З приводу муралу австралійського художника Гвідо Ван Хелтена “Голова дівчини та вишита сорочка”
На стіні київської багатоповерхівки за адресою: бульв. Лесі Українки, 36-б, з’явилося творіння австралійського художника Гвідо Ван Хелтена - “Голова дівчини та вишита сорочка”.
Всяка популяризація традиційних цінностей народу заслуговує на схвалення і підтримку. Тим більше, коли до цієї роботи долучаються іноземці, висловлюючи конкретну підтримку Україні в цей непростий для всіх нас час.
Однак, як етнолог і дослідник українського традиційного вбрання та вишивки не можу пройти осторонь повз цей “шедевр”, який збираються внести до списку рекордів Книги Гіннеса.
Все-таки, коли художник зібрався зробити для столиці таке видатне “полотно”, варто би було продумати композицію і, зокрема, орнамент сорочки. На жаль, візерунок вжито з сучасної вишитої сорочки, можливо навіть з машинною вишивкою хрестиком, де композиція зовсім не сорочкова. Хрестикова вишивка, яка найпізніше прийшла на Українські землі (так званий “брокарівський стиль”), часто творить аляпуваті форми без змісту і смаку також. Навіть для рушника така композиція громіздка, не те що для сорочки.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Загальна композиція муралу також подає незрозумілий колаж голови дівчини і окремо сорочки.
Художникові варто би було ретельніше приготуватись до такої роботи і дослідити джерела. А також повинна працювати в мерії міста відповідна комісія, яка розглядатиме подібні проекти, щоб не допускати помилок. Адже подібні речі досить активно втручаються у життєвий простір людей і так важливо, щоб вони несли для нас гармонію на всіх рівнях – форма, колір і зміст.
