п'ятниця, 29 березня 2024 г.

Смерть заради життя

Смерть заради життя

"Я маю мрію", - з надією лунає з дитячих вуст. Але, на жаль, серед нас є діти, котрі просто змушені мріяти про життя. Проте, щоб вилікувати важкі хвороби або провести операцію, яка може їх врятувати, ще донедавна було потрібно порушувати закони України.

Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  

Я хочу розповісти історію львівського школяра Івана Ковриги, яка, на жаль, закінчилася трагічно. Він так хотів жити, вірив у майбутнє, мріяв про професію журналіста, але його  життя обірвалося 19 квітня 2016 року. Навіть за найкращими прогнозами лікарів хлопець мав прожити лише до  серпня 2015 року. Іван готувався до цієї дати спокійно, з притаманними йому філософськіми думками. Мабуть, саме тому він зміг прожити на півроку довше.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

17-річний юнак мав тяжкий недуг – його серце було в чотири рази більшим за серце здорової людини. Ребра стискали серце так, що Іван не міг дихати. Але з позитивом  і жартами порівнював своє серце з батареєю, не знаючи,  як довго протягне її заряд.

Діагноз-вирок застав Івана зненацька - після у 15-го дня народження,  і розділив його життя на "до" та "після". Іван не боявся смерті. Він мав мрію. Мрію жити і, врешті решт, побороти закони України, які лишень через підпис президента не дають шансу на порятунок таким, як він. Адже, згідно з законом України про Презумпцію незгоди від 16 липня 1999 року, в Україні було заборонено вилучення органів із тіл загиблих людей для подальшої трансплантації.  

Іван використовував усі методи боротьби за життя: звертався у благодійні фонди, писав листи політикам, був героєм проекту "За живе", у якому розповідав про свою проблему, за допомоги каналу СТБ навіть записав звернення до Президента України Петра Порошенка.

Та й це не допомогло. Його не почули.

Хлопець почав вести відеощоденник, у якому закликав людей зі схожими проблемами до дій, давав поради, і -  головне - просив не вважати його смерть трагедією. У своєму щоденнику юнак показував своє життя і постійно дякував небайдужим людям, які жертвували кошти на здійснення його мрії, мрії жити.

Основною проблемою, яка майже не залишала Іванові шансів на порятунок, стала невідповідність законів країни до суворої дійсності. В українському законі про Презумпцію незгоди сказано, що органи померлої людини не можуть бути використаними для подальшої трансплантації - навіть за попередньої згоди самого загиблого або за згоди його близьких.

Однак, у цьому законі були суперечливі новели. Відповідно до закону, люди, котрі дали письмову згоду на вилучення їх органів для трансплантації після їх смерті, могли бути донорами. Проте, для того, щоб ця заява набрала чинності, її було необхідно затвердити в спеціальному реєстрі.

Проте з’ясувалось, що такого реєстру в Україні не існує! Виходило замкнуте коло.

Немає даних про людей, що потребують пересадки. Немає і відомостей про потенційних бажаючих допомогти. Таким чином ніхто в Україні не мав права проводити такі операції саме через те, що потім доведеться суворо відповідати перед законом.

Іван мав лікуватися в Білорусі, оскільки саме там проводять операції з трансплантації. А білоруська система обліку хворих,  що мають подібний діагноз, чи не найкраща серед усіх країн пострадянського простору.

Але для простої української дитини операція коштує там надто дорого – 100 тисяч доларів! Вані не вистачило грошей на лікування. Навіть волонтери з усієї України не змогли вчасно зібрати потрібну суму.

Ваня просив Президента й політиків прийняти закон про Презумпцію згоди, тобто, про можливість людей вирішувати подальше майбутнє свого тіла чи органів після смерті. В усіх цивілізованих країнах це давно стало нормою. Львівський школяр, який боровся за життя, мав власну думку, але вона суперечила законам України.  

Його життя було недовгим, але сповненим активних дій, емоцій та позитивних думок. І смерть Вані не була марною. Хлопець вірив, що прийшов у цей світ не дарма. Знав, що має свою місію. І, напевно, він її виконав.

21 квітня 2016 року (через два дні після смерті Вані Ковриги) закон "Про Презумпцію згоди" таки було прийнято. Його автором став громадський і політичний діяч, народний депутат України, лікар за фахом Олег Мусій.

Тож, тепер в українських хворих з’явилося більше шансів на порятунок. Але варто пам’ятати про хлопця, який доклав до прийняття цього закону не лише всі свої юнацькі сили, але й життя.

Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  

Фото: spiritusvitae.org.ua

KиевVласть

Діана Лазарчук, 10 клас

Теги: новости киева, новости украины, трансплантация, Иван Коврига, презумпция согласия

четвер, 28 березня 2024 г.
20:44
У Гостомелі працюватиме перевізний цифровий флюорограф
20:22
Протягом доби зафіксовано 48 бойових зіткнень, - Генштаб ЗСУ
20:02
У Києві розпочали відключати опалення в житловому секторі
19:42
Поліцейські затримали киянина, який через помсту вбив собаку колишньої дівчини
19:23
Бучу відвідала делегація з Боснії і Герцеговини
19:04
ВАКС продовжив обов'язки судді Верховного суду Князєву
18:46
КОВА максимально сприяла правоохоронним органам у затриманні “крота”, - Руслан Кравченко
18:26
Завтра у Димерській громаді частково не буде світла
18:06
Донори крові з Києва - у топі серед команд DonorUA for Teams
17:46
Новий міжнародний залізничний маршрут з Києва до Кошице планують запустити вже цього року
17:21
“Українська команда” передала батальйону “Свобода” велику партію дронів-літаків, – Палатний
17:03
Український гідрометцентр попередив про небезпечні метеорологічні явища на Київщині
16:46
Ювенальні прокурори зафіксували загибель 537 дітей внаслідок збройної агресії рф
16:26
У президентській резиденції на Липській вирішили відремонтувати каналізацію
16:06
Зеленський представив нового голову Служби зовнішньої розвідки
15:46
Для Голосіївського району столиці збираються накупити цибулин тюльпанів та нарцисів на 1,4 млн гривень
Календар подій