для людей. Я хочу бачити увесь Донбас і Крим у складі нашої мирної держави. Я вірю в те, що ми можемо цього досягти і вже за кілька років побачимо реальні результати змін на краще. Саме тому ми йдемо до Парламенту.
Я хочу, щоб наш Київ був успішним європейським містом, де бережуть традиції, архітектуру й істинний тисячолітній дух сили та волі. З розвиненою інфраструктурою, з якісними дорогами, із сучасним і комфортним транспортом. Київ повинен стати містом, де живуть щасливі люди, де є порядок, а також усі можливості для розвитку, відпочинку та комфортного життя.
