Пісні на крові
Складається враження, що нинішня наша влада робить усе, щоб виставити Україну найбільш безглуздою державою в Європі. Приклад “Євробачення” – тому найбільш показовий доказ. Мало того, що прийом пісенного конкурсу в умовах війни є просто аморальною подією, так ми ще й умудрились перетворити цю подію на скандал. Напередодні старту продажу квитків виконавчий продюсер зі своєю командою, що займались підготовкою цього конкурсу останні сім місяців, заявили про свою відставку. В пресі дуже “акуратно” пояснюють такий крок “відсутністю прозорості під час ухвалення рішень за ключовими напрямами роботи”. А ми б назвали призначення нового керівника “Євробачення”, якого наділили повним контролем всіх аспектів проведення конкурсу, – “Аферою по-українськи”.
Очевидних аспектів два. Перший – моральний. І тут давайте задумаємось, який імідж ми маємо перед лідерами розвинених держав та їхніми громадянами, коли просимо допомоги в забезпеченні миру на Сході країни, де йде війна, і водночас беремось за організацію найдорожчого в Європі, низькосортного пісенного конкурсу для домогосподарок. Вважаєте, це додає переконливості нашим дипломатам у проведенні переговорів щодо врегулювання військового конфлікту? Ні. Вважаєте, ми реально маємо вигляд держави, яка потребує гуманітарної допомоги для східних територій? Ні. Вважаєте, влада України робить усе, аби своїми діями продемонструвати світові те, що на нашій території відбувається громадянська війна без участі збройних сил іншої держави? Так.
Принаймні саме про це говорять реальні дії чиновників та перших осіб країни. Вони свідомо проігнорували такий важливий для нас моральний аспект, проводячи пісенний конкурс фактично на крові та кістках хлопців, які, на жаль, щодня гинуть від куль, осколків, розтяжок, “градів” російських найманців. Не без того, що в день проведення “Євробачення” на Майдані можуть ховати героїв-патріотів, а ввечері розважатися на всю під час шоу на лівому березі столиці. Крім того, в ході самого проведення конкурсу можливі заворушення та порушення громадського порядку, спрямовані насамперед проти артистів від країни-агресора; це абсолютно реальний сценарій, на який не можна не зважати. Одним словом, українська влада свідомо відмовилася від надпотужної ідеологічно-інформаційної зброї проти окупантів, коли не заявила на весь світ: "“Євробачення” ми не можемо прийняти, бо в Україні війна!!!” Ми ж відмовились від усього, що могло б допомогти відновити мир. Заради чого?
І тут “вступає в гру” аспект №2 – економічний. Давайте полічимо. Орієнтовний бюджет від продажу квитків на цей конкурс становить 77 мільйонів гривень. А кошторис проведення пісенного конкурсу – 655,7 мільйонів гривень, із яких 455,7 мільйона гривень передбачено в проекті бюджету України, а ще 200 мільйонів гривень надає місто-господар пісенного конкурсу Київ. Постає питання: кому й чому вигідне проведення заздалегідь збиткового заходу? Заходу, у якому таким важливим могло би бути питання зовнішньополітичного іміджу країни? Ми маємо стосовно цього власну думку. Але, випереджуючи коментарі щодо “шатунів” та “заказных статеёк”, просто хочемо почути позицію українців і зробити її максимально корисною для нашого суспільства ЗАРАЗ!!!
Андрій Карпенко, лідер Об’єднання “Сила Громад”
