Тупі приймаєте рішення, пане Президенте!
Вересень 2017 року. Український календар отримав “нове свято” – День політичного перфомансу. Вся Україна спостерігала за “другим пришестям” Саакашвілі: хтось брав у ньому участь, хтось стежив за шоу по телевізору, хтось дивився стріми в інтернеті, а хтось, як я, споглядав за цим цирком через стрічку у Facebook.
І найцікавіше – це герої вчорашньої вистави. Звичайно, головну роль грав сам Саакашавілі. Порошенко ж увесь перший акт просидів за лаштунками, але його німу присутність відчували всі. Він був як той Моріарті з “Шерлока Холмса”. І це відчуття підсилювали “тітушки”, яких незрозуміло хто привіз “зустрічати” Саакашвілі. Не менш цікаво зіграла роль другого плану лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко.
Відразу хочу уяснити, що я не є фанатом ні Порошенка, ні Саакашвілі, але те, що відбулося на державному кордоні, є злочином. І винні в цьому злочині обидві сторони.
По-перше, Президент Петро Порошенко відкрив скриньку Пандори, роздаючи направо й наліво паспорти України сумнівним “месіям” іноземного походження. Навряд чи він так робив, виходячи з економічних інтересів держави. На моє переконання, даруючи громадянство більш ніж сумнівним (як із фахового, так і з морального погляду) чужинцям, Президент діяв у власних політичних інтересах. А коли наслідки того, що накоїли в Україні новоспечені провладні остарбайтери, відгукнулися не лише величезними фінансово-економічними втратами, а й політичною загрозою самому Петрові Олексійовичу, гарант Конституції без зайвих коливань знайшов правові виправдання задля позбавлення того ж таки Саакашвілі громадянства України.
По-друге, досить дивно, коли Тимошенко – людина, яка є реальним конкурентом Порошенка, втягується в сумнівну гру, безпрецедентно порушуючи міграційне законодавство України. Такі ігри на державному кордоні неприпустимі. Через кордон не можуть шастати, навіть під прикриттям народних депутатів України, ані “зелені чоловічки”, ані гості із Грузії. Ніхто! Кордон – це не прохідний двір!
Тому, коли нардепи поважної політичної сили, використовуючи депутатську недоторканість, протягують через кордон людину, не дозволяючи прикордонникам навіть перевірити її документи, – це не дуже добрий приклад. Як для українців, так і для світової спільноти. На Україну й без того весь світ віднедавна дивиться, як на державу правового хаосу, де можна будь-кому безкарно робити що заманеться.
По-третє, не менш дивовижно те, що пані Тимошенко, яка, повторююся, є не останньою фігурою на шаховій політичній дошці України, вирішила “підтанцьовувати” екс-губернатору Одещини. Саакашвілі зовсім не її рівень. Він навіть не політик у звичайному сенсі цього слова. Радше – він політичний амбіційний шоумен, який, окрім балаканини, нічого корисного для України не зробив. Так, сьогодні без підтримки Тимошенко він ризикує опинитися за ґратами грузинського слідчого ізолятора. Тому Україна для нього є останнім притулком, де він може не лише уникнути карного переслідування, а й зробити політичну кар’єру.
Але, знаючи амбіції Саакашвілі, на своєму кар’єрному шляху він не звик танцювати під чиюсь дудку. Отож гарантій тому, що Юлія зможе поставити Михайла під свій політичний каблук, немає жодних. Зовсім скоро може статися так, що Саакашвілі перейде в жорстку опозицію й до Тимошенко, так само, як це було з Порошенком. І найбільшим сюрпризом може бути те, що саме Саакашвілі під час виборів 2019 року відтягуватиме голоси Тимошенко на користь парламентської партії гаранта.
Нарешті в цій ситуації є ще одна негативна ментальна прив’язка, яка може зіграти з Тимошенко злий жарт. Лідер “Батьківщини” чомусь завжди наступає на ті самі граблі в пошуках “месій”. Колись саме вона допомогла стати Президентом України Вікторові Ющенку. Потім взяла першим номером до партійного виборчого списку Надію Савченко, яка виявилася непевною з погляду національних інтересів “сірою конячкою”. Й ось тепер вибір Тимошенко – Саакашвілі, якого вже кілька років розшукує Інтерпол за поданням влади Грузії. Невже Тимошенко не розуміє, що Саакашвілі навіть не Ющенко, який принаймні багато корисного зробив для розвитку української духовності та культури? Яку культуру та духовність принесе Україні Саакашвілі, якому жодна країна Європи та США не надала навіть політичного захисту?
Українські паспорти – не “рошенівські” цукерки, які можна роздавати під час політичних ярмарків марнославства. Громадянство України потрібно заслужити! Закони України потрібно виконувати!
P.S.
А могло бути інакше. Якщо Саакашвілі вважає себе демократичною, законослухняною людиною, він міг би приїхати до України без гучних анонсів та зайвого шуму і спробувати захистити свої права в суді. Або звернутися до Європейського суду з прав людини та оскаржити рішення щодо позбавлення його українського громадянства.
Порошенко також мав би бути більш розсудливим і дозволити Саакашвілі в’їхати до України й звернутися до суду. Якби суд визнав законність рішення про позбавлення громадянства, Президент мав би усі підстави для екстрадиції Саакашвілі до Грузії. На жаль, кожен із них діяв за власним піар-сценарієм. Тому в цій історії програли усі: Порошенко, Саакашвілі, Тимошенко і, зрештою, Україна.
Читайте: Криптовалюта. Стратити не можна помилувати
Андрій Карпенко, лідер “Об’єднання “Сила Громад”
