Місцеві вибори в Україні і на Київщині
Через 6 місяців розпочнуться місцеві вибори в Україні. Якими вони будуть? Мажоритарними? Змішаними? Пропорційними? За закритими, чи відкритими партійними списками? Нижче мої міркування, яка виборча система потрібна Україні на цьому етапі її розвитку.
Судячи з мовчання на цю тему у Верховній Раді України, нашу “еліту” влаштовує чинний виборчий закон, за яким партійні функціонери рейтингових партій (тих, що у ВРУ) будуть продавати округи (висувати кандидатів можуть лише партії) та місця у партійних списках тим, хто більше заплатить - місцевій і заїзжій бандоті. А виборці, за традицією, проголосують за “партії-бренди”, не зауваживши, що у списках і на округах не Порошенко, Яценюк, Тимошенко, Садовий та інші “ідеальні” (бо далеко) політики, а місцева бандота. А потім знову будуть дивуватися, чому розкрадається земля, майно, бюджет…
Чи вирішать цю проблему чисто пропорційні вибори за відкритими виборчими списками, на які уповають деякі теоретики? Відкриті списки означають, що до відповідної ради потрапляють ті кандидати із партійного списку, за кого більше голосів віддадуть виборці. Чи закривають “відкриті списки” шлях у депутати для бандюків, які сьогодні купують у партфункціонерів округи і місця у закритих списках? Ні! Навпаки, спрощують шлях у депутати! Тепер їм не треба буде купувати “прохідне” місце – достатньо заплатити меншу суму за місце “у кінці списку”! А далі докупити за себе (і за партію!) трохи голосів, щоб обійти “чистих” партійців, які лише агітуватимуть (без купівлі голосів). Адже 20% виборців, які проголосують за гроші нікуди не поділися – вони чекають своїх “партійних” героїв!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Революційно цю систему партійної корупції і корупції виборців не скасує жодний закон! Але створити виборчу систему, яка стимулюватиме розвиток партійної системи (і партійної відповідальності) і, одночасно, дасть шанс некорумпованим виборцям обрати місцевих авторитетних людей, а не партійних “котів у мішку”, можна!
Для цього треба поєднати мажоритарні виборчі округи, на яких за мандат будуть боротися безпартійні мажоритарники, із балотуванням по цих же округах по одному кандидату із партійних списків із зарахуванням набраних кандидатом-партійцем голосів партійному списку. Ну і, звичайно, треба повертатися до двохтурових виборів як усіх голів, так і депутатів усіх рівнів. При двохтурових виборах 80% виборців, які голосують за переконаннями, мають шанси отримати перемогу над 20% виборців, що продають свій голос. При однотурових же виборах, найчастіше перемагає той, хто купує голоси. Ще один крок, який дозволить бодай трохи зменшити “партійну” корупцію – відмова від виборчого бар’єру – його замінить другий тур.
Підведення підсумків відбувається наступним чином. На округах, де після другого туру перемогли безпартійні кандидати, вони оголошуються переможцями. Решта мандатів ділиться між партіями пропорційно набраним їхніми кандидатами, які пройшли у другий тур, голосів (неврахування результатів першого туру і буде своєрідним прохідним бар’єром для партій).. А виборені партіями мандати розподіляються між кандидатами із партійних списків за принципом відкритих списків – мандати отримують ті кандидати-партійці, які принесли своїй партії найбільше голосів.
Такий підхід:
1) Зведе до мінімуму вплив продажних виборців на результати – у другому турі “ідейний” кандидат майже гарантовано переможе кандидата-засівальника (якщо тільки у другий тур не потраплять два кандидати-засівальники);
2) Стимулюватиме партії залучати до партійної роботи відомих і авторитетних на окрузі людей, замість “партійних котів в мішку” та бандюків, які пропонуються зараз;
3) Дозволить поєднати розвиток громадянського суспільства із розвитком партій-організацій (замість кишенькових партій-брендів);
4) Не порушує конституційне право громадян обирати і бути обраним незалежно від членства у партіях.
Твердити, що два тури виборів дорожчі для українців, ніж виборча система, яка незмінно приводить до рад бандюків, можуть лише корумповані партфункціонери, які зацікавлені у збереженні чинної корумпованої партноменклатури у владі.
Зрозуміло, що чинна “еліта” суспільства добровільно не погодиться на зміну виборчої системи. Але без зміни виборчої системи, яка шляхом маніпуляцій і виборчих технологій, консервує у владі корупціонерів неможливо розраховувати на успішний розвиток держави.
