Громади ризикують втратити фінансову та управлінську незалежність, яка створила умови кращої якості життя
60% українців щось про неї чули, 23% - взагалі нічого про неї не знають, і не розуміють, що вона дає. Вона – це реформа децентралізації. Коли кругом розповідають про “зраду” і “зубожіння”, давайте все ж таки згадаємо – що змінилося за ці 5 років? Черкаський район Черкаської області, де утворилася перша в Україні об’єднана територіальна громада, може показати, що таке децентралізація і що вона дала людям.
До 2014 року місцеве самоврядування існувало на папері. Села і міста збирали податки, але не мали можливості розпоряджатися, бо левову частку коштів забирали в районні, обласні чи державний бюджети. Розвиток, будівництво, стратегія – до цих питань місцеві громади не могли навіть підступитися. Все вирішувалося на рівні районів, області чи в Києві. Наприклад, щоб зробити ремонт даху в сільській школі, треба було добиватися, щоб цей ремонт внесли до програми соціально-економічного розвитку району, щоб ці зміни до програми прийняли депутати районної ради, їздити на поклони, щоб під цей ремонт “вибили” бюджетне фінансування. В кращому випадку, ці гроші на ремонт даху десь в кінці листопада доходили до села. Легше цей процес проходили громади, які мали більше зв’язків у районі чи в області, і яким пощастило мати активного депутата. Така система, де все замикалося в центрі, і вирішувалося на особистих зв’язках, не влаштовувала людей.
Революція Гідності 2014 року створила “вікно можливостей”. Вперше за всі роки незалежності, держава вирішила передати селам і містам фінанси і управлінські повноваження, які до того часу були у центральних органів влади. Чотири роки тому, коли рівень знання про децентралізацію був практично нульовий, ми в Черкаському районі вже створили першу в Україні ОТГ - Білозірську. Я був головою Черкаської районної ради, швидко розібрався з нормативно-правовою базою об’єднання в громади і фактично став рупором цієї реформи. Коли є ініціативний сільський голова, який швидко збагнув вигоди реформи, активна громада, яка не боїться змін, і районна влада, яка не перешкоджає, а підтримує – є результат. В 2017 році я став головою районної адміністрації і робив усе можливе, щоб у районі утворювалися нові об’єднані громади.
Зараз у Черкаському районі створені шість об’єднаних громад, на їх прикладах можна побачити, які вигоди і можливості дала децентралізація. Тепер 60% податку на доходи фізичних осіб залишається в бюджеті громад, вони можуть самостійно розпоряджатися землями за межами населених пунктів і давати дозволи на будівництво. Громади мають прямі бюджетні відносини із Міністерством фінансів. Їм не потрібно чекати чи просити кошти в області чи в держави.
І якщо в 2015 році бюджет Білозірської ОТГ складав 8 млн гривень, то в 2019 році – 54 млн. Якщо села Хацьки та Степанки порізно мали бюджети по 5 млн гривень на рік, то бюджет об’єднаної Степанківської громади – 40 млн гривень. Коли села об’єднуються, держава це заохочує. Наприклад, Білозірська ОТГ одержала 28 млн гривень “підйомних” на розвиток інфраструктури (з державного бюджету і міжнародної допомоги). Створена за кошти громади опорна школа у Білозірській ОТГ - взірцева. Громада перевела всю соціальну сферу на альтернативне опалення, і не залежить від ціни газу. Люди можуть одержати закордонні паспорти у новітньому Центрі адмінпослуг. На сільських вулицях з’явилося вуличне освітлення, сучасні спортивні майданчики. Громади можуть створювати та утримувати свої спортивні команди, будують медичні амбулаторії, купують житло молодим лікарям. Робота сільського лікаря стала перспективною: коли запрацювала медична реформа, навіть ледачі лікарі заробляють 13 тисяч грн на місяць, а не ледачі – близько 20 тисяч. Зарплата медсестри раніше була близько 3 тисяч грн, а зараз 60% від зарплати лікаря. Скільки випадків, що навіть родичам і сусідам про свої заробітки не кажуть, щоб не ламати картину “як гине медицина на селі”…
На мою думку, децентралізація може змінити саме уявлення людей про владу і відповідальність. На прикладі села набагато простіше показати, як формується бюджет, як витрачаються ці кошти, чому важливо платити податки. Коли села об'єднуються в громади, у них різко зменшується кількість “безгосподарських” ділянок і об’єктів, за які роками нічого не платили. Голови громад зацікавлені наповнювати бюджет і показувати людям, як гарно вони працюють. Уже нема можливості “переводити стрілки” на Київ чи район. Втрачають смисл змагання, хто крутіший і хто голосніше кричить “зрада” і “все пропало”. Люди бачать своє майбутнє і нові можливості. Можна йти у владу і ставати управлінцем, почати керувати зі свого села, обиратися в місцеву раду. Поступово формуються місцеві команди фахових управлінців і проектних менеджерів. Громади вчаться формувати стратегії розвитку, писати проекти, вигравати гранти європейських донорів.
Показник, що децентралізація успішно завершена – це коли останній голова райдержадміністрації здасть ключі на вахту в Адміністрації Президента, а вся влада буде в громадах, де працюють місцеві менеджери і депутатський корпус. Проте, Рубікон реформи не перейдено. І є небезпека, що все повернеться до старих практик “ручного управління”, коли всі повноваження і кошти забирає центр. Із досвіду, як ламали Конституцію в часи Януковича, змінитися може все. Громади уже бачать, які переваги дає фінансова та управлінська незалежність від рішень “згори”, але поки не усвідомлюють, що можуть все це втратити.
Анатолій Яріш, голова Черкаської РДА
