вівторок, 19 березня 2024 г.
Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

Українська ядерна зброя. Думки з приводу позиції певних дипломатів

Володимир Шандра

Радник Президента України

Останнім часом все гучніше лунає думка, згідно з якою Україна ніколи реально не володіла ядерною зброєю; що Україна насправді “вициганила” умови Будапештського меморандуму, обмінявши міраж свого ядерного статусу на вкрай вигідні умови та гарантії безпеки. Викликає стурбованість те, що так думають і висловлюються в інтерв'ю високопоставлені українські дипломати. Говорячи відверто, така позиція знецінює та послаблює позиції нашої держави – адже як ми можемо наполягати на виконанні умов меморандуму, який ми просто “вициганили”? З такими думками можна було б змиритись… якби це було б правдою. Тому, я хочу звернути увагу на деякі факти.

6 грудня 1991 року 43-тя Ракетна армія, яка базувалася на території України і штаб якої знаходився в м. Вінниця, вийшла зі складу Ракетних військ стратегічного значення СРСР. Особовий склад армії склав присягу на вірність народу України.

На озброєнні в 43-й РА стояли :

- 130 міжконтинентальних балістичних ракет УР- 100 НУТТХРС-18, у кожній ракеті знаходились по 6 ядерних боєголовок;

- 46 міжконтинентальних балістичних ракет РТ23УТТХРС-22, у кожній ракеті знаходилось по 10 ядерних боєголовок;

- 44 тяжких бомбардувальники і 1068 ракет КРХ55.

Для порівняння, бомба скинута на Хіросіму мала потужність приблизно 15 кілотонн, на Нагасакі – 20 кілотонн. РС-22, продукція нашого Южмаша, несла боєголовку з 10 блоками окремого наведення, кожен потужністю 55 кілотонн. У КРХ55, що початково вироблявся у Харкові, потужність боєвого заряду сягає 200 кілотонн.

До речі, на території України на момент розпаду СРСР знаходилось 5 атомних станцій (Чорнобильська, Запоріжська, Південному-Українська, Рівенська, Хмельницька). На той момент вони не підпорядковувалися Міненерго УРСР, а перебували під прямим управлінням Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. Тим не менше, Україна змогла організувати безпечну та тривалу експлуатацію атомної енергетики, а експлуатація атомних реакторів набагато складніша, небезпечніша та трудомістка ніж збереження в боєвому чергуванні міжконтинентальних балістичних, а тим більше – тактичних ракет.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Виходячи з вище сказаного можна зробити два висновки:

- ядерна зброя в України насправді була;

- Україна була цілком в стані утримувати ядерну зброю.

Я зовсім не стверджую, що нам варто було будь-якою ціною залишити ці ракети собі. Але я хочу підкреслити, що здача ядерної зброї відбулася ніяк не через технічні причини, а в цілому через політичні.

На молоду державу відбувався колосальний тиск. Жодна країна в світі не була зацікавлена, щоб в України залишилась ядерна зброя. Такі відмінні між собою (в політичному плані) країни, як Китай, Росія та США об'єднались в тому, що Україна має здати ядерну зброю. Чи був в України шанс встояти і чи потрібно було залишати такий небезпечний ресурс – це є тема для окремої та складної розмови. Але я переконаний, що за здачу третього в світі ядерного озброєння, тогочасна влада повинна була добитися не лише невеликої фінансової компенсації та підписання Будапештського меморандума, який не вартий паперу на якому він написаний, а повноцінного міжнародного договору та справді серйозної фінансової підтримки.

На яку фінансову компенсацію можна було б розраховувати? Наприклад, Польща за 10 років членства в Європейському Союзі отримала 101,3 млрд евро допомоги в рамках програм, спрямованих на підвищення рівня життя і конкурентоздатності польської економіки. Тобто, не в обмін на ядерний потенціал світового масштабу, а просто так, на розвиток, лише від одного ЄС.

Володимир Шандра, радник Президента України

Джерело

КиевVласть

Теги: будапештский меморандум, международные отношения, ядерный статус, атомная энергия

вівторок, 19 березня 2024 г.
10:04
ЄС розробляє закон про спрямування в Україну прибутків заморожених активів рф, - Bloomberg
09:45
Інженерними підрозділами ЗСУ з початку року знешкоджено понад 7,5 тис. вибухонебезпечних предметів
09:23
На столичному пішохідно-велосипедному мості знов тріснуло скло, - ЗМІ
09:01
Протягом минулої доби відбулося 61 бойове зіткнення, - Генштаб ЗСУ
понеділок, 18 березня 2024 г.
20:45
У столиці цього тижня заплановані продуктові сільськогосподарські ярмарки (локації)
20:34
Кличко попросив журналістів Bihus.info передати правоохоронцям інформацію щодо розслідування по заробіткам оточення Брагінського на контрактах з “Київським метрополітеном"
20:23
На Новопавлівському напрямку ворог, за підтримки авіації, 21 разів намагався прорвати оборону, - Генштаб ЗСУ
20:02
В Ірпені відкрили денний центр підтримки дітей та сімей
19:43
Зеленський зустрівся із членом Сенату Конгресу США Гремом
19:22
“Муніципальна Охорона” провели навчання з відпрацювання дій у разі позаштатної ситуації в столичних закладах освіти
19:05
Ірпінь відвідали представники міжнародної організації ЮНІДО
18:46
9 років тюрми отримав самопроголошений голова Димерської тергромади, який співпрацював з окупантами
18:26
На озері Богатирському було виявлено перевищення норми нафтопродуктів у 3,6 рази, - “Плесо”
18:03
На Київщині пройде лекція-презентація “Історія дайвінгу у Світі та Україні”
17:46
Чеська залізниця запускає новий поїзд до України
17:27
Столичні правоохоронці повідомили про підозру організаторам черговой схеми незаконного виїзду за кордон (фото)
Календар подій
У столичних судах вирішується доля Венеціанського і Труханового островів
19 березня 2024 г. 09:00
У столичних судах вирішується доля Венеціанського і Труханового островів
Офіс Генерального прокурора вже більше року працює над тим, щоб у судовому порядку заборонити КП “Плесо” встановлювати прибережні захисні смуги на Венеціанському і Трухановому островах у Києві. На переконання прокурорів, в цих рекреаційних зонах і без того апріорі “лімітована” будь-яка господарська діяльність, а тому оголошення там захисних смуг може створити хибне уявлення про відсутність відповідних обмежень на цих та інших островах Дніпра. Наразі Генпрокуратура має успіхи у цій справі – вона виграла вже дві інстанції, але КП “Плесо” ще може скористатися своїм правом на касаційне оскарження. Враховуючи відсутність затверджених Київрадою ДПТ островів, навіть найбільшого Труханового, наразі загроза їх забудови виглядає досить суттєво.
Житло замість історичної будівлі: у Києві вирішується доля сторічної садиби Маліна
18 березня 2024 г. 09:00
Житло замість історичної будівлі: у Києві вирішується доля сторічної садиби Маліна
Посадовці КМДА формально ще можуть спробувати відстояти в касаційному суді свою позицію – не видавати МУО на проєктування, які допоможуть замовникам легально перетворити історичну садибу Маліна (1890 рік побудови) на вул. Олександра Кониського, 22 у сучасний житловий будинок. Чиновники до цього програли два суди по цьому питанню. Причина – історичному об'єкту офіційно не надано статус пам'ятки, а гучне рішення Київради від серпня 2021 року, яким власникам таких об'єктів було рекомендовано утриматися від здійснення робіт в них, як на цьому ще тоді наголошувала КВ, не має “зобов'язального характеру”. Поки київські активісти добиваються присвоєння садибі Маліна охоронного статусу, забудовники, які, схоже, пов'язані з “групою родин Негрича та Голиці", встигли зруйнувати значну частину будівлі. Відповідні слідчі дії станом на сьогодні ніяких результатів не принесли і, ймовірно, вже не принесуть.