Стратегічні пріоритети України у сфері регулювання земельних відносин щодо земель сільськогосподарського призначення

Перед тим, як говорити про стратегічні пріоритети України у сфері регулювання земельних відносин, необхідно усвідомити, що існуюча форма земельних відносин не задовольняє суспільні потреби та унеможливлює розвиток аграрної галузі та економіки в цілому. Країні необхідне реформування земельних відносин.

Реформа – це зміна однієї форма на іншу. Зміна форми не обов’язково несе позитивний результат для суспільства, буває й навпаки, несе загрози і погіршення стану умисно чи від відсутності розуміння процесу впровадженої зміни та її наслідків. Логічно розглядати будь-яку реформу винятково з точки зору покращення стану за певними критеріями з дотриманням визначених пріоритетів.

Серед пріоритетів необхідно визначити:

• економічні;

• правові;

• суспільні;

• пріоритети безпеки;

• національно-культурні.

Економічні пріоритети у сфері регулювання земельних відносин формуються, враховуючи такі критерії:

• збереження чи зростання ефективності користування землею як засобу виробництва;

• збереження чи покращення фізико-хімічного складу земель;

• збереження чи зростання економіки рослинництва;

• зростання усуспільнення доходів від виробничої діяльності з використання землі як засобу виробництва;

• можливість формування розширеного відтворення рослинництва, тваринництва, сільськогосподарської переробки;

• зростання продуктивності праці;

• можливість формування сільськогосподарської та міжгалузевої кооперації.

Правові пріоритети у сфері регулювання земельних відносин формуються, враховуючи такі критерії:

• дотримання норм Конституції;

• зміни законодавства в інтересах держави;

• зміни законодавства в інтересах суспільства.

Пріоритети безпеки у сфері регулювання земельних відносин формуються, враховуючи такі критерії:

• національна безпека;

• продовольча безпека;

• економічна безпека.

Суспільні пріоритети у сфері регулювання земельних відносин формуються, враховуючи наступні критерії:

• дотримання норм Конституції щодо прав і свобод громадян;

• суспільне значення;

• можливість зростання усуспільнення доходів від виробничої діяльності з використання землі як засобу виробництва;

• зростання соціального і пенсійного забезпечення;

• зростання зайнятості.

Національно-культурні пріоритети у сфері регулювання земельних відносин формуються, враховуючи такі критерії:

• належність землі виключно громадянам з єдиним громадянством України;

• земля, як об’єднуючий фактор;

• земля, як життєвий простір і культурна цінність.

Форми земельних відносин

Визначальним у дотриманні стратегічні пріоритетів у сфері регулювання земельних відносин є правильне обрання форми земельних відносин. Форма земельних відносини безпосередньо впливає на галузь рослинництва, яка є первинною виробничою ланкою аграрної галузі й економіки країни в цілому.

Тільки завдяки оптимальній форми земельних відносин може бути досягнута ефективність використання земельних ресурсів за всіма критеріями ефективності, основними з яких є такі: структурний, технічний, технологічний, економічний, витратний, соціальний, екологічний, енергетичний, інвестиційний.

Можуть існувати тільки дві форми земельних відносин:

• користувальна, коли власник землі передає її в користування;

• самостійна, коли власник землі обробляє землю самостійно, самостійне господарювання на землі (самостійне аграрне виробництво в галузі рослинництва).

Самостійне господарювання на землі – використання землі її власником у власній виробничій сільськогосподарській діяльності безпосередньо чи через участь у суспільному утворенні з власників землі, метою якого є об’єднання зусиль учасників такого утворення для використання землі, яка належить учасникам утворення, у власній виробничій сільськогосподарській діяльності такого утворення. 

Користувальна форма земельних відносин передбачає передачу землі її власником в користування іншій особі на платній чи безоплатній основі.

За критеріями ефективності, явну перевагу над користувальною формою земельних відносин має самостійне аграрне виробництво в галузі рослинництва. 

Самостійну форму земельних відносин можна розподілити на пряму одноосібну, колективно-консолідативну і унітарно-концентраційну.

Колективно-консолідативна форма господарювання передбачає консолідацію земель необмеженої кількості власників землі. З точки зору нинішньої ситуації, колективне господарювання не передбачає і не визначає необхідності зміни суб’єктності права власності на землю сільськогосподарського призначення. Отже, власники земель можуть об’єднуватися і самостійно господарювати через участь в аграрних підприємствах як суспільних утвореннях.

Пряма одноосібна самостійна форма земельних відносин передбачає, що власник землі одноосібно (сімейно) займається рослинництвом на виключно належній йому (сім’ї) землі. 

Колективно-консолідативна форма господарювання є перспективнішою за пряму одноосібну (індивідуальну сімейну) самостійну форму – з точки зору об’єднання (кооперації) активів і зусиль власників землі. А відтак – переважає за сукупною ефективністю.

При цьому, прямий одноосібний (сімейний) спосіб господарювання забезпечує реалізацію виробничої діяльності з більшою дохідністю, побудованої на індивідуально вираженому виробництві, в основі якого непересічні особисті знання, вміння та трудові якості власника землі та членів його сім'ї.

Колективно-консолідативна форма господарювання має ту перевагу, що може утворюватися одразу при виході власників землі з користувальної форми. При цьому збережуться існуючі земельні площі для рослинництва, не будуть порушені високоефективні технології. Колективно-консолідована форма відповідає критеріям господарювання, яке, на відміну від інших форм, має право отримувати преференції від держави, зокрема у вигляді беззаставного кредитування, споживчого кредитування учасників колективно-консолідативної форми, компенсацій кредитних ставок за кредитами, в тому числі і для споживчого кредитування, та податкові преференції. За таких умов високий дохід власників землі від участі в колективно-консолідативних земельних відносинах, споживче кредитування з компенсацією кредитної ставки за ним робить будь-яку пропозицію власнику землі продати землю безперспективною.

Унітарно-концентраційна форма земельних відносин передбачає концентрацію  земель унітарним власником. Під унітарним власником слід розуміти одноосібний орган управління (фізично одну особу, яка приймає рішення) чи орган управління з певної кількості осіб, у яких метою є не консолідація власних активів (що є засобами виробництва, зокрема землі), а об’єднання економічних активів (зокрема, фінансових -  для купівлі землі з метою її концентрації та подальшим її використанням як засобу виробництва чи отримання прибутків у вигляді плати за надання землі в користування).

Унітарна-концентрація земель, як самостійна форма господарювання, ефективна. Але це монополізація прав власності на землю, в томі числі, іноземними особами безпосередньо чи опосередковано з усіма негативними наслідками економічного, безпекового та соціального характеру.

Але для організації одноосібно-концентраційної форми земельних відносин на певній території необхідно провести успішно набування (скуповування) земель, розташованих на цій території. Цей процес буде вимагати додаткових витрат, в тому числі, витрат часу на концентрацію земель.

Дії конкурентів, як в особі такої ж одноосібно-концентраційної форми земельних відносин, так і в особі колективно-консолідативної форми та користувальної форми земельних відносин, робитимуть неможливим отримання ефективної концентрації земель, яка була до цього при  користувальній формі земельних відносин. Що, у свою чергу, буде визначати і недоцільність встановлювати високих цін на земельні ділянки, які не сконцентровані в єдиних технологічних масивах. 

Аналізуючи земельні відносини, неможливо не помічати взаємозв’язку і впливу  земельних відносин на інші аграрні галузі. Так, при унітарно-концентраційній формі відновлення інших галузей сільськогосподарського виробництва буде затягнуто в часі чи стане взагалі неможливим. А при колективно-консолідативній формі це є логічним продовженням процесу об’єднання (кооперації) власників землі.

Отже, з метою дотримання стратегічних пріоритетів України у сфері регулювання земельних відносин необхідно впроваджувати колективно-консолідативну форму земельних відносин.

Дотримання пріоритетів

Економічні пріоритет, в першу чергу, – це забезпечення розширеного відтворення сільського господарства та подальше зростання його економіки. Така умова може бути забезпечена тільки коротким в часі перехідним періодом зміни форм земельних відносин. І такій вимозі відповідає колективно-консолідативна та пряма самостійна одноосібна форми земельних відносин.

Крім того, вибір цих форм не ставить під сумнів, а значить, і під усесторонній контроль за збереженістю чи покращенням фізико-хімічного складу земель. Вибір цих форм гарантує усуспільнення доходів від виробничої діяльності з використання землі, як засобу виробництва і відкриває можливість швидкого відтворення не тільки рослинництва, а й тваринництва, сільськогосподарської переробки та інших напрямів сільськогосподарської діяльності.

Колективно-консолідативна та пряма самостійна одноосібна форми земельних відносин безпосередньо зацікавлюють власників землі, як власників аграрного виробництва, бути і учасником виробничого процесу, чим вирішується питання зростання зайнятості та продуктивності праці.

Правовий пріоритет передбачає дотримання норм Конституції України, відповідно до якої земля є об'єктами права власності українського народу.

Прийняття будь-якого закону, який дасть можливість змінювати існуючу суб’єктність права власності на землю, робить такий закон антиконституційним. Концентрація землі, набуття землі у власність юридичними та іноземними особами, особами без громадянства не відповідає Конституції України і спричиняє негативні наслідки.

Єдиними можливими законодавчими змінами в регулюванні земельних відносин можуть бути зміни, які несуть об’єктивне покращення для суспільства та держави. В іншому випадку постає питання проведення референдуму як форми реалізації прямої демократії.

Колективно-консолідативна та пряма самостійна одноосібна форми земельних відносин відповідають правовому пріоритету. 

Пріоритет безпеки передбачає не погіршення існуючого стану в країні. Він тісно пов'язаний з дотриманням інших пріоритетів, погіршення яких автоматично загрожує безпеці країні.

Неправильно обрана форма земельних відносин та здійснення регулювання земельних відносин може створювати безпосередню загрозу національній безпеці країни. Надання можливості концентрувати землю монополіям в межах країни чи певним особам в межах села, іноземним особам та монополіям унеможливить реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.

Разом з втратою національних інтересів втратиться мотивація до захисту від зовнішніх загроз. При цьому будуть відбуватися процеси внутрішньої боротьби – будь-яка концентрація землі  робитиме її націоналізацію “суспільною необхідністю”, проти якої безсилі всякі міркування про права власності. Наполегливі потреби суспільства повинні бути і будуть задоволені. Зміни, продиктовані суспільною необхідністю, самі прокладають собі шлях і рано чи пізно пристосують законодавство до своїх інтересів.

Безпосередньо форма земельних відносин впливатиме на продовольчу безпеку. Забезпеченість продуктами харчування в необхідній кількості й за цінами, визначеними без впливу дефіциту чи монополій, важко контролювати за умови, що власниками землі будуть особи, які зацікавлені в забезпеченні продовольчої безпеки країн походження капіталу цих осіб, чи зацікавлені у формуванні максимальних прибутків без врахування необхідності формування стратегічних запасів резерву продуктів харчування.

Економічна безпека також опиняється під загрозою. З неправильним регулюванням земельних відносин така базова галузь, як сільське господарство, може бути виведена з міжгалузевої кооперації – машинобудування чи хімічна промисловість стають заручниками іноземного чи монопольного капіталу, які орієнтовані на країни свого походження чи максимальні прибутки.

Колективно-консолідативна та пряма самостійна одноосібна форми земельних відносин є національно-орієнтованими і об’єднуватимуть понад 6 млн власників землі та членів їх родин, тому питання загрози національній безпеці не тільки не може виникати, а логічно бачити в таких формах відносин покращення стану безпеки в державі.

Суспільний пріоритет надважливий. Порушення чи недотримання його ставить під загрозу все. Важливо забезпечити рівність прав, свобод і можливостей громадян. Зростання соціального і пенсійного забезпечення повинні бути показниками дотримання соціального пріоритету.  І таке зростання можливе за умови зростання зайнятості та усуспільнення доходів від виробничої діяльності з використання землі як засобу виробництва. Суспільне значення регулювання земельних відносин, які забезпечать зазначені критерії, матиме, безумовно, позитивну оцінку у суспільства.

Явним буде те, що  саме колективно-консолідативна та пряма самостійна одноосібна форми земельних відносин можуть забезпечити дотримання суспільного пріоритету.

Національно-культурний пріоритет показовий і є індикатором успішності дотримання інших пріоритетів. Культура та життєвий простір більшості українців формувався на землі. Підсвідоме бачення цінності землі, як первинного засобу праці та джерела добробуту відображається в національній свідомості і слугує об’єднавчим принципом для українців. Доступ іноземців та корпорацій до української землі отримує опір, наслідки якого можуть бути негативними, в тому числі, і для українців, як нації.

Тому єдиним можливим варіантом змін земельних відносин можуть бути зміни, які не порушують суб’єктність прав власності на землю, об’єднують громадян суспільним володінням і управлінням та сприяють соціально-економічному розвитку.

Національно-культурному пріоритету відповідає колективно-консолідативна та пряма самостійна одноосібна форми земельних.

Шляхи забезпечення дотримання стратегічні пріоритетів у сфері регулювання земельних відносин щодо земель сільськогосподарського призначення

Україна постала перед кризою земельних відносин, що проявляється в різних баченнях аграрного розвитку країни і країни в цілому. Сьогодні в країні панує користувальна (орендна, емфітевзис) форма земельних відносин, неефективність якої усвідомлюється усіма. Потреба її зміни на самостійне господарювання назріла вже давно.

Організований і ефективний перехід до колективно-консолідативної форми потребує вжиття певних заходів: інформаційних, організаційних, виробничих. В системі цих заходів передбачається законодавче регулювання земельних відносин, яке визначить пріоритет колективно-консолідативної форми – суспільно значимий пріоритет.

Мова йде про закон який буде:

• спрямований на припинення дискримінації власників землі в відносинах, які виникають при передачі ними земель сільськогосподарського призначення в користування;

• надавати власникам земель сільськогосподарського призначення можливості для переходу до ефективної самостійної виробничої сільськогосподарської діяльності на своїй землі;

• забезпечуватиме значне зростання доходів від користування землею;

• надасть право власникам землі розпоряджатися землею;

• впровадить ринкові механізми у земельні відносини;

• сприятиме зростанню цінності земель сільськогосподарського призначення;

• забезпечує відновлення та зростання аграрної галузі;

• сприяє появі нових робочих місць;

• гарантує посилення національної і продовольчої безпеки;

• припинить соціально-економічний конфлікт відносно земельних відносин.

Також законодавчо необхідно передбачити впровадження направлених на підтримку змін земельних відносин нової аграрної та нової кредитної політики, які реалізують державні преференції та пряме державне кредитування, необхідні для розвитку суспільно значущих підприємств, організованих на базі колективно-консолідативної форми земельних відносин.

Читайте: Не укладайте договори оренди землі. Повертайте землю собі

Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи

КиевVласть