Нова аграрна політика. Існуючі форми земельних відносин в Україні

Друзі!

До вашої уваги продовження публікації розділів основних аспектів Нової аграрної політики.

Всі публікації виданих розділів основних аспектів Нової аграрної політики ви можете переглянути в моєму профілі на цьому сайті або на моїй сторінці у FB Роман Головін.

В Україні склалися дві основні форми земельних відносин: орендна і самостійна, коли власник самостійно обробляє землю.

Суттєвим є те, що при орендній формі власнику землі не належить вироблений (вирощений) продукт (врожай), оскільки він віддав землю в користування (в оренду чи емфітевзис). А при самостійній формі, коли власник самостійно обробляє землю, навпаки, власник землі є і власником виробленого (вирощеного) на землі продукту (врожаю). Самостійний обробіток за способом організації господарської діяльності поділяється на одноосібний (сімейний) та колективний.

На початку дії кучмівської земельної реформи землевласники не були поінформовані і підготовлені, самостійно управляти чи приймати участь в управління майном, користуватися і володіти ним для самостійного отримання доходу від нього, а тому не були готові стати справжніми власниками отриманого майна і землі. Зазвичай вони цілими селами підписували договори оренди землі з майбутніми аграрними олігархами і одночасно продавали їм дешево  розпайоване колгоспне майно в надії, що буде робота і жити буде краще, ніж раніше. Орендарі отримали оптимальні за розміром земельні площі колишніх колгоспів, що забезпечило можливість дуже прибутково займатися рослинництвом з дотриманням сівозміни, сучасних технологій і санітарних розривів. З майном поступили простіше: тварин “вирізали”, приміщення ферм облаштували, в кращому випадку, під сховища. Внаслідок цього люди залишилися без майна, роботи і з мізерною орендною платою. Зараз люди вже усвідомили трагічність того, що відбулося.

На сьогодні, в результаті конкурування, відбувається поступовий процес переходу земельних ділянок селян від великих орендарів землі до менших, дрібних, які пропонують більшу оплату як мотивацію для селянина змінити орендаря.

В результаті таких переходів утворюються менші за розміром земельні площі, відбувається їх дроблення. Ефективність обробітку землі на малих площах менша, ніж на великих, причиною чого є збільшення витрат на одиницю площі. Також виникає більше виробничих ризиків.

Відносини, сформовані на користуванні землею (оренда, емфітевзис), не формують ставлення до землі, як до своєї власності. На чужій землі орендар, як правило, не будує капітальні споруди та не здійснює довгострокове фінансування. Також за такої форми користування землею прибуток не усуспільнюється. Він має низьку інвестиційну ефективність. Це негативний і неоптимальний стан.

Ще одне негативне явище – продаж прав користування землею через корпоративні права підприємств-орендарів. Купівля таких прав - це неефективні витрати, що не створюють доданої вартості. Натомість, не в інтересах власників землі, відбувається спекуляція – створення прибутку на земельних відносинах.

Так зване рейдерство у земельних відносинах також пов’язане з орендою. При переході землі від одного орендаря до іншого чи під час перепродажу корпоративних прав у підприємств-орендарів виникають конфлікти.

Таким чином, у земельних відносинах, що склалися, прослідковується чітка тенденція до деградації землеробства – поступовий перехід від великого до дрібного товарного виробництва на засадах оренди.

При іншій формі земельних відносин, коли власник самостійно обробляє землю, йому належить вироблений (вирощений) на землі продукт (врожай). Самостійний обробіток буває одноосібним (сімейним) чи колективним.

При самостійному обробітку землі власник може обробляти її не лише за допомогою власних засобів (техніка, гроші, фізична праця), а і з застосуванням позичених і найнятих (техніки, кредитів, найманої праці). Селянин, власник землі, є первинним товаровиробником, йому належить вироблений (вирощений) на власній землі продукт (врожай).

Розміри земельних ділянок, отриманих колишнім працівником КСП внаслідок розпаювання, становлять 1 – 6 гектарів. На таких площах може здійснюватися лише дрібне товарне виробництво, яке через більші витрати на одиницю площі є менш ефективним та більш ризикованим, ніж крупнотоварне

При самостійному одноосібному (сімейному) обробітку землі великі технологічні земельні площі розмежовуються на менші окремі ділянки відповідно до актів на право власності на земельну ділянку, утворюючи дрібніші земельні площі, які, за звичай, називають “шахматкою”. Такі “шахматки” ускладнюють ефективний обробіток землі.

Цей процес дроблення земельних площ триватиме, оскільки самостійний одноосібний обробіток землі дає власнику більший дохід, ніж орендна плата за користування землею, навіть при меншій ефективності обробітку землі.

З точки зору власника землі — це позитивний процес. А з точки зору ефективності обробітку землі — негативний.

В Україні власний обробіток землі перебуває переважно в “тіні”. Одноосібники, здебільшого, не реєструються суб’єктами підприємницької діяльності.

Перспективною формою земельних відносин є самостійний колективний обробіток. Колективна форма господарювання є перспективною з точки зору об’єднання (кооперації) активів і зусиль. В Україні, після втрати КСП (колгоспів) як суб’єктів колективного господарювання, вже знову починають зароджуватися нові форми колективного обробітку землі. Власники землі, які здебільшого проживають в одному селі (об’єднаній територіальній громаді), об’єднують свою землю, формуючи більші ділянки землі, ніж при одноосібному обробітку. Селяни, власники землі, самостійно визначаються щодо культур, які вирощуватимуть, винаймають техніку для обробітку землі, розподіляють отриману продукцію між собою.

Вбачається, що колективна форма господарювання на землі створюватиме умови для формування технологічного обробітку земельних ділянок. Колективний обробіток — це наслідок усвідомлення того, що об’єднання зусиль і засобів  є економічно вигіднішим, не тільки ніж передача землі в оренду, а й ніж індивідуальне (сімейне) господарювання.

Об’єднання власників землі як суб’єктів господарювання для самостійного обробітку землі є первинним товаровиробником.

Порівняємо варіанти форм земельних відносин за критеріями ефективності. Оцінімо ефективність кожної з форм відносин за такими критеріями: рівень технологічності земельної площі для обробітку, рівень технологічності процесу обробітку землі, тенденція до збільшення масштабів ділянок, можливість розвитку високотехнологічного тваринництва, можливість отримання довгострокових кредитів, прибутковість діяльності, дохід власника землі, усуспільнення прибутку, соціальні наслідки.

Таблиця 1

Порівняння варіантів земельних відносин

Критерій	Обробіток землі на правах користування за плату (оренда, емфітевзис, тощо)	Одноосібний (сімейний) обробіток власної землі	Колективний обробіток власної землі
Рівень технологічності земельної площі за розміром для обробітку	Висока	Низька	Висока
Рівень технологічності процесу обробітку землі	Високий	Низький	Високий
Тенденція до збільшення розмірів ділянок	Спадаюча	Відсутня	Зростаюча
Можливість розвитку високотехнологічного тваринництва	Низька	Відсутня	Присутня
Можливість отримання довгострокових кредитів	Середня	Низька	Висока
Прибутковість діяльності	Висока	Середня	Висока
Дохід власника землі	Низький	Середній	Високий
Усуспільнення прибутку	Відсутнє	Повне	Повне
Соціальні наслідки	Стратифікація населення	Домінування малозабезпечених верств населення	Зростання добробуту громадян

Як бачимо, за критеріями ефективності колективне господарювання на землі дає кращі результати, ніж орендна форма земельних відносин та  індивідуальний самостійний обробіток землі. Після колективного господарювання пріоритет необхідно віддати одноосібному (сімейному) господарюванню.

Впровадження колективної форми господарювання не потребує  законодавчих змін. При цьому, як власникам землі, так і владі доцільно ініціювати підтримку і поширення колективної форми земельних відносин.

Колективне господарювання сприятиме формуванню первинного виробника сільськогосподарської продукції. Забезпечить умови для збільшення доходу власнику землі, її ефективного використання.

З’явиться чітке розуміння об’єкта інвестування і можливість прямого державного кредитування.

Створення суб’єкта господарювання за територіальним принципом усуне багато соціально-економічних протиріч, які виникають при орендних відносинах.

Власники землі самі вирішуватимуть питання розподілу прибутків колективного підприємства. Цей прибуток належатиме їм. Він буде усуспільнений і матиме більшу ефективність для економічного розвитку територіальних громад, а значить і держави.

Земля сільськогосподарського призначення, суб’єктом права на яку виступає держава, перебуває в користуванні спеціалізованих державних установ, в тому числі наукових закладів, або в оренді у суб’єктів господарювання для ведення сільськогосподарського товарного виробництва (рослинництва). Ефективність використання державного земельного ресурсу знаходиться в площині підвищення якості державного управління та подолання корупції.

Читайте: Нова аграрна політика. Формування земельних відносин в Україні

Роман Головін, кандидат наук з державного управління

KиевVласть