ЮНІСЕФ, “перемоги” МОЗ та нещеплена Україна

23-29 квітня під бравурні повідомлення в ЗМІ пройшов Всесвітній тиждень імунізації. Офіційні заходи рясніли переможними висловлюваннями керівництва МОЗа - і вперше за останні роки вакцин у нас вдосталь, і охоплення збільшилося більш, ніж удвічі.

Тільки дійсність ніяк не хоче змінюватися і відповідати цим переможним гаслам. Днями до мене звернулися дві чернігівські родини – безкоштовних вакцин їм не вистачає, а у людей просто немає тисячі гривень, щоб відвезти дитину до Києва на щеплення. Тут, у столиці, ще можна вакцинуватися у приватних клініках, а от у сільській місцевості і маленьких містах ситуація катастрофічна.

Чому ж МОЗ констатує успіх, а дійсність говорить про інше? Разом з експертами проаналізував міжнародні закупівлі.

Успіхи МОЗ – гарно підібрана інформація

Як виявилося, “перемога” МОЗа у держзакупівлях ліків пов’язана тільки з вибором бази для порівняння. У міністерстві, щоб показати результат, порівняли катастрофічну ситуацію із вакцинами у 2016 році із трохи виправленою у 2017 році.

Нагадаю, у 2016 році терміни закупівель ліків збільшилися у рази. Саме тоді вперше проходили закупівлі через міжнародні організації. Через це Україна залишилась без вакцин майже на півтора року!

Як наслідок, у 2016 році, в порівнянні з 2013-2014 роками, рівень охоплення вакцинації основними видами вакцин знизився в кілька разів: БЦЖ - з 87 до 11,5%; гепатит-В з 36,5 до 5,7%; гемофільної інфекції - з 77,4 до 25%; АКДС - з 69 до 1,7%; ОПВ - з 72 до 39%; КПК - з 57 до 33,6% та ін.

Не згодні з переможними реляціями МОЗа і аудитори Рахункової палати, які дали розгромний звіт з перевірки проведення міжнародних закупівель вакцин за 2015-2016 роки. Вони наголосили: новий механізм закупівель вакцин неефективний і приніс прямі збитки державі.

Зрозуміло, що, порівнюючи 2017 рік з провальним 2016 роком, МОЗ рапортує про успіхи. Але насправді це не успіхи, а боязка спроба виправлення критичної ситуації з імунопрофілактики, в яку вони самі вкинули країну своїми непродуманими “реформаторськими” експериментами.

Якщо ж ми порівняємо сьогоднішню ситуацію з вакцинацією хоча б з тим, що було 5-7 років тому, то побачимо низку проблем.

Більше – не значить якісніше

У своїй роботі завжди спираюся на думку найкращих експертів, яким небайдуже здоров’я наших громадян – саме вони знають і бачать що насправді коїться в українській медицині. Лікарі-науковці вже показали виворіт міжнародних закупівель.

Доктор наук, харківський лікар-імунолог Андрій Волянський дуже детально проаналізував ситуацію і причини, що до неї призвели. Так, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, “живі”, можуть призвести до неочікуваних наслідків). Так МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати  “забезпеченість вакцинами у достатній кількості”.

Деяких вакцин виявилося занадто багато. Як наслідок – склалася величезна диспропорція із залишками різних вакцин на складах в Україні, коли дешевих препаратів - мільйони невикористаних доз, а інших – зовсім немає.

На 1 квітня 2018 року у країні “накопичено” 2,5 млн доз АКДС для дітей та 5,8 млн доз АДП-м для дорослих (при потребі в 1,5 млн доз для дітей та близько 3 млн для дорослих). Незважаючи на це, планується поставити в 2017 році ще 2 млн АКДС і 4 млн доз АДП-м.

Навіщо і кому це потрібно? Відповідь читаємо в акті Рахункової палати. Виявляється, Міністерство просто взяло і погодилось із пропозицією ЮНІСЕФ – одні вакцини закуповувати з надлишком, а інші – з нестачею. І це рішення МОЗа нічим не обґрунтоване.

Цитати з акту Рахункової палати:

1. “Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві, відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин”.

2. “…Як встановлено аудитом, ЮНІСЕФ за погодженням МОЗ замість вакцини для профілактики кашлюка (ацелюлярна) дифтерії, правця, поліомієліту (інактивована), закуплена вакцина для профілактики кашлюка, дифтерії, правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом”.

3. “..У липні 2016 року до Переліку № 787 додатково включено вакцину для профілактики поліомієліту оральну у кількості 2755000 одиниць. Також збільшено кількість вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом з 296047 до 1770000 одиниць. Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві, відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин”.

А тепер давайте згадаємо слова представників МОЗа: “Вперше за семирічний період країна забезпечена всіма вакцинами”.

Це неправда. Вакцини проти сказу немає, вакцини проти гемофільної інфекції немає, інактивованої вакцини проти поліомієліту вкрай мало.

Виходить, МОЗ та ЮНІСЕФ пішли на пряму підробку і прийняття рішення, заморозивши в непотрібних зараз мільйонах доз вакцин, десятки і сотні мільйонів гривень необхідних для закупівель інших життєво важливих препаратів. Саме так МОЗ показує уявну ефективність своєї роботи.

Окремим червоним рядком відзначу, що 4 травня Держлікслужба заборонила використання вакцини АКДС індійського виробництва (мільйони доз якої необґрунтовано закуповував МОЗ з ініціативи ЮНІСЕФ). Причина – ймовірна смерть дитини через неї у Тернопільській області.

Вартість “переможної” роботи з вакцинації

Як ви гадаєте, хто заплатив за таку провальну роботу ЮНІСЕФ в Україні? Кожен українець з власної кишені! Цю роботу оплачувала зовсім не ООН і не жоден інший міжнародний донор, а український бюджет.

За три роки (з 2015 по 2017 роки) ЮНІСЕФ отримав з бюджету на здійснення закупівель медикаментів понад 2,6 млрд грн. З них - понад 117 млн ​​складають комісійні (чистий заробіток) за роботу. Успішність, ефективність і “переможні” результати якої ви бачите.

Для порівняння, держава дала на цей 2018 рік на охорону здоров`я моїх рідних Прилук тільки трохи більше 30 млн гривень.

ЮНІСЕФ за ці чималі суми не поспішав активно працювати і виконувати свої зобов`язання з постачання вакцин. У звіті Рахункової палати зазначається, що в середньому 20 місяців минало з часу отримання повної передплати до поставки ліків в Україну!

Бюджетні гроші від 12 до 20 місяців перебували на рахунках цих організацій! При цьому в звіті Рахункової палати прямо вказується, що за 4,5% комісійних і 20 місяців роботи ЮНІСЕФ навіть торги із закупівлі вакцин для України не проводив: у Копенгагені просто

включили їхні додаткові обсяги в свої, вже існуючі контракти з виробниками.

Не поспішав ЮНІСЕФ і виконувати свої зобов`язання з постачання вакцин в Україну. Так, за перераховані у 2016 році гроші ЮНІСЕФу, до 13.04.2016 року в регіони і медичні установи України поставлено тільки 51% препаратів. А таких життєво необхідних для дітей препаратів, як вакцини – тільки 34%. І це - через 1,5 року після оплати авансу з бюджету!

Окремо в звіті Рахункової вказується, що якщо інші міжнародні організації (Crown agents, ПРООН) домоглися економії бюджетних коштів і зниження цін, то ЮНІСЕФ такими успіхами похвалитися не може, економії і реального зниження цін від його роботи не було.

Тепер, думаю, зрозумілі реальні джерела проблем з вакцинацією в Україні, роль у цьому процесі міжнародної бюрократії і чому підсумком останнього десятиліття стало те, що, наша країна за охопленням щепленнями міцно увійшла в десятку останніх у світі.

Читайте: С 1 января в Украине стартует медицинская реформа

Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”

KиевVласть