Підводні камені надання обласним радам повноважень щодо законодавчої ініціативи
Яскравим прикладом того, що деякі питання необхідно передавати на рівень місцевих влад, слугує приклад Закону №3149 щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу алкогольних напоїв, який був прийнятий Верховною Радою 22 березня цього року. За ним повноваження щодо встановлення часу продажу алкоголю в магазинах передали місцевим радам. Так закінчилася кількарічна епопея, яка почалась із заборони торгівлі алкоголем у нічний час Київрадою.
Антимонопольний комітет, втрутившись в це питання в суді, оспорив цю заборону, оскільки таких повноважень на місцях не було. Але столичні депутати знов прийняли аналогічне рішення. Ситуація була патовою доки Верховна Рада не надала повноваження приймати такі рішення кожному населеному пункту окремо. Таким чином, багаті населені пункти, які зацікавлені в спокої в нічний час, введуть заборону торгівлі. А ті, що зацікавленні в наповненні місцевого бюджету, дадуть можливість продавати алкоголь.
Читайте: Україна повинна надати право законодавчої ініціативи обласним радам та Київраді
Як сьогодні необхідні для областей законодавчі ініціативи потрапляють до народних депутатів? Україна періодично змінює виборчу систему, тому змінюється й плідність співпраці Верховної та обласних рад. Коли вибори відбуваються з пріоритетом у бік політичних партій, то ради різних рівнів мають тісний зв'язок. Але все одно у деяких регіонах значна кількість депутатів представлена не парламентськими партіями. Тому необхідні для регіонів законопроекти не можуть потрапляти по партійній лінії до парламенту. Якщо ж виборча система знову зміниться, то зв'язок між “будівлею під куполом” та країною знов стане слабким.
Верховна Рада України VII скликання, яка ганебно проголосувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року, менш ніж за тиждень потому внесла зміни до Конституції. Цими змінами ст.93 Конституції передбачалось, у тому числі, закріплення права законодавчої ініціативи лише за Верховною Радою, Президентом та Кабінетом Міністрів України. Також було прописано, що законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово. Тому розширення кола суб’єктів, яким надається право вносити законопроекти, можливо лише за відповідних змін до Конституції.
Цей процес не за горами, оскільки навіть назви таких областей, як Дніпропетровська та Кіровоградська, необхідно змінювати у відповідності до закону про декомунізацію. По кожному питанню змін Конституції свої висновки буде надавати й Конституційний суд, який перевірить їх на обмеження прав і свободи людини і громадянина.
Сьогодні у центральних органів виконавчої влади є побоювання, що можливість вносити законопроекти місцевій владі призведе до внесення в сесійний зал законопроектів щодо виділення грошей окремими територіями на окремі проекти, наприклад, фінансування будівництва школи або ліквідація наслідків екологічного лиха. Тому центр прийняття рішень зміститься до парламенту.
Тому це процес довгий. Але навіть шлях у тисячу кілометрів починається з першого кроку.
Олексій Дорошенко, генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж
