Олесь Маляревич: “Я готовий відповісти на будь-які питання, і на виклики теж”
Призначення Олеся Маляревича першим заступником голови Дніпровської райдержадміністрації (РДА) викликало неоднозначну реакцію в соціальних мережах. Від ейфорії (“тепер весь район буде як Русанівка!”) до критичних статей з обвинуваченнями у корупції. Тому Олеся Маляревича було відразу попереджено, що інтерв’ю “теплою ванною” не буде.
Тетяна Велімовська: Дякуємо за зустріч і можливість задати питання.
Олесь Маляревич: (посміхається) Я готовий відповісти на будь-які питання (стає серйозним) І на виклики теж.
Тетяна Велімовська: Я в цьому не сумніваюсь. Давайте почнемо з Вашої нової посади першого заступника голови Дніпровської РДА. Дніпровський район, один з найбільших в Києві. Населення за 300 тис. чоловік, не маленьке місто виходить. Звичайно, людей цікавить хто став одним з керівників району і в якому руслі буде рухатися розвиток. Тому почнемо з персоналії. Ви – людина бізнесу, займались – причому досить успішно – кінобізнесом, виробництвом дитячого взуття та ресторанним бізнесом, вже втретє обрані депутатом Київської міської ради. Що спонукало Вас піти спочатку у політику, а зараз – на державну службу?
Олесь Маляревич: Дійсно, я все життя працював в приватному секторі. Та й працювати я почав с першого курсу інституту, кур’єром. Після закінчення у 2002 році отримав роботу в представництві Warner Brothers Pictures. Для протоколу (посміхається) маю спеціальну освіту в сфері кіноіндустрії – продюсер, закінчив з відзнакою факультет кінематографії інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.
В 2004 році створив власну компанію, роботу в якій залишив напередодні призначення на посаду. Зараз директором цієї компанії є моя дружина. Ми створювали та поширювали рекламу в кінотеатрах, організовували трансляції спортивних подій, з 2018 року почали знімати документальні та ігрові фільми. Скажу більше – все моє життя пов’язано з кінематографом, я кінематографіст в третьому поколінні.
Моя дружина – професійний ресторатор. Ми з нею разом ще з кількома партнерами були співвласниками ресторану української кухні “Спотикач”. Це – центр міста, поруч – Софіївська площа, туристична “мекка” Києва. Ресторан успішно працював 12 років, але у минулому році ми прийняли непросте рішення – закрили його. Причини розумієте?
Тетяна Велімовська. Коронавірус?
Олесь Маляревич: Звісно. Немає туристів – немає бізнесу. Від держави не отримали жодної підтримки.
Тетяна Велімовська: Але давайте ближче до Вашої політичної кар’єри.
Олесь Маляревич: Я до цього веду.
Був у нас ще й бізнес з виробництва дитячого взуття під брендом Junior. Я з 11 років живу на Русанівці. Грав у футбол на місцевому стадіоні. Ось і вирішив власним коштом створити русанівську футбольну команду Junior і відновити стадіон “Русанівець” під назвою Junior Arena . Таким чином ми планували фінансувати і розвивати спорт. Це був би приклад класичного приватно-державного партнерства – і бізнесу добре, і громаді.
Але то були часи тотальної земельної корупції під орудою Леоніда Черновецького, зробити нам цього не дали. Стадіон віддали під забудову. Тоді я остаточно усвідомив, що які б не були твої наміри, якими корисними для суспільства не були б твої пропозиції, ти нічого не можеш вдіяти, тебе не почують. Зрозумів, якщо хочеш щось змінити на краще, мусиш йти в політику.
Тетяна Велімовська: Піти в політику, щоб відстояти стадіон?
Олесь Маляревич: А чому ні? Стадіон, до речі, ми відстояли. Зараз це чи не найкращий комунальний стадіон Києва.
Тетяна Велімовська: Розумію, у депутата Київради є можливості щодо покращення свого округу.
Олесь Маляревич: Не такі, як про це інколи пишуть. У 2014 році я став депутатом Київради, робота депутата – громадська і не оплачується, звісно, я займався і своїм бізнесом.
Тетяна Велімовська: Всім відомо, що до міської політики люди бізнесу часто йдуть з метою розвитку саме власного бізнесу, залучаючи міський бюджет та інші можливості.
Олесь Маляревич: В мене немає ніякого, підкреслюю, ніякого бізнесу, який би був хоч в якійсь мірі пов'язаний з коштами бюджету чи іншими ресурсами, які має місто. Ні кіноіндустрія, ні реклама в кінотеатрах, ні ресторанний бізнес в орендованому не у міста приміщенні, ні торгівля взуттям не створюють якісь корупційні ризики. Будучи депутатом міськради, я завжди голосував виключно в інтересах мікрорайону, виборців, які мені довіряють.
Тетяна Велімовська: Але районна влада?
Олесь Маляревич: Ось тут я і підходжу до головного. Вже у 2019 році стало зрозумілим, що важелів тільки депутатства недостатньо, що комунікацію між мешканцями і владою на районному рівні треба зробити більш дієвою. Мер Києва Віталій Кличко запропонував мою кандидатуру голові Дніпровської РДА Ігорю Шербаку, якого я знаю давно і щиро поважаю, як фахівця і людину, що добре знає район. Він погодився. В мене непогане реноме (посміхається). Я – досвідчений депутат, моя робота у РДА лише посилить позиції району і у Київраді, і в Київській міськдержадміністрації (КМДА). Та й позитивний досвід роботи на Русанівці теж чогось вартий.
Тетяна Велімовська: Так. З виборцями Ви вмієте комунікувати. Здається, у Вас чи не найкращий результат за підсумками виборів у Київраду.
Олесь Маляревич: В 2014 році русанівці віддали мені більше 50% голосів, те ж саме у 2015. На парламентських виборах 2019-го, навіть в епоху Зе-ейфорії – 45% голосів мешканців Русанівки.
Тетяна Велімовська: Кличко Вас не ревнує?
Олесь Маляревич: Кличко – наш лідер, ми його беззаперечно підтримуємо. Сила Кличка – в першу чергу у власному авторитеті. Але чемпіона робить команда. Його команда велика і потужна, і я пишаюсь, що є частиною цієї команди.
Тетяна Велімовська: Добре, Кличко підтримав Ваш намір піти у району владу. Які завдання він перед Вами поставив?
Олесь Маляревич: Так, Кличко мене підтримав. Завдання? Працювати ефективно, щоб в районі був порядок. Впроваджувати політику мера в сфері ЖКГ, налагодити механізми співфінансування, чути людей. В принципі – це всі ті завдання, що стоять перед будь-яким керівником районного рівня.
Тетяна Велімовська: До непростих питань готові?
Олесь Маляревич: Завжди готовий. Я ще застав піонерію (посміхається).
Тетяна Велімовська: Щодо присвоєння коштів – 10 млн (доларів чи євро) кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) на закупівлю автобусів для міста Вами разом з Кличко. Це не я. Це статті з інтернету. Прокоментуєте?
Олесь Маляревич: Пам’ятаєте старий анекдот? Чотири принципові помилки у назві “Велика Жовтнева Соціалістична Революція”.
Тетяна Велімовська: Пам’ятаю. Не велика, не жовтнева, не соціалістична і не революція.
Олесь Маляревич: Не присвоєно, не 10 мільйонів, не кредит ЄБРР.
Тетяна Велімовська: Яка четверта?
Олесь Маляревич: Це не стаття. Я з великою повагою ставлюсь до журналістів і вважаю ЗМІ четвертою владою. При всіх проблемах України та ЗМІ – вітчизняні журналісти це не раз доводили. Але коли щось проти тебе виходить на нікому не відомому сайті і поширюється в соціальних мережах під плашкою “реклама” – це не стаття, а, вибачте, “чорнуха”.
Ось це і є четверта помилка.
Тетяна Велімовська: У чомусь маю погодитись. А по суті обвинувачень?
Олесь Маляревич: Готові сприймати факти, а не “сенсації”?
Немає людини, яка б сказала, що Маляревич до середини 20-го року мав хоч якийсь стосунок до транспорту. Але не повірите (посміхається), досить часто їжджу на метро, автобусах і тролейбусах. Зіткнувся з тим, що маршрутами в Дніпровському районі курсують дуже старі автобуси. Некомфортні, без кондиціонерів.
Тетяна Велімовська: Так, тому автобусами майже не користуюся.
Олесь Маляревич: Отож. Тоді я почав звертатися в управління транспорту КМДА щодо їх заміни. Мені відповідали, що автобусів немає. Почав з цим розбиратися. І з’ясував, що в 2019 році місто придбало “аж” вісім нових автобусів. При плановому списання щороку – п’ятдесят одиниць. Тобто фактично склалася ситуація, що грошей на закупівлю в місті немає, кількість автобусів зменшується, дороги заповнюють маршрутки. Ми ж добре розуміємо, що до них є багато питань безпеки і не тільки? Весь цивілізований світ ставить на розвиток великогабаритного громадського транспорту в першу чергу електричного. І це теж у пріоритетах розвитку Києва.
Але повернусь до Вашого питання. Десь в цей час державний “Укргазбанк” запропонував місту Києву на умовах лізингу.
Тетяна Велімовська: Стоп. Не ЄБРР, а “Укргазбанк”?
Олесь Маляревич: Так. І не кредит, а лізинг.
Тетяна Велімовська: Добре. Разом зі “статтею” знайшли вже три помилки. Щодо четвертої?
Олесь Маляревич: Ви ж просили розгорнуту відповідь? Я сам хочу поставити крапку у цій з початку і до кінця надуманій історії. Повторюю, не ЕБРР, як пишуть, а саме “Укргазбанк” запропонував у лізинг автобуси МАЗ, це було задовго до кризи у відносинах з Білоруссю. Крім того, Київ традиційно користувалося саме цими автобусами, в нас є відповідні бази для підтримки їх технічного стану та ремонту, механіки знають, що з ними робити, як лагодити.
“Укргазбанк” мав відповідну міжнародну угоду з Мінським автозаводом та владою Білорусі щодо часткової компенсації кредитних ставок. І коли виникла ця пропозиція – я її підтримав.
Тетяна Велімовська: Яка сума угоди і скільки автобусів?
Олесь Маляревич: Півтора мільярди гривень і двісті одиниць техніки. Додам, що Київ замовив не стандартну комплектацію, а покращену. Замість одного кондиціонеру – два. Тому й більш потужний двигун. До речі, на МАЗах стоять двигуни Мерседес Євро 5. Для порівняння в маршрутках використовують двигуни стандарту Євро 2, 3.
Тетяна Велімовська: Всі автобуси вийшли на маршрут?
Олесь Маляревич: Так.
Тетяна Велімовська: Звідки тоді обвинувачення у розкраданні коштів? Хто проводив тендер?
Олесь Маляревич: Ще раз наголошую. Це – лізинг. До повної виплати по ньому ці автобуси – власність “Укргазбанку”. Тобто Київ отримає їх у власність в 2024 році, заплативши 11% річних у гривні і повернувши повну вартість автобусів. При укладанні угоди Київ заплатив 20% вартості.
Тетяна Велімовська: Але тендер? Хто проводив?
Олесь Маляревич: Закупівлю проводив банк. “Укргазбанк” зібрав пропозиції по ринку. Там було сім постачальників. Взяв чотири постачальника, які мають досвід роботи з державними банками, звернувся до МАЗу за рекомендаціями, кого обрати, і на основі всіх цих факторів обрав постачальника.
Тетяна Велімовська: Ще була Ваша правка з голосу на бюджетній комісії.
Олесь Маляревич: Добре. 16 років, чи більше, Києву постачала автобуси одна і та сама компанія. “Укргазбанк” обрав іншого постачальника. І представники цієї компанії, ті, що 16 років, стали качати ситуацію, мовляв, дорого, неефективно. Проблема була у тому, що рішення щодо лізингу мало пройти через комісію Київради по транспорту.
Здогадуєтесь, чиї лобісти там були?
Тетяна Велімовська: Звісно.
Олесь Маляревич: На рівні транспортної комісії загальмували процес на три місяці. В результаті, Київраді довелось внести зміни до рішення, щоб прибрати транспортну комісію з процесу погодження договору лізингу. Згідно регламенту Київської міської ради, як зазначили юристи, комісія не може погоджувати договір господарюючих суб’єктів. В даному випадку – банку, “Київпастрансу” та постачальника. І, так, це була моя правка, абсолютна законна та зроблена згідно норм регламенту міської ради.
Тетяна Велімовська: Ім’я, сестра, Ім’я!
Олесь Маляревич: Давайте так. Вам я сьогодні назву всі прізвища і фірми, але з моїх слів Ви їх публікувати не будете.
Тетяна Велімовська: Чому?
Олесь Маляревич: Ви вправі провести своє розслідування і опублікувати його результати. Ще є правоохоронні органи, є судова вертикаль. Хай займаються. Щодо мене, як представника киян, що підтримав цей проект – впевнений, зробив дуже корисну справу для міста та його мешканців!
Станом на січень 2021 року всі автобуси поставлені. Ось тепер – крапка.
Тетяна Велімовська: Цікава історія. Передам інформацію своїм колегам, які спеціалізуються на розслідуваннях. Поїхали далі. Кінотеатр “Краків”.
Олесь Маляревич: А що “Краків”? Зараз вже успішно ремонтується. Проект, який пройшов державну експертизу, здається, 118 млн гривень. Минулого року було витрачено 60 млн гривень.
Тетяна Велімовська: Ну ми ж домовилися, трохи розширено.
Олесь Маляревич: Добре. В Києві було два кінотеатри-близнюки – “Нивки” і “Краків”. “Нивки” за часів Черновецького були продані, там зараз торговий центр з кінотеатром “Баттерфляй”. Йти таким же шляхом стосовно “Кракова” ми не стали, хоча охочих його продати (посміхається) і купити було дуже багато.
Тетяна Велімовська: Так чому не продали?
Олесь Маляревич: Русанівці – люди у позитивному сенсі дуже консервативні, вони закохані у свій мікрорайон. І вони були проти. Як депутат, обраний тут, я повинен слідувати інтересам своїх виборців і поновити роботу “Кракова” у тій формі, як вони того вимагають. Трохи модернізувавши функціонал, як культурного муніципального центру з кінотеатром та іншими можливостями для культурної та соціальної активності містян. До речі, вийшло навіть цікаво, в Києві нічого подібного немає. По такому ж принципу зараз почали реконструювати “Київську Русь”. Це буде такий великий мультифункціональний культурний центр.
Тетяна Велімовська: Хто фінансує ремонт “Кракова”?
Олесь Маляревич: Це повністю бюджетне фінансування. Ми зачинили “Краків” на ремонт у 2018 році.
Тетяна Велімовська: Хто проводив тендерну процедуру?
Олесь Маляревич: Розпорядником коштів є Департамент культури. Було проведено тендер на Прозорро, виграла тендер компанія. Давайте знову без назв назовні. Все є у відкритій інформації. Але вже на початку будівництва при освоєнні перших трьох мільйонів стало зрозумілим неякісне виконання робіт. Дах протікав, що досі має наслідки, розраховую, що вони будуть усунуті до кінця цього літа. З цією компанією було розірвано договір, оголошено новий тендер. В 2019 році було проведено декілька таких тендерів, в яких все та ж компанія виходила на 2-3 місце та за втручання Антимонопольного комітету визнавалась переможцем. А місто Київ робило все можливе, щоб цього не сталося.
Тетяна Велімовська: Це якийсь жах.
Олесь Маляревич: Не я придумував нині діюче законодавство щодо будівельних робіт бюджетним коштом. І в мене немає права його критикувати. Скажу єдине – якість виконання робіт підрядником практично ніяким чином на його шанси у тендерній процедурі не впливають. Головне – аукціон на пониження вартості.
Тетяна Велімовська: Це щось з принципу – ми занадто бідні люди, щоби купувати дешеві речі?
Олесь Маляревич: Дуже точно. Але давайте далі по “Кракову”.
Лише наприкінці 2019 року ремонт поновився, тендер виграла вже інша компанія, компанія з досвідом, вона успішно реалізувала декілька проектів в Києві. До неї претензій щодо якості наразі немає. Навіть більше, вони роблять те, що інші не хотіли. Наприклад, вирішили проблему пересування осіб з особливими потребами. Вбудували спеціальний ліфт для таких відвідувачів.
Тетяна Велімовська: Щодо чуток про крадіжки коштів на цьому об’єкті?
Олесь Маляревич: Перевірок була безліч. І прокуратура має питання. Але всі вони стосуються виключно першого підрядника. Перевірки продовжуються, прокуратура розбирається. Скажу більше. Ми вимушені були зробити додаткові експертизи даху, щоб повністю впевнитися в його надійності. Плануємо ще одну експертизу.
Тетяна Велімовська: Ну і які перспективи?
Олесь Маляревич: Якщо без форс-мажорів, то “Краків” буде готовий до введення в експлуатацію орієнтовно в жовтні 2021 року.
Тетяна Велімовська: Давайте ще одне проблемне питання. Спорудження “Сімейного ресторану” в парку “Перемога”. Соціальні мережі пишуть, що Ви “вкрали в парку очисні споруди”. Прокоментуйте.
Олесь Маляревич: Читав (зітхає). Кажу, як є. Один із наших партнерів по ресторану “Спотикач” отримав пропозицію від власника закинутої будівлі в парку щодо можливості побудувати ресторан. Наш партнер пристав на пропозицію, але за умови, що там все буде законно. Він звернулися з відповідними запитами до міських структур та до Державної архітектурно-будівельної інспекції в Києві, зробив повідомлення про початок будівництва. Але у прокуратури виникли питання до старого власника споруди. Тому мій партнер призупинив всі роботи.
Тетяна Велімовська: Але це все одно очисні споруди.
Олесь Маляревич: Це питання до спеціалістів – де і які потрібно побудувати очисні споруди. Я, безумовно, за те, щоб водойма стала чистою та придатною для купання. Але в даному випадку є дуже багато технічних проблем. Як і критика того, що планувалось при створенні проекту реконструкції парку. Якщо проблема в принципі може бути вирішена – буду розмовляти з мером, зі своїми колегами з Київради і знаходити гроші на фінансування такого проекту. Щось подібне було на Русанівці, коли місто продало в 2007 році стару водонасосну станцію на набережній і нам не залишилось нічого іншого як побудувати нову – підземну, яка наразі успішно працює.
По-перше, має бути реальний проект очищення цієї водойми. Буде – для мене це стане ще одним принциповим питанням, яке потребує вирішення у районі.
Тетяна Велімовська: Думаю, зараз багато хто зловив Вас за язика. Я про парк “Перемога”.
Олесь Маляревич: Знаєте, я з тих людей, які якщо щось обіцяють, то виконують. Ще раз – має бути якісний проект. І в цьому питанні дуже розраховую на підтримку громадськості.
Тетяна Велімовська: Добре. Ми плавно повернулись до Вашої нової посади. Які у Вас нині функціональні обов’язки? За що відповідаєте?
Олесь Маляревич: Зараз покажу (бере зі столу папери, читає). Молодь і спорт, цивільний захист, соціальний захист, промисловість та підприємництво, реєстрація.
Тетяна Велімовська: Це жарт? Ви говорили про великі завдання від мера столиці.
Олесь Маляревич (посміхається): Повноваження будуть перерозподілені найближчим часом.
Тетяна Велімовська: Які, на Ваш погляд, болючі точки району, що потребують нагального вирішення.
Олесь Маляревич: Великою проблемою є якість виконання ремонтних робіт бюджетним коштом. Київ виділяє гроші і дуже часто із-за непорядності підрядників отримує не те, на що сподіваються кияни.
Ремонтні роботи бюджетним коштом повинні бути виконані зі 100% якістю, з дотриманням усіх необхідних стандартів. З мого досвіду депутата знаю, що контролю тільки на кінцевій стадії, на момент підписання акту приймання робіт, буває недостатньо. Повинна бути комунікація між контролюючими органами та виконавцями. Але, були й такі прецеденти, підрядники нібито виконують роботи, отримують гроші і зникають, а відповідальність залишається на РДА. А ще більше – на мері міста. Погано пофарбували під’їзд – винен Кличко.
Тетяна Велімовська: Я розумію про що Ви. Ми вже трохи говорили про це, коли згадували капітальний ремонт “Кракова”. У Вас є рішення?
Олесь Маляревич: Так, і воно опрацьовано. Треба контролювати кожний етап виконання, і в цьому надзвичайно важливою може стати ефективна комунікація з жителями. Я, як депутат, привчив людей, що будь-яку можливу халтуру можна зупинити ще на етапі робіт. Просто зателефонувавши мені чи в мою приймальню. Те ж саме можна робити на рівні РДА. Головне у роботі місцевої влади – відкритість та доступність. На мій погляд, було б доцільно організувати роботу служби по типу телефону 1551, який дуже добре зарекомендував себе на міському рівні. Але зробити це вже на рівні району. Люди повинні знати куди їм звертатись і що це звернення призведе до відповідної реакції влади.
Тетяна Велімовська: Пару слів про систему співфінансування. На початку розмови Ви про неї згадували. Чи застосовувалась вона на Русанівці і чи плануєте Ви розширювати цей досвід?
Олесь Маляревич: Так, Русанівка займає чи не лідируючі позиції в місті по об’єму співфінансування ОСББ та бюджету міста. 15 млн гривень – об’єм співфінансування за останній рік. Я взагалі вважаю, що за цим майбутнє. На 100% муніципальна влада не повинна фінансувати ремонти. Будинки, квартири, – це колективна та приватна власність мешканців. Лише участь громадян у фінансуванні ремонтних робіт зробить цей процес ефективним. Та створить умови для європейських підходів у світогляді мешканців. Що, можливо, є найважчим і найважливішим завданням для місцевої влади.
Європейським Київ стане лише тоді, коли всі зрозуміють: спільне – це у тому числі і твоє. Це ми маємо донести киянам.
Фото надане Олесем Маляревичем
