Земельний карнавал і зіркові війни. Епізод Z
Так званий мораторій не продлили. Але у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомили, що навіть попри те, що депутати не проголосували продовження мораторію на продаж землі, він діятиме з 1 січня 2020 року.
Якийсь “совок” у виконанні “Слуг”: Ленін помер, але він живіше всіх живих. Повна нісенітниця – мораторій не продовжуємо, але він продовжується.
Відповідно до ч. 15 розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу, “до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається”.
Закон повинен бути законом, а не здогадками якогось таємного послання. Закон повинен визначати чітко норми права, унеможливлюючи подвійне чи неоднозначне тлумачення положень нормативного акту. Втім, що мається на увазі під поняттям “закон про обіг землі” – незрозуміло.
По-перше, поняття “обіг землі” є ірраціональним. Економічно, фізично і навіть віртуально неможливе існування такого терміну. Земля, як засіб виробництва, є не обіговим активом. Земля та землі, як дещо фізичне, не має обігу відносно людей. Але Земля обертається навколо своєї вісі, Земля обертається навколо Сонця – і ми разом з нею. Можливо, мова йде про якесь міжгалактичне законодавство?
На сьогодні земельні відносини регулюються Цивільним і Земельним кодексами, законом “Про оренду землі” та іншими підзаконними нормативними актами. Фактично, якщо упустити неграмотність законотворців, то саме таке законодавство і є тим, що визначається як “закон про обіг землі”. На користь такого ствердження і прийняття в першому читанні двох зрадницьких законопроектів щодо регулювання земельних відносин, які вже пройшли перше читання й готуються до другого:
-
№2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року);
-
№2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року).
Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони нібито є альтернативними друг другу. І можуть діяти як разом, так і підмінюючи один одного в розпродажу української землі.
Читайте:
Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям
Кріпаки 21 сторіччя – земельний жах законопроекту №2194. Поправки Головіна
Але, як бачимо, це не закони про обіг землі чи земель. Це закони про внесення законодавчих змін до тих же Цивільного і Земельного кодексів та закону “Про оренду землі”.
Таким чином, відкладальна умова зняття так званого мораторію на продаж земель, яка визначена в ч. 15 розділу Х (перехідні положення) земельного кодексу у вигляді ірраціонального поняття “.. до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення...”, вже виконана. Часове обмеження ч.15 “… але не раніше 1 січня 2020 року...” не змінено. Це означає, що з 2 січня 2020 року землі можна набувати і відчужувати будь-кому і будь-як. Безумовно, якщо мова в ч. 15 розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу, все ж таки, не йде про галактичне законодавство з обігу Землі та інших планет.
Можна передбачати, що з 2 січня 2020 року мільйони гектарів віджатої орендарями у селян землі почнуть переписувати на орендарів чи афільованих з ними фізичних і юридичних осіб.
Всі договори довгострокової оренди і емфітевзису підписувалися власниками землі з усвідомленням того, що земля фактично продана ними і за цю продаж отримано гроші в повному обсязі. Тому супроводжувалися угодами (комплектом договорів, довіреностей), які передбачають можливості оформлення права власності на землю, що є в користуванні, на потрібних осіб після припинення дії заборони. Ці мільйони гектарів, які під довготривалою орендою і емфітевзисом, і почнуть переходити орендарям, а “ручні” нотаріуси та реєстратори будуть робити відчуження-набуття з задоволенням. Тим більш, хто на них подасть до суду? Чи Мінюст поставить заборону на такі операції в реєстрах і як надовго?
Така ситуація вигідна орендарям, латифундистам, керівництву аграрного комітету Верховної Ради та “слугам народу” – членам цього комітету, які були і є орендарями. Але ця ситуація не є вигідною для президента Володимира Зеленського.
Така ситуація породжує потребу замислитися у розробці декларативного законодавства про націоналізацію, важливою частиною якого має стати визначення нелегітимності прийнятих не в інтересах українців законів та наслідків їх виконання та застосування. Тобто, вся скуплена і сконцентрована земля має бути націоналізована чи повернута її власникам, у відповідності до ст. 14 Конституції.
Отже, закон про продовження т. зв. “мораторію на продаж земель” необхідний щоб уникнути колапсу. Але не як системний, а як тимчасовий запобіжник до прийняття законодавства з становлення та розвитку національно-орієнтованих прогресивних земельних відносин. А непотріб, який закладений в законопроектах №2178-10 та №2194 повинен залишитися тільки в проектах невдалої зради України.
Чекаємо національно-орієнтованого законодавства з ефективних земельних відносин. Ефективна земля – народу України!
Читайте: Як ошукали нардепів та зрадили власників землі
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
