В Україні створюється найдорожча та найтоксичніша в світі зелено-вугільна енергетика
На сьогодні банківська система та система енергозабезпечення являються двома ключовими системами забезпечення життєдіяльності держави. В Україні обидві нещадно грабували, а особливо другу, яка стала основним джерелом збагачення українського олігархату. Можна було тільки диву даватись тим схемам, які розроблялись для збагачення за рахунок держави.
Сьогодні ми зайшли в вирішальну фазу цього процесу. Остання схема зелено-вугільної генерації вражає своїм цинізмом, нахабністю та масштабами. Через рішення Верховної Ради приймались закони про альтернативну енергетику, вводились казкові зелені тарифи, які неодмінно супроводжувались преамбулою на кшталат “з метою скорочення шкідливих викидів у атмосферу”.
Це стало локомотивом впровадження в свідомість широких мас необхідності нарощування зеленої енергетики та зелених тарифів, які були настільки привабливими, що шукачі надприбутків з усього світу інвестували аж 4 мільярди доларів в українську зелену енергетику. Серед них були не тільки відомі українські олігархи а й топменеджери енергетичної галузі держави, які достеменно знали до чого це приведе, але мовчали сподіваючись швиденько зірвати гарний куш. Тому ніхто з них не сказав жодного слова про те, що зелена енергетика абсолютно не самодостатня, її об’єкти в Україні будуть дуже малоефективними, зможуть видавати електроенергію не більше ніж 1000-1200 годин на рік з 8760, тобто лише 12% часу, та потребують балансування якимись іншими потужностями, якими в умовах України може бути тільки вугільна енергетика.
В результаті була створена система зелено-вугільної генерації, при якій, в середньому, 3 години на добу енергію видає зеленка, а 21 годину на добу її будуть генерувати вугільні електростанції, які не знали ремонтів та модернізації ще з радянських часів і тому ставлять рекорди з викидів в атмосферу. Більше того, українське вугілля має три особливості: воно найдоржче у світі, найнеякісніше у світі і найтоксичніше у світі. Так вміст сірки в українських вуглях 3%, а то й більше і в усьому світі окрім України такі вуглі заборонені до спалювання, оскільки діє жорстка норма: вміст сірки не більше 1%.
Більш того в усьому світі вугільні електростанції або закривають зовсім, так в столиці Китаю Пекині останню вугільну ТЕЦ закрили ще в 2017 році, або ж на вугільних електростанціях обов’язково ставлять спеціальні фільтри для очистки викидів. В США за останні роки за рахунок фільтрації кількість шкідливих викидів зменшили на 93%. В Україні не встановлено жодного фільтру на жодній електростанції як державній так і приватній. Та й про які фільтри може бути мова, якщо треба купити палац короля Леопольда. Тому на кожний кіловат згенерованої електроенергії вугільні електростанції України викидають 1 кілограм шкідливих речовин, до складу яких входять такі токсини, як сірчаний ангідрит, оксид азоту, важкі метали і т.п.
Якраз з цієї причини введення в експлуатацію відновлювальної енергетики призводить в Україні не до зменшення, а до зростання в рази шкідливих викидів, які вбивають українців фізично, а зростаюча в ті ж рази вартість електроенергії вбиває їх економічно. З огляду на вище сказане існують всі підстави говорити, що здійснені чотирьохмільярдні інвестиції в відновлювальну енергетику України направлені на її фізичне і економічне знищення.
Тобто задекларувавши створення екологічно-чистої генерації, в Україні створили найдорожчу в світі та найтоксичнішу в світі генерацію електроенергії, при якій ціна одного кіловата для промисловості складає 11-12 центів, а в довкілля викидається додатково більше 40 мільйонів тон шкідливих речовин на рік, або ж в перерахунку на зеленку 7кг на кожен кіловат введених зелених потужностей, абсолютний рекорд забруднення середовища.
Висока ціна електроенергії не тільки стане на заваді будь яким інвестиціям в реальний сектор економіки України а й призведе до подальшого падіння промислового виробництва та стагнації економіки, в результаті чого зменшиться енергоспоживання, а значить знову зросте ціна електроенергії і так по замкнутому колу до повного колапсу.
Країна, в якій найбільша в світі вартість грошей та найдорожча електроенергія, не має ніяких перспектив на майбутнє. Тому з ситуації що склалась може бути тільки один вихід, як і у випадку з Приватбанком: націоналізувати зелену генерацію, хоча б ту, що створена за останні 2 роки, припинити її безглузде розширення і анулювати тарифи її підтримки. Це дозволить знизити та стабілізувати ціни на електроенергію і в підсумку збереже державі величезні кошти та її економіку.
Проведем елементарні розрахунки. Інвестиції в 4 млрд доларів дозволили за останні роки збудувати 6 ГВт зелених потужностей. Сьогодні, при повному їх завантаженні і роботі 1200 годин на рік, вони згенерують 7,2 млрд кВт.годин електроенергії вартістю 1,3 млрд доларів. Решту часу 7560 годин цю потужність балансуватиме вугільна генерація, яка виробить 45,4 млрд кВт.годин вартістю 3,7 млрд дол., тобто ми українські споживачі заплатим загалом за рік за цю зелено-вугільну генерацію 5 млрд дол. Якщо націоналізувати і відключити 6 ГВт зеленки, а заодно і зупинити вугільні блоки, що теж у нас найдорожчі у світі та запустити 6 атомних блоків, які сьогодні стоять, то за ту ж саму кількість електроенергії, ми , українські споживачі заплатимо лише 1,15 млрд доларів, а економія складе майже 4 млрд дол. на рік. Тобто кошти витрачені державою на націоналізацію новоствореної зеленки відіб’ються лише за один рік, не говорячи вже про те, що ми вбережемо нашу землю від 40 млн тон шкідливих викидів за рік. А за десять років задекларованої підтримки новоствореної зеленки держава зекономить 40 млрд доларів. От якраз ці 40 мільярдів і були метою авторів впровадження в Україні зеленої енергетики, ні про яку екологію ніхто і думати не збирався. Ось за ці гроші і йде сьогодні війна держави з олігархами, тільки не зрозуміло на чийому боці менеджмент країни. Несміливі його спроби хоч на кілька відсотків зменшити тарифи, хоч насправді ці відсотки нічого не міняють, зустрічають з жорстким спротивом. Не можна домовитись з тим, хто прийшов вас грабувати, або він забере все, або ви його поборете і не віддасте нічого. Тим паче, що якщо взяти до обліку всю збудовану в Україні зелену енергетику ми отримаємо вже 60 млрд доларів, які збираються викачати в найближчі роки з найбіднішої країни Європи.
Чому ще націоналізація доцільна та необхідна. В Україні ціна відновлювальної електроенергії завжди буде вищою ніж де б то не було у світі, адже у нас нема атлантичного або балтійського узбережжя, де постійно дують потужні вітри і за кількістю сонячних днів ми не можемо зрівнятись з Іспанією, а тим паче ОАЕ чи Сахарою. Це в Данії створюють енергетичні острови в океані, суцільно забудовуючи їх вітряками, які майже безперервно генерують електрику, оскільки вітри там дують 24 години на добу 365 днів на рік. У нас такого нема і встановлювати вітряки чи сонячні батареї, які будуть працювати трохи більше 10% часу дуже дорого, неефективно і не доцільно, а балансувати їх роботу вугільною генерацією це взагалі безглуздя. Лише декілька країн у світі таких як Данія, завдяки своєму географічному розташуванню та клімату, можуть опиратись на відновлювальну енергетику, всі ж інші мають за базову теплову, або ж ядерну і всі хто розуміється в енергетиці усвідомлюють, що майбутнє все одно за ядерною енергетикою, буде вона традиційною чи гібридною, чи термоядерною покаже найближче майбутнє. І саме тому в світі відновилось будівництво атомних електростанцій, а у Франції реалізується міжнародний проект термоядерного реактора ITER, в якому беруть участь всі провідні країни світу і який буде обов’язково реалізований. Це єдиний реальний шлях вирішити проблему глобального потепління. Україна теж могла б брати участь у проекті, маючи до цих пір потрібний науковий потенціал і вчених, які приймають участь в проекті ITER тільки на договірних відносинах. Але ми марно тратим гроші на підтримку тих же СЕС, замість того щоб зробити внесок в цей проект і стати співвласником найпередовішої технології у світі.
Парадокс заключається в тому, що встановлені на сьогодні 10 ГВт відновлювальної енергетики вже привели до колапсу енергосистеми, але згідно національної енергетичної стратегії України, розробленої за часів прем’єра Гройсмана в Україні найближчим часом планується встановити 25 ГВт вітряків та СЕС, що при нинішньому споживанні електроенергії означає повне закриття атомної енергетики. Мабуть треба буде ще будувати нові вугільні електростанції, щоб збалансувати ці гігавати електроенергії космічної ціни, та ще й доплатити міжнародній спільноті за зростання викидів згідно Кіотського протоколу, не говорячи вже про те, що це в найближчі роки буде коштувати Україні більше 100 млрд доларів переплат, які благополучно осядуть в кишенях відомих осіб. Сюди ще треба добавити мільярди виплат по Кіотському протоколу. Ми втрачаєм високотехнологічну базову атомну енергетику, втратим і так ледь живу економіку і під прикриттям 10% зеленої енергетики за шалені гроші повернемось на століття назад, в вугільну еру. Таку програму можна було розробити або будучи повним ідіотом, або ж отримавши надзвичайно великого хабаря. Але цю енергетичну стратегію, чомусь ніхто переглядати не поспішає, навпаки щоденно намагаються переконати населення, що електрика повинна коштувати дорого і платити за неї треба багато. Все-таки мабуть 100 мільярдів доларів дуже гарні гроші. І ні у кого не з’являється запитання, а чи витримає країна взагалі таке навантаження. Весь світ бореться за дешеву енергію, а ми за дорогу, мабуть тому, що найбідніші.
Чомусь нікому не приходить у голову вирощувати боби какао в Україні, клімат не той. А от будувати сонячні електростанції будь ласка, адже на цьому можна заробити величезні дармові гроші, треба лише пообіцявши вирощувати боби за шалені гроші, а насправді плодити будяки в необмеженій кількості, головне, щоб після того як все це закінчиться і такі бажані мільярди будуть успішно поцуплені, ніхто не поніс відповідальності ні за гроші, ні за будяки.
А закінчитись все може дуже сумно і ми замість газового, в недалекому майбутньому, сядем на російський електроенергетичний крючок, адже вона сьогодні світовий лідер ядерної енергетики та член проекту ITER.
Олександр Дубров, ексчлен ради НБУ
