Про Децентралізацію відповідальності
Пропоную невідкладно провести ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ. Мова йде не про ту ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ, для якої треба вносити зміни до основного закону країни. Пропоновану мною ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ реалізувати значно простіше, адже це ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
Революція Гідності, у якій більш ніж вагому участь приймали представники та активісти малого і середнього бізнесу остаточно визначила пріоритет для українського суспільства європейських демократичних цінностей. А як відомо, демократія це насамперед ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Державна машина разом з бізнесменами від влади десятиліттями вибудовували тенета ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ для підприємця. За найменший хибний крок на нього можна накласти штрафні санкції, які у одних випадках сміхотворно малі, а у інших невиправдано високі. Це призводить до зловживань, особливо тоді, коли те чи помітять порушення, а також форма і розмір ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ залежить від чиновника.
Не менш значущий негативний вплив на розвиток підприємництва в Україні, а особливо малого та середнього бізнесу, мають нюанси діючої дозвільної та ліцензійної систем. Адже чиновники різних рангів давно навчилися заробляти на невизначеностях і протиріччях законів та підзаконних регуляторних актів. І вони небезпідставно розраховують на те, що бізнес зазвичай йде найкоротшим шляхом і намагається як-то кажуть “вирішити питання”.
На жаль, у цій царині за останній час змінилось не багато. У чиновників давно пройшов острах який був після Майдану. Частина не припиняла заробляти на підприємцях навіть у найтрагічніші часи, коли проливалась кров Небесної сотні. А більшість цих паразитів досі займають свої посади у органах місцевої влади. На жаль, дехто з тих, хто таки змінив представників попередників дуже швидко опанував старі схеми чиновницького заробітку і отримує данину з тих підприємців, для роботи яких потрібні погодження, дозволи та ліцензії.
Тих з нас, хто не бажає стимулювати процедуру отримання потрібних документів, чекають тривалі поневіряння, невмотивовані відмови, а іноді зухвале ігнорування будь–яких звернень чи їх банальна втрата. Тут і постає питання ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, яку мають нести ті, хто таким чином перешкоджає здійсненню законної підприємницької діяльності. А тепер я поясню до чого тут ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
У далекому 2005 році було прийнято закон “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” згідно якого прийом та видача дозволів мав здійснюватись адміністраторами дозвільних центрів. Однією з їх головних функцій, законом визначено контроль за дотриманням строків розгляду та видачі відповідних документів.
Більш того, Кодексом України про Адміністративні Правопорушення їм надано повноваження складати відповідні протоколи, от тільки не одразу -адже адміністратор має право складати протокол лиш у тому випадку, коли мова йде про повторне порушення. А перше можуть і мають право фіксувати лише посадові особи спеціального уповноваженого органу, яким раніше було Держпідприємництво, а тепер стала Державна регуляторна служба України.
Виходить, що для того, щоб притягнути до відповідальності якогось посадовця наприклад з міста Іллічівськ Одеської області, туди необхідно направити комісію зі столиці, і скласти протокол, який потім має розглянути місцевий суд. З огляду на скромні можливості невеликого штату служби, а також обмежений термін притягнення до адміністративної відповідальності, вказана норма закону фактично не діє, а незначна кількість протоколів, які таки складаються кожного року, є лиш підтвердженням цьому.
Саме для того, щоб питання притягнення до відповідальності чиновників із найвіддаленіших куточків нашої країни не залежало від спроможності доїхати туди представника органу центральної влади, я й наголошую на гострій необхідності ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. А саме – внесенні змін до законодавства і надання адміністраторам повноважень щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках порушень прав підприємців місцевими або регіональними дозвільними органами.
Звертаю увагу на те, що озвучена мною вимога абсолютно законна. Адже відповідна норма викладена у прикінцевих положеннях одного з перших законів зі скорочення переліку дозвільних документів, які розглядалися у Верховній Раді після Майдану. Цей закон, з номером 1193-VII передбачав, що Кабінет міністрів у тримісячний строк з моменту набрання ним чинності (а це початок квітня минулого року), підготує та подасть до Верховної Ради відповідні проекти законів.
Ця пряма норма закону не виконана і досі. І в цьому аспекті постає питання іншої ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ – політичної, як для Кабінету міністрів, який цей закон порушив і вчасно не подав відповідний законопроект, так і для Верховної Ради, яка цього не помітила і за нього не проголосувала.
Описаний мною приклад є поясненням однієї з причин того, чому насправді гальмують реформи – країні не вистачає ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Навіть приймаючи реформаторські закони, чомусь чи то забувають, чи то соромляться чітко описати ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ чиновників та посадовців за їх порушення. І типове формулювання про те, що вони несуть ВІДПОВІВДАЛЬНІСТЬ за порушення вимог законодавства у порядку встановленому законом, викликає лише посмішку, адже законом вона не здебільшого не встановлена.
Багато кажуть про дерегуляцію. Так от саме Закон України “Про засади здійснення державної регуляторної політики”, який прийнято ще у 2003-му році, є одним із тих законів за порушення якого ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ фактично не передбачена. Як наслідок – навіть Кабінет міністрів роками не приводить свої регуляторні акти у відповідність до законодавства. А дерегуляція на місцевому рівні - це скоріше виключення ніж правило.
Ще один приклад такої “безВІДПОВІДАЛЬНОСТІ” – це закон “Про адміністративні послуги” прийнятий три роки тому. Ці послуги від органів влади отримують не лише підприємці , а й фактично всі громадяни країни. Однак, у разі його порушення, законодавець пропонує оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб та адміністраторів у судовому порядку, не визначивши при цьому якою саме буде та ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Тож не дивно, що звернення до суду підприємцями у таких випадках є рідкісним явищем, а притягнення винних у порушеннях до ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ просто таки виключенням.
Пропозиції щодо шляхів вирішення озвученої мною проблеми відсутності ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ та законодавчого забезпечення її ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ, подано до профільного парламентського комітету та особисто шановному Віктору Галасюку. Проте, хочу звернути увагу, що необхідною умовою її успішної реалізації, як і запорукою ефективного здійснення позитивних змін у країні є невідкладна реформа державної служби, а також оновлення судівського корпусу за зразком нової поліції, яка стала одним з небагатьох прикладів реформи з ефектом “Вау!”
Закликаю усіх спільно домагатися створення належних умов для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та захисту його інтересів. Адже це єдиний можливий шлях до її справжнього європейського майбутнього.
Джерело: Facebook
