Дідусь, який має крила…
Коли я була маленькою і ходила у садочок, виховательки інколи запитували мене, ким працює мій тато. Я чесно відповідала, що тата в мене немає, зате є чудовий дідусь.
І мешкає він далеко-далеко – в Ізраїлі. Там завжди тепло й сонячно, а всі люди завжди у гарному настрої. Принаймні мені так здавалося, коли я розмовляла по телефону з дідом Борисом і завжди уявляла, як він щиро усміхається. А потім дивилася на фото, де був зображений справжнісінький клоун у яскравому гримі, з кольоровим капелюхом і величезною краваткою-метеликом на шиї і мріяла, що колись-таки він знову, як у дитинстві, приїде до мене у гості. І буде жонглювати, мов у цирку кульками, показувати фокуси та співати пісень.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Так, мій дідусь Борис – артист, він займається пантомімою і завжди захоплювався цим мистецтвом. І коли у часи Радянського Союзу жив у Києві, і коли на початку дев’яностих переїхав у пошуках кращої долі до Землі Обітованої. Там він теж сподівався організувати свій творчий колектив, дитячу студію пантоміми. Однак, не так сталося як гадалося. Усі його проекти лопалися, мов бульбашки. Залишалось тільки виступати самому у ролі мовчазного кумедного дивака, який може мовою рухів міг сказати набагато більше, аніж деякі співаки, музиканти чи танцюристи.
Перше вересня стало для мене, мабуть, найбільшим святом у житті. І не лише тому, що я дуже хотіла одягти гарну форму, а й тому, що у перший клас мене повели найрідніші люди – мама і дідусь. А після уроків ми з дідусем гуляли парком і він розповідав про свої акторські історії, які здавалися мені цікавішими за казки. У одній “казці” він грав міма у фільмі “Храни меня, мой талисман”, що його зняв відомий режисер Роман Балаян. Дідусь згадував, як він, простий київський артист Борис Таратута, проживав свою роль у кадрі і просто спілкувався й жартував на знімальному майданчику з такими зірками радянського кіно як Олександр Абдулов, Олег Янковський, Тетяна Друбич.
Друга історія була ще цікавішою. Мабуть, всі добре знають, хто така Мілла Йовович, талановита актриса та світова знаменитість. А ще – донька популярної актриси Галини Логинової, з якою у молодості товаришував мій дідусь. Саме він, за його “версією”, порадив Галині переїхати разом із чоловіком і маленькою донечкою до Америки, де з гарної дівчинки можна зробити зірку кіно. Він дуже гордий з того, що свого часу дав таку мудру пораду.
Я дуже пишаюся своїм дідусем. Таким, яким він був…. За життя… Мрійником, великою дитиною, котра засинала і просиналася з якимось неймовірними ідеями, творчими задумами. Митцем, думку якого поважали відомий ведучий Ілля Ноябрьов та знаний мультиплікатор Давид Черкаський, композитор Володимир Бистряков і театральний режисер Віталій Малахов. Для мене ж усміхнений рудоволосий дідусь завжди був просто великим сонечком, яке зігріває усіх своїм промінням…
В YouTube є невеличкий документальний фільм про міма Бориса Таратуту. Там є фрагменти його виступів на сцені, кадри з художніх фільмів. Але особливо мене вражає уривок чорно-білої стрічки, де ще молодий дідусь летить у дельтаплані і задумливо дивиться у далечінь…
Мабуть, доки на світі існуватимуть такі романтики, які не хочуть, як і мій дідусь, “спускатися з небес на землю”, буде існувати справжнє мистецтво. І народжуватимуться такі чудові, як у Ліни Костенко, вірші:
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Фото: kino-teatr.ru
