Ігор Сабій: “Голів Київської ОДА і обласної ради ніхто не повинен мирити”
Депутати від ВО “Свобода” у Київській обласній раді підсумували перші 100 днів роботи у колегіальному органі столичної області. Про те, яким чином поділити землі Київщини, визначити її адміністративний центр, побудувати нову кільцеву дорогу, провести наступні парламентські вибори, а також налагодити діалог між Київською обласною радою та облдержадміністрацією KV розповів голова фракції ВО “Свобода” у Київській облраді Ігор Сабій.
KV: Коли, на Вашу думку, відбудуться наступні парламентські вибори? Яким чином?
Ігор Сабій (І.С.): Сьогодні важко робити прогнози. Швидше за все, це буде залежати від позиції Америки та Європи і їх планів щодо нашої держави. Нприклад, нинішній парламент не прийняв закон про спецстатус Донбасу. І не прийме, це очевидно. Тому, щоб протягнути ті чи інші рішення, потрібен новий парламент. Якщо будуть позачергові вибори, то вони будуть проходити за чинним законодавством, якщо чергові, то закони, очевидно варто змінювати. Це - питання часу. Звісно, не слід повертатися до “мажоритарки”, але врахувати недоліки системи, за якою проводилися місцеві вибори. Адже за цією системою в ради могли потрапити далеко не лідери громадської думки, а навіть просто випадкові люди у партійних списках. До того ж, необхідно ввести політичну відповідальність. Перед кожними виборами у нас з’являється багато політичних проектів: “нові списки - старі писки”. Дійові особи не змінюються. Крім того, виборець повинен відповідально ставитися до свого обов’язку. Приходити і голосувати. Не подобаються кандидати - балотуватися самому.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
KV: Складність стосунків нинішніх керівників Київської обласної ради та Київської облдержадміністрації. Яким чином можна подолати конфлікт?
І.С. Я б не персоніфікував конкретно нинішніх голів КОР і КОДА. Проблема закладена в корені, адже Київщина в цьому не є прецедентною. Багато областей мають аналогічні проблеми, і це питання, скоріш, політичне: завжди є хтось ведучий, а є той, кого ведуть. Але сильнішим є той, у кого в кабінеті зосереджений центр прийняття рішень.
Читайте також: Депутаты Киевоблсовета жалуются на невнимание губернатора Мельничука
Виходячи з основних позицій народовладдя та децентралізації, наша фракція в обласній раді переконана у тому, що керувати повинна не адмінстрація. Адже громада не має ніякого впливу на голову адміністрації: кого захотіли, того й прислали від Президента. Ніхто не запитує думку населення під час призначення, і ця людина не підзвітна громаді. Що хоче, те і робить. Догодив Президентові - молодець; не догодив - зняли і призначили іншого. Зазначу, що ні в якому разі я не персоніфікую. Це одвічна проблема, яка має витоки ще у законодавстві з управління областями.
При обласній раді повинен функціонувати виконавчий комітет, який через депутатів буде підзвітний жителям Київської області. Так, якщо керівник якогось структурного підрозділу у цьому виконкомі не буде задовільняти людей, вони прийдуть до депутатів. Рада, відповідно, може відкликати цього керівника управління чи департаменту.
Поки що ми, депутати, не маємо в цьому аспекті ніякого впливу. Можемо хіба що прийняти декларативне рішення про висловлення недовіри і звернутися до адміністрації з проханням розглянути кадрове питання. Але голова адміністрації, знову ж таки, може чинити на свій розсуд.
Читайте також: Порошенко раскритиковал идею КОС по избранию губернаторов
KV: Тобто голова адміністрації - це рудимент, якого варто позбутися?
І.С. Не зовсім так. Голова адміністрації повинен мати виключно функції нагляду. Але не слід плутати це з обов‘язками так званих префектів. В об’єднаних громадах ці префекти будуть виконувати функції двох гілок влади - виконавчої і судової, і це, по суті,- заперечення поділу влади як такого.
Отже, представник Президента в області повинен мати виключно функції загального нагляду. Він повинен стежити за дотриманням загальнодержавного законодавства загалом, а особливо за тим, щоб рада не приймала ніяких “сепаратистських” рішень та постанов. Причому, аж до права вето, якщо ці рішення приймаються всупереч Конституції. Наприклад, ряд обласних рад на сході України ще до Революції Гідності прийняли рішення про те, що другою державною мовою у них є російська. Відповідно, представник Президента міг би ветувати такі рішення.
KV: Таким чином, форма призначення людини з центру, обов’язки якої не пересікаються з облрадою і виконкомом, у даному контексті виступає найбільш прийнятною?
І.С. Саме так, функції такої людини і її штату не повинні дублювати роботу виконкому. Це стосується, зокрема, управління комунальною власністю. У більшості областей комунальною сферою керує обласна рада. Так було раніше і на Київщині. Аадміністрація перебрала на себе такі повноваження лише з приходом Партії регіонів і тодішнього очільника Анатолія Присяжнюка.
Читайте також: Киевоблсовет забрал у КОГА полномочия по управлению коммунальным имуществом
KV: Що пропонує “Свобода”, керуючись основним законодавством, для якомога коректнішої оптимізації стосунків обласної ради і адміністрації?
І.С. Це неможливо “розрулити” в ручному режимі. Наразі це є особистісні взаємини між двома собами. Якщо вони по-людськи один-одного не сприймають, ніхто цю проблему не вирішить. Голів Київської ОДА і обласної ради ніхто не повинен мирити. Вони самостійно повинні знайти спільну мову.
Доливає масла у вогонь ще і той факт, що більшість обласних рад в Україні не мають чітко вираженої більшості, як це було раніше. І посприяли такій “феодальній роздробленості” останні зміни в законодавстві.
KV: Ці “гойдалки” ще довго можуть продовжуватися?
І.С. Я не є арбітром між головою облради і адміністрації, але нинішні процеси у владних верхівках вказуть на те, що так і буде. Побачимо, як пройде наступна сесія.
KV: Ви голосували за кандидатуру Анни Старікової чи за Олександра Горгана?
І.С. Так, за Старікову. За Горгана ні.
KV: Минула обласна рада мала спеціальну комісію яка співпрацювала із Києвом з питання узгодження кордонів. Чи створена така комісія у нинішній каденції?
І.С. Питання межі завжди проблемне. Об’єктивно, земля навколо Києва на території області має дуже високу ціну. Саме тому кожен тягне ковдру на себе, - і місто, і область. Такої комісії зараз нема, але вона, очевидно, потрібна, адже Київ як столиця дуже динамічно розвивається. Місту потрібно розширятися, воно має багато проблемних питань зі звалищами, кладовищами і т.д. Гадаю, це взагалі питання державної ваги, у яке повинен втрутитися Уряд і Президент. В контексті нашої області і Києва це не просто проблема поділу межі.
Ми готові ініціювати створення такої комісії, адже проблеми накопичуються, - як і у Києва, так і в області.
KV: Чи варто переносити адміністративний центр із Києва у інше місто? Які преференції від цього зможе мати громада Київщини?
І.С. З географічної точки зору, адмінстрація у Києві є зручнішим, ніж у містах Київської області. Область розміщується, по суті, навколо Києва. А от виключно для підняття рівня гордості жителів столичного регіону для цього може бути обране місто в Київській області.
Як на мене, найбільш зручним з точки зору інфраструктури та економічного розвитку є місто Біла Церква. Звичайно, жителі Білої Церкви будуть вболівати за своє місто, жителі Вишгорода, який також фігурує у списку можливих столиць Київщини, - за своє. А загалом це питання може вирішити лише громада, наприклад, шляхом місцевого референдуму. Зараз в Україні така форма народного волевиявлення анульована, проте з ідеологічної точки зору це питання повинні вирішувати безпосередньо жителі Київщини.
KV: Свобода готова виступити ініціатором обговорення цього питання?
І.С. Безперечно. Більше того, ми піднімали це питання ще в минулому скликанні і маємо намір розвивати тему, адже варто нарешті досягнути консенсусу. Але в минулому скликанні облради ми мали лише п’ять депутатів із ста сорока п’яти. Наш голос не мав достатньої ваги.
KV: Будівництво нової кільцевої дороги. Певний період парламентарі, в тому числі від вашої партії, підтримували ідею концесійного договору. Наскільки це актуально сьогодні?
І.С. Питання концесії на часі, але потрібен комплексний, державницький підхід. З відкритиїх джерел нам відомо, що половина грошей, які виділяються на будівництво доріг, діваються незрозуміло куди. Крім того, той, хто будує дороги, не дає ніяких гарантій на термін їх придатності. Сьогодні, мабуть, тільки в Україні досі роблять ремонт ям на дорогах, тому що всіх ям не перерахуєш і не переміряєш.
Раніше був дорожний збір, потім його долучили до вартості палива. Я спілкуюся з керівниками підприємств, які керують автотранспортними засобами,. Після введення цієї новели у них в рази зросли витрати. Втім, дороги у нас не покращуються, тому виникає питання, чи потрапляють ці гроші в бюджет.
Проблема з кільцевою дорогою полягає, крім того, в будівничому лоббі. Наприклад, ті площі, які можуть згодитися для еалізації проекту, чиновники вирішують віддати під забудову. І саме тут необхідна державницька позиція, а не позиція “тимчасовиків” - нацарювати і піти.
KV: Напередодні відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення набуває актуальності питання їх подальшої долі. Яким Ви бачите найбільш продуктивний спосіб розпоряджатися цим ресурсом?
І.С. Цей мораторій нічого не вирішує. В Україні давно навчилися обходити його. Про це свідчить і те, як активно скуповуються землі за останні роки саме напередодні відміни мораторію. Це - так званий договір “першої ночі”: селянин отримує завдаток за свій пай ще до офіційної відміни і зобов’язується передати потім землю визначеному власнику. Ця практика була і в 2012 році, є і зараз.
“Свобода” ініціювала законопроект про ринок землі в Україні. На нашу думку, в нашій державі взагалі варто заборонити продаж землі у приватні руки. Продаватися земля, згідно з цим законопроектом, може лише державі. Така система є у всьому світі. Наприклад, у Сполучених Штатах 60% землі сільськогосподарського призначення вже викуплено державою. І вона віддає їх в оренду як дрібним підприємцям, так і великим корпораціям. Адже земля - це та субстанція, яка ніколи не збільшується. В Аргентині, з іншого боку, під час кризи продали практично всю землю для того, щоб розрахуватися з боргами. В результаті, там тепер нема де аргентинський стяг почепити - все приватизовано.
Читайте також: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли (+документы)
KV: Тобто ви виступаєте за створення земельного банку, власником якого є держава? Яким чином це реалізувати?
І.С. Так, і держава повинна купувати ці землі за бюджетні кошти за ринковими умовами. Гроші, вкладені в землю, нікуди не дінуться, адже держава за них отримує орендну плату. Зазначу, ВО “Свобода” пройшла процедуру для реалізації відповідного закону, але в 2012 році під час правління Януковича ми так і не досягнули проведення референдуму.
Кажуть, що держава - неефективний власник. Брехня це все… Крадуть однаково, як у державних, так і в приватних компаніях. Неважливо, хто власник; важливо, хто є менеджер, а також яка система заохочень та стягнень, тобто рівень відповідальності за земельні рішення.
KV: Останнім часом особливого розголосу набуває відкриття нового центру для біженців у місті Яготин. Держава офіційно намагається виконати вимоги Європи всупереч позиції громади міста, яка виступає категорично проти створення центру для мігрантів. Яким чином, на Вашу думку, можна вирішити цю проблему?
І.С. Я нещодавно відвідав Яготин для вирішення цього питання. Так, місцева громадськість дуже збурена останніми подіями. Сам проект існує ще з 2003 року, коли про зону вільної торгівлі, МВФ і безвізовий режим навіть не йшлося. Фракція “Свобода” переконана, що будинок у Яготині повинен дістатися нашим переселенцям і воїнам АТО.
Детальніше: Мигрантам - нет! На Киевщине разгорелся протест против центра для сирийских беженцев
Існує багато версій про джерела фінансування від Організації Об’єднаних Націй, від МВФ і т.д. Починався ремонт і взагалі за рахунок обласного бюджету Київщини. Спочатку варто розібратися, за чиї кошти ремонтувалося це приміщення, скільки грошей туди пішло, потім робити відповідні висновки і приймати рішення. Очевидно, наші західні партнери, якщо вони навіть вкладали свої кошти у ремонт будинку в Яготині, повинні в нинішній ситуації піти Україні назустріч. У нас свої переселенців два мільйони. Далеко не всі забезпечені житлом. Багато сімей втратили на війні годувальників.
Якщо все ж ідеться про вимушених переселенців з інших країн, то є питання до наших прикордонників, на яких засадах ці люди проживають в Україні. Якщо у них є вид на проживання, то це питання до міграційної служби. Згідно законодавству, вид на проживання дається за квотою тих чи інших професій. Умовно кажучи, якщо в Україні не вистачає представників певних професій, ми можемо взяти переселенців.
Багато байок розповідають про те, що Яготин від цього різко збагатіє і стане таким собі “містом-садом”. До речі, притулки для біженців є на Закарпатті і на Одещині. Вони заповнені на 70-80%. І ці осередки чомусь не показали різких економічних стрибків. Зрештою, сьогодні Європа готова платити кому завгодно і розповідати що завгодно, аби лишень подзбутися своїх біженців, які стали справжньою соціальної катастрофою на заході. І я більш ніж переконаний, що вони можуть стати проблемою всієї Київської області і Києва. Чи потрібно це нам?
Сьогодні нас постійно лякають образами Європи. На цьому спекулюють. Мовляв, не піднімуть ціну на газ населенню - образиться Європа і МВФ; не пустять у Яготин мігрантів - знову образиться Європа. Може, варто вже відкинути ці переконання? Адже нами постійно хтось незадоволений - то Росія, то Європа.
KV: Чому, на Вашу думку, питання корупціїї серед державних службовців досі не рухається? Чому вони отримують такі ж мізерні заробітні плати, як і кілька років тому?
І.С. Нікому це не вигідно. З державного чиновника роблять такого собі лиходія, який тільки норовить витягнути у когось із кишені. Але рішення приймають не рядові чиновники, а лише ті, хто мають якісь важелі. І справжні державники не мають ніякої влади, тому й немає ніяких змін.
А там, “зверху”, ніхто не зацікавлений у тому, щоб населення багатіло. Коли навколо тебе люди, які мають за що жити, мають, за що вдягнутися, вчитися, відпочити, їм байдуже, у яких капцях ходить Президент. Людина, яка може заробити на шматок хліба, не стане продавати свій голос за гречку, півлітри горілки чи навіть за п’ятсот гривень. У нас надзвичайно багата держава, багато ресурсів, але рядовий українець з того всього не має абсолютно нічого. Адже весь перерозподіл ресурсів ведеться між десятьма сім’ями.
Багато говориться про те, що в корупційній ямі немає дна. Одна з причин - ще за часів Радянського Союзу людям прищепили дух патерналізму, позбавили необхідності приймати будь-які рішення і проявляти ініціативу. І це буде продовжуватися доти, доки люди нарешті зрозуміють, що їм ніхто нічого просто так не дасть.
KV: Сто днів роботи фракції у Київській обласній раді. Які головні результати роботи депутатів “Свободи”?
І.С. В обласній раді зараз 7 депутатів-”свободівців”. Усі працюють у різних за сферами діяльності постійних комісіях. Троє наших представників очолюють комісії.
Загалом, членами фракції було зроблено 9 заяв, та більше 30 виступів. Зокрема, заяви щодо заборони транзиту російських вантажівок через територію України, заборони будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Київській області, про недопущення розміщення біженців з Сирії у притулку в м. Яготин, про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та передачу прав розпорядження землями місцевим громадам, про належне фінансування професійно-технічної освіти в Україні.
Ми підготували 8 проектів рішень, які підтримали наші колеги в обласній раді. Наприклад, рішення “Про належне розслідування обставин вбивства 17-річного мешканця Боярки Михайла Медведєва”, Про запобігання незаконної діяльності авто-газозаправних пунктів (АГЗП), “Про підтримку законопроекту №2093 щодо повернення соціальних пільг та компенсацій особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС” тощо), “Про звернення до Верховної ради України про неприпустимість прийняття змін до Конституції України в частині надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей”, “Про відставку Уряду А.Яценюка”, “Про перегляд закону України “Про державний бюджет України на 2016 рік””.
Детальніше: Депутаты Киевоблсовета от ВО “Свобода” отчитались за первые сто дней работы
За період 100-денної депутатської діяльності членами фракції ВО “Свобода” у Київський обласній раді було зроблено більш ніж 70 запитів та звернень щодо відновлення прав та інтересів мешканців Київщини. Серед питань, які піднімались у запитах та зверненнях, найчастіше були вирішення проблем учасників АТО, земельні питання, поліпшення житлових умов, вирішення проблем з Пенсійним фондом, житлово-експлуатаційними конторами, водо- та газопостачальними компаніями, вирішення екологічних проблем, боротьба з незаконною вирубкою лісу.
Щоб забезпечити максимальну ефективність від нашої роботи, за кожним депутатом закріпили декілька міст та районів. По мірі можливостей обласні депутати відвідують сесії місцевих рад на території, за яку відповідають.
Зараз працюють громадські приймальні “Свободи” у більшості районних центрів Київської області. Окрім того, депутатом Максимом Запаскіним створена он-лайн приймальня, де в будь-який момент можна оформити відповідну заяву, пропозицію або скаргу (http://www.zapaskin.org/office.html).
Окремо слід виділити нашу громадську та спонсорську діяльність - організацію конкурсів, концертів, кінопоказів. В межах депутатських фондів було надано понад 70 тис. грн матеріальної допомоги важкохворим та особам, які опинилась у важких матеріальних умовах. З гордістю можемо заявити, що на останньому засіданні фракції було прийнято рішення підтримати ветеранів Української повстанської армії, що мешкають у Київський області, та надати кожному по 5 тис. грн матеріальної допомоги із депутатських фондів кожного члена фракції ВО “Свобода”.
