Про призив, війну та патріотизм
Останнім часом багато розмов про призив, війну та патріотизм. Я маю чітко сформовану точку зору на цей рахунок і по тезах хочу її тут залишити щоб не проговорювати раз за разом одне і те саме.
Призив.
Моя реальність та погляди дещо відрізняються від типових українських тому, що 6 років мого життя я мешкав у США. Останній раз коли там намагались примусово відправляти людей на війну - це було фіаско. Штати одразу зрозуміли, що потрібно повністю реформувати свою внутрішню військову організацію. Вже сорок років там нікого нікуди не призивали, не дивлячись на те, що ця держава кожні 10 років перебувала у стані ВІЙНИ (не АТО).
У випадку нашої держави призив населення до лав збройних сил я розцінюю лише як цинічне зневажання патріотичних почуттів своїх людей. Наша влада не тільки соромиться назвати речі своїми іменами, вона ще й намагається упевнити мешканців країни що “патріоти мають йти до збройних сил захистити землю”.
Якщо б Українська влада була впевнена в тому, що вона все робить правильно і діє лише в інтересах України та людей, що тут живуть, - призив до армії було б скасовано взагалі і люди йшли б захищати нашу землю ДОБРОВІЛЬНО. І так би народилась справжня Українська армія.
Призив - це неефективний та цинічний механізм маніпуляції громадянськими почуттями.
Війна і Патріотизм
Я люблю думати про себе як про людину з тактичним мисленням. Поважаю військових філософів і Sun Tzu я перечитую кілька разів на рік. Я ні в якому разі не пацифіст і свого часу кинув все що в мене було в сонячному Лос Анжелесі, щоб приїхати до Києва і одразу потрапити під вибухи та стрільбу. Я не вважаю себе героєм, але вважаю себе патріотом і все що я робив - було зроблено добровільно.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Моя особиста думка - війна почалась саме тоді. Багато моїх знайомих ще в березні їздили в Крим та інші міста на “передовій”. Увійшли до добровольчих батальйонів або національної гвардії. У більшості мені здається їх переповнювало бажання воювати, а не захищати країну.
За останній рік наша влада не змогла навіть наблизитись до утворення сучасної армії. Вона не визнає, що ми знаходимось у стані війни і лицемірно мобілізує населення. Я особисто не розумію чому маю віддавати своє життя у війні, яку ніхто не називає війною? За чиновників які маніпулюють патріотами?
Я вдячний волонтерам та добровольчим військам, які не дивлячись на криворукість наших держ. управлінців продовжують захищати нашу країну. Це справжні військові для яких мені не шкода грошей. Для них війна - це ремесло, вони живуть нею. Саме хлопці з добровольчих батальйонів мають бути в основі нової професійної армії у нашій країні. Тільки так ми зможемо себе захистити.
