Річниця інавгурації
Сьогодні я радію, бо нарешті настала третя річниця інавгурації Петра Порошенка. А значить, “доїти” державу й народ він буде недовго. Якщо не втече раніше, максимум – два роки, до 2019-го.
Вважаю, що українці повинні від душі “подякувати” своєму гарантові. За щедре фінансування армії й за оборонний бюджет під грифом “цілком таємно”, із якого в офшори витікають мільярди гривень.
За зменшення кількості податків і податкові новації, через які в Україні закрилися 128 тисяч дрібних ФОПів.
За е-декларування й безкарність чиновників, які не бояться “світити” мільйони готівки, елітні будинки, “Майбахи” і “Мазераті”.
За безвізовий режим і прожитковий мінімум у 60 доларів на місяць. А ще – за нереформовані суди та прокуратуру, непроведену децентралізацію, неповернений Крим, трирічне АТО й долар по 27 гривень, замість обіцяних 10.
Окреме “спасибі” – за букет запізнілих рішень, з барського плеча, піднесених електорату у формі цукерки так і непроданого концерну Roshen.
Про що я?
Про легалізацію торговельної блокади з ОРДЛО, табу на російські сайти й мовні квоти на ТБ.
Читайте: "Сила Громад" призвала украинцев поддержать флэшмоб "#Вимагаю медреформу!"
Андрій Карпенко, лідер об’єднання “Сила Громад”
