Прогноз купівельної спроможності населення до 2022 року
Кожен з нас хоче розуміти що нас чекає за п’ять років. Споживач хоче розуміти скільки він зможе купити, а виробник скільки зможе продати. Згідно статистики у 2016 році середній працюючий українець заробляв $208. З цих коштів він витрачав щомісяця на харчування, алкоголь та цигарки $104. Купівля одягу та взуття йому обійшлася аж в $10, а на всі інші товари та послуги (транспорт, розваги, відпочинок, ліки, перукарня, засоби гігієни, тощо) цілих $8 на місяць.
У 2017 році, не зважаючи на підвищення мінімальної та середньої заробітної плати, а також обіцяне підняття пенсій восени, доходи зростуть не так суттєво. Так середньомісячна заробітна плата може зрости на $10-15 за рік. Згідно прогнозів Всесвітнього банку на 2017 рік ВВП на душу населення в Україні, відносно до попереднього, зміниться всього на 3%. Тому зарплата не зможе зрости значніше.
Ми бачимо перші півроку зміцнення курсу гривні, і відповідно зростання показників доходу населення. Це значить, що підвищення гривневих доходів компенсується падінням курсу гривні вже восени. Залишається тільки питання величини цього падіння.
І стає зрозумілим, чому француз заробляє в 17 разів більше українця, а китаєць та мексиканець – у чотири рази. Що можна говорити, якщо у розтерзаному війною Іраку ВВП на душу населення в два рази вище ніж в Україні.
У 2022 році середній українець буде заробляти $335, тобто на 37% більше ніж сьогодні. Але навіть за цього показника ми можемо говорити лише про те, що Україна повернеться до рівня заробітних плат 2011 року.
Прогнозований Всесвітнім банком рівень інфляції споживчих витрат на наступні п’ять років для Німеччини, як провідної економіки ЄС, складає 11%, а США – 12%. В Україні валютна інфляція споживчих товарів вище цих країн через поступове вирівнювання внутрішніх і світових цін. МВФ прогнозує її на рівні 28%. Тобто реальна середня зарплата збільшиться за п’ять років лише приблизно відсотків на 15, і це в кращому випадку, якщо не трапиться форс-мажорів.
Якщо в Україні не відбудеться кардинальних економічних реформ, виробнику та торгівлі немає на що чекати на внутрішньому ринку. І єдиний напрямок розвитку бізнесу – це експорт та відкриття виробництва за кордоном.
Олексій Дорошенко, генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж
